Янукович у Ялті: остання зупинка перед Вільнюсом

— Мені в кулуарах уже пропонували друзі — якщо Україна укладе Угоду про асоціацію, то ми повинні перейменувати наш бренд “Yalta European Strategy” на “Yanukovych European Strategy”.

Так намагався жартувати господар щорічної конференції у Ялті Віктор Пінчук. Уже три роки збори в Лівадійському палаці обертаються навколо зроблених та незроблених вчинків Януковича, які визначають долю 45-мільйонної нації.

В 2010-му прямо протягом ялтинських зборів Януковичу рішенням Конституційного суду повернули повноваження Леоніда Кучми. В 2011 він у присутності європейських посланців обіцяв декриміналізувати статті Юлії Тимошенко. В 2012 повторював, що йому “болить” це питання. Сьогодні гра явно затягнулася. До саміту у Вільнюсі, де призначена до підписання Угода про асоціацію, залишилося два місяці. Протягом яких Янукович має нарешті виконати вимоги Євросоюзу.

Бажання Пінчука сподобатися Януковичу було зрозумілим. Президент проігнорував український ланч півроку тому в Давосі, що тут же створило грунт для найгірших передчуттів. Рятуючи Леоніда Кучму від кримінальної справи, а власні труби — від російських митних бар'єрів, Пінчук втомився воювати на всі фронти.

Гостьовий склад конференції став відображенням проблем, у яких вариться Україна. Головні відповідальні від Євросоюзу вкотре приїхали вмовляти Януковича відпустити Тимошенко — щонайменше на лікування до “Шаріте”. А представники російської державної влади масово проігнорували Крим — на підтвердження холодної торгівельної війни між країнами. Віддуватися приїхав тільки радник президента Росії Сергій Глазьєв — людина, яка має мінімальний вплив на ухвалення рішень.

Торгівельна війна з Росією зачепила і Пінчука. У серпні на кордоні зупинилися ешелони з інтерпайпівською продукцією. “Росіяни відрізали просто шматки труб, після чого два тижні вагони стояли на місці — поки там перевіряли походження металопродукції”, — поділився інсайдер у бізнес-холдінгу Пінчука.

Урочисте відкриття саміту доручили єврокомісару Штефану Фюлє, який виголосив оптимістичний спіч на грані ейфорії. Чеський політик, повноваження якого у Брюсселі добігають кінця наступного року, намагається врятувати свою кар”єру від провалу. Він з останніх сил втягує Україну в Асоціацію з Євросоюзом. Тон промови Фюлє навіть збентежив штаб Тимошенко:

— Після такого Фюлє мав пуститися в пляс, — пожартував Олег Медведєв під ритми джазових композицій, якими був доповнений виступ єврокомісара.

Секретар Радбезу і сусід Пінчука в Конча-Заспі Андрій Клюєв приїхав до Ялти у ранзі заступника глави Партії регіонів. На посаду його повернули цього тижня — в зв”язку з призначенням начальником штабу Януковича на виборах 2015 року. Клюєв, не надто приховуючи перевищення повноважень, розповідав, як “рулив” парламентом цього тижня.

— Да, я помогал с голосами за евроинтеграционные законы…

— Как? — дивувалися журналісти, адже забезпечення результатів у Верховній Раді не має жодного стосунку до роботи секретаря Радбезу.

— Как-как? Я договариваюсь с ними, — ледь не явку з повинною робив Клюєв. — Среди депутатов много моих друзей...

Ще один друг Пінчука та спонсор Ялтинської європейської стратегії Олександр Ярославський приїхав, як завжди, у супроводі дружини Марини, яка молодша за нього на 28 років.

— Для вашего бизнеса лучше Евросоюз или Таможенный союз? — почали атакувати його журналісти.

— Для моего бизнеса лучше наличие мозгов, — без церемоній відрізав Ярославський.

Чутки про переїзд до Лондона після продажу “Металісту” Ярославський спростував:

— Я как жил в деревне под Харьковом, так и живу. Куры, козы, четыре коровы. Сегодня доились три раза, — поділився Ярославський новинами з ферми.

Із команди “Сім”я Януковича” на Ялтинську конференцію не прибув ніхто, окрім міністра фінансів Колобова, який промайнув непомітною тінню. Зате не втратив нагоди роззнайомитися з усіма та сподобатися головний конкурент “арбузівських” — віце-прем”єр Олександр Вілкул.

Міністр закордонних справ Кожара взявся представити Вілкула шведським бізнесменам із компанії “Чумак”.

— Вони — найбільший інвестор в Україні, але Клименко їх душить податками, — від роздратування Кожара сплеснув долонями. — Відстали від них, тільки коли підключився МЗС...

