Забути все

Після тривалої розлуки зі своїми родинами в Україну повернулися з піратського полону 24 моряки — члени екіпажу балкера “Аріана”. 6 січня, якраз напередодні Різдва Христового, звільнені бранці прибули до Одеського аеропорту спеціальним літаком, висланим Президентом України Віктором Ющенком до африканського міста Салала, де кинула якір “Аріана”. Біля трапа літака їх зустрічали о 12.15 рідні, близькі та друзі, що найбільше переживали упродовж восьми місяців полону, а також офіційні особи — заступник міністра транспорту Василь Шевченко, глава Одеської облдержадміністрації Микола Сердюк, заступник голови Держадміністрації морського і річкового транспорту Валерія Войніченко. А перед будівлею аеровокзалу моряків та їхніх родичів чекали шість мікроавтобусів, наданих керівниками місцевих морських портів для доставки членів екіпажу “Аріани” безпосередньо до їхніх домівок в Одеській та Миколаївській областях, щоб устигнути в колі родин зустріти Святий вечір.

У небезпечну Аденську затоку моряки “Аріани” більше не підуть

“Витримці наших моряків, які гідно пережили місяці випробувань у піратському полоні, треба віддати шану, — сказав Василь Шевченко, вітаючи членів екіпажу з поверненням на рідну землю. — Маємо також уклонитися родинам, які весь час, незважаючи на тисячі миль, що розділяли їх з моряками, робили все залежне для визволення їх з полону. Тож у Різдвяні свята хочу побажати вам, шановні друзі, щоб ваші родини ніколи не покидав Бог”.

Як він зазначив на зустрічі з журналістами, перед вильотом з оманського морпорту Салала моряки були обстежені українськими лікарями й отримали первинну медичну допомогу — стан їхнього здоров’я задовільний. А робочі місця на борту “Аріани” зайняв новоприбулий екіпаж, члени якого 5 січня прибули літаком з Одеси. Після дозаправки і виконання регламентних робіт судно продовжить рейс до пункту призначення.

У свою чергу, представник одеської компанії “Укркрюїнг” Ірина Гончар уточнила, що завдяки зусиллям представників державної влади України члени екіпажу “Аріани” уже отримали зарплату, в тому числі й за період перебування в піратському полоні. Компенсовано також вартість особистих речей, забраних піратами. Найближчим часом судновласник Спірос Мінос виплатить команді ще й компенсацію за моральні збитки — по 8 тисяч доларів кожному.

Електромеханік судна Олександр Фют, що погодився відповісти на кілька запитань журналістів, не став приховувати: члени екіпажу доволі виснажені внаслідок перебування у сомалійському полоні: “Було тяжко все терпіти — як психологічно, так і фізично. Доводилося протистояти щоденному тиску з боку піратів, але нам допомагала дружба й бажання скоріше повернутися додому”.

Завершувати кар’єру більшість членів команди, за його словами, не збираються. Щоправда, з одним застереженням: знову в небезпечну Аденську затоку не підуть. “Тільки в район Середземномор’я, але не поблизу Сомалі, — уточнив другий механік судна Андрій Муругов. — Тепер знаємо, що означає плавання у небезпечній зоні. Крім тиску піратів, більш як півроку кожному дошкуляв голод, щоправда, в останні два тижні нас відгодовували. А зараз прагнемо якомога швидше потрапити додому — хочеться тільки затишку і спокою”.

Зійшовши з трапа, екіпаж розділився — більшість моряків, у тому числі капітан “Аріани” Геннадій Воронов, судновий кок Лариса Салинська та інші сіли з родичами в автобуси й відправилися по домівках.

Піар на чужому горі

До того ж, як з’ясувалося, зовсім не коротку зустріч із моряками, а яскраву передвиборчу піар—акцію планував цього дня в Одеському аеропорту місцевий штаб кандидата в президенти України Сергія Тігіпка. Варто зазначити, що прес—служба пана Тігіпка, очолювана Світланою Фабрикант, яка є активісткою знятої Мін’юстом із реєстрації проросійської партії “Родіна”, не раз поширювала через газету “Сегодня” та інші ЗМІ фальшиву піар—інформацію, нібито кандидат—мультимільйонер Тігіпко брав безпосередню участь у викупі українських бранців із піратського полону. Причому афішувалося, що ця частка сягає 1,7 мільйона доларів. Коли ж представники ЗМІ попросили прибулого в аеропорт пана Тігіпка підтвердити, чи справді він брав участь у викупі, кандидат у президенти був змушений спростувати передвиборчий “фальш—піар” власної одеської прес—служби: насправді ніяких коштів для викупу з полону моряків він не давав. “Якби це й було так, — заявив, зокрема, пан Тігіпко, — я б це не афішував, але це не так. Допомагали, чим могли, але цим — ні”. Коли з’ясувалося, що грошей він пошкодував, заради чого тоді вирішив змінити графік передвиборчих зустрічей 5—6 січня і прибув в аеропорт? Як виявилося, лише для того, щоб підтримати дружин та моряків і “просто потиснути їм руку без преси...”

