Захід боїться вводити санкції проти “Росатома”. Чому?

Важко знайти більш заплямовану російську цивільну компанію, ніж державна корпорація “Росатом”.

З весни 2022 року вона бере участь у захопленні найбільшої в Європі атомної електростанції та підтримує бойовий стан арсеналу ядерних ракет, якими Кремль постійно погрожує світу.

За даними американського видання The Washington Post, “Росатом” ще й імпортує компоненти для російських танків та авіації, користуючись тим, що проти неї не впроваджені жодні обмеження.

Компанія може собі це дозволити, адже чудово розуміє власну вагу на західному ринку. Проти неї досі не введені санкції, адже знайти альтернативу для її ядерного палива — справа не одного року.

Проте російська атомна імперія не закінчується на ядерному паливі. “Росатом” десятиліттями вклинювався в ядерні ланцюги і зараз від його спеціалістів, обладнання та збагаченого урану залежить робота реакторів в усьому світі.

Тепер, коли настав час вводити санкції проти “Росатома”, європейські лідери розводять руками.

Паливо і не тільки

Щорічна виручка державної корпорації “Росатом” від експорту ядерного палива, обладнання та послуг в останні кілька років становить 9 млрд дол.

Це лише 1,5% від загального експорту з РФ, але цього достатньо, щоб країна-агресор мала колосальний вплив на атомну енергетику в усьому світі.

У Євросоюзі чверть електроенергії виробляють атомні електростанції і 18 зі 103 енергоблоків залежать від ядерного палива “Росатома”. Ще три реактори працюють на паливі російсько-французького виробництва.

На глобальному ринку ядерного палива частка РФ становить 17%. Замістити його американським або французьким технічно дуже складно.

Атомні реактори протягом строку експлуатації прив’язані до своїх виробників, які проводять технічне обслуговування, постачають паливо, обладнання, навчають персонал.

Контракти на забезпечення АЕС укладають на десятиліття, а зміна постачальника послуг або обладнання — часто непросте завдання для фізиків та інженерів.

 

“Просто так замінити одне ядерне паливо на інше неможливо. Ядерні технології у світі історично розвивалися відокремлено, тому реактори відрізняються один від одного. Кожен реактор працює на конкретному паливі.

Ядерне паливо завантажують не лопатами, а у виглядів ТВЕЛів (тепловидільні елементи, спеціальні ємності для урану — ЕП). У ТВЕЛів не тільки різні типи урану, а й конструкції”, — пояснює директор спеціальних проєктів центру “Психея” Геннадій Рябцев.

В оболонок для палива на реакторах російського та західного виробництва навіть різні форми. Перші — шестикутні, другі — квадратні. ТВЕЛи із західного реактора не підійдуть для російського, так само як 155-міліметрові снаряди НАТО не підійдуть для 152-міліметрових радянських гармат.

 

На ТВЕЛах російського зразка працюють усі ядерні енергоблоки Чехії, Словаччини, Болгарії, Угорщини і два з чотирьох у Фінляндії.

Через велику різницю між західним та російським паливом ці країни не зможуть швидко відмовитися від продукції “Росатома”.

Російська корпорація також надає станціям у цих країнах основне обладнання, проводить його технічний огляд, модернізацію, постачає для нього унікальні компоненти власного виробництва.

“Безпека АЕС гарантується їх виробником. Якщо розірвати договори з “Росатомом”, то хто буде відповідати за можливі ядерні інциденти?” — запитує Рябцев.

Вплив “Росатома” виходить далеко за межі АЕС у Східній Європі. Компанія збагачує уран для інших світових корпорацій, які виробляють своє ядерне паливо для реакторів в усьому світі.

У світових масштабах росіяни контролюють 15% видобутку сирого урану, включаючи шахти в Казахстані, понад третину його первинної обробки, а також 46% світових потужностей із збагачення урану. Чверть збагаченого урану в ЄС та США має російське походження.

“Росатом” єдиний у світі має підприємства, які серійно виробляють концентрований уран HALEU для високотехнологічних західних реакторів.

Російська корпорація володіє низкою підприємств у ЄС, які постачають обладнання для реакторів у різних країнах.

У 2022 році “Росатом” почав будувати два енергоблоки в угорському у місті Пакш. Вартість проєкту — 11 млрд дол і Угорщина не має наміру його скасовувати.

Проблеми диверсифікації

Наслідки від вторгнення Росії в Україну “Росатом” відчув майже одразу. Шведська компанія Vattenfall відмовилася від використання російського ядерного палива.

“Росатом” у 2021 році після десятиріччя випробувань запустив серійне виробництво ТВЕЛів західного зразка.

Корпорація мала намір конкурувати на ринку палива для західних АЕС і почати з шведських реакторів. Однак агресія Кремля змусила Швецію відмовитися від російської продукції на користь інших постачальників.

З початком війни “Росатом” втратив можливість займати нові західні ринки за винятком Угорщини. Найбільш яскраво це ілюструє відмова Фінляндії від будівництва АЕС “Ханхіківі-1” за 7 млрд євро.

