Вольф Дерипаски. Як “ринкові стерв’ятники” з Європи допомагають Росії обходити санкції

Кейс цього підприємця має подвійне дно. У себе вдома Вольф відомий як фахівець у галузі автомобільних технологій — впродовж останніх років входив до керівництва десятка компаній, є членом наглядових рад MIBA AG, Mitterbauer Beteiligungs AG, Porsche SE, Schaeffler AG. То що ж пов’язує його з Москвою?

Почнемо зі зв’язків з Дерипаскою. До початку повномасштабного вторгнення Вольф тісно співпрацював з компаніями цього “гаманця Путіна” — входив до ради директорів груп ГАЗ та “Русские машины”, керував будівельним бізнесом Дерипаски “Главстрой” тощо. Від цих компаній мав щедрі гроші — лише за 2021 рік Вольф отримав від однієї з компаній Дерипаски дохід у майже 1 млрд рублів (438 млн грн). Як ставленик Дерипаски Вольф керував активами і в Україні — зокрема, з 2014 по 2016 рік володів 30% акцій Харківського тракторного заводу (згодом акції викупив український бізнесмен Олександр Ярославський).

З початком повномасштабного вторгнення до України Олег Дерипаска зайняв двозначну позицію щодо дій російського керівництва. З одного боку, санкційний тиск на Дерипаску, його активи в Росії та майно на Заході значно посилився, чому олігарх вочевидь не зрадів. З іншого — Дерипаска критикував не саме вторгнення, скільки економічну політику російського уряду, який в пошуках джерел фінансування війни підкрутив великому бізнесу податкові та інші гайки. Обережна критика дозволила Дерипасці продовжити співпрацювати з російським режимом.

Так, 7 квітня 2023 року видання Der Spiegel повідомило, що Вольф надіслав Путіну листа, в якому презентував проект з відновлення виробництва “Волги” і “Перемоги” на виробничих потужностях “ГАЗ” (Горьковський автомобільний завод) у Нижньому Новгороді та Volkswagen Group на великому заводі в Калузі. Компанія Volkswagen у липні 2022-го пішла з російського ринку, однак Вольф нікуди не пішов — він і зараз входить до наглядової ради автоконцерну Porsche SE, який контролює концерн Volkswagen.

Згідно з проектом Вольфа, у другій половині 2023 року в Росії мало відновитися виробництво автомобілів бренду Skoda, що належить VW, але з редизайном у характерних рисах “Волги” і “Перемоги” (аби уникнути санкційних ризиків). Реалізацією програми мала займатися його компанія “Промавтоконсалт” (ПАК) — у листі Вольф називав себе “всесвітньо відомими інвестором, що зробив значний внесок у розвиток російської економіки”. Вольф запросив у російської влади кредит на понад 60 млрд рублів (651 млн євро) з пільговою відсотковою ставкою у 1% та півмільярда рублів (5,4 млн євро) на дослідження та розробки. Також він заявив, що досяг принципової згоди топ-менеджменту VW щодо реалізації програми.

Компанія ПАК має цікаву історію. Її заснував у вересні 2022 року громадянин РФ Роман Вовк, який раніше працював персональним асистентом та перекладачем Вольфа в структурах Дерипаски. Вже у жовтні 2022-го “Промавтоконсалт” перейшов від “фунта” Вовка до “зубатого” Вольфа. Важливий нюанс: продаж російських компаній нерезидентам потребує у РФ урядового погодження.

У Porsche заявили, що нічого не знали про лист Вольфа Путіну. В адміністрації російського президента теж відмовилися від коментарів, зіславшись на “службове листування”. Однак у березні 2023 року арбітражний суд Нижегородської області заарештував майно компанії Volkswagen за позовом “Групи ГАЗ” — підставою стало те, що VW достроково розірвав угоду про контрактну збірку на заводі у Нижньому Новгороді. Експерти припускали, що арешт мав заблокувати продаж підприємства альтернативному покупцеві. Згодом “ГАЗ” подав ще один позов, однак у підсумку арешти зняли, а навесні 2023-го з’явились чутки, що на цих потужностях випускатимуть авто під одним з китайських брендів.  

“Промавтоконсалт” Вольфа претендував і на купівлю російських активів відомого виробника шин Continental. Та й тут не зрослося: їх придбала компанія S8 Capital. Обидві угоди, ймовірно, не відбулися завдяки резонансу навколо фігури Вольфа та його роботи на користь Дерипаски і Кремля. Проте структури австрійського підприємця досі залишаються основними претендентами на придбання російських активів великого європейського постачальника автокомплектуючих Schaeffler Group. У листопаді 2022 року ці активи потрапили до переліку компаній, щодо яких РФ вживає спеціальних економічних заходів, через які максимально ускладнюється вихід з російського ринку. Операції з цими активами можливі лише за погодженням із Федеральною службою з військово-технічного співробітництва, яка підпорядкована Путіну. Завод автокомплектуючих Schaeffler в Ульяновську має стати основним постачальником для вантажівок ГАЗ, котрі закуповує Міноборони РФ. Вольфу, як стверджує Der Spiegel, досі належать 10% групи “ГАЗ”, яка перебуває під блокуючими санкціями США.

