Зернова угода зривається, хоча це не точно. Чи витримає Україна блокування портів?

Показовим став обстріл Одеського морського порту на наступний день після того, як окупанти поставили свій підпис поруч з представниками ООН і Туреччини.

Менш як за місяць до завершення першого терміну угоди агресор таки знайшов підставу для “призупинення” виконання домовленості.

Для аграріїв повернення в стан перших місяців великої війни, коли основний канал для вивезення збіжжя був заблокований, може мати критичні наслідки. Від обсягу експорту залежить, чи вистачить господарствам коштів для підготовки до сівби.

Хоча песимістичні для України сценарії продовжують нависати, перші дні після призупинення Росією виконання угоди свідчать: “зерновий коридор” може працювати й без неї. Принаймні, певний час.

Як Росія виходила з угоди

“Зерновий коридор” стабільно працював два місяці, поки РФ не почала заявляти, що вивезення зерна з України потрібно обмежити. Таким чином Путін створив собі фундамент для чергового шантажу.

Після цього ООН почала перемовини з Києвом щодо відновлення транзиту російського аміаку трубопроводом “Тольятті-Одеса” та його експорту “зерновим коридором”.

В ООН бачили в цих домовленостях спосіб задобрити агресора та утримати його від саботування зернової ініціативи. У трубопровід мали завантажити аміак виробництва “Тольяттіазот” Дмітрія Мазепіна та “Міндобрива” Аркадія Ротенберга.

Президент Володимир Зеленський навіть заявив, що допускає запуск аміакопроводу в обмін на звільнення українських полонених. Відтоді українська сторона не коментувала перемовини і жодних домовленостей не було.

У великому санкційному пакеті, який Зеленський підписав у середині жовтня, є і Ротенберг, і Мазепін. Серед обмежень, накладених на олігархів українською владою, — “часткове чи повне припинення транзиту ресурсів”.

Після провалу перемовин щодо аміаку Росія намагалася зірвати роботу “зернового коридору”, “розслідуючи” походження вибухівки, якою 8 жовтня підірвали Кримський міст.

Поки публічно Кремль плутався у власних заявах, непублічно за кілька тижнів росіяни створили чергу з понад 170 суден у Босфорі, що заблокувало роботу “зернового коридору”.

Відповідно до підписаних у Стамбулі домовленостей, у Спільному координаційному центрі утворюються інспекційні групи, які перевіряють судна на вході та виході до Босфорської протоки. До груп входять представники ООН, України, Туреччини та РФ.

Кожна може за день перевірити три-чотири судна, розповідає керівник Моніторингової групи Інституту чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко.

Донедавна було п'ять таких груп. Аби збільшити їх кількість, сторони мають додати інспекторів. Зробити це не дозволяла Росія.

29 жовтня Росія заявила про “призупинення” своєї участі в ініціативі. Приводом стала атака на російські кораблі в Севастополі.

Чи поїде зерно залізницею

 

Через блокування портів Україна може втрачати близько 1 млрд дол валютної виручки щомісяця. Як наслідок сівба 2022-2023 маркетингового року може зірватися.

 

Повністю переорієнтувати експортні потоки на суходіл неможливо.

“Укрзалізниця” щомісяця нарощує потужності для перевезення зерна через західний кордон, але європейська інфраструктура не здатна приймати більше української продукції, аби переправляти її морем на інші континенти.

“У Європі недостатньо портових потужностей, щоб приймати українське зерно. Румунські та польські порти загалом можуть перевантажити 33 мільйони тонн зерна на рік, а Україні потрібно 50-60 мільйонів тонн.

Порти в цих країнах можуть збільшити перевалку українського зерна ще на 5-10%. Більше зростання потребує великих інвестицій, яких нема”, — пояснює заступник директора департаменту комерційної роботи “Укрзалізниці” Валерій Ткачов.

Українське зерно можна відправити і в порти Середземного та Північного морів, однак тарифи на перевезення в ЄС у три-сім разів вищі, ніж в Україні.

Навіть залізничні перевезення в Польщу та Румунію суттєво дорожчі за морський фрахт: близько 200 дол за тонну залізницею проти 50 дол за тонну морем, зазначив заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.

Проблеми з вартістю логістики виникають навіть під час стабільної роботи “зернової угоди”.

В умовах високих ризиків, коли робота коридору постійно ставиться під сумнів, на експорті кожної тонни продовольства аграрії отримують близько 10 дол прибутку замість можливих 100 дол.

Голова Центру досліджень продовольства та землекористування KSE Олег Нів’євський пояснює, що до великої війни аграрії завдяки ефективній логістиці (з урахуванням доставки з поля до елеватора, послуг залізниці) отримували 80% ціни від експорту, а зараз — близько 35%.

“Якщо раніше аграрій отримував 240 доларів з 300 доларів експортної ціни, то зараз — менше половини. Це вбиває їх економіку, бо працювати невигідно”, — зазначає Нів’євський. Він додав, що п'ята частина активів сектору зруйнована.

Що встигли продати

 

На момент початку роботи “зернової ініціативи” Україна мала 20 млн тонн залишків зерна врожаю 2021 року, яке не могли експортувати через блокаду портів. Через це з’явилася проблема нестачі сховищ для урожаю 2022 року.