Утім це не завадило невдовзі пану Тігіпку, його прес—секретарю пані Фабрикант та іншим особам, які не подбали про своєчасну акредитацію, влаштувати в будівлі аеровокзалу скандал із представниками служби безпеки аеропорту. Намагаючись силою проникнути на льотне поле, всупереч чинним правилам режимного об’єкту, прихильники пана Тігіпка ледь не зламали двері аеровокзалу. Замість того, щоб привітати моряків зі щасливим поверненням додому безпосередньо в залі очікувань аеровокзалу, як порекомендував пану Тігіпку та десяткам інших зустрічаючих осіб заступник директора підприємства.

Це викликало неабиякий подив у багатьох учасників зустрічі з моряками, в тому числі у керівника Одещини Миколи Сердюка: “Грубий піар на людському горі нікому не робить честі, — заявив пан Сердюк, — навіть якщо йдеться про кандидата в президенти”.

Він нагадав, що у звільненні та доставці членів екіпажу з—за кордону взяв безпосередню участь Президент України, який тримав під контролем цю операцію: “Був створений оперативний штаб, на борту літака були генерал армії, начальник Служби зовнішньої розвідки України та близько 20 фахівців, які неодноразово літали до Кенії і Греції та вели переговори з судновласником. А те, що пан Тігіпко один раз відвіз до Греції двох родичів, і тепер на цьому робить піар — думаю, це не робить йому честі. Коли в листопаді оперативний штаб досягнув домовленості, що через 10—20 днів моряки будуть звільнені, тоді й з’явився пан Тігіпко”.

Керівник Одещини додав: якщо моряки чи родичі “Аріани” знову звернуться до держави по підтримку, вони її отримають. Кошти на допомогу звільненим із піратського полону моряків судна “Аріана” спеціально передбачені в обласному бюджеті. “Будь—хто з них може написати заяву до обл­управління праці та соціального захисту населення й отримати допомогу в розмірі від 2 до 10 тисяч гривень, — додав пан Сердюк. — Перед обласною владою поставлене завдання: якщо у членів родин моряків є проблеми, то в облбюджеті знайдуться кошти на їхнє розв’язання”.

Полон

Cім місяців на борту з піратами

Після захоплення судна усіх матросів зігнали до однієї каюти, жінок помістили окремо. Як повідомляє “Український мілітарний портал”, частину екіпажу завели до машинного відділення (у його темряві дехто з моряків провів по кілька місяців). Пірати мали два пости, де цілодобово патрулювали озброєні сомалійці, також конвоїри стояли біля каюти, де було замкнено екіпаж. Захопники постійно жували якусь траву з наркотичною дією — підлога корабля була рясно всіяна тим пожованим зіллям.

За словами українців, пірати дарма що не вміють писати, більшість із них швидко та легко опановували техніку. Наприклад, уміло користувалися радаром “Аріани”.

З нашими моряками не церемонилися. Матросів били телефонними та комп’ютерними дротами, у багатьох і досі залишилися на тілі сліди від тих побоїв. Годували брудним підгнилим рисом. За вісім місяців полону пірати привезли кілька кіз. Іноді дозволяли рибалити морякам. Якщо хід переговорів піратів не задовольняв, карали голодом, могли, приміром, годувати всього три рази на тиждень. Воду привозили у тих самих каністрах, де ще кілька годин тому був бензин. На свій страх і ризик токар судна Сергій Павалакі зміг зафіксувати фотоапаратом деякі моменти життя у полоні і навіть — мить захоплення судна піратами.

Як це було

“Аріана” перевозила сою з Бразилії до Ірану. 2 травня 2009 року на світанку до судна почали швидко наближатися дві “джонки” (малі моторні човни. Сталося це в Індійському океані, за кількасот кілометрів від Сейшельських островів. Після того як їхні пасажири випустили по “Аріані” кілька автоматних черг, судно почало маневри, але це не допомогло. Одному з корсарів таки вдалося за допомогою драбини дістатися палуби. За ним піднялися й інші пірати...

Михайло АКСАНЮК