Яка буде доля “ЛНР” і “ДНР” у 2019-му? Навіщо угруповання відгороджуються одне від одного

Журналісти спеціального проекту Радіо Свобода “Донбас.Реалії” через кілька місяців вирішили перевірити — чи так це? Наскільки реальними є перспективи об’єднання двох угруповань? І які документи потрібні, щоб просто поїхати з Донецька до Луганська?

На автовокзалі Донецька люди чекають на свій рейс до сусіднього обласного центру — Луганська. Напис на табличці автобуса — ще українською, але з затертими м’якими знаками.

— Скільки коштує квиток до Луганська?

— 250 рублів.

— А в дорозі — довго?

— Ну, п’ять годин.

Чому така затримка в дорозі? Виявляється, на пасажирів чекають довгі перевірки на “кордоні” між псевдореспубліками “ДНР” і “ЛНР”.

— Перевіряють ретельно, тому і довго стоїмо там.

— А Луганськ — для вас “закордоння” чи ні?

— Ні, взагалі ні. Взагалі не розуміємо, навіщо ось ці “кордони”. Буває, стоїмо по дві години, по три.

Скасувати перевірки на внутрішньому “кордоні” окупованої частини Донбасу бойовики пообіцяли ще в квітні минулого року.

“Ми повністю, практично повністю знімаємо “кордон”, поки в односторонньому порядку, між “ДНР” і “ЛНР”. Зі свого боку ми повністю знімаємо. В “ДНР” там трошки складніше, у них є “закони”, які необхідно скасовувати, і я думаю, що найближчим часом там будуть прийняті такі ж, як то кажуть, у відповідь заходи”, — зазначав у квітні минулого ватажок угруповання “ЛНР” Леонід Пасічник.

 

 

 

 

 

 

 

Обіцянок угруповання не дотримали. На півдорозі між Донецьком і Луганськом — перевірки і огляди. Практично, як на міжнародних пунктах пропуску.

 

— А людей багато їздить?

— Середньо.

Відстань до Луганська — всього близько 160 кілометрів. Але дорога займає багато часу.

“Спочатку ми заповнюємо такий зразок “міграційної карти”: пишемо ім’я, прізвище, дату народження, місце проживання. А на самому “кордоні” просто перевіряють паспорти. Раніше ще перевіряли речі, але зараз такої практики вже досить довго немає. Ще досить часто беруть відбитки пальців — так, сканують. Фотографують в профіль, анфас”, — розповідає донеччанка.

У чому ж сенс внутрішніх “кордонів” в окупації? І чому бойовики не поспішають об’єднувати дві псевдореспубліки?

“Російські куратори не зацікавлені в об’єднанні, з тієї простої причини, що якщо замість двох потоків буде один, то спецслужбам, що курують ці псевдореспубліки, доведеться дуже несолодко в розбірках один з одним”, — зауважує аналітик Центру досліджень проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко.

Після “виборів” у листопаді 2018 року протиріччя між Луганськом і Донецьком тільки посилилися. Угрупованням “ЛНР” керує “спецслужбіст” Пасічник, а “ДНР” — Пушилін, якого експерти називають людиною Суркова, радника Путіна.

“Була дуже, до речі, цікава заява Пушиліна, який відкрито говорив про те, що Пасічнику варто трошки зменшити свої інтеграційні оберти і що псевдореспублікам варто бути, як Росія і Білорусь, що доволі симптоматично в ході нинішніх подій”, — каже Марія Кучеренко.

Прості донеччани і луганчани всіх цих тонкощів і інтриг не розуміють.

“Мені здається так: навіщо ці кордони потрібні?” — запитує донеччанка.

“Все одно ми один народ раніше були. А зараз поділ відбувся, це недобре”, — додає житель Донецька.

Угруповання бойовиків на Донбасі відгородилися одне від одного не тільки “кордонами”. “ДНР” і “ЛНР” навіть по структурі різні. Наприклад, в Луганську — всього 50 депутатів так званої “народної ради”, в Донецьку — в два рази більше.

При цьому в “ДНР” більше повноважень у ватажка, тоді як луганські бойовики частину прав віддали фейковій “раді міністрів”. Різниця в правилах, зборах і оформленнях “документів” лише ускладнює і без того непросте життя в окупації.

“Для того, щоб укладати шлюби між представниками “ЛНР” і “ДНР”, їм потрібно звертатися до відповідних “міграційних відомств” — ну тобто дуже прекрасно Донбас звільнили від “гноблення” України, щоб тепер “бюрократи” “ЛНР” і “ДНР” вирішували таким чином долю громадян ось цих невизнаних “республік”, — розповідає публіцист московського Центру Карнегі Костянтин Скоркін.

Тисячі жителів Донбасу змушені пристосовуватися до правил гри відразу двох проросійських угруповань.

До Луганська рейсовий автобус приїжджає вже під вечір. Тут всюди своя символіка, білборди з Пасічником. Про обіцянки прибрати “кордони” не згадують. І далеко не всі луганчани хочуть об’єднуватися з Донецьком.

“Я думаю, що, напевно, не треба, тому що у нас своя організація, своя “адміністрація”, яка старається для нас. А Донецьк вже буде — собі. Нам будуть менше відстібати”, — вважає жителька Донецька.

Незважаючи на те, що економіку непідконтрольної частини Донбасу бойовики передали в управління одній структурі — “Внєшторгсервіс”, політично об’єднуватися угруповання “ДНР” і “ЛНР” поки не збираються.

“Донбас, як мені здається, як і раніше, знаходиться на ось цьому роздоріжжі. І його куратори до кінця не знають, що з ним робити: інтегрувати обидві “республіки”, залишити все, як є, впхнути назад в Україну”, — зазначає Костянтин Скоркін.

А значить, довгі перевірки і огляди на внутрішньому “кордоні” псевдореспублік Донбасу найближчим часом навряд чи зникнуть.

“Всі їздили, жили нормально, а зараз — нервування, винесення мозку людям”, — зітхає житель окупованого Донбасу.

Андрій ДІХТЯРЕНКО