Як ДПЗКУ перетворилася на корпорацію монстрів

“Якщо відповідати одним словом на питання, що робиться в Росії, то довелося б сказати: крадуть”.

Цій фразі російського історика і письменника Миколи Карамзіна уже більше 200 років, але актуальності вона не втратила.

Не менш актуальна вона і для України — чи то до Революції гідності, чи після.

Тепер конкретний приклад.

Є в Україні Державна продовольчо-зернова корпорація. Їй чотири роки.

ДПЗКУ нічим не відрізняється від будь-якої іншої компанії, яка торгує зерном. Відмінність лише в одному: вона збиткова. Кожен рік з “мінусом”. Хоча сам по собі збитковий зернотрейдер, та ще і державний — це нонсенс.

Приватні компанії працюють у значно гірших умовах, використовуючи небюджетне фінансування. Також у них нема “дармових” зернових елеваторів та портових терміналів, які ДПЗКУ дісталися від держави.

За найскромнішими підрахунками, через ДПЗКУ за останні два роки було вимито щонайменше 5 млрд грн. Половина цих коштів була виведена з компанії у 2014 році. Саме в період, коли уряд очолював Арсеній Яценюк, у кріслі президента сидів Петро Порошенко, а аграрним міністром був “свободівець” Ігор Швайка.

У часи сім'ї

Фінансова основа корпорації — китайський кредит. У 2012 році Пекін надав ДПЗКУ позику на 1,5 млрд дол. Головна умова — українська компанія повинна поставляти 2-4 млн тонн зерна на рік в Китай або через китайську корпорацію — в інші країни.

Кредит надали з державними гарантіями. 1 млрд дол з отриманого траншу корпорація помістила на депозитний рахунок в Укрексімбанку, і гроші начебто досі там. Ще півмільярда пішли в оборот.

Минуло два роки. Наразі в обороті і товарних залишках ДПЗКУ лише 250-260 млн дол. Такі цифри називає екс-голова ДПЗКУ Валерій Томіленко, який звільнився два тижні тому. За існуючим курсом це більше 5 млрд грн.

Про перші махінації навколо мільярдного зернового контракту громадськість дізналася тільки після зміни влади на початку 2014 року.

Як відомо, невдовзі після підписання домовленостей з Китаєм до управління державною корпорацією у 2013 році прийшли нові менеджери.

Головою правління став екс-гендиректор Аграрного фонду Ігор Якубович. За повідомленнями ЗМІ, це людина, близька до колишнього аграрного міністра Миколи Присяжнюка. Останній, як відомо, ховається десь за кордоном.

До правління ДПЗКУ також потрапив Роберт Бровді та кілька його знайомих і партнерів з інших компаній. Бровді — колишній однопартієць (”Фронт змін”) і товариш Яценюка.

Роберт Бровді. Фото politico.ua

Його прізвище асоціюється з “Хліб інвестбудом” — однією з найбільш скандальних компаній часів Януковича. Бровді певний час її очолював.

За нового керівництва ДПЗКУ розгорнула активну співпрацю не лише з китайцями.

Заданими митниці, які свого часу оприлюднив нинішній глава Луганської ОДА Геннадій Москаль, у 2013 році державна корпорація успішно поставляла зерно не лише в Китай, а й в інші країни. Серед кінцевих покупців у переліку можна було знайти, зокрема, фірми з Єгипту, Ефіопії, Ірану та Швейцарії.

За даними Москаля, одним з партнерів держкорпорації була швейцарська Grain Trading Group AG. Її президент — знайомий Бровді Юрій Довганич.

За іронією долі, у 2014-2015 маркетинговому році ДПЗКУ довелося вже не продавати, а купувати у цієї швейцарської фірми 115 тис тонн зернових. Це сталося через труднощі з виконанням китайського контракту наприкінці року.

ДПЗКУ повинна була поставити до 31 грудня китайцям 550 тис тонн кукурудзи. Відправити вдалося лише сім кораблів з необхідних десяти. Відповідно, три були куплені за валюту у компаній, у яких кораблі на той момент знаходилися в портах. Два — у Grain Trading Group AG, і один — у міжнародного зернотрейдера Noble.

За часів Якубовича корпорація не обмежувалася експортом зерна у треті країни.

