Встигнути до контрнаступу. Посилення Єрмака, ротація в Кабміні, образи депутатів

Світ очікує загострення ситуації по всій лінії фронту в Україні наприкінці лютого — на початку березня: західні медіа прямим текстом повідомляють, що Володимир Путін готується до нового наступу.

В самій Україні замість обговорення посиленої оборони суспільство сфокусоване на низці гучних скандалів: обурливі закупівлі в Міноборони, багатотисячні хабарі на купівлі генераторів, подорожі чиновників на відпочинок під час війни, дорогі маєтки депутатів, мільярдні держзамовлення на близьких осіб…

Все це очікувано викликає лише одну емоцію — обурення. Його рівень настільки високий, що злість українців підштовхує владу в особі Володимира Зеленського до швидких та показових дій. 

“Те, що стосується енергетики і закупівель. Те, що стосується відносин між центральною владою і регіонами. Те, що стосується закупівель для військових, тощо. Суспільство отримає повну інформацію, а держава зробить потужні необхідні кроки”, — заявив президент під час одного зі своїх щоденних звернень минулого тижня. 

І майже одразу у відставку відправили заступника міністра оборони, заступника міністра інфраструктури, кількох прокурорів, голів ВЦА та колись близького до президента заступника голови ОПУ Кирила Тимошенка. 

І це ще не останні зміни в усіх гілках влади. 

“Українська правда” вирішила розібратися, як насправді втратив посаду Тимошенко, що зараз відбувається в Офісі президента, кого з урядовців попросять на вихід уже на найближчих засіданнях Верховної Ради та через яке рішення Зеленського кілька депутатів готові скласти мандати.

Офіс без Тимошенка: Як Єрмак виживав свого заступника та що відбувається з регіональною політикою

23 січня Кирило Тимошенко, як зазвичай, працював на Банковій, проводив селектори. До вечора він навіть не підозрював, що того дня йому таки доведеться писати заяву про відставку.

За даними УП, ввечері 23 січня Тимошенко мав коротку розмову з президентом. 

Володимир Олександрович без зайвого крику, спокійним тоном попросив його написати заяву на звільнення. Після майже чотирьох років спільної роботи з часів передвиборчої кампанії таке холодне прохання зачепило Тимошенка. 

Заступнику голови ОПУ не запропонували жодної посади — мовляв, “поговоримо про це за місяць”. 

“Кирилу зараз треба зникнути з медіа. Нехай місяць-другий відпочине, переосмислить все”, — пояснює УП впливовий співрозмовник на Банковій. 

Звільненню Тимошенка передувала довга історія. 

В 2020 році Андрій Єрмак став головою Офісу президента після того, як зумів викинути з команди свого попередника Андрія Богдана. 

Тоді ж під загрозою звільнення опинився й Кирило Тимошенко, який на той час відповідав за інформаційну політику ОПУ і якого в команду привів Богдан. 

Бажання голови Офісу позбутися такого заступника посилювалося двома важливими факторами, на які завжди звертає увагу Єрмак.

Перше: Тимошенко напряму і достатньо по-дружньому спілкувався з президентом, що означає наявність альтернативного каналу комунікації. А голова ОПУ завжди прагнув бути тим єдиним, хто має право інформувати Зеленського напряму. 

Друге: заступник Єрмака був надто амбіційним і за будь-якої нагоди із задоволенням посів би місце голови ОПУ.

Масла у вогонь додавало і те, що в перші місяці роботи Єрмака попередня команда насторожено ставилася до нового шефа та навіть намагалася “збити” його з посади. Одним із “заколотників” був Тимошенко, який на початку 2020 року на нарадах із президентом акуратно критикував свого начальника. Щоправда, спроби похитнути голову ОПУ закінчилися нічим. 

Тоді Єрмак вчинив хитро: щоб мінімізувати вплив Тимошенка, він взяв собі позаштатним радником політтехнолога Михайла Подоляка, якому поставив задачу перебрати на себе комунікації. Іншими словами, Подоляк дублював роботу заступника голови ОПУ. 

Тоді Тимошенка від звільнення врятувала його спритність: коли тільки-но почалася коронакриза, він побачив можливість для себе і став секретарем координаційної ради з протидії поширенню Covid-19 при Зеленському. Коли Подоляк посунув Тимошенка від медійки, заступник Єрмака зайнявся запуском “Великого будівництва”. 

