Як довго ще Україні варто зберігати транзит російської нафти

 За результатами першої половини 2022 року доходи від продажу нафти та газу склали половину бюджету Російської Федерації. Залежність країни-агресора від грошей за енергоресурси збільшується на фоні падіння інших галузей економіки.

Наявність цих грошей напряму впливає на здатність рашистів продовжувати криваву війну проти України, а отже залежить від того, наскільки активно світ відмовлятиметься від російської нафтогазової удавки.

На фоні цього виникає питання: чи може Україна власноруч пришвидшити зменшення споживання російської нафти і газу в Європі, враховуючи те, що саме через українські газопроводи і нафтопроводи йде транзит до країн ЄС.

На початку серпня держпідприємство оператор системи магістральних нафтопроводів “Укртранснафта” тимчасово зупинила транзит російської нафти українською ділянкою магістрального нафтопроводу “Дружба”. На декілька днів Словаччина, Угорщина та Чехія залишились без російської нафти.

“Договір між “Укртранснафтою” та “Транснєфтью” про надання послуг з транспортування передбачає перекачку нафти за сто відсотковою попередньою оплатою. Тож транспортування можливе лише за умови попередньої оплати таких послуг”, — заявили в “Укртранснафті”.

Річ у тому, що російський постачальник “Транснєфть” не сплатив Україні авансовий платіж за транспортування нафти і пояснив це неможливістю провести банківський платіж через накладені на санкції.

На думку експертів Росія розраховувала, що в європейських країнах почнеться паніка та розкол, а російська “Транснєфть”, як і її газовий брат “Газпром”, буде тиснути на ЄС перекриттям нафтового “крану”. Тобто, звичним для себе способом шантажу Кремль розраховував на послаблення санкцій.

Проте все пішло не за планом Кремля. Щоб відновити прокачку нафти, Чехія, Словаччина та Угорщина сплатили за транзит російської нафти Україні напряму.

Кандидат економічних наук Олександр Хмелевський вважає, що така схема оплати транзиту буде застосовуватись і надалі, проте, по-суті виглядає, як обхід накладених санкцій.

“Раніше вартість транзиту входила в кінцеву ціну російської нафти, яку країни сплачували Росії. Очевидно нова схема оплати буде застосовуватись й надалі, хоча безумовно це є обходом санкцій, які накладені на Росію”, — сказав він в коментарі УНІАН.

Ефект від санкцій

Цей серпневий форс-мажор є свідчення того, наскільки європейські країни поки залишаються залежними від російської нафти. Попри ухвалення вже семи пакетів санкцій проти Росії, і зокрема, на експорт нафти, поставки енергоресурсів суттєво поки не зменшуються.

Згідно з дослідженнями Київської школи економіки, основні санкції, що стосуються російського енергетичного сектору, ще не набули чинності. Відтак, 5 грудня набудуть чинності санкції на експорт російської морської нафти до Євросоюзу, а 5 лютого 2023 року — російських нафтопродуктів.

Аналітики вважають, що після набуття чинності всіх європейських санкцій у нафтогазовому секторі очікується скорочення доходів Росії від експорту енергоносіїв на сорок відсотків. Проте цього ще потрібно дочекатись.

Очікується, що протягом 2022 року бюджет РФ отримає 325 мільярдів доларів, а протягом наступного, коли ембарго запрацює, лише 180 мільярдів.

При цьому, дослідники підрахували, що для Кремля критично низьким показником є рівень доходів у 150 мільярдів доларів на рік.

Досягнення цієї точки буде означати серйозне затягування ременів росіянами, адже почнуться значні бюджетні проблеми та рухне курс рубля.

Зрозуміло, що багато буде залежати і від вартості нафти і газу на світовому ринку. Якщо зростання світової економіки сповільниться, то і попит на енергоресурси зменшиться, наприклад, як це було у часи коронакризи. А це означає, що доходи “країни-бензоколонки” впадуть ще суттєвіше.

Отже, економічне падіння країни-агресора напряму залежить від того, наскільки швидко зменшуватимуться обсяги поставок газу і нафти в інші країни та падатимуть ціни на енергоресурси.

Згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства, саме країни Європейського союзу є найбільшими споживачами російських енергоресурсів. До війни вони складали половину всіх спожитих обсягів нафти, далі ідуть Китай, Індія та інші країни.

