Зброя для України, друзі Путіна та неофашисти: як планує працювати новий уряд Італії

Найодіозніший персонаж — Сільвіо Берлусконі — в уряд не пішов, а його партію представляє цілком проукраїнський політик.

На окрему увагу заслуговує “лобіст зброярів”, у зону відповідальності якого входитиме... постачання зброї в Україну!

Чому попри все це нову владу Італії не можна називати “друзями України”, ви дізнаєтеся з розмови Сергія Сидоренка та експертки з питань Італії Вікторії Вдовиченко.

А для тих, хто віддає перевагу читанню — пропонуємо текстовий виклад головних тез цього спілкування.

Про те, що зміниться для України

Формально, за процедурою, призначення нового уряду ще не завершене. Лише у вівторок його затвердили у нижній палаті парламенту, а у середу відбудеться затвердження в Сенаті. Але це — лише церемоніальна річ. Фактично уряд сформований і почав працювати ще вихідними.

І вже за першими заявами нового керівництва Італії можна говорити, що “зрада скасована”. Принаймні, поки що її немає.

Зради наразі немає в першу чергу через те, що Мелоні пообіцяла зберегти курс, взятий попереднім прем’єром Маріо Драгі — тобто орієнтуватися на вісь “Рим — Вашингтон”, на НАТО та ЄС.

Щоби продемонструвати це, зустріч з керівниками інституцій НАТО і ЄС готують вже цього тижня, тобто вона може відбутися за лічені дні після призначення уряду.

Ще один сигнал — те, кого призначили міністром закордонних справ. Це місце відійшло представникові партії “Вперед, Італіє!”, очолюваної Сільвіо Берлусконі. Але важлива не лише партія, а й те, кого саме призначили міністром (і за сумісництвом — віцепрем’єром). Отже, МЗС очолив Антоніо Таяні, який в Україні більше відомий як очільник Європейського парламенту і як політик, що на цій посаді був цілком проукраїнським.

А щоб розвіяти сумніви і підкреслити нинішню позицію, свій перший дзвінок Таяні зробив своєму українському колезі Дмитру Кулебі.

Про пріоритети нового уряду Італії

Зміни, звісно, будуть.

В Італії вперше до влади прийшла ультраправа партія (нехай навіть вона провела ребрендинг та оголосила себе правоцентристською, як це зробили “Брати Італії”).

Вперше Італія отримала жінку на посаді прем’єра. І тут треба підкреслити цікаву деталь: Джорджія Мелоні наполягає, щоб її посаду не вживали у фемінітиві: тобто щоб її називали не прем’єркою, а саме прем’єром (і так само вона називала себе “президентом”, а не “президенткою”, коли очолювала партію “Брати Італії”).

Але повернімося до того, що ж очікує Італійську Республіку за урядування Джорджії Мелоні.

Пріоритетом будуть внутрішньополітичні зміни.

У першу чергу — пов’язані з тим, що в Італії один із найвищих державних боргів. Через це ЄС вимагає структурних змін від нового уряду.

У фокусі уваги — податкова реформа, пенсійна реформа та дії новопризначеного міністра економіки і фінансів, який, по суті, є правою рукою прем’єра Мелоні. Цю посаду посів Джанкарло Джорджетті з “Ліги”.

Перед Джорджетті стоїть непросте завдання — збалансувати бюджет і почати боротися з проблемою держборгу за умови, коли піднімати і до того високі податки в державі неможливо, бо буде втрачена довіра італійців. І водночас при ухваленні шляху виходу з кризи Мелоні має не зруйнувати відносини з доволі непростими коаліційними партнерами.

При цьому відкласти завдання “до кращих часів” уряд Мелоні не зможе, бо за неефективної реструктуризації боргу неможливо буде отримати дотації від ЄС, зокрема, підтримку для подолання наслідків пандемії.

А ухвалення бюджету, параметри якого мають бути погоджені з Єврокомісією, очікується вже у листопаді.

А якщо проросійські політики у коаліції вимагатимуть скасувати санкції?

Партнери у Мелоні справді непрості.

Достатньо згадати останній скандал з Берлусконі: минулого тижня італійське видання LaPresse опублікувало аудіозапис розмови Берлусконі з соратниками по партії “Вперед, Італіє!”, в якому той сказав, що отримав від Путіна ящик горілки на день народження та відправив назад своєму російському другові доброго вина.