Коронакриза та “Велике будівництво” дозволили заступнику глави ОПУ побудувати зв'язки з регіонами. 

Коли перший заступник голови ОПУ Сергій Трофімов, який координував голів ОДА, пішов у відкриту конфронтацію з Єрмаком, стало очевидно, що справа йде до звільнення Трофімова. 

На той момент на Банковій не виникало сумнівів, що робота з регіонами найкраще підійде саме Тимошенку. 

Таким чином Кирило Владленович став заступником голови ОПУ з питань регіональної політики. 

Крім головної роботи на Банковій, Тимошенко також відповідав за перезапуск державного телеканалу “Рада”, а з початком повномасштабної війни був задіяний до координації телемарафону. 

Однак після 24 лютого Тимошенко почав втрачати вплив. 

Займатися відбудовою довірили віцепрем'єру Олександру Кубракову, який за останній рік максимально проявив свої менеджерські здібності. 

Підвищенню Кубракова посприяв також прямий доступ до Зеленського: впродовж березня-квітня міністр багато часу працював у бункері разом із президентом та керівництвом ОПУ.

Щоб залишитися в команді, Тимошенку не лишалося нічого іншого, як шукати своє нове місце та доводити Єрмаку й Зеленському, що він потрібен. 

Паралельно заступник голови ОПУ зайнявся системним піаром. Завів акаунт Tik-Tok, куди постив відео, де на селекторах сварить голів ВЦА, розкручував свій Instagram за рахунок фотозвітів із поїздок по країні, намагався замкнути всю комунікацію регіонів про обстріли та відбудову на свій Telegram та ледь не щодня вмикався у телемарафон. 

“Кирило розумів, що рано чи пізно Андрій Борисович його з'їсть. Він думав, що себе піарно розкачає, а потім виб'є якусь посаду, або забезпечить кар'єрний ріст. Але Єрмак відразу цю схему розгадав”, — розповідає УП впливовий член команди Зеленського. 

“З літа Кирило почав вставляти своє прізвище у соцопитування, аби дізнатися, яка у нього впізнаваність. Ринок соціологічних груп дуже маленький, хтось комусь точно проговориться. Зранку ти робиш замовлення, ввечері Єрмак знає, хто що заміряє. А для Єрмака і Зеленського такі речі — як червона ганчірка”, — додає співрозмовник, наближений до президента. 

Медійна активність Тимошенка зіграла з ним злий жарт. Він прикував до себе занадто багато уваги не тільки з боку політиків, але й ЗМІ. 

З осені заступник голови ОПУ став регулярним фігурантом журналістських розслідувань. Спершу “Бігус.інфо” розповіли, що для поїздок у регіони Тимошенко користується службовим автомобілем Chevrolet Tahoe, який компанія “General Motors” передала Україні для гуманітарних місій. 

Згодом “Українська правда” дізналася, що Тимошенко переїхав у шикарний маєток на 1200 квадратних метрів, який орендує у київського забудовника Ігоря Ніконова.

Пізніше стало відомо, що впродовж літа Тимошенко катався на автомобілі Porsche Taycan вартістю 100 тисяч доларів, який належить компанії неформального куратора Запорізької області від влади Веміра Давітяна. 

Ці скандали добряче розхитали позиції Тимошенка, але він все одно залишався в ОПУ. Головна причина була в тому, що в команді президента схожий спосіб життя веде не один Тимошенко. 

Зміна в його побуті та поповнення автопарку — це радше правило, а не виняток у новій владі. Просто дані про статки більшості інших, “тихих” членів команди Зеленського закриті. Всі раніше відкриті реєстри наразі є недоступними для звичайних користувачів через воєнний стан.

То чому саме зараз звільнили і чому саме Тимошенка? 

Насправді в команді влади чутки про відставку заступника голови ОПУ ширилися останні два тижні. 

Однак, як переконують співрозмовники УП на Банковій, у ВРУ та в Кабміні, остаточне рішення розпрощатися із замом голови ОПУ Зеленський ухвалив після скандалів із закупівлями харчів для військовослужбовців за завищеними цінами. А також після затримання заступника міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Василя Лозинського, який хотів заробити 400 тисяч доларів при закупівлі генераторів. 

Хоча прямого стосунку до цих історій Тимошенко не має, величезне обурення суспільства почало перекидатися на Банкову. 

