Вирок прокурора Вишинського

За його словами, “в ході прокурорської перевірки дано оцінку діям працівників МНС, міліції та медпрацівникам і встановлено, що їхні дії не суперечать законодавству й не мають причинно-наслідкового зв`язку з настанням смерті Конопльова”.

Насправді дуже добре, що донецька прокуратура, в силу можливостей і визначених їй меж, відповіла на запитання, які поставила робоча група громадської ради МВС у своїх висновках від 2 грудня.

Напевне, якби не було цих висновків, то і прокуратура не потрудилася б з’ясовувати питання про законність демонтажу намету учасників акції протесту, про причинно-наслідкові зв’язки між діями міліції та “надзвичайників”та смертю Геннадія Конопльова.

Втім, прокуратура, судячи із слів прокурора Вишинського, дала відповіді далеко не на всі запитання, які хвилюють громадян України в контексті їх права на мирні зібрання.

По-перше, прокуратура не змогла ні встановити, ні заперечити причинно-наслідковий зв’язок між атакою на наметове містечко та смертю людини. Вишинський, зазначив, що це питання треба адресувати медикам. Але це питання, у першу чергу, до прокуратури. Тільки прокуратура на основі висновку медиків може встановити такий зв’язок.

Справді, маємо перший в Україні випадок смерті учасника мирного протесту. І питання, яке насправді важливе, таке: чи помер би Геннадій Конопльов, якби не було атаки осіб у цивільному на наметове містечко?

Жодна громадська робоча група не має законних можливостей вимагати від медиків результатів медичного дослідження. А прокуратура має.

І саме прокуратура, вирішуючи питання про відкриття кримінальної справи за фактом смерті людини, має всі можливості і повноваження вимагати від медичних установ надання необхідних документів, опитати усіх свідків, і вирішити, зрештою, питання про наявність цього причинно-наслідкового зв’язку.

На жаль, як свідчить відповідь Вишинського, прокуратура відповіді на це запитання не надала.

Отже, прокуратура Донеччини, як і донецька міліція, не змогла надати достатні та переконливі докази того, що смерть учасника мирного протесту настала не в результаті дій працівників МНС або МВС.

Таким чином висновки Донецької прокуратури не можуть вважатися вичерпними і остаточними і перевірку подій 27 листопада у наметовому містечку чорнобильців в Донецьку необхідно продовжити.

Це — найважливіший висновок, який випливає зі слів донецького прокурора.

Далі. Є кілька моментів, відзначених у висновках робочої групи як порушення з боку правоохоронців і на які спробувала дати відповідь донецька прокуратура. Але не надала.

Робоча група відзначила, що “міліція не повідомила належним чином чорнобильців про демонтаж намету”. По суті прокуратура підтвердила цей факт: “учасників голодування перед демонтажем намету просили його покинути”.

Виникає питання: хто просив? Коли члени робочої групи спитали начальника донецької міліції Юрія Сєднєва, хто інформував учасників протесту про демонтаж, він відповів, що інформував представник МНС. Причому робив це ззовні намету, на деякій відстані від нього.

Очевидно, що ті люди, які знаходились у наметі, і які могли б вийти з намету, щоб їм під час демонтажу не було завдано шкоди, почути це “інформування” не змогли.

Міліція ж мала всі можливості зайти до намету і запропонувати його мешканцям його залишити. Але не зробила цього.

Ще одне. Чи мали право співробітники МНС та МВС демонтувати намет протестувальників? Очевидно, що цей демонтаж не був виконанням рішення суду. Тому що ні МНС, ні МВС таким правом (виконувати рішення суду) українським законодавством не наділені.

Тих, хто наділений такими повноваженнями — виконавчої служби — під час демонтажу не було. Це практично визнав і прокурор Вишинський “що під час демонтажу намету присутність державних виконавців була необов`язковою”.

Йдеться про те, що намет є власністю МНС. І МНС просто забрало свою власність. Але свою (або державну) власність можна повертати по-різному. Скажімо, громадянин Х передав свою власність громадянину У. Потім Х передумав і вирішив забрати все назад. Х може:

— схопити У за піджак, залізти тому в кишеню і забрати своє;

— попросити або вимагати, щоб У добровільно повернув власність Х. Якщо ж той не поверне, Х вживає передбачені законом дії аж до звернення до суду.

У нашому випадку діяли за першим варіантом, який межує з порушенням громадського порядку. Порядку, за яким, згідно з законом, має слідкувати міліція.

Ну, і ще одне. Прокурор Вишинський сказав: “що з тих відеозйомок, які проводила міліція, слідує, що Конопльов у момент демонтажу намету перебував за його межами”.

Робоча група бачила ці відеозйомки. Вони є у нашому розпорядженні. І їх якість така (плюс темний час доби), що розглядіти обличчя людей, які присутні у момент демонтажу, неможливо. Єдине, що видно, то це те, що намет не акуратно згортається, а падає.

Встановити за цими кадрами, де саме знаходиться Конопльов, неможливо.

Прокурор говорить неправду? Чи знову не може навести необхідних доказів непричетності правоохоронців до смерті людини?

Можливо, він або МВС запропонують нам оперативну відеозйомку, яка велася всередині намету і там видно, що Геннадія Конопльова там не було?

Але немає такого відео. Тому слова прокурора Вишинського пусті.

І, зрештою, зі слів прокурора Вишинського не випливає, що прокуратура розслідувала увесь контекст подій. Розслідувала, починаючи, принаймні, із листа начальника донецької міліції до мера Донецька про заборону протесту чорнобильців. А саме ця заборона і спричинила події 27 листопада.

Нажаль, місцеві управління МВС штампують листи про заборону мирних зібрань без жодних законних підстав. А суди у 94% випадків штампують рішення на користь тих заборон.

Знову ж, штампують без жодних підстав. Бо всі акції чорнобильців, афганців, студентів, робітників, які виступають на захист своїх соціальних прав в Україні, є МИРНИМИ. І законних підстав для їх заборони немає.

І саме подібні судові заборони, ініційовані міліцією, призводять до порушень громадського порядку, сутичок. Зрештою, призвели до смерті людини.

Якби міліція і суди діяли відповідно до Конституції України, Європейської конвенції із захисту прав людини та основних свобод, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, певен, ані подібних сутичок, ані розгонів мітингів, ані смертей учасників протестів, які відстоюють свої права, не було б.

Донецька прокуратура не дослідила законність і відповідність вказаним міжнародним документам з прав людини, які мають вищу юридичну силу в Україні, звернення Донецького УВС до мера з проханням заборонити мирне зібрання чорнобильців.

Отже, висновки донецької прокуратури не можуть вважатися повними. Тому дослідження подій 27 листопада, коли помер Геннадій Конопльов, має бути продовжене.

І органи внутрішніх справ, як і органи прокуратури мають навести достатні та переконливі докази непричетності донецьких силовиків до смерті людини — учасника мирного протесту.

Володимир ЧЕМЕРИС, голова тимчасової робочої групи громадської ради МВС з розслідування подій у Донецьку 27 листопада 2011, голова правління Інституту Республіка