Наприклад, одна сумнівна угода ДПЗКУ стосувалася страхування зерна від  вогневих ризиків на 177 млн грн у компанії “Гарант-престиж”. Як виявило пізніше слідство, корпорація переплатила 162 млн грн, оскільки страхувальник нібито неправильно розрахував розмір щомісячного платежу.

Утім, ці операції — лише квіточки. Щоб зрозуміти, куди поділася більша частина коштів, треба звернути увагу на заборгованість державної корпорації. Цифри вражаючі. Так, на балансі ДПЗКУ є принаймні 2,7 млрд грн дебіторської заборгованості, про повернення якої, ймовірно, можна забути.

Дебіторська заборгованість корпорації, 31 березня 2015 року

Компанія	Дата та номер договору	Термін дії договору	Дебіторська заборгованість, грн	Дата виникнення боргу
“UNIFRONT IMPEX” LLP	№EXP100714-1 від 10.07.2014	31.12.2014	288 369 722	18.07.2014
“UNIFRONT IMPEX” LLP	№EXP100714-2 від 10.07.2014	31.12.2014	148 722 066	25.07.2014
CCEC HONGKONG LIMITED	№EXP030315-1 від 03.03.2015	30.06.2015	247 378 300	22.03.2015
CHINA NATIONAL COMPLETE ENGINEERING CORPORATION	№EXP170215-1 від 17.02.2015	30.06.2015	235 598 381	05.03.2015
LIRTAVIS ENTERPRISES LTD	№EXP011014-1 від 01.10.2014	30.06.2015	267 245 925	22.10.2014
LIRTAVIS ENTERPRISES LTD	№EXP021014-1 від 02.10.2014	30.06.2015	240 378 778	31.10.2014
LIRTAVIS ENTERPRISES LTD	№EXP100914-1 від 10.09.2014	30.06.2015	93 372 871	20.09.2014
LIRTAVIS ENTERPRISES LTD	№EXP15082014-1 від 15.08.2014	30.06.2015	449 271 172	14.09.2014
MINERMET S.A.	№EXP060215-1 від 06.02.2015	30.06.2015	111 915 092	19.03.2015
SINOPHARM FORTUNE WAY COMPANY	№EXP090215-1/1502IUABL014W від 09.02.2015	30.06.2015	280 785 448	18.03.2015
SONDERS TRADING K/S Co., Limited	№б/н від 10.04.2014	10.04.2014	922 449 934	10.04.2014
SONDERS TRADING K/S Co., Limited	№б/н від 05.03.2014	31.12.2014	48 074 741	05.03.2014
SONDERS TRADING K/S Co., Limited	№Угода про переведення боргу від 05.03.2014	30.04.2014	245 346 834	13.01.2015
			3 578 909 264

Такі дані надало керівництво ДПЗКУ парламентському комітету з аграрних питань. Відповідні документи є в розпорядженні ЕП. Як виникли ці борги? Все напрочуд просто. Державна корпорація продавала зерно сумнівним офшорним компаніям, а ті з нею не розраховувалися. Все це відбувалося впродовж 2013-2014 років.

“Через ці компанії ішов живий товар: пшениця, ячмінь, кукурудза. Корпорація купувала продукцію за гроші китайського контракту. Були завантажені кораблі, товар доправили, покупці розрахувалися з офшорами, але жоден долар на рахунки ДПЗКУ не надійшов. Так украдено 132 млн дол”, — каже Томіленко.

Більше 20 кораблів державного зернотрейдера були фактично викрадені. За словами Томіленка, невідомі посередники потім продавали зерно державним корпораціям із Саудівської Аравії, Йорданії та Бангладешу.

В часи Януковича активною “прокладкою” була Sonders Trading K/S Co з Гонконгу. Це один з найбільших іноземних боржників ДПЗКУ — 1,215 млрд грн.

Встановити справжніх власників компанії складно. Виписка з гонконгського бізнес-реєстру за 2013 рік каже, що вона записана на Alpha Capital Management Ltd з далекої Ангільї. Однак ЕП знайшла зв'язки фірми з українським бізнесом.

Зараз гонконгська фірма є мажоритарним власником “Лізингової компанії “Ліор”. До кінця 2013 року її засновником був Дмитро Сідляренко — колишній заступник директора компанії “Танталіт”, що володіла більшою частиною Межигір'я.

