Вибори до Вищої ради юстиції: змагання політичних еліт

Найближчим часом із цього приводу повинні визначитися президент і Верховна Рада. Відтак, можна сподіватися, що нарешті запрацює ВРЮ, від професіоналізму та політичної нейтральності складу якої залежатиме рівень довіри до судової влади.

Щоправда, ознайомившись із досьє на кандидатів на ці посади, яке зібрали з відкритих джерел експерти Реанімаційного пакету реформ, стає зрозумілим, що вибір зовсім невеликий. Адже більшість із них не можна віднести до політично незаангажованих правників із незаплямованою репутацією.

Загалом на 14 місць у ВРЮ претендує 48 кандидатів. При цьому дехто з кандидатів вирішив підстрахуватись та розкласти яйця по декільком кошикам.

Приміром, юрист і політик Анжеліка Лабунська висунула свою кандидатуру на призначення за квотами одразу трьох суб'єктів: з'їзду адвокатів, всеукраїнської конференції працівників прокуратури й президента. Адвокат Ростислав Кравець сподівається на обрання з'їздом адвокатів та президентом, суддя Іван Пруський — з'їздом адвокатів та всеукраїнською конференцію працівників прокуратури, а суддя Ігор Караченцев, адвокат Тетяна Малашенкова й поки що безробітний Леонід Москалюк — всеукраїнською конференцію працівників прокуратури й президентом.

Зв'язки з режимом Януковича

Значну частину кандидатів складають судді, яких має бути більшість у складі ВРЮ — 11 з 20 членів.

Проте знайти в списку достойних цієї посади людей виявилося складно. Адже більшість суддів, які претендують на членство в цьому ключовому для судової влади органі, свій кар'єрний злет у зробили за часів Януковича.

Як-от, уже згадуваний на початку матеріалу голова Стаханівського міського суду Луганської області Іван Пруський. У 2011 році його було переведено до цього суду з Біловодського районного суду Луганської області й, не пропрацювавши там і року, одразу ж призначено його керівником. Зазвичай такі переведення й призначення на практиці робилися за вказівкою або погодженням з Адміністрацією президента Януковича.

За таким же принципом з Апеляційного суду Хмельницького області до Апеляційного суду Миколаївської області був у 2012 році переведений та призначений головою цього суду й суддя Олексій Леванчук, який, судячи з повідомлень, має сумнівну репутацію через корупційні скандали. За ним закріпилося прізвисько “хрещений батько” суддівського клану.

Адже його син Андрій спочатку став суддею Хмельницького міськрайсуду, а потім, у 2011 році, — і суддею створеного за ініціативою Януковича Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, ВСС. Такий стрімкий кар'єрний злет за часів Януковича був би неможливим без протекції найвпливовішої тоді в судовій системі людини, Андрія Портнова.

Яскравим прикладом тісної співпраці з минулою владою може бути також блискавична суддівська кар'єра Володимира Кочана, який у 2011 році з Окружного адміністративного суду Києва одразу ж перевівся до Вищого адміністративного суду, ВАС. До цього у квітні 2010 року, тобто невдовзі після інавгурації Януковича, суд під його головуванням усунув суддю Верховного суду Олександра Волкова з ВРЮ і відновив у її складі Валентину Палій.

Експерти розглядають це як один із кроків у встановленні політичного контролю Януковичем-Портновим над цим органом.

Кар'єрний зріст “по-новому”

Чимало претендентів у суддівській мантії, імовірно, мають протекцію нинішньої влади. Причому серед них є ті, хто просувався кар'єрними сходинками в судовій системі за часів Медведчука-Портнова, але згодом до них “знайшли підхід” представники нової влади.

Як-от, суддя Алла Лесько, яка з 2011 року працює у ВСС, однак нещодавно була помічена в Адміністрації президента. Тож не виключено, що її кандидатуру вже погоджено з першими особами держави.

У зв'язках із Петром Порошенком ще в 2005 році, коли він був секретарем РНБО, підозрюють і суддю Миколу Хандуріна, який на той час виконував обов'язки голови Вищого господарського суду, ВГС. Адже він нібито причетний до вилучення справи про скасування результатів приватизації Нікопольського заводу феросплавів з Апеляційного господарського суду Києва. Нині суддя Хандурін і далі здійснює правосуддя у ВГС.

В активній співпраці з АП помічений і суддя Верховного суду Олександр Волков, про якого ми згадували раніше, описуючи діяльність судді Володимира Кочана. Представники старої влади усунули його із ВРЮ, а потім і із ВС. Згодом Європейський суд із прав людини визнав свавільним звільнення Волкова з посади судді внаслідок численних процедурних порушень.

Попри це, не спростованим залишився факт, що Олександр Волков, будучи суддею ВС, неодноразово переглядав рішення, ухвалені іншим суддею, який є братом його дружини. Так само згаданий суддя-родич розглядав справу, де стороною був Олександр Волков.

