Завжди при владі — як колишні роблять вибори нинішнім

Ні для кого не секрет, що зміни в нашій країні відбуваються занадто повільно.

Одна з небагатьох проведених реформ стосується виборчого законодавства. Тепер систему виборів не можна назвати змішаною, мажоритарною чи пропорційною. Вийшов своєрідний гібрид, що має як свої недоліки, так і переваги. Тож розберемося, чи вплинула зміна виборчого закону на підготовку до проведення перегонів на локальному рівні?

Для оцінки візьмемо столичний регіон — Київщину. Тут, як завжди, розгортаються баталії, бо, за старим звичаєм, переможцеві дістається все. Біла Церква не раз ставала полем для двобоїв між різними фінансово-промисловими групами та впливовими політиками. Саме тут у 2012 році на парламентських перегонах “переміг” тодішній бойфренд Юлії Льовочкіної Віталій Чудновський, обійшовши “свободівця” Олександра Марченка. Через два роки останній узяв реванш, перемігши в окрузі зі солідним відривом.

На місцевих виборах ситуація складалася не менш драматично. Як зазначали, в місті існують декілька груп впливу, що постійно перебувають у складі міськради або ж делегують туди своїх представників. Тут зовсім не важлива партійність — усе вирішує поточна політична кон’юнктура та наявність фінансових ресурсів для проведення кампанії.

Почнемо з груп впливу, що формують списки політичних партій. Перша — група екс-міністра транспорту в уряді Азарова Костянтина Єфименка. Свого часу саме він керував місцевим осередком “Батьківщини”, паралельно перебуваючи на керівних посадах в “Укртрансгазі”. Після поразки Юлії Тимошенко на виборах 2010 року перейшов до Мінтрансу, де і пропрацював до середини квітня 2014 року.

Сьогодні Єфименко позиціонує себе як меценат і бізнесмен. Серед бізнес-активів — завод “Трібо”, “Урал-АТІ” (Росія), а також фармацевтичний завод “Біофарма” з новим комплексом, нещодавно збудованим у Білій Церкві. Останній актив Єфименко ділить з екс-нардепом Василем Хмельницьким і закордонними інвесторами. Кілька років тому “Біофарма” отримала фінансове вливання від Horizon Capital, тоді очолюваного нинішнім міністром фінансів Наталею Яресько. На запуск заводу в Білій Церкві витрачено близько $40 млн.

Єфименко почав готуватися ледь не найпершим, за кілька місяців до виборів було запущено ініціативу “Біла Церква. Завтра”. Вже цього року він провів міжнародну конференцію, де йшлося про колосальні інвестиції. В більшості випадків тези про $250 млн вливань викликали якщо не подив, то скепсис. Проте, зважаючи на швидкий запуск заводу “Біофарма”, можна очікувати різних конфігурацій інвестування в місто.

Попередньо все вказувало на бажання бізнесмена, якщо не стати міським головою, то щонайменше й надалі формувати “порядок денний” у Білій Церкві. Згодом цей факт підтвердився, Єфименко оголосив про висування на посаду міського голови.

Як зазначають джерела, Єфименко впливає на місцеву команду президентської партії “Солідарність”. Лідер осередку — заступник міського голови Геннадій Джегур. Останнього вважають близьким до бізнесмена. Склад команди не є публічним, хоча на білбордах уже можна спостерігати щасливі обличчя потенційних кандидатів в округах. Окрім них, до складу “Солідарності” увіллються декілька представників місцевого осередку партії УДАР. Як наслідок, вони мають усі ресурси для отримання “мажоритарного пакета акцій” у міськраді.

Другою потужною силою на місцевих виборах стане команда “Самопомочі”. Це один із тих випадків, коли політичну силу з самого початку роздирали міжусобні війни. Спочатку осередок було зареєстровано на місцевого чиновника зі стажем Олега Турія, потім з’явилися ще дві команди — з оточення екс-нардепа “фронтовика” Володимира Полочанінова та з представників сім’ї Диких.

Сім’я Диких контролює підприємство-монополіста з вивезення сміття та займається торгівлею будівельними матеріалами. Існувала й четверта група, проте їхні потуги дуже швидко зійшли нанівець. Кандидатом на посаду міського голови від “Самопомочі” буде Геннадій Дикий, фактичним “контролером” осередку — Володимир Полочанінов.

