Зеленському не ввижається. Досвід президента, якого Росія скинула двічі

 Після того, як президент Зеленський зробив заяву про Майдан 3.0, багато хто на нього накинувся як на фантазера.

Я сприйняв слова президента дуже серйозно, оскільки сам проходив через це все і мені цей сценарій до болю знайомий.

Після Революції троянд Путін нас не злюбив. Він влаштував військовий заколот у Батумі, який ми придушили, та військові провокації в Південній Осетії в 2004-му. Тоді ми уникли повномасштабної війни.

Росія влаштувала нам повний блекаут в лютому 2005 року, підірвавши лінії електропередач і газопровід (тоді нас виручив Азербайджан). Того ж року підірвали відділення поліції в Горі. Ми спіймали полковника ГРУ.

Росія ввела повне ембарго на імпорт грузинської сільгосппродукції, масово почала депортувати грузинів з Росії в 2006-му. Загалом усе, щоб викликати масове невдоволення населення. У хід пустили російського олігарха грузинського походження Аркадія Патаркацишвілі, який через підконтрольні йому канали, став готувати масові заворушення, що відбулися в листопаді 2007 року.

Після розгону мітингу без жертв і серйозних постраждалих (але сам факт сильно зашкодив нашій міжнародній репутації) я пішов у відставку, скоротивши свій перший президентський строк більш ніж на рік, і ледве переміг на нових виборах (причому програв у Тбілісі).

Варто зазначити, що незадовго до цих подій ми отримали листи від FBI, яка повідомила, що в Єревані осіла група грузинських кримінальних авторитетів з Росії із завданням влаштувати “римейк Революції троянд”. Те, що Путін намагався і намагається імітувати наші революції, в цьому немає нічого дивного, адже він розглядав і майдани, і грузинські події як підступи ЦРУ, а не волевиявлення народу, в які він не вірить.

Моя перемога після всіх його підступів виявилася для Путіна неприємним сюрпризом, і тоді він остаточно зважився на повномасштабне вторгнення, мету якого Лавров і не приховав у розмові з Кондолізою Райс — повалення Саакашвілі. І в серпні 2008 року в Москви не вийшло виконати це стратегічне завдання.

Але Путін не відстав. За рік перед вирішальними парламентськими виборами 2012 року Росія викотила свого ставленика — російсько-грузинського олігарха Іванішвілі. Йому дозволили вивести з Росії 2 мільярди доларів для виборчої кампанії.

Не тільки в Грузії, а й по всьому світу проти нас вели запеклу кампанію з абсолютно божевільними звинуваченнями на кшталт того, що моя дружина торгувала дитячими органами.

Багато писали в західній пресі про “елітну корупцію” в Грузії, хоча всі рейтинги Transparency International і Євросоюзу вказували про викорінення корупції.

Перед самими виборами трапилася низка провокацій: показали постановочні кадри “тортур” у грузинських в'язницях. Одночасно перед виборами з Північного Кавказу зайшла ДРГ, і нам довелося запровадити багатоденні бої. А за два дні до виборів було знайдено 8-місячне немовля, втоплене у винному глечику. Оскільки дитина була із сім'ї опозиціонерів, у вбивстві почали відразу звинувачувати владу. І в день виборів у чергах на виборчих дільницях усі обговорювали цю трагедію.

Загалом вибори ми програли, а Путін незабаром після цього на засіданні Радбезу Росії сказав, що грузинські вибори були найуспішнішою спецоперацією російських спецслужб за багато років.

Я був змушений покинути Грузію, а коли повернувся, то мене посадили до в'язниці за звинуваченнями головного прокурора, якого американці санкціонували як агента ФСБ (це якби Деркач звинувачував Зеленського). І представники російської влади регулярно погрожують Верховному Головнокомандувачу України повторенням моєї долі. До речі, у в'язниці мене отруїли такою самою речовиною, як і ГУРівців.

В Україні перед війною влада встигла ліквідувати більшу частину російської інфраструктури. Але це не означає, що загроза минула. Росія веде кампанію проти України через частину західних ЗМІ.

Вони можуть розглядати різні сценарії. Наприклад, якийсь харизматичний молодий командир звинувачує владу в усіх смертних гріхах і йде на Київ. Або можуть викинути якийсь запис, щоб розпалити суспільний гнів. Я сподіваюся, що цим сценаріям не судилося здійснитися, але треба бути напоготові.

І є ще одна загроза. Після невдалої, з точки зору Росії, війни 2008 року, вони почали влаштовувати нам теракти: підірвали ринок, залізницю, главу районної адміністрації та вбили голів спецпідрозділу. І тільки після дзвінка Обами Путіну теракти припинилися. Уже тоді американці могли переконатися, хто головний спонсор тероризму в світі.

Міхеіл СААКАШВІЛІ