Яких тарифів на електрику чекати українцям?

Національний регулятор — Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, уже намагався запровадити нові, зрозуміло, збільшені тарифи на водопостачання та водовідведення з 1 січня 2023-го, але, як можна розуміти, отримав по голові (чи по іншому місцю) та швиденько згорнув цю ініціативу.

Щодо тарифів на електроенергію для населення голова НКРЕКП Костянтин Ущаповський висловився однозначно: “Відповідно до проголошеної позиції президента України, яка була підтримана Кабінетом міністрів, до закінчення опалювального сезону тарифи переглядатися не будуть”. У перекладі зрозумілою мовою це означає: після закінчення сезону тарифи… зростуть. Для певності він додав: “Зараз під егідою уряду України працює робоча група, яка напрацьовує відповідні пропозиції для того, щоб стабілізувати ринок”. Отже, принципово питання вже вирішено. Чого ж чекати українцям?

Що означає “стабілізувати ринок”

Нестабільний ринок, очевидно означає, що попит і пропозиція на ньому не врівноважені, виникають значні розриви між ними, й це позначається на цінах товарів — вони стрибають залежно від ситуації. Якщо поглянути на ситуацію на вітчизняному ринку електричної енергії (ЕЕ), то слід констатувати, що будь-якої нестабільності на ньому насправді немає. Це випливає з аналітичних звітів оператора ринку ДП “Енергоринок”, зокрема за січень 2023 року.

Увесь ринок ЕЕ відповідно до законодавства поділено на кілька сегментів, які також не зовсім вдало називають ринками, і вони тісно, навіть нерозривно пов’язані. Це ринок на добу наперед (РДН), внутрішньодобовий ринок (ВДР), балансуючий ринок (БР), ринок допоміжних послуг (РДП) і ринок двосторонніх договорів (РДД). Останній, власне, не зовсім ринок, бо, якщо дуже примітивно, там покупець чи продавець ЕЕ просто виставляє товар чи пропозицію й торг, як то кажуть, недоречний. Визначальним же на загальному ринку ЕЕ є ринок на добу наперед: саме на ньому формується ціна, яка визначає ціни на інших сегментах, причому в бік зменшення. Якщо виробник ЕЕ не зміг продати свій товар на ньому, то ще може пошукати щастя на ВДР, втративши десь 10%, а якщо ні, то за правилами ринку його товар (електрична енергія) викидається в крайній ряд — на балансуючий ринок, де він втрачає набагато більше, тому ринкова тусовка називає його “ринком покарань”.

Тож напрошується примітивна схема спекуляцій, яку широко й застосовують на ринку ЕЕ, адже там величезна кількість “гравців”, які нічого не виробляють і нічого не постачають споживачам. Це навіть не перекупники, які працюють на звичайних базарах, це — бригада, яка тримає ринок притаманними їй методами. Для того щоб “заробити”, бригада, маючи певний ресурс, демпінгує на ринку на добу наперед, у результаті виробники змушені знижувати свої цінові пропозиції, якщо ж вони цього не зроблять, то “ринок” жорстко викине їх на “ринок покарань” (балансуючий ринок), і там вони можуть втратити ще більше.

Звісно, апологети ринкової економіки можуть заперечити, що трейдери є необхідною складовою на ринку, — це посередники, які беруть на себе цінові ризики при купівлі та продажу. Але то ж ринок у ринковій економіці, а у нас яка? Правильно, кланово-олігархічна, і ринок такий самий, інакше звідки взялася шалена заборгованість поміж його учасниками?

Що відбувалося на ринку ЕЕ в січні 2023 року

Ціна електроенергії на ринку на добу наперед (а це визначальний сегмент усього ринку ЕЕ) коливалася від 3,12 до 3,33 грн/кВт∙год, за винятком 1 січня, що зрозуміло (тут і далі ціни без ПДВ). На іншому сегменті, внутрішньодобовому ринку, ціна коливалася дещо більше — від 3,07 до 3, 85 грн/кВт∙год, але теж не смертельно, особливо коли врахувати, що енергетики працюють в екстремальних умовах постійних ракетних ударів.

На жаль, результати діяльності значної частини ринку ЕЕ, яка належить до сегмента “ринок двосторонніх договорів”, не входять до аналітичного звіту, але ціна на ньому формується на основі цін на ринку на добу наперед, причому з дисконтом, отже, якихось катаклізмів на ньому також очікувати не варто.

Залишається відкритим запитання: а що робиться в четвертому сегменті — на балансуючому ринку?Це, на думку експертів, фігурально кажучи, найбільш каламутна частина ринку ЕЕ, — туди потрапляють ті обсяги електроенергії, які не вдається продати на РДН чи ВДР, і там починають діяти хитрі формули встановлення ціни, через які великі виробники, приміром НАЕК “Енергоатом” чи ПрАТ “Укргідроенерго” (що просто не вміщаються зі своїми обсягами в інші сегменти), потрапляють у тенета біржових спекулянтів і втрачають багато. Достатньо сказати, що на липень 2021 року заборгованість учасників ринку між собою становила 50 млрд грн.

