За двома зайцями, або кому на що сподіватися у другому турі

Сьогодні тільки лінивий не говорить про можливі варіанти створення виборчих коаліцій між фіналістами першого туру виборів та наразі вже екс-кандидатами на пост президента.

До загалу доходять різні плітки, всі обговорюють вислови того чи іншого кандидата і намагаються зрозуміти, що ж відбувається насправді. Справжні мотиви виявити важко, багато чого залишається під ковдрою інтриг та боротьби різних груп інтересів.

Але метод сценарного планування, дає змогу проаналізувати — що ж відбувається з точки зору самого процесу.

Нагадаємо, що для побудови можливих сценаріїв, до яких фаворити перегонів можуть потрапити, розглядаються два основні чинники: коаліційний потенціал та використання політичних технологій.

Метою кожного кандидата є потрапити до сценарію “Країна мрій” — перемогти. Найбільша ймовірність опинитися в ньому має той, хто досягне найкращих домовленостей з кандидатами, що не пройшли у другий тур, та найефективніше використає політичні технології.

Коаліційні пристрасті

Одним з головних завдань обох команд фіналістів є створення коаліції, яка б збільшила вірогідність перемоги її кандидата, та водночас не дати можливості побудови такого союзу для опонента.

Основна боротьба точитиметься за підтримку Тігіпка, Яценюка та Ющенка. Причому перший є так званим кінгмейкером — тим, дії якого можуть найбільше вплинути на долю основних кандидатів.

Вирішальними факторами, що вплинуть на рішення щодо підтримки того чи іншого фаворита, є: (1) їхні альтернативи цим домовленостям; (2) гарантії щодо врахування їхніх інтересів тим чи іншим кандидатом.

Природним є об'єднання з тими екс-кандидатами, з якими існують очевидні спільні інтереси. Для більшості нових гравців української політики, які проявили себе під час першого туру, таким інтересом є входження до нового парламенту.

Це можуть забезпечити позачергові парламентські вибори. І чим скоріше вони відбудуться, тим більше шансів мають екс-кандидати отримати вагоме представництво у ВР.

Тігіпко та Яценюк відчули свою спроможність кардинально вплинути на формування нової політичної мапи країни, тому для обох важливим є зберегти цей запал.

Януковичу дострокові вибори могли б також піти на користь. Його перемога в президентських виборах підвищить вірогідність того, що Партія регіонів забезпечить більше представництво і у ВР.

Логічним є питання — а чи вигідно Януковичу “впускати” нові сильні партії у парламент? Безумовно, якщо починати будувати коаліцію з різними політичними силами вже зараз, то можна було б створити сильну більшість у парламенті.

Головне — мати спільні інтереси та мету. Щось подібне озвучила Ганна Герман 22 січня у програмі “Я так думаю” на 5 каналі — вона розказала про створення “Коаліції змін”.

Отже, в той час, як Тимошенко активно виступає проти розпуску Верховної Ради після виборів, Янукович пропонує варіант, що потенційно відповідає інтересам можливих партнерів.

Втім, наявність такого спільного інтересу є необхідною, але недостатньою умовою для створення коаліції. Другою умовою є наявність на столі переговорів варіанту кращого за альтернативи такій домовленості.

Незалежні Яценюк та Ющенко

“Моя галочка стоятиме в графі “Не підтримую жодного кандидата”, — заявив президент у програмі “Велика політика з Євгеном Кисельовим” на телеканалі “Інтер”.

“Моя принципова позиція залишилася незмінною. Перше — я обов'язково піду на вибори, друге — я обов'язково проголосую у графі “не підтримую жодного кандидата”, — вторить йому Яценюк.

Зрозуміло, що закликаючи свій електорат проголосувати проти всіх, вони, де-факто, допомагають Януковичу. Адже “портрети” їх виборців дозволяють припустити, що ті скоріш за все підтримали б Тимошенко, додавши вкрай необхідні їй голоси у другому турі.

Закликаючи своїх послідовників голосувати проти всіх, Ющенко і Яценюк “знищують” потенційні голоси Тимошенко, збільшуючи шанси Януковича.

Чи йдеться тут про приховану домовленість з Януковичем, ми навряд чи дізнаємося. Навіть якщо вона існує, Ющенко та Яценюк не стануть її оприлюднювати.