Зеленському не залишалося нічого іншого, як перейняти ініціативу та самому стати “караючою десницею” для недобросовісних чиновників.

І Тимошенко потрапив під роздачу, як кажуть, за компанію: щоб згодом не виникало запитань, “чому одних звільняють, а інших покривають”.

Заступник керівника ОПУ усвідомлював, що його звільнення стає все ближчим, але все одно не вірив, що воно таки відбудеться. 

“Американські партнери натякали різним людям у владі, що варто зробити чистку кадрів від заплямованих людей, в тому числі і в Офісі. Більшість, звичайно ж, подумали про Татарова. Але, схоже, Андрій Борисович зрозумів натяки по-своєму”, — з легкою іронією розповідає УП один із членів команди президента. 

Заступник Єрмака Олег Татаров за часів Януковича працював заступником начальника головного управління Міністерства внутрішніх справ. Під час Революції гідності він був одним із офіційних спікерів МВС та публічно критикував протестувальників. Згодом заступник Єрмака працював керівником юридичного департаменту в корпорації “Укрбуд”.

В 2020 році детективи НАБУ підготували Татарову підозру щодо посередництва у дачі хабара. За версією слідства, у 2017 році він допоміг тодішньому президенту “Укрбуду” Максиму Микитасю організувати підкуп експерта МВС у справі щодо квартир для Нацгвардії. Згодом справу забрали в антикорупційних органів до СБУ, де її і “поховали”. 

Загалом громадські активісти вже майже три роки вимагають у Зеленського звільнити скандального заступника Єрмака. 

 

Разом із Тимошенком посади втратили голови ВЦА у Дніпропетровській, Сумській, Херсонській, Запорізькій областях. Усіх їх пов'язують із вже колишнім заступником голови ОПУ. Кожен із них так само має свій скелет у шафі. 

Колишній керівник ВЦА Дніпропетровської області Валентин Резніченко є фігурантом розслідування УП щодо виділення 1,5 мільярда гривень фірмі “Будінвест інжиніринг”, співвласником якої була фітнес-тренерка і компаньйонка Резніченка у подорожах за кордон. 

Колишній голова ВЦА Запорізької області Олександр Старух фігурує у скандалі щодо розкрадання гуманітарної допомоги в області. 

Екскерівник ВЦА Сумської області Дмитро Живицький свого часу підписав розпорядження про виїзд із країни свого радника Олександра Безніса, щодо якого поліція відкрила справу про змову на тендерах по ремонту доріг. 

“Українська правда” намагалася з'ясувати в НАБУ, чи бюро розслідує провадження, де фігурують Тимошенко та колишні голови ВЦА. Однак у відомстві відмовилися відповідати на наші запитання, спираючись на тезу про таємницю слідства. 

На посаді заступника голови ОПУ з питань регіональної політики Тимошенка замінив нехаризматичний колишній голова ВЦА Київської області Олексій Кулеба. 

Кулеба є креатурою Андрія Єрмака. Свого часу він працював першим заступником голови КМДА. В інтерв'ю УП Віталій Кличко по суті зізнався, що у київську владу Кулебу лобіював саме голова ОПУ. 

“Щоб ви розуміли, Кулеба остаточно дізнався про своє призначення зі ЗМІ. Льошу ледь не перед фактом поставили, що він переходить в Офіс”, — зізнається співрозмовник, близький до ОПУ. 

Наразі Кулеба входить у курс справ та вже проводить селекторні наради з головами ВЦА. 

“Олексій більш бюрократичний, ніж Кирило, але й значно обережніший. Ми вже побачили, що він не такий швидкий, як його попередник, але значно розважливіший”, — пояснюють УП в команді Зеленського. 

“На селекторах він говорить однією мовою з головами ОВА, бо ще сам буквально вчора був на їхньому місці. Ну і задачі ставить більш обережно, розуміючи юридичні моменти, щоб потім ДБР, НАБУ не мали претензій”, — додають на Банковій. 

Наразі Кулеба разом із Єрмаком займаються пошуком нових голів ВЦА в областях, де адміністрації залишилися без керівників.

Завдання доволі непросте, адже бажаючих очолити Херсонську, Запорізьку, Дніпропетровську й Сумську області зараз не так вже й багато. Всі ці області лежать якраз на напрямках потенційного нового наступу російської армії.