Експерт Ігор Бураковський вирішив скористатися з нагоди та вдався до прямого лобізму. Він почав пропагувати міністра закордонних справ Кожару:

— У мене до вас особисте прохання! Ну підпишіть Угоду про асоціацію! Ну підпишіть!

— Ну я ж не підписант! — відхрестився Кожара.

— Тоді попросіть того, хто буде підписувати, — не давав йому шансу Бураковський.

Янукович виходить на подіум

Власне, той, хто мав підписати, прибув до Ялти в п”ятницю. Окрім Віктора Януковича, на десяту щорічну зустріч приїхали головні друзі Пінчука в світовій еліті — подружжя Клінтонів, Тоні Блер та чинний президент Ізраїлю Шимон Перес. Ці троє лідерів також регулярно фігурують у звітах Фонду Пінчука.

Останній репорт, за 2012 рік, був поширений тут же в Ялті, де повідомлялося, що протягом минулого року рахунки “Глобальної ініціативи Клінтона” поповнилися 1 мільйоном доларів від Пінчука. Фонд Блера отримав удвічі меншу суму, а “Центр Переса за мир” та “Конференція президента Ізраїля” були підтримані на 315 тисяч доларів. Аналогічні суми вони мали і 2011 року.

Неочікуваною була поява на заходах у Ялті людини, яка народилася в один день із засновником конференції Віктором Пінчуком — Юрія Луценка. Адже тут він неминучо перетнувся зі своїм головним ворогом десятирічної давнини Леонідом Кучмою, якому він і лапті приносив, і опудало возив Києвом, і портрети палив. Зустріч, яка відбулася в кулуарах Ялти, так описав сам Луценко: “Ми розмістилися в залі — я, Кличко, Яценюк. Підійшов Кучма, каже: “О, вся опозиція зібралася!” “І всі сидять”, — відповів я. “1:0”, — посміхнувся Кучма. Я потиснув йому руку”.

“На його рахунку справа Гонгадзе та створення олігархічної системи. Але на фоні своїх двох наступників Кучма виглядає сильним і розумним президентом”, — повідомив Луценко про досвід публічного примирення.

Ключовою подією Ялти-2013 стала пряма дискусія, що виникла на панелі за участі Віктора Януковича. Його візаві стала президент Литви Даля Грібаускайте, що взяла з собою до Ялти лише двох охоронців — у країні режим економії.

Янукович, якого охороняли десятки, якщо не сотні у цивільному, не зрадив своїм звичаям — він примудрився в присутності Грібаускайте помилитися в її прізвищі. Раніше Янукович був обережніший — він просто плутав назви держав, з президентами яких веде переговори.

— Мені приємно, що моїм партнером сьогодні є давній друг України президент Литви Даля Гріскауте, — оголосив він.

Але, з іншого боку, вперше за всі роки зустрічей у Ялті Янукович наважився говорити без шпаргалки чи суфлера. Це не було жахливо, а інколи навіть пристойно. Він говорив без красномовства, але спокійно — та нарешті те, що від нього прагнули почути в Ялті вже багато років: Янукович оголосив, що Угода про асоціацію з Євросоюзом є безальтернативним сценарієм для України. Говорячи без підкажчика, час від часу він радував присутніх метафорами:

— Україна впевнено іде шляхом євроінтеграції. Але Україна знаходиться між двома великими монстрами — Європейським союзом і Росією. Ми це відчуваємо кожного дня…

Таке порівняння не пройшло повз увагу балтійського лідера:

— Президент Янукович виголосив, що європейський вибір — стретегічний для України. Що і було підтверджено сьогодні — за виключенням алегорії про монстрів.

Вона трохи охолонула тих оптимістів, які після виступу Фюлє могли подумати, що Угода про асоціацію вже у Януковича в кишені.

— Залишаються конкретні задачі, аби гарантувати Європу в Україні. Треба створити правові гарантії для чесних виборів в Україні. Вибіркове правосуддя є катастрофічними для української демократії...

Грібаускайте — випускниця Ленінградського університету імені Жданова — попередила про наслідки зволікання з остаточним європейським вибором. Інструменти, які застосовують “пітерські”, вона знає добре:

— Ми рахуємо дні до саміту у Вільнюсі. Часу стає менше, і зростає тиск з боку третіх країн. Я бажаю Україні мати сили для опору цьому тиску.

А далі сталося неочікуване. На відміну від попередніх зборів у Ялті та Давосі, коли запитання до Януковича погоджувалися наперед, цього разу він чи не вперше з 2004 року мав дебати очі в очі зі своїми опонентами. Такого шансу не трапилося навіть у 2010-му, коли Янукович так і не прийшов на розмову з Тимошенко.