Для Яценюка важливо зберегти свій імідж борця за справедливість, що допоможе також зберегти електорат і пройти до парламенту з результатом більшим, ніж навіть зараз.

До своїх отриманих відсотків він потенційно додає частину виборців Тимошенко, які після її поразки можуть відійти до нього. Частина цих виборців також може приєднатися до 5,5% Ющенка, який нещодавно заявив про намір залишитися у політиці.

Для обох поразка Тимошенко є вигідною. Навіть, якщо парламент не розпускається достроково, вони надалі можуть розраховувати на голоси колишніх прихильників Юлії Володимирівни.

Якою є альтернатива Яценюка, що не підтримав Януковича? Залишатися незалежним, зміцнювати свої позиції та готуватися до травневих виборів у місцеву владу, а потім йти на чергові парламентські вибори.

Зовсім непогана альтернатива. І співпадає з його офіційною позицією. Але можливість одним махом потрапити і до парламенту, і до місцевої влади, рухаючись на гребні хвилі, все ж таки більш цікавий варіант.

Схожа альтернатива є і в Ющенка. Хіба що його результати будуть скромніші порівняно з результатами лідера “Фронту змін”.

Можливість створення коаліції з Тимошенко здається маловірогідною. Ані у Ющенка, ані у Яценюка “не вимальовуються” спільні інтереси з нею, а альтернатива такій домовленості є набагато сильнішою.

Закликаючи голосувати своїх прихильників проти всіх у прихованій коаліції з Януковичем, вони задовольняють свій основний інтерес — збільшення електоральної бази.

Тігіпко + ?

Ситуація з Тігіпком дещо складніша. Хоча, знову ж таки, аналіз його інтересів та альтернатив може прояснити ситуацію. Як політику, що отримав дуже хороший результат на своїх перших виборах, важливим є правильно вибудувати подальшу стратегію закріплення в великій політиці.

Наразі він має можливість домовитися як з Тимошенко, так і з Януковичем. Втім він вже встиг заявити, що не хоче впливати на результати виборів, навіть опосередковано. Отже Тігіпко зайняв позицію “над битвою” і не вступить у коаліцію з жодним із кандидатів на пост президента до кінця виборів.

Аналіз процесу доводить, що це є найкращою його альтернативою будь-яким домовленостям із фаворитами перегонів.

Свої інтереси він вже озвучив: довгострокові — будувати партію на сто років. Середньострокові — впливати на політику інтегруючись у владу, або у ролі конструктивної опозиції. Короткострокові — зберегти довіру своїх прихильників та примножити електоральну базу для місцевих виборів.

Останнє видається ключем до визначення його варіантів та альтернатив.

Тігіпко — Тимошенко. Тимошенко пропонує віддати Тігіпкові крісло прем'єра, якщо той публічно підтримає її у другому турі. Завдяки цьому Тимошенко виграє за рахунок частини його електорату. Перемога при цьому не є гарантованою.

Наприклад, за даними Українського інституту соціальних досліджень імені Яременка, 35% виборців Тігіпка не прийдуть голосувати у другому турі, 30% підтримають Тимошенко, 35% — Януковича.

Замість можливості на підйомі пост-виборчого успіху отримати сильне представництво на місцях, його партія не отримує навіть нинішні 13%. Його позиція як лідера партії слабшає. До того ж, невідомо, чи вдасться Тимошенко провести рішення щодо прем'єрства Тігіпка через парламент.

Такий варіант є гіршим за його альтернативи: залишатися “понад битвою”, або вступити у коаліцію з Януковичем — відкриту або приховану.

Тігіпко — Янукович. У разі, якщо Тігіпко вступає в коаліцію з Януковичем, єдиною вигодою, яку не може запропонувати Тимошенко у відповідь, є розпуск парламенту. Як зазначалося вище, цей інтерес напевно співпадає з інтересом Парті регіонів.

Є підстави сподіватися, що дострокові вибори відбудуться у будь-якому разі, навіть якщо така коаліція не сформується. У разі публічної заяви про об'єднання зусиль з Януковичем, Тігіпко ризикує втратити голоси частини своїх прихильників. Це послабить його позицію на парламентських та місцевих виборах, тому подібний крок є малоймовірним.

Єдиною альтернативою, що забезпечує лідеру “Сильної України” збереження електорату та його потенційне збільшення за рахунок прихильників Тимошенко, у разі її поразки, це залишатися незалежним політиком.