 

“Ми змогли продати дуже мало. З осені до літа нам треба вивезти 45 мільйонів тонн, і без портів ми цього зробити не зможемо”, — сказав Марчук.

За його словами, суттєвої проблеми із зберіганням збіжжя наразі нема.

За підтримки продовольчої та сільськогосподарської організації ООН і країн-партнерів Україна отримала мобільні сховища у вигляді полімерних рукавів, які дозволяють зберігати зерно тривалий термін.

У разі подальшої блокади портів суттєво скоротиться валютна виручка.

“Ми маємо яскравий приклад сівби озимих без вчасного фінансування. Не всі змогли продати зерно за такою ціною, щоб відкласти гроші на сівбу, тож маємо скорочення посівних площ на 30%.

Якщо порти не будуть працювати, то світ недоотримає значно більше продукції. Країну ми нагодуємо, але це позначиться на експорті і фінансових можливостях аграріїв. Будуть закриватися підприємства і втрачатися робочі місця”, — пояснює Марчук.

Постраждають найбідніші

Росіяни постійно звинувачують Україну в тому, що зерно з деблокованих портів не доходить до бідних країн.

По-перше, це неправда. За даними Міністерства агропромислової політики, у серпні-вересні 51% вантажів з деблокованих портів надійшов до країн Африки, Азії та Близького Сходу. Інші 49% — до країн Європейського Союзу.

По-друге, на глобальному ринку немає великого значення, куди прямують українські вантажі.

Зерно можна купити в будь-якої країни, питання лише в ціні. Якщо українське зерно пускають на ринок, то світові ціни падають, і виграють навіть ті держави, які ніколи не імпортували продовольство з України.

Після того, як Росія пригрозила знову заблокувати порти, еталонна ціна пшениці на біржі в Чикаго зросла на 5%. Ціни зростуть ще більше, якщо українське зерно знову випаде зі світового ринку. Навесні це спричинило подорожчання пшениці на 50%.

Розвинені країни мають запас міцності для таких цінових стрибків, тоді як найбідніші держави ризикують втратити можливість поповнювати продовольчі запаси.

Долар дорожчає щодо інших валют, що впливає на платоспроможність бідних країн. Тому зростання світових цін зробить продовольчу ситуацію ще більш напруженою.

Наприклад, у річний бюджет Єгипту закладена закупівельна ціна пшениці на рівні 255 дол за тонну. Якщо через блокування українських портів світові ціни знову зростуть до 400 дол, то країна переплатить за імпорт 1,5 млрд дол.

Послабити тиск на бідні країни може лише повне розблокування українського зерна.

Що буде далі

Світ стоїть на роздоріжжі.

У першому сценарії сторони повертаються за стіл переговорів та продовжують “зернову угоду” в старому форматі ще на кілька місяців. Тоді РФ залишає за собою можливість маніпулювати українським експортом та впливати на світовий ринок.

“Якщо вдасться продовжити домовленості з Росією в старому форматі, то спочатку ми побачимо сплеск активності імпортерів, але ближче до кінця чергових 120 днів він піде на спад.

Під кінець терміну наше зерно з обережності купуватимуть значно менше. У таких умовах аграрна галузь не може існувати постійно”, — упевнений аналітик компанії Barva Invest Павло Хаустов.

У другому сценарії судна зупиняються і Україна відкочується до стану весни 2022 року.

За словами Хаустова, тоді Україна зможе щомісяця експортувати 4 млн тонн, чого недостатньо для реалізації всієї продукції. Ціни в країні впадуть ще більше, а продовольча криза у світі загостриться, за що Росії доведеться взяти відповідальність.

Є третій варіант: організувати експорт зерна без Росії. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що без участі РФ угода неможлива. Однак представники ООН і Туреччини дали зрозуміти, що здатні організувати коридор без російських спостерігачів.

Зранку 31 жовтня дванадцять суден з українським зерном вийшли з портів без дозволу Росії, але з гарантіями ООН і Туреччини.

З 8:00 до 9:00 капітани цих суден отримали три радіограми, які суперечили одна одній. Росіяни вимагали повернутися в порти, а Спільний координаційний центр закликав продовжити рух. У підсумку кораблі продовжили рух “зерновим коридором”.

Про готовність діяти самотужки також свідчить намір ООН і Туреччини втричі збільшити кількість інспекційних груп для збільшення пропускної здатності Босфору. Раніше це рішення блокували росіяни, намагаючись затягнути процес перевірки.

Утім, є проблема: якщо угода працюватиме без Росії, то судна втратять її гарантії безпеки. Залишається відкритим питання, чи погодяться страхові компанії та капітани вести судна до портів, які можуть зазнати ракетних обстрілів.

Такі побоювання були ще до підписання “зернової угоди”. Однак попри воєнні дії та ракетні обстріли Одеського порту знайшлися страхові компанії та екіпажі суден, яких влаштували заявлені гарантії.

Тепер безпеку судноплавства мають гарантувати ООН, Туреччина та Україна. Кінцевий результат такого задуму залежатиме від того, наскільки переконливими вони будуть.

Богдан МІРОШНИЧЕНКО, Дана ГОРДІЙЧУК