Також у 2012 році Сідляренко став одним з власників “Радикал банку”. Чи є він досі акціонером цієї установи, невідомо, адже з 2013 року “Радикал” приховав дані про імена своїх акціонерів у річних звітах. З “Радикалом” пов'язаний і колишній директор компанії “Ліор” Ярослав Бера — акціонер і член наглядової ради банку.

Два місяці тому в інтерв'ю ЕП нинішній аграрний міністр Олексій Павленко казав, що в “Радикал банку” застрягла велика сума грошей державних підприємств. Зокрема, у ДПЗКУ, за його словами, “зависло” близько 60 млн грн.

За наявними даними, наприкінці 2014 року у цей же банк було перераховано понад 40 млн дол виручки державної корпорації.

Джерело “Наші гроші”

Існує також імовірність, що Sonders Trading пов'язана з іншою гонконгською фірмою — Neslot Limited. Ця компанія 31 грудня 2014 року мала борг перед держкорпорацією за контрактом від серпня 2013 року. Борг становив 165 млн грн, однак за підсумками першого кварталу 2015 року заборгованість зникла.

Деяку інформацію про співпрацю ДПЗКУ з цими двома компаніями можна знайти у судовому реєстрі. Від схеми, у якій було задіяне це тріо, просто перехоплює подих.

Відповідно до одного з рішеньГосподарського суду Києва, у 2013 році та на початку 2014 року ДПЗКУ уклала з Neslot Limited кілька угод на поставку кукурудзи. Причому платником за товар за одним з контрактів була Sonders Trading.

5 березня 2014 року між ДПЗКУ та двома гонконгськими підприємствами було укладено угоду про переведення боргу, відповідно до якої Sonders Trading мала сплатити ДПЗКУ борг за окремими контрактами Neslot Limited на майже 22,6 млн дол. Загальна сума боргу відповідача перевищувала 39 млн дол.

Далі ще цікавіше. У квітні 2014 року Sonders Trading продала ДПЗКУ “право на укладення ексклюзивного договору перевалки зернових” з ТОВ “ТІС-зерно” та ТОВ “ТІС-міндобрива”. Таке право коштувало 41,4 млн дол, але ДПЗКУ не заплатила.

Замість цього ДПЗКУ і Sonders Trading підписали акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, у результаті чого гонконгська компанія списала 39 млн дол свого боргу. Ще 2 млн дол сторони списалидодатковим актом.

Найцікавіше, що згодом “ТІС-зерно” взагалі не визнало наявність у Sonders Trading “ексклюзивного та пріоритетного права на перевалку зернових”. Ці акти були визнані недійсними рішенням суду лише у лютому-квітні 2015 року. Чи зможе ДПЗКУ повернути несплачені Sonders Trading кошти — поки незрозуміло.

У часи першого постреволюційного уряду

“Якщо хтось продає посади, вимагає хабарі чи неофіційні платежі — звертайтеся до мене, будемо швидко та адекватно реагувати. Як юрист я знаю, як зламати корупційні схеми. Крапка!” — запевняв Ігор Швайка у ранзі аграрного міністра.

Поки він розповідав про зловживання “злочинної влади”, з ДПЗКУ вивели ще 70 млн дол. Причому діяли у “найкращих” традиціях “сім'ї”. Тоді компанією уже керувала людина, яку призначив “свободівець”, — Петро Вовчук.

Фото pzcu.gov.ua

По-перше, незрозуміло, чому після зміни уряду державна корпорація продовжувала відносини із Sonders Trading.

По друге, “карусель” з накопиченням боргів не зупинилася, і в списку безнадійних боржників з'явилися нові офшори з такими ж дев'ятизначними сумами.

У липні-серпні 2014 року ДПЗКУ уклала кілька угод на поставку пшениці та ячменю з британською Unifront Impex LLP на більш ніж 50 млн дол. До 2014 року річний оборот цієї компанії не перевищував 10 тис дол. Навряд чи така компанія могла бути надійним контрагентом. Результат — 437 млн грн боргу.

Ще одним великим покупцем була Lirtavis Enterprises. ДПЗКУ уклала з нею контракти на продаж ячменю на 121 млн дол. В кінці березня 2015 року ця компанія мала заборгованість більш ніж на 1 млрд грн. Її власником є громадянин Кіпру Георгіос Георгіоу з внеском до статутного фонду 2 тис євро.

“Ймовірність повернення грошей з офшорів — один зі ста”, — стверджує Томіленко. За його словами, ситуація з боргами заганяє ДПЗКУ в глухий кут.

