“Вони просто намагаються знищити нашу економіку”. Скільки Росія вкрала в України природних ресурсів. Дослідження WP

 Кремль краде в України і її народу природні ресурси, які є підвалинами економіки країни.

Після шести місяців повномасштабної війни Росія досягла успіху в одному: вона розширила контроль над територією, що є однією з найбагатших в Європі на природні ресурси. В Україні є поклади титанової та залізної руди (одні з найбільших у світі), нерозроблені родовища літію, а також величезні запаси вугілля. Разом усе це оцінюють у десятки трильйонів доларів.

За даними канадської фірми з оцінки геополітичних ризиків SecDev, у руках росіян опинилися величезні поклади ресурсів, які використовують у різних галузях: від виробництва деталей для літаків до смартфонів. 

 

 

Росії вистачає і своїх природних ресурсів, але головна мета блокування доступу України до її ресурсів — це підрив економіки. Якщо Кремлю вдасться анексувати захоплені території (американські урядовці вважають, що Кремль спробує це зробити найближчим часом), Київ назавжди втратить доступ до третини своїх покладів природних ресурсів.

Серед головних втрат будуть поклади газу, нафти й рідкісноземельних мінералів, останні з яких можуть бути альтернативою для Заходу, який закуповує їх у Росії та Китаю.

Втрачені ресурси й можливості

Україну переважно знають як житницю світу. Але в країні також є 117 зі 120 мінералів і металів, які найбільше використовують, а також значна кількість горючих корисних копалин.

Аналіз SecDev показує, що Росія нині взяла під контроль українські території з покладами енергоресурсів, металів та мінералів, які разом оцінюють у принаймні $12,4 трлн. І це лише половина доларової вартості 2209 родовищ, які розглянула канадська фірма.

Окрім 63% вугільних покладів України Росія захопила 11% покладів нафти, 20% — газу, 42% — металів і 33% — рідкісноземельних та інших важливих мінералів, серед яких літій.

За даними SecDev та керівників сталеливарної та видобувної індустрій, країна-агресор взяла під контроль низку родовищ: 41 вугільне, 27 газових, 14 пропанових, девʼять нафтових, шість залізорудних, два титанової руди, два цирконієвої руди і по одному родовищу стронцію, літію, урану й золота. Крім того, росіяни тепер контролюють значні поклади вапняку, який широко використовується у виробництві сталі.

За даними Державної служби геології і надр України, український уряд все ще оцінює вплив війни на мінеральні ресурси. Але, враховуючи те, скільки покладів природних ресурсів розташовано саме на сході й півдні, директор служби Роман Опімах припускає, що вартість втрачених запасів перевищує ту, яку визначив незалежний аналіз.

Росія нині взяла під контроль українські території з покладами енергоресурсів, металів та мінералів, які разом оцінюють у принаймні $12,4 трлн.

“Є втрачені ресурси, які ми використовували б зараз для підтримки виробництва та продукування енергії, — пояснює він. — Та є й ті, які ще під землею. На жаль, існує ризик того, що український народ не отримає вигоди від тих невидобутих копалин”.

Значна частина покладів нафти й газу країни все ще під контролем Києва, але розширення контролю Росії на українських землях — це тактична поразка для Західної Європи.

“Російська окупація українських територій має прямі негативні наслідки для енергетичної безпеки Заходу, — сказав співзасновник SecDev Роберт Мугга. — Якщо європейцям не вдасться диверсифікувати свої джерела газу й нафти, вони й надалі залишатимуться дуже залежними від російських енергоресурсів”.

Проте найбільше окупація, звісно, загрожує майбутньому України. Під час вторгнення Росії у 2014-му важливі західні інвестиції в енергетичний і видобувний сектори так і не стали реальністю. Повномасштабне вторгнення аж ніяк не покращило ситуацію.

Польсько-українська інвестиційна компанія Millstone & Co, приміром, у 2021-му уклала угоду з австралійською видобувною компанією на активне дослідження двох нерозроблених покладів літію. За словами керівного партнера Millstone Михайла Жернова, коли повномасштабна війна почалася, компанії заморозили свої плани.

Плани збудувати завод із виробництва літій-іонних батарей теж відклали в довгий ящик.

Аналітики кажуть, що ліцензії на розробку мінеральних родовищ, які минулого року видав український уряд, тепер продаються зі значними знижками, адже інвестори сумніваються в тому, чи можна буде взагалі скористатися цими ліцензіями.

“Кожного дня українці втрачають свою економіку, — сказав Жернов. — Я знаю багато інвесторів, які розпочали геологічні дослідження, але припинили їх через війну. Тепер це все одна гра в російську рулетку”.