Також Der Spiegel стверджує: автокомпоненти, які виробляються на потужностях Schaeffler Group, планували застосувати для підтримки виробництва автомобілів та техніки подвійного призначення на потужностях ГАЗ у Нижньому Новгороді. Йдеться, зокрема, про вантажівку підвищеної прохідності “Садко”, яку використовує армія РФ. Цей автомобіль був сертифікований для потреб російської армії ще в середині 90-х. та широко використався збройними силами РФ в різних конфліктах, зокрема в Сирії, де він слугував артилерійським тягачем, платформою для зенітних установок та як вантажівка для переміщення особового складу. Цей простий, проте багатофункціональний автомобіль, відіграє чималу допоміжну роль для загарбницької армії у її війні в Україні.

Зростання замовлень “ГАЗонів” військовими на зустрічі з губернатором Нижегородської області Глібом Нікітіним у травні 2023-го підтвердив особисто Путін. “Кількість замовлень зростає на ГАЗі, армія багато замовляє”, — заявив російський президент у відповідь на репліку Нікітіна щодо планованих інвестиційних проектів. Серед таких проектів, які свого часу рекламував нижегородський губернатор, було і пропоноване Вольфом виробництво “перелицьованих” автомобілів Skoda — у червні 2022 року губернатор заявив, що чекає від ГАЗу пропозицій щодо відновлення випуску легкового автотранспорту, зокрема нової “Волги”.

Сам же Вольф у коментарях журналістам заявляє, що засуджує збройну агресію Росії проти України та ніколи не брав участі у “виробництві озброєнь” і не працює з людьми чи компаніями, що перебувають під санкціями. Між тим, у червні 2023 року Горьковський автомобільний завод відвідав російський прем’єр Михайло Мішустін — у російських ЗМІ зазначали, що цього ж дня на заводі був і Олег Дерипаска. Крім того, засудження Вольфом збройної агресії Росії не заважає йому заробляти на цій війні, випускаючи автомобілі для російської армії.

Між тим в іноземних компаніях, чиї представники потрапили під підозру у співпраці з Росією, розуміють іміджеві ризики і намагаються уникнути скандалів. Іноді роблять це без зайвого розголосу. Приміром, Вольф у 2022 році вже не згадувався як член спостережної ради Continental (належить Schaeffler), але окремі версії сайту компанії все ще містять інформацію про нього у цьому статусі. Можна було б списати це на недбалість ІТ-служби, або ж взяти до уваги іншу версію — “звільнення” могло відбутися заднім числом. Адже є документи, за якими Вольф у 2022 році отримував гроші за відвідування засідань наглядової ради компанії.

Цікаво, Porsche SE, Schaeffler та інші компанії також виключать Вольфа зі складу керівних органів, чи дочекаються, доки до нього таки застосують санкції? “ДС” скерувала листа з таким запитанням до Schaeffler AG — чекаємо на відповідь.

Коли Україна та ЄС “вполюють” Вольфа

Отже, сьогодні Зігфрид Вольф має частку в ГАЗ, зберігаючи при цьому посади в керівних органах західних компаній. І, судячи з листа Путіну, фактично лобіює інтереси наближеного до Кремля олігарха, використовуючи свій вплив і зв'язки в підприємницьких та владних колах Австрії й Німеччини. Він тісно інтегрований в європейську автомобільну індустрію і водночас має важелі в РФ на найвищому рівні. Тож Вольфа цілком можна назвати одним із найбільших лобістів постачання західних технологій до Росії в умовах військового конфлікту.  

Враховуючи, що Дерипаска та його бізнес — підсанкційні, участь структур Вольфа у придбанні російських активів німецьких виробників автомобілів й автокомпонентів на користь “ГАЗу”, розробка ним інвестпроектів, програм із підтримки виробничих потужностей у Росії, сприяють обходу західних санкцій.

Тут доречно згадати План дій 2.0 ”Посилення санкцій проти Російської Федерації”, підготовлений міжнародною робочою групою Єрмака-Макфола. План, з-проміж іншого, передбачає запровадження нової цільової санкційної категорії “російських ринкових стерв'ятників”. До них мають відносити покупців російських активів іноземних компаній, які купуються зі значним дисконтом до ринкової ціни. План прямо передбачає запровадження українських і міжнародних санкцій щодо компаній-покупців та їхніх бенефіціарів. Вольф та його “Промавтоконсалт” безсумнівно підпадають під категорію “ринкових стерв'ятників”.

Раніше про необхідність закриття лазівок для росіян заявляла голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. То ж кейс Вольфа міг би стати показовим, аби іншим любителям Путіна в Європі це стало наукою.

Однак українські відомства наразі не поспішають накладати санкції на Вольфа. Так, у НАЗК на запит “ДС” відповіли, що “звернулися до Служби безпеки України з пропозицією стосовно необхідності застосування до громадянина Австрії Зігфріда Вольфа спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених Законом України “Про санкції”. В СБУ наразі мовчать. Залишається сподіватися, що просто не хочуть випереджувати події, але українці от-от побачать Вольфа у переліку “спонсорів війни” Росії проти нашої держави.

Віталій ДЯЧЕНКО, журналіст, редактор стрічки новин