Їхні особливі відносини взагалі не є секретом ні для кого в Італії.

Однак Мелоні має твердий намір не оглядатися на його позицію в зовнішній політиці та орієнтуватися на триєдиний напрямок: ЄС, НАТО і США.

Перші кроки ми вже побачили: Мелоні прийняла президента Франції Еммануеля Макрона. Був і телефонний дзвінок у Київ нового міністра закордонних справ.

Очікуємо, що Мелоні може прийняти запрошення Зеленського приїхати до Києва — принаймні, таку можливість точно вивчатимуть.

Так, партнери по коаліції можуть наполягати — наприклад, на скасуванні санкцій.

І тут питанням буде, наскільки сильним політиком виявиться Мелоні.

На посаді лідера політичної партії вона була сильною — достатньо згадати, що за 10 років вона підняла популярність “Братів Італії” з 2% до 26%. І немає підстав вважати, що Мелоні відмовиться від поставленої мети.

Звісно, гарантії збереження її курсу немає, бо їй доведеться вислуховувати і партнерів (партії “Ліга” та “Вперед, Італіє!”), і окремих однопартійців. Нещодавно віцеспікер палати депутатів від “Братів Італії” виступав проти санкцій, які, мовляв, шкодять більше Італії, ніж РФ. Тому розвиток подій можливий — але він не відбудеться скоро.

Під час осінньо-зимового сезону та навесні пріоритети будуть іншими.

Тому небезпека, може, й не знята, але точно відкладена.

Зараз для Мелоні ключове завдання — отримати фінансові дотації від ЄС. Економічні, прагматичні інтереси уряду матимуть пріоритет і дозволять вгамувати певні настрої її ж соратників та партнерів.

Відповідь на їхні можливі закиди буде простою: ми отримаємо від Євросоюзу гроші у тому числі за те, що зберігаємо єдність ЄС щодо санкцій.

Позиція нової влади Італії щодо зброї

Постачання летальної зброї за нового уряду однозначно продовжаться. Про це згадувала і сама Мелоні у відповіді на твіт Зеленського позавчора, яким той привітав її з приходом до прем’єрства.

Ще один доказ цього — те, кого призначили на посаду міністра оборони.

Це — однопартієць та близький соратник Мелоні Гвідо Крозетто, один зі співзасновників “Братів Італії”.

Його ім’я майже невідоме в Україні, але набагато більш знайоме італійцям. Крозетто має досвід роботи в уряді — понад 10 років тому, ще до утворення партії “Брати Італії”, він працював держсекретарем міністра оборони.

Але передусім також його сприймають як представника, лобіста італійського оборонно-промислового комплексу.

І саме він вестиме переговори з Україною про постачання зброї!

Тому можна очікувати, що і з українського, і з італійського боку принаймні найближчим часом постачання зброї буде пріоритетом.

Голоси за рішення щодо зброї для України у парламенті також є, Мелоні шукатиме підтримку не лише у коаліційних партнерів, а й у опозиційних сил. Щонайменше, Демократична партія підтримає такі рішення.

Хоча, звісно, зараз невідомо, на яку зброю, в якій кількості та на яких умовах ми можемо розраховувати.

Отже, нова влада Італії — не ворог Україні. Але чи друг?..

Поза тим, зачаровуватися новим урядом Італії також не треба.

Українській аудиторії варто розуміти, що, окрім категорій “противники” та “друзі”, є також “партнери за інтересами”. Остання характеристика найбільше підходить уряду Італії.

Натомість називати чинну владу “друзями” було би поспішно та спірно, беручи до уваги історію дружби партій-учасниць коаліції з Росією та особисто з Путіним.

Пріоритетом цього уряду буде не “дружба”, а економічні інтереси та прагматизм. Це треба розуміти для прогнозування того, якими будуть кроки італійської сторони і як на них може вплинути Україна. І тоді ми нехай і не отримаємо ще один “уряд друзів” у Європі, але принаймні не матимемо “уряд противників”.

Вікторія ВДОВИЧЕНКО, доцентка кафедри міжнародного права, європейської та євроатлантичної інтеграції Київського університету імені Бориса Грінченка, асоційована експертка Ради зовнішньої політики “Українська призма”

Сергій СИДОРЕНКО, редактор “Європейської правди”