Однак ці проєкти не можна порівнювати з європейськими атомними електростанціями, які багато років працюють з РФ. Перш за все, мова йде про 18 реакторів у Болгарії, Чехії, Словаччині, Угорщині та Фінляндії.

Можливість позбавитися залежності від російських ТВЕЛів їм надає американська Westinghouse, яка навчилася робити паливо для реакторів російського дизайну. Однак перейти на нього — завдання не на один рік.

За словами Рябцева, українському “Енергоатому” знадобилися десять років досліджень та випробувань, щоб перевести АЕС з російського палива на американське.

Більш того, потужності Westinghouse зараз обмежені. Для їх нарощування потрібні нові випробування, інвестиції та довгострокові контракти.

Найближче до відмови від палива “Росатома” перебуває болгарська АЕС “Козлодуй”, яка виробляє 35% електроенергії в країні.

У 2022 році керівництво станції підписало десятирічні контракти на постачання палива з американською Westinghouse та французькою Framatome.

Відмова болгар від російського ядерного палива сталася не за кілька місяців. Цьому передували роки випробувань, а повноцінно на західну продукцію там мають намір перейти у 2024 або 2025 роках. Тоді ж це планує зробити і Чехія.

Не останню роль у відмові від російського ядерного палива відіграв позитивний досвід України, яка перша почала переводити свої радянські реактори на продукцію компанії Westinghouse.

 

Фінська компанія Fortum тільки недавно почала шукати іншого виробника палива, тому постачання з Росії, які розписані до 2030 року, вона припиняти не буде. У схожій ситуації опинилася Словаччина.

Угорщина взагалі не планує відмовлятися від російського палива, навпаки — вона поглиблює свою залежність від “Росатома”.

Простір для швидшої відмови від ядерного палива з Росії можуть надати його значні запаси на АЕС у зазначених країнах — їх зазвичай роблять на роки вперед. Однак можливі проблеми з американськими та французькими постачальниками змушують страхуватися і продовжувати співпрацю з росіянами.

Крім постачання палива, російська державна корпорація надає реакторам технічне обслуговування. Деякі роботи на радянських АЕС уже вміють виконувати західні компанії, але повний розрив зв’язків з “Росатомом” неможливий.

Замінити ж російську продукцію в сегменті первинної обробки урану (конверсії) цілком реально.

Наприклад, у Франції простоюють 83% потужностей для конверсії, у США очікує на перезапуск профільний завод у Метрополісі. Французькі та американські потужності здатні замінити російську конверсію з великим запасом.

Із заміщенням наступного етапу виробництва палива, збагаченням урану, ситуація складніша.

Відповідно до звіту Австрійського федерального агентства з охорони довкілля, європейських потужностей для збагачення урану теоретично має вистачити, щоб покрити потреби їх реакторів.

Однак західні країни поки що не можуть замінити російський концентрований уран HALEU, потрібний для малих модульних реакторів (ММР) та інших розробок нового покоління.

США в майбутньому хочуть робити ставку саме на ці розробки, але поки що вони залежні від росіян.

За даними агентства Reuters, самотужки налагодити виробництво HALEU в достатній кількості західні країни зможуть лише через пʼять-вісім років.

Чи будуть санкції

Через суттєву залученість “Росатома” в стратегічні проєкти західні країни поки що не впровадили проти компанії жодних обмежень.

У січні прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що Україна чекає санкцій проти російської корпорації в десятому пакеті санкцій, який планують оприлюднити в лютому.

Київ мотивує свою позицію тим, що ЄС та США не можуть поглиблювати свою залежність від російського гіганта, давати йому розширювати свій вплив на європейську енергетику та нести гроші в путінський бюджет війни.

Ситуативним союзником українців у питанні санкцій проти “Росатома” стали європейські “зелені”.

Вони мають у цьому свій інтерес, адже виступають за заборону будь-якої атомної енергії. Зокрема, припинити співпрацю з росіянами закликала організація Greenpeace.

За санкції проти “Росатома” також висловилися Польща, Литва, Латвія, Естонія та Ірландія. Проте є нюанс: жодна з цих країн не залежить від товарів та послуг російської корпорації.

Обережно підтримала санкції Німеччина, яка збирається відмовитися від атомних електростанцій.

Рішення щодо санкцій ухвалюватимуть одностайно, тому вирішальний голос буде за країнами, які користуються атомною енергією і залежать від співпраці з Росією.

Угорщина традиційно заявила, що блокуватиме всі санкції проти РФ.

Франція, Чехія, Словаччина, Фінляндія та Болгарія публічно про свою позицію не говорять, але жорсткі санкції суперечать їхнім інтересам. Не поспішають з гучними заявами і Сполучені Штати.

Якщо країни й домовляться про введення санкцій проти “Росатома”, то вони, імовірно, матимуть безліч винятків та відтермінувань. 

Богдан МІРОШНИЧЕНКО