Як зазначають джерела, в білоцерківській “Самопомочі” й зараз існують непорозуміння. Партнер екс-віце-прем’єра Юрія Бойка Полочанінов зумів завести в команду кількох близьких до себе людей — директора місцевого концесіонера водоканалу ТОВ “Білоцерківвода” Ольгу Бабій, заступника директора зазначеного підприємства Олену Колтик, а також свого помічника Дмитра Поліщука. Вони нібито протидіють засновникові осередку Турію та намагаються позбавити його впливу.

Полочанінов також делегує до складу місцевої “Батьківщини” своїх уповноважених представників. Один із них — діючий депутат і голова профільної комісії з концесії Сергій Макушин. Хоча загалом осередок контролює депутат Сергій Беркут і голова обласного осередку “Батьківщини” Костянтин Бондарєв, який є товаришем Полочанінова.

Екс-голова земельної комісії та фактичний лідер “б'ютівців” Сергій Беркут два роки поспіль декларує нулі в доходах, при цьому у спільній сімейній власності вказані дві квартири — 89 та 88,6 кв. м, позашляховик Land Cruiser Prado, два приватні будинки — 70,8 та 263 кв. м.

Окрім того, серед “б'ютівців” відзначимо начальника управління освіти Юрія Петрика. Минулого року Юлія Тимошенко наливала чай під час публічного заходу, що навіть стало своєрідним мемом серед місцевих активістів. Петрик балотувався по мажоритарному округу до парламенту, проте прийшов до фінішу третім.

Наступна команда — новостворена “Сила людей”. Її очолив місцевий бізнесмен Богдан Яременко, до якого приєдналися нові обличчя — активісти, молоді бізнесмени, волонтери. Їхні борди розвішані по всьому місту. І це не дивно, бо Яременко займається рекламним бізнесом. Скоріш за все, вони подолають виборчий бар’єр.

Згадаймо і місцевий осередок “Свободи”, очолюваний народним депутатом Олександром Марченком. Останній до обрання парламентарієм контролював підприємства “Білоцерківський кар’єр” і “Каменяр”. Сьогодні ними керує його дружина — Олена Марченко. Подолання “свободівцями” законодавчо встановленої межі для проходження в міськраду — під великим питанням.

Цілком можливо, що на місця в міськраді можуть розраховувати члени місцевих осередків Радикальної партії Олега Ляшка та “Опозиційний блок”. При цьому в радикалів шанси вищі, ніж у правонаступників Партії регіонів. Проте вирахувати, хто і як саме пройде — надто складне завдання. За списком “Опоблоку” підуть на вибори одіозні фігури на кшталт Костянтина Бугайчука, який щороку висловлює бажання приватизувати об’єкти комунального майна.

Щодо кандидатів на посаду міського голови. Реальних претендентів четверо — нардеп-”свободівець” Олександр Марченко та бізнесмени Костянтин Єфименко, Геннадій Дикий і Богдан Яременко. Інші кандидати на пост мера менш рейтингові, тому розраховувати на їхню перемогу можна лише в крайньому випадку. Тим паче, коли вибори проходять у два тури.

Наскільки відомо, нинішній мер Василь Савчук відмовився балотуватися і піде разом із новою командою до міськради звичайним депутатом.

Перейдімо до складу сформованої територіальної виборчої комісії. В цьому випадку нічого не змінилося з часів правління Януковича. Як і на попередніх виборах, до складу увійшли представники “біло-синіх”, пенсіонери, співробітники місцевих органів влади та навіть одна “видатна” комуністка. При цьому від “Батьківщини” та “Народного фронту” представниками виступають люди, які на попередніх виборах працювали з Партією регіонів.

 

Скан-копія списку ТВК. Натисніть для збільшення

З переліку прізвищ видно, екс-”регіонали” та сателіти зовсім не втратили свого впливу. Навіть більше, вони змінили “партійні кольори”, тому ідентифікувати їх набагато складніше. Декілька днів тому стався невеликий скандал — новостворений склад ТВК вирішив провести засідання за зачиненими дверима.

Як показує практика, коаліційні “ширки” існують не тільки на Печерських пагорбах, але й на локальному рівні. Ляльководи продовжують грати в звичну для них гру. І жодна революція не може зруйнувати старі принципи діяльності місцевих осередків великих політичних партій.

Олександр ЛЄМЄНОВ