Для повноти картини слід порівняти ціни січня 2023 року з цінами останнього довоєнного місяця — січня 2022-го. Середньозважена ціна на РДН у січні 2023 року становила 3,47 грн/кВт∙год, а рік тому була 2,86 грн/кВт∙год — зростання на 21%. На ВДР середньозважена ціна в січні 2023 року становила 3,68 грн/кВт∙год, натомість рік тому було 2,58 грн/кВт∙год — зростання на 42% (зауважимо лише, що ВДР за своїми обсягами приблизно в дев’ять разів менший за РДН). Таким чином, через війну ціни виробників ЕЕ зросли, й саме це є проблемою, а не “нестабільність ринку”.

Скільки коштує світло на вашому лічильнику

У січні 2023 року середня щоденна вартість кіловата коливалася від 3,47 до 3,68 грн/кВт∙год. До цього слід додати 20% ПДВ плюс 0,59 грн (у Києві) за розподіл і 0,46 грн за транспортування ЕЕ. Зазначимо, що НКРЕКП визначає тарифи окремо для кожного оператора системи розподілу (ОСР, або обленерго) і встановлює єдиний тариф на транспортування для НЕК “Укренерго”, яка здійснює передачу від виробників до ОСР.

Якщо все це підсумувати, то вартість кіловата, який годину крутить лічильник в оселі пересічного киянина, в січні становила від 5,21 до 5,47 грн. Разюче відрізняється від 1,44 грн, які ми платимо, чи не так? Для українців в інших містах і селах вартість кіловата може бути й більшою, — це залежить від вартості розподілу.

Наш багатий Буратіно, себто уряд, ще два роки тому встановив, що з 1 січня 2021 року населення країни сплачуватиме за кіловат-годину — включно з доставкою, розподілом і постачанням — 1,68 грн (за перші 250 кВт∙год), тобто в три рази менше! Потім ця вартість впала до 1,44 грн. Звісно, народ аплодує! Залишається лише маленьке запитання: а хто та скільки за це заплатить?

Ціна питання

Підрахувати, скільки коштує така благодійність—поблажливість—марнотратство (необхідне підкреслити) для державного бюджету України, складно, адже дані про споживання населення та обсяги виробництва ЕЕ 2022 року відсутні. Тому можна лише оцінити порядок сум — гривні чи мільярди гривень.

Механізм, за яким знижуються тарифи для населення, доволі простий. Державні компанії НАЕК “Енергоатом” та ПрАТ “Укргідроенерго” через постанови уряду просто примушують продавати половину своєї продукції за заниженою ціною — “Енергоатом” по 15 коп. за кіловат, а “Укргідроенерго” по 1 коп. — Державному підприємству “Гарантований покупець”, який далі забезпечує тариф для населення 1,44 грн. Офіційною мовою це називається “покладання спеціальних обов’язків” (ПСО). Тут уряд, вибачте за тавтологію, покладає свої надії на те, що згадані компанії якось викрутяться й не збанкрутують.

У результаті такої комбінації (щоб не сказати експропріації) виробники ЕЕ, зрозуміло, зазнають збитків. 2020 року втрати потенційної виручки (до сплати податків) “Енергоатому” становили 40—45 млрд грн. Тут слід врахувати, що тоді середня ціна ЕЕ на головному сегменті ринку — РДН — становила 1,34 грн/кВт∙год, а це вдвічі нижче, ніж у січні 2021-го — 2,86 грн/кВт∙год або в січні 2022-го — 3,47 грн/кВт∙год.

За 2021 рік “Енергоатом” виробив 86 422 млн кВт∙год. Якщо він продав половину цієї ЕЕ по 15 коп., то втратив на кожному кіловаті по 2,71 грн. Тоді легко підрахувати, що 2021-го втрати компанії зросли до 117 млрд грн. До цього слід додати, що на середину 2022 року втрати “Енергоатому” від бойових дій становили ще 40 млрд грн.

2023 року втрати можуть бути ще більшими за умови, що відновить свою роботу Запорізька АЕС, оскільки решта атомних блоків уже й так працюють на повну потужність (дякуючи Богові та ЗСУ).

Кого будемо банкротити — населення чи енергетику

Отже, маю повторити: “стабілізувати ринок” не треба — там більшість гравців почуваються досить впевнено, особливо різноманітні коти базиліо та лиси аліси. Питання в іншому: за чий рахунок рятувати галузь у цілому, особливо “Енергоатом” і “Укргідроенерго”?

Можна, звісно, продовжити грати роль доброго Буратіно й продавати ЕЕ по 1,44 грн за кіловат-годину. Для цього треба підняти тарифи на ЕЕ не до 3 чи 5 грн, а, скажімо, на 24 коп. — до 1,68 грн, і всі будуть задоволені. А можна трішечки побути злим Карабасом-Барабасом, узяти нагайку й навести лад на ринку ЕЕ, у системі тарифоутворення та ПСО, реформувати недолугу програму житлових субсидій (яку чомусь забрали у Мінсоцзахисту та віддали Пенсійному фонду) і просто перестати вистрибувати із штанів, щоб сподобатися народу. Тому що одночасно й з’їсти рибку, й урятувати галузь, яка невідворотно йде на дно, не вийде. І війна тут ні до чого — там наших хлопців і дівчат не жаліє ніхто.

Олександр СЕРГІЄНКО, кандидат фізіко-математичних наук, юрист, директор аналітико-дослідницького центру “Інститут міста”