Під час головування в АП Сергія Пашинського Олександра Волкова призначили керівником Головного управління з питань судоустрою та правової політики АП. Він займав цю посаду вже після інавгурації Петра Порошенка аж до початку 2015 року.

Багаті судді

Більшість суддів, що претендують на посади членів ВРЮ, зовсім не бідують. Жити скромно для них не є правилом. Декларації багатьох суддів викликають сумнів, що вони живуть на одну зарплату.

Так, суддя Вищого адміністративного суду Сергій Острович, який раніше працював у господарських судах, має квартиру загальною площею 224 квадратних метри, а члени сім'ї, які минулого року не отримали копійки доходу, — земельну ділянку площею 865 квадратних метрів, житловий будинок загальною площею 530 квадратних метрів. Суддя користується автомобілем Mercedes GL 2010 року, у користуванні членів сім'ї два автомобілі: Mercedes ML-550 та Lexus 470, відповідно 2012 і 2008 років випуску.

У судді Вищого господарського суду Ігоря Бенедисюка є дві земельні ділянки 2320 та 635 квадратних метрів, квартира 97,34 квадрати, садовий (дачний) будинок 245,4 квадратних метрів, а також автомобіль Volkswagen Touareg 2008 року, у членів сім'ї — Toyota Rav4 2012 року випуску.

У судді того ж високого суду Миколи Хандуріна є квартира загальною площею 101,9 квадратних метрів. У користуванні членів його сім'ї — аж три земельні ділянки площами 2500, 2300, 1800 квадратних метрів, житловий будинок 174 квадрати, та три квартири площею 101,9, 75,5 та 29,05 квадратних метрів.

У користуванні тієї ж Алли Лесько, судді ВСС, за відсутності доходів у членів сім'ї, перебуває три квартири площами 78,6, 63,6 та 98,4 квадратних метри, а також автомобіль Volkswagen Tiguan 2011 року, який навіть у потриманому стані коштує дорожче, ніж річний дохід судді.

Суддя Апеляційного суду Миколаївської області Олексій Леванчук має земельну ділянку площею 2000 квадратних метрів, житловий будинок площею 467,9 квадратів та квартиру 83 квадратних метри. Леванчук користується представницьким автомобілем Audi A8 2011 року, а члени сім'ї, які отримали минулого року дохід у 12 разів менший ніж сам Леванчук, — автомобіль Volkswagen Touareg 2012 року випуску.

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Василь Андрійцьо проживає в будинку загальною площею 87,2 квадратних метрів. У членів його сім'ї, дохід яких минулого року був утричі меншим ніж зарплата судді, значно більший будиночок — площею 336 квадратних метрів, квартира 94,8 метри та автомобіль Toyota Highlander 2011 року випуску.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Олег Мельник володіє трьома земельними ділянками площею в 1000, 600 та 1200 квадратних метрів, житловим будинком площею 258 квадратних метрів, квартирою 35 метрів та садовим (дачним) будинком площею 30 квадратів.

Що ж стосується судді Харківського районного суду Харківської області Ігоря Караченцева, то, за даними ЗМІ, у нього з'явилися два новенькі автомобіля марки Toyota Camry та Toyota Rav4, які він начебто записав на свою матір-пенсіонерку, котра за все своє життя не змогла б купити такі автомобілі загальною вартістю 90 тисяч доларів.

Судді з “професійними досягненнями”

Професійна діяльність суддів, які претендують до ВРЮ, неодноразово ставала предметом розгляду дисциплінарних органів.

Рекордсменом у цьому плані виявися суддя Апеляційного суду Києва Вадим Нежура. Питання щодо відкриття стосовно нього дисциплінарного провадження сім разів стояло в порядку денному Вищої кваліфікаційної комісії суддів у 2012, 2014, 2015 роках. Востаннє — 21 квітня 2015 року. Блогери в інтернеті приписують судді Нежурі слова: “Мафію не можна перемогти, її можна очолити”.

В узагальненні Апеляційного суду Києва про якість складання процесуальних документів у кримінальних справах наводиться аж чотири приклади грубих судових помилок, які допускав під час вирішення кримінальних справ суддя Святошинського районного суду Києва Іван Бандура, який також претендує на посаду члена ВРЮ.

У того ж-таки судді Ігоря Караченцева в порівнянні з іншими претендентами на членство у ВРЮ, відповідно до даних реєстру судових рішень, величезна кількість скасованих рішень.

Однак, можливо, такі показники можуть також свідчити про його відмову виконувати “замовлення” апеляційного суду з ухвалення “потрібних” рішень. За наявною інформацією зі слів деяких суддів Харківського та Дергачівського районів, суддя Караченцев запам'ятався тривалим протистоянням із головою Апеляційного суду Харківської області Михайлом Бородіним, якого звинувачували в наявності російського громадянства. 