Першим слово надали Кличку, який неочікувано закликав Януковича... піти з посади в разі непідписання Угоди про асоціацію:

— Цікаво чути, що покращується ситуація. У мене таке враження, що ми говоримо про дві різні країни, — виголосив Кличко, якому непросто було згадати макроекономічні показники. — Якщо ми не підпишемо угоду, чи готові ви в такому випадку піти у відставку?

Награність запитання Кличка була зрозуміла всім, у тому числі й Януковичу. Він усміхався протягом цієї хвилини, поки опонент підбирав слова, а потім повернув питання проти самого боксера.

— Ми з вами трошки різні люди. Ви людина досить молода. Я знаю і ви знаєте, що таке тримати удар. Удар, да?

Янукович наче глузував з Кличка — йому сподобалася гра слів. Лідер опозиційної фракції захитав головою.

— Я тримав удар у своєму житті багато разів. Я би не казав так пафосно, як ви. Ми, коли проводили реформи, намагалися ремонтувати стару хату. Мазали, білили її... І побачили, що це нічого не дасть. І треба робити капітальний ремонт. І якщо би ми не почали в 2010 році, то не було би сьогоднішньої конференції такої, як вона є. В цьому, безумовно, є заслуга опозиції — бо вас підтримує частина суспільства. Але долю відповідальності разом зі мною несете і ви.

В такий спосіб, Янукович натякнув, що провал асоціації має бути поразкою і самого Кличка.

Наступним черга дійшла до Яценюка, який оголосив на всю країну, що поки не воює з опонентом:

— Я звертаюся до президента Януковича — у нас з вами тимчасове перемир’я, яке зроблено завдяки європейським партнерам...

— Не чути переклад! — перервала Яценюка Христя Фрилянд.

— Ну, все зрозуміло, питання про Юлю, — перейшов Яценюк на англійську.

— Скажіть коротко і перекладість самі себе, — попросила його модератор.

— Коротко про Юлю не скажеш, — зітхнув Яценюк. — Я звертаюся до вас з питанням і навіть проханням...

Яценюк говорив, роблячи паузи перед кожним словом.

— Я прошу вас заради України виконати один з критерїв, необхідних для підписання Угоди про асоціацію — зупинити політичні переслідування та звільнити Юлію Тимошенко.

Цей заклик також не вивів Януковича із рівноваги — він був готовий до того, що його питатимуть про харківську ув”язнену. Тому у відповідь знову полетіли звинувачення у збитках від газових контрактів.

— Я повторю ще раз для тих, хто не чув — ми платимо за газ більше, ніж Європа, приблизно на 150 доларів. Це наслідки ганебної угоди 2009 року...

Янукович згадав про двох відставних політиків — екс-президента Польщі Квасьневського і екс-голову Європарламенту Кокса — які за останні півтора роки побували в Україні понад 20 разів, шукаючи вихід зі справи Тимошенко.

— Я їм дуже вдячний, — відповів Янукович. — У нас є поки що час, і ми будемо працювати згідно з планом, який є. Поки ми не сказали ні “да”, ні “ні”. Відповідь повинна бути в законодавчій площині.

Ця гра з переводом стрілок на українських депутатів виглядала вже непристойно. Півтора роки тому в Давосі Янукович також скаржився, що він би з радістю звільнив Тимошенко, але Верховна Рада... його не слухається.

Тут уже не витримала президент Литви — вона взяла слово англійською.

— Я хотіла додати, щоб не було враження, що Україна під найбільшим пресом щодо цін на газ. Деякі дрібні країни, які хочуть бути більш незалежними, вони платять на 30 процентів більше, ніж Німеччина, і навіть більше, ніж Україна, — натякнула Грібаускайте на свою батьківщину.

Янукович почав дратуватся — його слова спростовували на найвищому рівні. При чому не лідер наддержави, а невеликої балтійської країни. Грібаускайте, аби розставити крапки над “і”, ще раз підкреслила:

— Ми не маємо Тимошенко, але платимо навіть більше ніж ви, тому...

Виступ Грібаускайте перервали оплески.

— Я переконаний в тому, що ви помиляєтеся, — не витримав Янукович. — Скажіть, будь ласка, яка ціна у вас?

— 179 долларов…

Грібаускайте перейшла на російську, тому, очевидно, помилилася — Янукович її виправив.

— 479 доларів. Так ви відніміть ціну транспорту для України. Мінус 60 доларів. В Україні в такому випадку має бути ціна близько 400, а ми платимо сьогодні 529 доларів.

— Потом скидка 100 долларов... — нагадала Грібаускайте.