Отже, аналіз показує, що варіант залишатися осторонь домовленостей з кандидатами на пост президента є найбільш прийнятним для Тігіпка задля досягнення його мети — ввійти в історію як “людина, що прийшла і відпрацювала на країну, і, врешті решт, модернізувала її”.

Чи зможуть Тимошенко або Янукович настільки покращити варіанти на столі переговорів з Тігіпком, щоб схилити чашу терезів на свою користь, залишається невідомим.

Але наразі найбільш ймовірним є сценарій, в якому лідер “Сильної України” залишається поза коаліціями і не заявляє по підтримку того чи іншого кандидата.

Подальша коаліційна арифметика проста. Голоси Симоненка та Литвина найвірогідніше відійдуть до Януковича. Якщо Тимошенко не добирає через заклики Яценюка та Ющенка голосувати проти всіх, явка є низькою, і за неї проголосує бодай навіть половина прихильників Тігіпка, вона все одно залишається у програші.

Щоправда результат боротьби не буде вирішуватися тільки простим створенням наявних, прихованих або публічних коаліцій.

Політичні технології

Що ж залишається робити Тимошенко при такій доволі низькій ймовірності створення виборчої коаліції? Активне використання політтехнологій та руйнування навіть прихованих коаліції між опонентами.

Чи вистачить прем'єру тільки цього для перемоги? Ймовірність така ще нижче, ніж у першому турі, але допоки вона зберігається.

Судячи з усього, команда Тимошенко добре це усвідомлює. Як і перед першим туром вона випереджає опонента за рівнем використання політичних технологій.

Найближчим часом можна очікувати надзвичайну активність прем'єра у ЗМІ. Навіть під час заборони офіційної агітації в неї є більший доступ до телебачення, яке має висвітлювати діяльність уряду країни.

Наприклад, її поїздка до Луганська після трагедії в лікарні — непоганий привід показати, що вона піклується про людей усюди, у тому числі і на сході.

Сильнішою є позиція Тимошенко і стосовно теледебатів — як у випадку, якщо вони відбудуться, так і у випадку, якщо Янукович остаточно відмовиться. Це повністю зіграє на користь Тимошенко.

Згідно з заявою Миколи Томенка, “теледебати перед другим туром президентських виборів відбудуться з Януковичем або без нього”.

За його словами, у разі відсутності у студії одного із опонентів, всі 100 хвилин отримає інший кандидат. Гарна нагода для Тимошенко зробити ефектний крок і покращити свій рейтинг. Наприклад, відповідати на питання виборців у прямому ефірі.

Команда Тимошенко непогано працює з виборцями Яценюка, Ющенка і Тігіпка. Томенко та інші активісти БЮТ пояснюють прихильникам перших двох кандидатів, що заклики голосувати проти всіх — це заклики голосувати проти Тимошенко.

Публічні заяви щодо запрошення Тігіпка на пост прем'єра в разі її перемоги, навіть якщо лідер “Сильної України” не вступить з нею в коаліцію перед другим туром, направлені і на “зваблення” виборця Тігіпка, так і на руйнування можливої коаліції Тігіпка з Януковичем.

Щодо Януковича, характеристикою рівня використання ним політичних технологій, основною з яких перед другим туром є теледебати, може слугувати висловлювання Ганни Герман під час ефіру на 5 каналі: “Говорити він не любить, говорити він не дуже вміє, і це не дуже потрібно зараз країні”.

Можливо, вона і права, але якщо Янукович хоче стати президентом країни, напевно, йому варто все ж таки знайти слова для тих виборців, які готові проголосувати за нього, і тих, хто ще не визначився?

Хоча у Тимошенко ситуація з політичними технологіями залишається кращою, ніж у лідера опозиції, ймовірність виграшу Януковича хоч і ненабагато, проте вища.

Не можна знати напевно, кого підтримають виборці тих кандидатів, які не пройшли у фінал, також є чимало тих, хто ще не визначився зі своїм вибором.

Саме вони можуть вирішально вплинути на долю перегонів. Ключовим фактором для отримання цих голосів стане використання політичних технологій.

Саме це і створить інтригу у другому турі. Завчасна впевненість у перемозі може відвести від перемоги, яка, здавалося, така досяжна.

Єлизавета БАРАНЬ