“Що означає неповернення валютної виручки? Навіть якщо це 100 дол, будь-який експортер знає: рано чи пізно, а це близько 90 днів, ти отримуєш перевірку податківців, штрафи і пеню. Інший негативний ефект — компанії забороняється займатися зовнішньоекономічною діяльністю”, — каже екс-менеджер корпорації.

Це найбільш кричущий випадок з тих, з якими ЕП зустрілася в процесі дослідження діяльності корпорації. Однак китайські гроші вимивалися й іншими способами.

Аналізу також вимагають операції ДПЗКУ із зерном в Україні. З даних, наданих корпорацією аграрному комітету, випливає, що близько 15% зерна вона купує у двох компаній: “Зерно.уа” та “Кійагропродукт”, які входять до однієї структури.

У приватних бесідах зернотрейдери кажуть, що ці компанії “заточені” під ДПЗКУ і почали співпрацювати з державною корпорацією уже після втечі “донецьких”.

Також не до кінця зрозумілий вибір корпорацією перевізників. Наприкінці 2014 року ДПЗКУ виконувала значні обсяги поставок зерна для виконання контракту з китайською стороною, і для цього були залучені різні компанії-перевізники.

У грудні 2014 року найбільший обсяг замовлень отримало ТОВ “Зернолоджистик”. Через нього проходило 80% товару. Загалом держкорпорація заплатила цьому товариству 18,5 млн грн. Жодна інша фірма не отримала більше. Це підозріло.

Ігор Якубович. Фото agronews.ua

По-перше, “Зернолоджистик” почало працювати лише у серпні 2014 року. Його статутний капітал — 1 тис грн.

По-друге, ДПЗКУ є власником 25% статутного капталу цього ТОВ. Інші 75% належать приватній особі — Вадиму Кірпелю.

Абсолютно незрозуміло, чому держкорпорація вирішила віддати три чверті компанії приватній особі. Економічного сенсу в таких діях нема, а для мінімальних цін на перевезення зерна достатньо просто проводити відкриті тендери.

Ера “сірих кардиналів”

Безкарність спонукає до нових протиправних дій. За все, що відбувалося у ДПЗКУ протягом останніх двох років, поки ніхто не відповів. Ні менеджери, які керували корпорацією при Януковичі, ні ті, що очолювали її пізніше.

За інформацією джерел ЕП, Петро Вовчук, який очолював державну компанію з березня до грудня 2014 року, знаходиться в Україні і навіть співпрацює із слідством. Запити журналістів він ігнорує.

“Їх все одно не посадять. Хоча виконавці, може, і будуть відповідати. Була команда Петра (президента Петра Порошенка. — ЕП) не чіпати “Свободу”. Вони ж такого накаламутили за час перебування в уряді!

Йому (Порошенку. — ЕП) поклали на стіл величезну папку з їх махінаціями, а він від неї відмахнувся. Ви подивіться на риторику “Свободи”. Вони критикують тільки Яценюка, а президента не чіпають”, — каже співрозмовник ЕП в уряді.

За його словами, за останні два роки у ДПЗКУ нічого не змінилося. Корпорація так само працювала на “тих хлопців”. Схеми діяли завдяки домовленостям “сірого кардинала” “Свободи” Ігора Кривецького з його “колегою” з клану “донецьких” Юрієм Іванющенком. При Януковичі останній мав неабиякий вплив на МінАП.

Кілька тижнів тому Томіленко звільнився з ДПЗКУ. Начебто за власним бажанням. Співрозмовник з МінАП каже, що йому набридло бути “весільним генералом”.

Як зазначає співбесідник, найважливіші рішення у корпорації приймає депутат від “Самопомочі” Іван Мірошниченко.

Іван Мірошниченко. Фото latifundist.com

За даними ЗМІ, він та міністр Павленко — не чужі люди. Також не варто забувати, за чиєю квотою Павленко отримав крісло міністра.

Інша версія звільнення в. о. голови ДПЗКУ, про яку каже співрозмовник з МВС, — це намагання вивести з-під удару Томіленка. У правоохоронців начебто є матеріали щодо порушень у ДПЗКУ за останні місяці.

Подробиць співрозмовник не повідомив, але натякнув: деякі порушення стосуються останніх угод, підписаних з китайською стороною. Утім, про це згодом.

Катерина КАПЛЮК, Дмитро ДЄНКОВ