Погіршують ситуацію для України і захоплення Росією ключових українських портів та широка блокада Чорного моря. Деякі аналітики вважають, що втрата транзиту Чорним морем є значно вагомішою, ніж втрата покладів природних копалин, адже інші країни переходять на зелену енергію.

“Така сировина, як вугілля, — це минуле, а не майбутнє, — сказав економіст Андерс Ослунд, який давно вивчає Україну. — Важливіше, щоб Україна не втратила свої порти — думаю, цього і не станеться. Якщо в неї не буде цих портів, їй треба буде створювати абсолютно нову інфраструктуру для експорту”.

Вугілля

Приблизно 30 млрд т українського вугілля, яке нині контролює Росія, SecDev оцінює у $11,9 трлн.

Токсична комбінація втрачених ресурсів та зруйнованої, пошкодженої чи захопленої інфраструктури має широкі наслідки для ключових українських індустрій.

Взяти, наприклад, сталеливарну промисловість, в якій задіяно 4 млн українців. Два найбільші сталеливарні заводи були зруйновані чи захоплені під час облоги Маріуполя. Інші заводи скоротили виробництво чи зіткнулися з низкою проблем.

Багато сталеливарних заводів, які побудовані ще за часів СРСР, працюють на вугіллі. Після введення російських військ на Донбас Україна була вимушена імпортувати вугілля. У 2021-му 40% спожитого вугілля Україна імпортувала.

Росія також захопила значні поклади вапняку, який використовують для виробництва сталі. Це не так вплинуло на сталеливарну промисловість: через війну виробництво сталі впало на 60—70%, тому низькоякісного вапняку із заходу країни вистачає. Але для повернення до нормальних обʼємів виробництва буде потрібен імпорт. 

 

 

Шахтарі, які добувають вугілля на шахті ДТЕК, вважають свою роботу актом патріотизму. Поблизу точаться бої і літає артилерія, але вони все одно спускаються на десятки кілометрів під землю.

“Ті, хто пішов воювати, воюють за нас теж, — сказав оператор екскаватору Юрій. — Ми маємо видобувати якомога більше вугілля. Країні це потрібно”.

Дмитро, шахтар у другому поколінні, до війни керував командою зі 157 людей. Третина команди вступила до лав армії.

“Ми повинні зупинити окупантів, щоб вони до нас не дісталися. Росіяни не просто крадуть наші ресурси, вони нищать все на своєму шляху”.

Росія захопила багато природних ресурсів Донбасу, але мало хто вважає, що Кремль захоче чи зможе вкласти великі інвестиції у видобуток цих корисних копалин. Як і у відбудову зруйнованого Донбасу.

Приблизно 30 млрд т українського вугілля, яке нині контролює Росія, оцінюють у $11,9 трлн.

Такі припущення частково ґрунтуються на тому, що Росія зробила із захопленими шахтами у 2014-му. Протягом року видобуток вугілля суттєво скоротили переважно через те, що Україна відмовилася купувати вугілля в сепаратистів, а також через те, що у Росії достатньо своїх резервів природних багатств.

Крім того, Москва затопила частину вугільних шахт, щоб у разі повернення територій Україна не могла їх використовувати.

Максим Тімченко, керівник DTEK, не вважає, що росіянам потрібні ці ресурси. “Вони просто намагаються знищити нашу економіку”.

З думкою про майбутнє

Якщо це будуть безповоротні втрати земель і ресурсів, то вони можуть змусити Україну переналаштувати економіку. Потенційно позитивний момент: модернізація може зробити застарілі сталеливарні заводи більш ефективними та екологічними. За попередніми оцінками, ціна перебудови економіки становить понад $750 млрд.

Деякі експерти-економісти кажуть, що вплив війни на Україну можна нівелювати, навіть у разі втрати земель. Для цього треба переключитися на індустрії технологій і послуг, які останні кілька років сприяли економічному зростанню, і активізувати перехід на альтернативні види енергії.

Може це і хороший план, але втілити його буде не так просто. Нещодавні спроби України модернізувати енергетичну мережу загальмувала повномасштабна війна.

Майже половина станцій, що працюють на відновлюваній енергії, серед яких 89% вітрових електростанцій, знаходяться на окупованих територіях або в зонах бойових дій. Більше половини вітрових електростанцій не працюють.

Для будь-якого плану відбудови знадобляться іноземні інвестиції, а щоб вони прийшли в країну, треба реальне завершення бойових дій. Затяжний, “контрольований” конфлікт, як той, що тривав з 2014-го, не підійде.

“Україна не просто може безповоротно втратити свої території й ресурси, над нею ще постійно нависатиме загроза нової ескалації від Росії, — каже Якоб Кіркегор з Інституту міжнародної економіки. — Ніхто при здоровому глузді, ніяка приватна компанія не буде інвестувати в решту України, якщо ця війна стане замороженим конфліктом”.