Зворотний бік додаткового податку на імпорт. Що може піти не так?

І хоча надлишковий попит на валюту після девальвації гривні тимчасово вщух (у перший тиждень Нацбанк навіть викупив з ринку 650 млн дол), але значні розриви в державних фінансах та зовнішньому балансі, схоже, знову підживлюють тенденцію до зростання негативного сальдо інтервенцій НБУ.

За даними Нацбанку, у період з 1 по 12 серпня негативне сальдо інтервенцій на валютному ринку становило 911 млн дол.

Для порівняння за увесь липень цей показник становив 1,2 млрд дол, а за червень — майже 4 млрд дол.

Саме на стільки обсяги продажу валюти НБУ перевищували обсяги її купівлі.

Як змінювались валютні інтервенції НБУ, мільйони доларів в еквіваленті

Ця ситуація вимагає нових заходів як для зменшення дефіциту державного бюджету, так і для протидії надлишковому попиту на іноземну валюту.

Нові податки на імпорт?

Керівництво НБУ оприлюднило пропозиції, які з точки зору регулятора могли б стабілізувати ситуацію на валютному ринку та зменшити фіскальний розрив.

Серед запропонованих заходів є, зокрема, рекомендація із запровадження додаткового оподаткування імпорту з метою “мобілізації доходів бюджету, …підтримки конкурентоспроможності вітчизняних виробників та зменшення дефіциту валюти на ринку”.

Аналогічне рішення пропонує і група економістів Центру дослідження економічної політики (CEPR).

На необхідності запровадження податку на імпорт наголосив і голова НБУ Кирило Шевченко. Зокрема, позиція правління Нацбанку полягає в тому, що “будь-які податки на імпорт він сприймає крізь призму збереження валютних резервів, стримування зростання цін, зокрема на імпортну складову. Це також поліпшить ситуацію з дефіцитом бюджету і, відповідно, зменшить потребу в емісії”.

Але підвищення податку на весь імпорт має зворотний бік та відповідні негативні наслідки для економіки, які можуть нівелювати всі позитиви, про які заявляють в Національному банку. Мова про наступні наслідки:

§ Підвищення податків на імпорт, у тому числі для постачання ЗСУ та оборони, може суттєво підвищити видатки бюджету, які, скоріше за все, буде фінансувати через додаткову емісію той-таки НБУ. Це буде тиснути як на ціни, так і на курс.

§ Підвищення цін на пальне, при тому, що майже все воно зараз є імпортованим, стимулюватиме швидке зростання цін через транспортну складову.

§ Прискорення інфляції через зростання цін імпортної складової та відповідне прискорення інфляційних очікувань при фіксованому курсі погіршить цінову конкурентоздатність економіки та змусить НБУ зробити монетарну політику ще більш жорсткою.

§ Слід враховувати, що в українському експортному виробництві й загалом в економіці дуже велика імпортна складова. І багато експортерів та інших національних виробників втрачатимуть конкурентоздатність через пряме зростання видатків, пов’язане з подорожчанням імпорту.

Як розв'язати дилему?

Звісно, в умовах війни країна не має жити та споживати так, як у мирний час, адже потрібно перш за все підтримувати армію та оборону. Тому ідеально було б сприяти критичному імпорту: в першу чергу тому, який необхідний для ЗСУ, оборони, оборонної промисловості. Наприклад, паливо, військове обладнання та амуніція, ліки, відповідні технології та запчастини тощо.

Цю частину імпорту не потрібно обкладати додатковими митами. Уряд уже мав після початку повномасштабної війни перелік таких товарів. Але зараз він значно виріс та не відповідає такому поняттю як “критичний імпорт”.

З іншого боку, треба обмежити імпорт товарів, які не є критично необхідними для уряду, населення чи бізнесу, й купівля яких за кордоном призводить до витрачання дефіцитної валюти та тисне на курс, на чому й наголошує Нацбанк.

У першу чергу це товари групи luxury, тобто розкоші в широкому розумінні цього поняття. Потрібно навчитися обходитися без них, коли країна в стані війни. А влада має чітко визначити, що входить у цю групу, та контролювати імпорт цих товарів.

Ідеальним рішенням було б точкове підвищення мит на некритичний імпорт, щоб зменшити витрачання валюти, за прикладом точкових дій ЗСУ, які винищують центри управління та склади боєприпасів і при цьому витрачаючи рівно стільки дорогоцінних ракет і снарядів, скільки потрібно.

На жаль, неякісна система державного управління, зокрема неефективна податкова система та корупція, роблять неможливими ефективне стягнення мита з некритичного імпорту, залишаючи критичний імпорт неоподаткованим.

У ЗМІ з’явилася інформація про те, що уряд готує законопроєкт про додатковий збір на імпорт. Це опосередковано підтверджують представники влади, при цьому констатуючи, що “додаткові імпортні мита не передбачаються у новому законопроєкті”, тому що “їх важко адмініструвати”.

Під терміном “важкості адміністрування” ховаються глибинні проблеми податкової системи України, митних органів та корупції на всіх ланках цієї системи.

Це стосується, зокрема, достовірності декларування та визначення митної вартості та чіткого контролю за процесом розмитнення, а також відповідної сплати мита. Тому, скоріше за все, буде запроваджений 10% додатковий збір на всі валютообмінні операції при купівлі імпортних товарів та послуг.

Запровадження збору на купівлю валюти під імпортні поставки спростить процедуру його утримання, але значно зменшить бажаний позитивний ефект цього фіскального рішення.

Оптимальним рішенням у даній ситуації могло б бути цінове обмеження некритичного імпорту без перешкоди для ввезення критично необхідних товарів, які зараз потрібні для армії, оборони, підтримки експорту.

На додачу таке рішення могло б стримувати додаткову імпортну інфляцію та тиск на курс. Але схоже, податкова система країни не пристосована для втілення таких “точкових” заходів у критичних умовах.

Олександр ПЕТРИК, Член Ради НБУ (травень 2018 — травень 2022 року), заступник виконавчого директора у МВФ України у 2013-2017 роках, Д.Е.Н., професор

Стаття надана “Вокс Україна“