Вибір українського журналіста: професія або ''blow job''

При чому, на відміну від цензури, у випадку з “джинсою” самі журналісти погоджуються бути рабами.

“Джинса” — це коли під виглядом новин журналіст подає аудиторії рекламний матеріал, написаний на замовлення, без відповідної позначки “реклама”.

Кожен журналіст дуже добре розуміє, чи має ця подія або заява справжній інформаційний привід та суспільно значиму інформацію — чи його використовують як підставку для мікрофона.

Наприклад, це — народне віче у Вінницькій області з висунення тата Петра Порошенка кандидатом в депутати. Що там робить камера “5 каналу”? Яка суспільно значуща інформація привела їх на цей захід? Чи не зловживання це правами власника телекомпанії?

А це — відвідування Наталією Королевською Сорочинського ярмарку. Чим важливий цей захід, якщо її там супроводжує камера каналу ICTV? Яка користь для суспільства дізнатися про поїздку в Сорочинці “королеви джинси”?

На жаль, я не дивлюся телевізор, тому цілком допускаю, що зараз випуски новин більшості телеканалів переповнені таким “комбікормом” для мізків.

Аналогічно діють в інтернеті. Не встигло змінитися керівництво УНІАН, а сайт — підпорядкувати Олександру Ткаченку, як джинса повалила з усіх щілин.

Ось це — новина про ролик Кличка. Жодної вказівки, що це — реклама, немає. Вгорі написано, що це рубрика “окно”. Що таке “окно”, чому не “шпінгалет”?

І тільки в самому низу сайту дрібними буквами написано, що рубрика “окно” — це рекламні матеріали. Зрозуміло, що ніхто з читачів не буде вишукувати по сайту пояснень, що ж значить це слово “окно” перед публікацією.

Якщо ви чесні перед читачем — так напишіть замість “окно” слово “реклама” або “імідж-інформація”. Але тоді рекламодавець може не захотіти розміщати такий текст. Адже його задача — обдурити читача, надавши йому під виглядом журналістської публікації витвір штабної пропаганди.

Але — лише квіточки порівняно з тим, як УНІАН включився у передвиборчу кампанію Олександра Третьякова, що балотується за одним із округів у Києві.

Сайт регулярно оприлюднює порожні новини про Третьякова без жодної позначки “реклама” чи навіть “окно” — і абсолютно ідентичні тексти виходять на інших сайтах, які входять до медіа-холдінга Ігоря Коломойського.

Це — сьогоднішня паралельна публікація про Третьякова і його безцінні думки з нульовою інформаційною цінністю на сайтах УНІАН і ТСН. Двічі — протягом кількох годин.

Журналіст, який ставить це на сайт, не може не розуміти, що новини в цьому немає.

Аналогічно було декілька днів тому, коли однакові тексти про Третьякова вийшли на УНІАН і в “Комсомольській правді” — ще одному виданні Коломойського.

Але і це не все. Зараз медіа-холдинг Коломойського на повну включився у кампанію Ігоря Палиці — близького соратника Коломойського, який балотується за округом в Луцьку.

Палиця, який останні роки проживає в Швейцарії, тихою сапою приручав собі цей округ, домовився з “Ударом” і об'єднаною опозицією, що вони не будуть виставляти там сильних кандидатів.

Паралельно він “заохочував” і Партію регіонів, щоб вони також не зіпсували йому вибори конкурентом. Аж раптом в останні дні перед закінченням висунення пішли чутки, що за “округом Палиці” до парламенту піде губернатор Борис Климчук.

Після чого на сайтах Коломойського та в новинах ТСН почалася цілеспрямована кампанія в інтересах Палиці — і проти Климчука. Новини про непримітного в загальноукраїнському масштабі губернатора по декілька разів на день виходять у виданнях холдингу — ТСН та УНІАН.

Остання історія — про те, що губернатор побудував дачу в заповіднику та тягне до неї каналізацію за бюджетні кошти.

Смішно, але теленовини ТСН не помічали корупційну від “А” до “Я” історію з Межигір'ям, яка відбувалася значно ближче до Києва, ніж Шацькі озера. І, повірте, за бюджетні кошти туди провели не тільки каналізацію...

На жаль, ситуацію, що склалася в українській журналістиці сьогодні, добре ілюструється цією фотографією, яку я зробив минулого року в бельгійському Антверпені. Разом із друзями ми ходили до Café d'Anvers, яке розташовано прямо всередині кварталу червоних ліхтарів.

Зробив цей знімок про всяк випадок. Але зараз він правдиво показує, який вибір стоїть перед українськими журналістами:

Сергій ЛЕЩЕНКО