— Так це ціна, при чому тут скидка? — роздратувався Янукович. — Скидка — это военная база. Тому жарти здесь… тут дуже-дуже погані для нас. Скидка за ці роки склала 12 мільярдів доларів. Скидка... А збитки — біля 20 мільярдів... Збитки лягли на економіку, на плечі українського народу.

Логіку в словах Януковича можна було шукати, якби Литва отримувала газ через Україну — тому мав відмінусовуватися транзит через Україну. Але насправді газ для Литви має інше походження. Більше того, порівнювати з Литвою некоректно, оскільки російському “Газпрому” належить третина акцій транзитного оператора. Швидше Янукович мав грати на тому, що Україна повинна закуповувати за контрактом Тимошенко абсурдні 52 мільярда кубометрів на рік — ще й зі штрафами за недобір.

А дотиснути Януковича питанням про Тимошенко взявся Юрій Луценко. Сама по собі ситуація була незвична — адже це був діалог вчорашнього “ката” і “жертви”.

— За вашими повноваженнями, немає жодних обмежень для помилування будь-якого громадянина України, окрім тих, які ви самі собі встановлюєте указом, — звернувся Луценко до Януковича. — Я є прецедентом того, що у вас вистачило мудрості припинити експеримент над мною. В цьому історичному приміщенні я закликаю вас, Віктор Федорович, людину, яка не боїться Путіна, не боятися Юлію Тимошенко.

Оплески перервали Луценка. Але витримки йому не вистачило — він перейшов на “персональне” з Януковичем.

— Я дозволю собі як двічі судимий запропонувати вам просто взяти ручку — і підписати рішення, яке дасть 100-відсоткову гарантію до вільнюської перемоги.

Янукович, якому натякнули на тюремні ходки, намагався демонструвати великодушність.

— Юрій Віталійович, я радий вас бачити перш за все. У мене немає застережень, що ми з вами в одному приміщенні чи за одним столом ведемо розмову. Я задоволений, що ви тут і я вас бачу.

Але аргументи Луценка він не сприйняв.

— Щоб вас не образило... Порівняння з Тимошенко... В прямому і переносному смислі ви в різних вагових категоріях, тому не беріть на себе зайвого.

Тут Янукович звернув увагу, що Луценко продовжував стояти після того, як поставив запитання.

— Сідайте, будь ласка. Я з самого початку всім, хто займався вашою справою, я казав, що це дурниця. Я не хочу сказати, яка ваша там провина, це вже сказав суд... Я був категорично проти того, щоб ви сиділи. Категорично проти! Але сталося так, як сталося. Тому трошки некоректні порівняння вас і Тимошенко, вашої справи і Тимошенко...

Янукович почав дратуватися.

— Не-ко-рект-ні! Ви як людина, що працювала в правоохоронних органах, це добре розумієте. Треба дати відповдіь на ті справи, які сьогодні знаходяться в судах. А відповідь може дати тільки суд — чи добровільне рішення Тимошенко.

Що мав Янукович на увазі, він не пояснив. Можливо, добровільне визнання Тимошенко своєї провини у справі ЄЕСУ — чи прохання про помилування. Він лише ще раз повторив:

— Тому відповідь на це питання лежить в площині знаходження компромісу чи відповіді за участі Тимошенко, — плутано говорив Янукович. — Суд і Тимошенко можуть дуже швидко дати відповідь на це питання.

Після не надто обнадійливого завершення панелі Янукович знову, як він це робить щороку, закрився із трійкою європейських посланців — міністром закордонних справ Швеції Карлом Більдтом, главою профільного комітету Європарламенту Ельмаром Броком і єврокомісаром Штефаном Фюлє.

Ілюстрацією того, як робиться зовнішня політика в Україні, стала сцена, як після цієї зустрічі Леонід Кожара намагався випитати у Більдта, що саме їм пообіцяв Янукович. Тобто міністр дізнавався позицію свого президента... у його візаві на переговорах.

Загальне враження, з яким європейці залишили Україну — Янукович не ухвалюватиме жодного рішення про Тимошенко аж до останнього моменту. Можливо, про звільнення оголосить прямо на саміті у Вільнюсі. Великі, але марні сподівання він покладає на зміну риторики Німеччини після виборів до Бундестагу.

Головне, що цікавить його сьогодні — це гарантії неповернення Тимошенко в Україну — після лікування у Німеччині та напередодні президенських виборів. І якщо в нього буде хоч один шанс із ста підписати Угоду про асоціацію без звільнення Тимошенко — він ним скористається.

Можливо, навіть, жертвуючи самою асоціацією. Принаймні, сценарій непідписання угоди Янукович так само проговорював у Ялті.

Сергій ЛЕЩЕНКО