Також найближчим часом посаду голови ВЦА може втратити Сергій Гайдай з Луганської області, якого хочуть відправити послом у Казахстан.

Сам собі Кабмін і Рада: що Зеленський робить з урядом і парламентом

Влітку 2022 року команда Зеленського почала готувати реформу Кабміну. Суть її, як писала УП, зводилась до двох важливих речей: об'єднання деяких міністерств та створення на базі їхніх бек-офісів спільного великого урядового апарату.

Першою наочною спробою втілення цієї стратегічної реформи стало об'єднання Мінінфраструктури та Мінрегіону в грудні минулого року.

Як пояснювали тоді співрозмовники УП в команді Зеленського, подібні об'єднання продовжаться і в 2023 році, але будуть поступовими.

“Там ми не хочемо робити все махом, бо люди в міністерствах дуже бояться всяких різких рухів. Тому зараз обкатаємо схему на міністерстві Кубракова, всі побачать, що ніхто не вмер — і можна буде рухатись далі”, — розповідав співрозмовник у найближчому оточенні Зеленського.

Грудневе укрупнення відомства Кубракова стало поштовхом для нової хвилі кулуарних розмов про можливу заміну прем'єра. Особливо після того, як Зеленський взяв віцепрем'єра з собою “на оглядини” у США під час свого першого закордонного візиту після початку повномасштабного вторгнення Росії. 

Однак, за даними “Української правди”, за час повномасштабної війни Денис Шмигаль навпаки зумів твердо закріпитися у своєму кріслі. 

“Денис наловчився бюрократії, вміє “підвісити” питання, або навпаки моментально його вирішити. Зранку набираєш Дениса, що треба щось швидко провести через уряд — ввечері вже маєш рішення. Він чітко розуміє субординацію з ОП, ні в чому Офісу не відмовляє”, — пояснює секрет успіху прем'єра джерело в команді президента. 

Навіть якщо Кубраков захотів би позмагатись зі Шмигалем за місце очільника уряду, то заходити у відкритий конфлікт зараз, в розпал війни і напередодні весняного загострення на фронті, як мінімум нелогічно. Крім негативу такий час главі уряду навряд чи хоч щось принесе.

На початок лютого заплановано лише кілька чергових переформатувань у складі чинного уряду.

За даними УП, влада планує найближчим часом звільнити щонайменше двох міністрів: главу Мінмолодьспорту Вадима Гутцайта, який уже очолив Національний олімпійський комітет, та міністра мертвонародженого Міністерства стратегічних галузей промисловості Павла Рябікіна. Йому, до речі, співрозмовники УП у владі пророкують місце посла в Китаї.

Гутцайт хотів би зробити міністром свого заступника Матвія Бідного. 

Правда, у Єрмака є своя кандидатура — призерка Сіднейської Олімпіади у потрійному стрибку, депутатка Київради й одночасно радниця глави ОП Олена Говорова. 

Є, однак, ще висока ймовірність, що Мінспорту за логікою реформи уряду взагалі ліквідують і об'єднають з Міністерством культури та інформполітики.

Адже Мінстратпром після звільнення Рябікіна точно повернуть назад у Мінекономіки, звідки його колись за наполяганням усе того ж Єрмака виокремили в автономну структуру. 

В ОП розглядають варіант, щоб вдруге влити МінАПК в Міністерство економіки. Чинному міністру Миколі Сольському пропонують в такому варіанті посаду профільного заступника міністерки економіки Юлії Свириденко. Але йому така ідея, м'яко кажучи, не до душі.

Під час корупційних і кадрових скандалів останніх днів багато разів обговорювалась можливість відставки міністра енергетики Германа Галущенка. 

Однак, за даними УП, в найближчій перспективі главу Міненерго чіпати не будуть. Не в останню чергу через сильну протекцію міністра з боку заступника Єрмака Ростислава Шурми, ключової людини в Офісі в питаннях економіки.

Попри гучні скандали із закупівлями в Міноборони, за даними УП, самого міністра Олексія Резнікова звільняти наразі не збираються. В МОУ очікується “розбір польотів”, але найбільш імовірно, що вище рівня заступників міністра він не сягне.

Не буде поки кадрових рішень і щодо глави МВС, яке залишилось без повноцінного очільника після трагічної загибелі Дениса Монастирського. На даний час вирішено, що керувати МВС буде чинний в. о. Ігор Клименко.

