Злочинці без кари

Правоохоронці щомісяця звітували про “пошук доказів” та “процесуальні дії”. Громадськість почала говорити про зволікання зі справами та саботаж.

“Бандитам — тюрми!” — популярне гасло часів Помаранчевої революції, яке полюбляв озвучувати Віктор Ющенко. Однак того разу чиновники так і не спромоглися на самоочищення, а суспільство у 2010 році дістало реванш Віктора Януковича й монополізацію влади під егідою Партії регіонів. Шукати винних у масових убивствах та розкраданні держмайна обіцяли й на початку 2014-го. Проте, як ми бачимо, за рік розслідувань основний масив справ так і не дійшов до суду. Складається враження, що нинішня влада вперто намагається наступити на ті самі граблі.
Бурхлива діяльність право­охоронних і не тільки органів почалася ще торік у лютому. Перше провадження було проти колишнього президента Віктора Януковича. Його підозрювали в організації умисних убивств під час протестів на Майдані Незалежності. Зокрема, ГПУ заявляла, що наказ відкрити вогонь по мітингувальниках віддавав безпосередньо глава держави. Його можна було б затримати в Криму, та цього не зробили. Як пояснював міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, Януковича там не взяли, аби не провокувати силового конфлікту.
“Я вважаю, що ніякого військового протистояння і конфліктів ми не повинні допустити. Скажу вам відверто, що це була одна з причин, чому в ту ніч із Валентином Наливайченком (головою СБУ), коли були в Криму, в Севастополі, ми не стали продовжувати жорсткі дії щодо Віктора Януковича... У той момент ми розуміли, що це провокація силового конфлікту з провокацією сил іноземних держав втрутитися в цей конфлікт... Ми прийняли рішення, що нам доля Криму і доля спокою в цьому місці важливіші, ніж ситуа­ція з Януковичем”, — заявляв Аваков. Віктор Федорович після цього перебрався до російського Ростова, а в Криму відбувся “референдум” про входження до складу РФ.

Згодом Януковича звинувачували у створенні терористичної організації, невизнанні Голодомору, перевищенні повноважень, захопленні влади й закликах до повалення конституційного ладу в Україні. Схожі провадження почались і проти екс-глави Адміністрації президента Андрія Клюєва, колишнього очільника Генпрокуратури Віктора Пшонки, екс-головного міліціонера Віталія Захарченка та Олександра Якименка, який до розстрілів на Майдані керував СБУ.

Також високопосадовцям інкримінували “незаконне збагачення” та фінансові махінації з виведенням вітчизняних грошей за кордон. Зокрема, йшлося про Швейцарію, де навіть заблокували “сімейні” рахунки. В Україні заговорили про репатріацію коштів, утім, шанс на це з’явився лише у квітні 2015-го. Основною перепоною на шляху повернення награбованого стала відсутність доказової бази в нашій державі щодо його злочинного походження. Крім того, необхідно було довести справу до суду, а, як відомо, закон, що дозволяє заочне кримінальне провадження, ухвалили тільки через півроку після втечі Януковича — у жовтні. Чи зможе врешті Україна отримати ці кошти прямо, залежить від того, як просуватиметься розслідування.

Окрім того, провадження почали у справах, пов’язаних із керівниками міністерств. Так, наприклад, торік у жовтні екс-міністра охорони здоров’я Раїсу Богатирьову оголосили в розшук за підозрою в розтраті 6,5 млн грн бюджетних коштів під час закупівель імунобіологічних препаратів, лікарських засобів та медичного обладнання. За інформацією прокуратури, вона діяла “за попередньою змовою з групою осіб”. Від 9 січня 2015-го колишня очільниця МОЗ у міжнародному розшуку Інтерполу. Лише у квітні цього року стало відомо, що наприкінці березня суд обрав для неї запобіжний захід — взяття під варту. У прокуратурі повідомили, що на час розслідування на кошти підозрюваної ($100 тис. та 300 тис. грн) накладено арешт. Також, за даними ЗМІ, заарештовано і її майно: три квартири в Києві, апартаменти в Ялті, дачу в Кончі-Заспі та два будинки неподалік столиці.

