Як влада відволікала людей від кризи: моніторинг Facebook-активності лютого

“Майдан-3”, стенограми РНБО та казуси з випусковими редакторами “Інтера” нас хвилюють набагато менше.

Про це свідчить обрахунок інтерактивного потенціалу від проекту “Медіа-розвідка”.

Політико-інформаційне тло

Давно у українців не було такої захопливої теми для розмови, як політична та корупційна криза, що розпочалася після публічних обвинувачень Айвараса Абромавичуса.

Спершу між командами Петра Порошенка та Арсенія Яценюка почалося інформаційне протистояння — згадайте “вкиди” компромату на зразок історії про закупівлю рюкзаків у сина Арсена Авакова. Але потім, на думку багатьох аналітиків та політиків, відбувся “договорняк”: було прийнято рішення зам'яти цей скандал і продовжити повноваження членів нинішнього уряду.

Отож, перед владою постала непроста задача: відволікти людей від теми кризи в країні.

Для цього було запущено “в ефір” декілька тем, які з більшим або меншим успіхом розвивалися.

Лояльні до влади медіа намагалися подавати “серіали” про так званий “Майдан-3”, “Стенограму РНБО”, “Блокаду фур” як важливі. Це не означає, що влада сприяла організації РПС або блокуванню російських вантажівок. Але вона, принаймні, докладала зусиль до того, щоб ці теми опинилися на слуху.

Паралельно було організовано кампанію проти політиків, які вийшли із коаліції — перш за все, проти Юлії Тимошенко. Головним посилом стало оприлюднення стенограми РНБО, яке показує лідера фракції “Батьківщина” у непривабливому світлі.

Як це відбувалося і наскільки було ефективним — детальніше у результатах нашого моніторингу.

Про кризу забули ненадовго

Ми запускаємо проект моніторингу інформаційного середовища, у якому центральним буде показник “Інтерактивний потенціал”. Він вираховується за авторською методикою з динаміки поширення новини у Facebook, і дозволяє математично відділити такі поняття, як розмір потенційної аудиторії та вплив на неї.

“Найголовніша” новина місяця — про обвинувачення Абромавичуса на адресу Ігоря Кононенка — якраз чудово ілюструє такий підхід. За перші дві доби вона отримала шалену кількість поширень, проте її інтерактивний потенціал був порівняно невеликим: близько 0,6. Як бачимо з діаграми, деякі інші “гарячі теми” місяця впливали на людей сильніше.

Іншими словами, далеко не всі люди горіли бажанням терміново розповісти про те, що сталося. А значна кількість “розшарювань” була досягнена тому, що ця інформація була цікава великій кількості користувачів.

Отже, тут фактор розміру аудиторії був важливішим за фактор впливу.

Щоправда, треба врахувати, що за два дні до скандалу українці майже зовсім не цікавилися своїм урядом. 1 лютого у фракції БПП розповіли про те, яких людей там хотіли би бачити у новому кабміні. Однак новина про це мала зовсім мізерний показник інтерактивного потенціалу — 0,225!

А от після скандалу, на початку місяця, покотилося інформаційне “цунамі”. Висока “температура” теми про політичну кризу була вигідна політикам, і вони з усіх сил підтримували її своїми заявами.

Однак реальні факти — такі, як відставка Віталія Каська з Генеральної прокуратури — отримували набагато менше уваги, ніж “зливи” на зразок історії з сином Арсена Авакова та закупівлею рюкзаків.

Однак за два тижні, коли еліти вже про все домовилися, аудиторія настільки звикла до цієї теми, що реагувала дуже слабко. Відставка Віктора Шокіна, провал голосування за відставку Арсенія Яценюка, а також оголошення “Батьківщини” та “Самопомочі” про вихід із коаліції були сприйняті без ентузіазму.

На цьому тлі помітний так званий закон про “Партійну диктатуру”. Новина про нього набрала за дві доби лише 1404 поширення, отже, зацікавила досить невелику аудиторію, проте схвилював її сильно. Даремно аналітики писали, що він пройшов непоміченим на тлі політичної кризи.