Частково кадрові рішення відкладають через неможливість швидко знайти людей, які б могли і, головне, хотіли потягнути такі відомства як МВС та інші критичні напрямки. Частково ж призначення та інші важливі рішення переносять через сильну розбалансованість Ради.

За останній рік парламент пройшов шлях від тотальної мобілізованості та згуртованості в кінці лютого 2022-го до ледь не повної деморалізації перед початком лютого 2023-го.

Повномасштабна війна різко змінила уклад життя в середовищі “слуг народу”. Від колишнього принципу “конвертації” лояльності у непублічні бонуси не лишилося майже нічого. 

Як і від суб'єктності парламенту загалом. 

Депутати президентської фракції не розуміють своїх політичних перспектив. Решта фракцій і груп сфокусовані на пошуку хоч якихось варіантів самозбереження у політиці. Політичне життя атомізувалося, здрібніло до рівня залагодження базових особистих проблем.

“Грошей особливо тепер немає. Будь-який сюжет у ЗМІ може помножити твою кар'єру на нуль буквально за один день. Тому багато хто не розуміє, нащо йому це депутатство взагалі потрібне, адже навіть ніякої статусності у депутатів не лишилось: на будь-якому блокпосту тебе можуть спокійно посилати куди відомо”, — розповідає співрозмовник УП у президентській фракції.

У такій ситуації неочікувано потужну хвилю внутрішнього обурення серед депутатів викликала заборона на виїзд за кордон без офіційного відрядження навіть для жінок.

По-перше, це удар по статусу депутатів як суб'єктів політичного життя. 

По-друге, частина депутатів насправді живе за кордоном і часом приїжджає на засідання. Тепер цих людей поставили перед вибором: або приїхати і працювати в Україні, або жити за кордоном. І не факт, що більшість із них обере роботу.

Найгостріше на таку заборону відреагували депутатки, адже у багатьох із них сім'ї і діти перебувають за кордоном. Раніше матері могли до них їздити, а тепер заборона робить їхнє живе спілкування із дітьми неможливим. Це питання, як розповідають УП співрозмовники в парламенті, стало настільки гостро, що кілька депутаток різних фракцій заявили про готовність скласти мандат.

Однак у керівництва Ради дуже жорсткі й недвозначні вказівки з Банкової.

“Стефанчук жорсткий щодо відряджень. Він нікому просто так нічого не підпише. Треба буде доводити, що ти їдеш по запрошенню, і пояснювати, який результат привезеш. Відпускати лише на топовий рівень — типу запрошення від ООН, офіційні візити міжпарламентських асамблей, ПАРЄ”, — розповідає впливовий співрозмовник на Банковій. 

Щоб якось згладити ситуацію, Кабмін мусив ухвалити окрему постанову, якою дозволив чиновникам виїжджати до дітей.

У новий політичний рік Рада входить як об'єкт постійного публічного бичування, при тому навіть з боку Банкової. 

Цілком прогнозовано, що уже зараз забезпечувати 226 голосів на потрібні, в тому числі важливі, кадрові питання, складно. А буде ще важче.

“Ми відчуваємо величезний негатив від президента і Єрмака. І це не зовсім о'кей, тому що у Раді є різні люди: на одного покидька десять адекватних людей. Якщо ставлення до всіх однакове — тоді хто голосувати буде?” — щиро обурюється в розмові з УП один із впливових депутатів “монобільшості”.

“Виборів зараз же не організуєш ніяк. Без парламенту ніяких реформ не проведеш, і західні партнери допомагати не будуть. Але нас не чують. Все вирішують двоє людей на Банковій, а решта просто чекають”, — додає співрозмовник.

Його обурення можна було б навіть зрозуміти. Якби не він із колегами по президентській фракції разом із таким же ручним урядом самі не створили ту ледь не “дуалістичну монархію”, на яку усе більше скидається Україна.

В умовах війни це дає часом певні плюси для країни в плані можливості влади гарантувати втілення обіцянок і домовленостей з партнерами.

Але у внутрішній політиці це веде до поступової повної монополії на Владу, від якої в майбутньому може бути дуже важке “похмілля”. 

І в її творців, і в держави загалом.

Роман КРАВЕЦЬ, Роман РОМАНЮК