Окрім того, досі триває розслідування щодо зниження боє­здатності Збройних сил України. У цьому провадженні фігурує колишній очільник Міністерства оборони Павло Лебедєв. Прокуратура, зокрема, перевіряє його управлінські рішення й кошти, накопичені на рахунках колишнього чиновника та його близьких. Водночас екс-міністр не проходить у згаданому провадженні як підозрюваний, офіційні звинувачення йому не пред’являли. А сам Лебедєв минулого року втік у Крим. Із Севастополя обіцяв повернутися до столиці. Втім, у Києві так і не з’явився і, за даними ЗМІ, зараз перебуває в Москві.

Ще цікавіша ситуація з екс-главою АП Андрієм Клюєвим. 26 лютого 2014 року йому повідомили про підозру в скоєнні злочину за ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27 та пп. 1, 5 і 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу. Відповідно чиновнику інкримінували організацію масових убивств, скоєних групою осіб за попередньою змовою. Максимальна санкція за вказаними пунктами передбачає довічне ув’язнення. Втім, у прокуратурі не знайшли доказів причетності Клюєва до розстрілів у Києві і вже 23 травня підозру зняли. Натомість йому винесли повідомлення про ін­шу — в кримінальному правопорушенні, а саме перешкоджанні проведенню зборів та мітингів, які відбувалися 30 листопада 2013 року на Майдані. Санкція цієї статті передбачає значно м’якше покарання: виправні роботи строком до двох років, арешт до шести місяців, обмеження волі до п’яти років або ув’язнення на той самий термін. На додачу прокуратура повідомила, що наразі досудове слідство стосовно Клюєва зупинено, бо він перебуває в розшуку.

Не менш дивна ситуація з розслідуваннями впродовж року склалася навколо Міносвіти, яке очолював Дмитро Табачник. Як відомо, журналісти не раз повідомляли про зловживання під час держзакупівель МОН, а про “золоті” підручники міністра (до того ж із помилками) не чув хіба що лінивий. Як відомо, 28 лютого цього року колишній головний освітянин прилетів до Києва. Радник голови МВС депутат Антон Геращенко тоді повідомив, що проти Табачника справді відкрито провадження у зв’язку з розкраданням коштів способом завищення цін під час закупівлі підручників. Геращенко повідомив: колишній міністр дав свідчення в межах кримінальних проваджень стосовно чиновників режиму Януковича й після цього вилетів до Ізраїлю.

Тим часом керівник Головного слідчого управління Слу­жби безпеки України Василь Вовк заявив, що Табачникові ще не пред’яв­лено підозр чи звинувачень. А Генпрокуратура зазначила, що у провадженні стосовно зловживання службовим становищем колишнього керівництва МОН підозрюваних не існує, досудове розслідування триває. Попутно ГПУ намагається “ви­явити злочини”, які Табачник міг скоїти, перебуваючи на посаді.

У Комітеті ВР з питань запобігання і протидії корупції зазначають, що наразі всі справи щодо колишніх функціонерів режиму та подій Революції гідності просуваються вкрай повільно.

“Із Клюєва зняли підозру в убивствах і перекваліфікували на перешкоджання проведенню мітингів. Не хочу давати оцінку діям окремого слідчого, але можу сказати, що справи і стосовно функціонерів часів Януковича, і пов’язані з Майданом наразі розслідуються таким чином, аби їх завалити. Серед високопосадовців реальну підозру й доведення справи до суду фактично отримав лише Олександр Попов (колишній голова КМДА. — Ред.)”, — повідомив Тижню очільник згаданого парламентського комітету Єгор Соболєв.

Читайте також: Світ про Україну: Треба змусити Київ розслідувати злочини режиму Януковича

“Усі розслідування ми тримаємо на контролі, до комітету щомісяця надходять звіти. Піс­­ля звільнення з ГПУ Віталія Яреми робота пришвидшилася. Спільно із громадськими організаціями, адвокатами, активістами плануємо оцінити кожну справу, подивитися, на якому етапі вона застрягла, й оприлюднити ці дані разом із рекомендаціями, щó можна зробити. Це ми плануємо реалізувати впродовж тижня, до 29 квітня. Якщо після двох місяців від моменту оприлюднення не буде прогресу, плануємо ініціювати відставку генпрокурора Вік­тора Шокіна, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та голови СБУ Валентина Наливайченка”, — додав Соболєв.

Власне, можна стверджувати, що наразі успіх розслідування проваджень проти міністрів часів Януковича прямо пов’язаний із діяльністю нинішньої влади. Якщо справи упродовж років припадатимуть пилюкою в прокуратурі, МВС чи СБУ, то чиновники не матимуть наочних прикладів, коли за порушення законодавства настає реальне покарання.

Станіслав КОЗЛЮК