Чи варто Україні власноруч перекрити нафтову трубу

У багатьох українців виникає питання: чому “Укртранснафта” не може просто перекрити вентиль та позбавити ворога частини доходів, які він витрачає на війну проти нашої країни.

До слова, за минулий рік Росія заробила понад 7,5 мільярдів доларів на поставках нафти українською ділянкою трубопроводу.

Кандидат економічних наук Олександр Хмелевський розказав УНІАН, що для України транзит російської нафти є важливим з фінансової та політичної точки зору.

Державне підприємство “Укртранснафта” має контракт з російською “Транснефтью” на прокачку нафти терміном до 2029 року. Минулого року українська компанія прокачала понад 12,7 мільйонів тонн російської нафти в Європу, за що отримала близько 160 мільйонів доларів.

“Зупинка транзиту російської нафти через Україну призведе до зупинки роботи “Укртранснафти” та її банкрутства, скорочення робочих місць, зменшення валютної виручки та надходжень до держбюджету. Звісно сума втрат не буде катастрофічною для України, проте під час економічної кризи дорога кожна копійка”, — вважає він.

Експерт підкреслив, що зупинка транзиту нафти призведе до дефіциту пального в країнах покупцях і загострить загальну енергетичну кризу.

Враховуючи прийняті проти Росії санкції, які запровадив Європейський союз, транзит нафти через Україну буде продовжуватись як мінімум до кінця 2023 року. На такому рішенні ЄС наполягали Словаччина та Угорщина.

“Одностороння зупинка Україною транзиту російської нафти завдасть шкоди не лише економіці України, але європейським країнам та порушить міжнародні домовленості щодо обмеження поставок російської нафти”, — сказав експерт.

Хмелевський вважає, що в разі зупинки транзиту та збільшення дефіциту нафти в Європі, зростуть ціни на пальне не лише в Європі, але й в Україні, адже наша країна наразі повністю залежить від нафтопродуктів з Європи.

Це не означає, що економіка європейських країн не зможе функціонувати без російської нафти. Це означає, що на відмову від неї та пошук нових джерел постачання потрібен додатковий час. А з часом прийде і кінець нафтовому та газовому транзиту російських енергоносіїв.

Нові реалії нафтогазової галузі

Українську нафтогазову галузь найближчим часом чекають серйозні зміни. Протягом наступних двох років Європа має намір повністю відмовитись від російських енергоносіїв, а це означає, що українські газопроводи і нафтопроводи не будуть затребуванні для транзиту. Їх використання буде обмежене виключно внутрішніми потребами країни.

На цей перехідний період поки європейці навчаються жити без енергетичних ресурсів країни-агресора, українська газотранспортна система та гілка нафтопроводу до кордону ЄС мають бути пріоритетними у використанні.

Представники деяких європейських країн, зокрема Фінляндія та Швейцарія вже виступили з ініціативою зобов’язати РФ транспортувати нафту і газ виключно через Україну, хоча такий крок важко реалізувати.

“Для тих продуктів, які ми все ще купуємо, але хочемо від них відмовитись, це російські нафта та газ, можна було б зобов’язати транспортувати їх виключно через Україну”, — сказав депутат парламенту Швейцарії Ніколас Вальдер.

Попри чергову спробу шантажу росіян, країни Європейського союзу слідують курсом відмови від енергоресурсів, які використовуються для ведення руйнівної війни та вбивств українців. В ЄС почав діяти надзвичайний газовий план, який передбачає добровільну економію природного газу взимку у розмірі 15 відсотків.

Але ще до цього міжнародні санкції почали руйнувати енергетичну базу рашистів. За даними “Газпрому”, за період з 1 січня по 15 серпня 2022 року експорт російського газу до країн далекого зарубіжжя впав більше ніж на тридцять шість відсотків. Можна тільки уявити, що ж буде з енергетичною дубинкою Кремля, коли ЄС все ж таки запровадить реальне ембарго на російський газ та нафту.

Нашому ж уряду, із залучення енергетиків, потрібно невідкладно скласти план заходів, як використовувати нафтові труби після припинення транзиту, бо досі таке бачення не озвучувалось.

Інша справа із національною газотранспортною системою — енергетичні компанії вже декілька років вивчають новий ринок водню та готують газові мережі до його прийому та подальшому транспортуванню до країн ЄС. Світ стрімко змінюється, і Україні, яка зараз переживає важкі, доленосні випробування, самій потрібно бути ініціатором цих змін.

Ганна БРЕДІХІНА