Далі увага аудиторії переключилася на інші теми, про які у наступному підрозділі.

І наприкінці місяця влада, вочевидь, вирішила перевірити, чи достатньо міцно люди забули про політичну кризу? Тому “дивну” заяву Арсенія Яценюка про те, що в Україні подолано топ-корупцію, можна вважати своєрідною “пробною кулею”. Вона мала продемонструвати, що українці знову перестали цікавитися урядом та політичними “розборками”.

Однак виявилося, що все не так просто. Інтерактивний потенціал цієї теми знову підскочив до 0,65.

А повідомлення НАБУ про розслідування корупційних історій за участю фірм Миколи Мартиненка підтвердила, що після заяв Абромавичуса ставлення активної частини українського суспільства до нинішньої влади змінилося докорінно.

“Добила” ж владу в інформаційному плані новина про те, що Єврокомісія відклала запровадження безвізового режиму для українців.

“Розважальні серіали”

Підготовку до висвітлення у медіа так званого “Майдану-3” влада почала заздалегідь.

Іще за тиждень до цих подій силовики оголосили, що чекають масштабних провокацій на другу річницю штурму Майдану. Потім було майстерно розіграно виставу з появою у центрі Києва суворих людей, про яких не було відомо майже нічого. Однак інтерес до цієї купки людей виявився зовсім незначний.

Тема обстрілу BMW київською патрульною поліцією викликала набагато більше обговорення. Проте уваги до політичної кризи все ж не перекрила. Складалося враження, що, відчуваючи перспективність суперечки з цього приводу, хтось навмисно створював нові й нові інформаційні приводи.

І дійсно, арешт поліцейського, який зупиняв пострілами “мажорів”, обговорювався так само активно, як і відставка Віталія Каська.

Проте всі наступні заяви силовиків на ці теми, зокрема, підозри щодо участі у перестрілці голови київської Поліції, були неефективними в інформаційному просторі.

І тоді справжнім подарунком для політичних еліт стала тема блокади російських фур.

Спершу уряд заборонив транзит транспорту з РФ, потім скасував цю заборону, і зрештою активісти оголосили, що поновлюють її. І кожен такий посил викликав жваву дискусію прихильників і супротивників таких дій.

Також достатньо добрий інтерактивний потенціал був у повідомлень з зони АТО. Новини про бій під Зайцевим та про те, що бойовики залишили Широкине, також викликали ажіотаж.

Як бачимо, внутрішні та зовнішні проблеми можуть на певний час відволікти українців від критики уряду — однак не роблять їх байдужими до влади.

Вочевидь, після Революції гідності активна частина нашого суспільства вже не готова пробачати політикам помилки.

Як ми рахуємо

“Медіа-розвідка” — це програмний продукт, який покликаний робити висновки про вплив певної інформації на аудиторію, виходячи з динаміки її реакції. У майбутньому ми аналізуватимемо три види реакції — поширення у соцмережах, коментування та кліки на заголовок.

Але зараз працює лише прототип продукту, який збирає дані про динаміку поширень у Facebook публікацій на сайтах “Українська правда” та Site.ua упродовж 48 годин з моменту публікації.

Інтерактивний потенціал — це показник, розроблений автором і описаний у наукових публікаціях. Якщо коротко, то він характеризує імовірність розгалуження “ланцюгової реакції” поширення певної новини у соцмережі. Якщо потенціал менший за нуль — швидкість обриву ланцюга нижча за швидкість розгалуження, і новина слабко “розходиться” мережею. В іншому випадку, коли потенціал більший за нуль — розпочинається вибухове розповсюдження посилання на публікацію, аж поки вся цільова аудиторія його не побачить, або допоки щось інше не відволіче користувачів.

Звісно, аудиторія неоднорідна, і на швидкість поширення публікації впливає багато критеріїв. Часто буває, що певне обмежене коло людей цікавиться досліджуваною інформацією більше, а решта — слабше.

Тому до аналізу береться динаміка поширення публікації на першому етапі.

Артем ЗАХАРЧЕНКО, кандидат наук із соціальних комунікацій, письменник, викладач