Зустрічаються в ЗМІ й повідомлення про випадки шахрайства, які пов'язують із професійною діяльністю судді ВСС Анатолія Суржка, котрий нібито зі своєю рідною сестрою-соціальним працівником, займаються у Вінниці неофіційним бізнесом під назвою “спадкування чужого майна”, жертвою якого став одинокий пенсіонер.

А суддя Олексій Леванчук, будучи людиною пенсійного віку, нібито організував тотальний збір коштів — від 5 до 50 тисяч доларів з кожного судді суду — за продовження свого перебування на посаді голови на останній, четвертий термін.

Проте, “пальма першості” у цьому списку належить звільненому в 2014 році судді Обухівського районного суду Київської області Геннадію Калініченку. Він узагалі два роки тому був визнаний винним за першою частиною 375-ї статті ККУ “ухвалення завідомо неправосудного судового рішення”, та засуджений до обмеження волі на два роки із встановленим іспитовим строком 1 рік. Попри це, він також претендує на членство у ВРЮ.

Сміливці від Феміди

Щоправда, серед суддів є претенденти з активною громадянською позицією.

До них можна віднести суддю Оболонського суду Києва Ірину Мамонтову, яка, будучи головою цього суду, під час масових затримань студентів-євромайданівців обрала для них запобіжний захід домашній арешт, а не взяття під варту. Тоді це був єдиний випадок, коли затриманих і обвинувачених у масових заворушеннях не кинули за ґрати. Після цього суддя Мамонтова подала заяву на звільнення з посади голови суду.

А суддя Верховного суду Микола Гусак, який також претендує на посаду у ВРЮ, запам'ятався тим, що після узурпації Януковичем влади виступив проти методів правлячого режиму, сказавши в 2011 році на пленумі Верховного суду, що не хоче, “щоб Верховним судом керували з інших кабінетів, щоб вся влада була приватизована однією партією — партією влади”.

У 2013 році Микола Гусак дав інтерв'ю, де, зокрема, зазначив: “На жаль, останнім часом до адмінсудів прийшли молоді люди з настільки глибоко загнаною рабською психологією, що їм не можна працювати в системі, яка потребує постійного розгляду конфліктів маленької людини з державою. Адже вони ніколи не стануть на захист слабшої сторони, хоча й повинні це робити”.

Примітно, що в цих двох суддів-сміливців доволі скромні статки, які, у принципі, відповідають їхнім доходам. Так, верховний суддя Микола Гусак з 30-річним стажем суддівської роботи володіє земельною ділянкою загальною площею 1700 квадратних метрів та квартирою площею 90 квадратних метрів. А його молодша колега — суддя Оболонського районного суду Києва Ірина Мамонтова із суддівським стажем майже 20 років їздить на авто “Фольксваген Гольф” 1993 року та проживає у квартирі 117,25 квадратних метрів.

Адвокатські змагання

Найбагатшими серед усіх кандидатів у ВРЮ є адвокати, принаймні за деклараціями. Серед них найбільше мільйонерів, які зазвичай напряму пов'язані з бізнесом та політичними інтересами представників влади або олігархів.

Так, імовірним кандидатом на посаду члена ВРЮ в кулуарах називають адвоката Павла Гречківського, що є сином Миколи Гречківського, який з 1981 року був заступником, а потім і першим заступником головного арбітра Держарбітражу УРСР, а із червня 1991-го до липня 2002-го — першим заступником голови Вищого господарського суду та братом колишньої дружини Миколи Мартиненка, зараз нардепа від “Народного фронту”.

Гречківський минулого року вже був обраним з'їздом адвокатів до ВРЮ, але суд зупинив дію цього рішення. 

Павло Гречківский є офіційним мільйонером, оскільки разом із членами сім'ї заробив у 2014 році 1,8 мільйонів гривень. Має у володінні три престижні іномарки, одна з яких “Майбах 57” 2008 року. Користується квартирою загальною площею 363,6 квадратних метри.

Останній місяць “Адвокатське бюро Гречківського” фінансує діяльність Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Крім того, у повідомленні про продовження роботи ІІІ з'їзду адвокатів, розісланому делегатам, зазначено про знижки, які готелі готові надати делегатам з'їзду “за сприяння Секретаря Ради адвокатів України Павла Гречківського”.

Усе це має ознаки непрямого підкупу делегатів. В адвокатському середовищі такий спосіб “агітації” називають “гречкою від Гречківського”.

Інший претендент із високими шансами — адвокат Вадим Беляневич, що є старшим радником адвокатського об'єднання “Василь Кісіль та партнери”, у якому свого часу працював Олексій Філатов — заступник глави АП, зараз відповідає за судову реформу.

Дохід Беляневича разом із членами родини складає 1,4 мільйонів гривень. Подейкують, що його кандидатура влаштовує як заступника голови АП Олексія Філатова, так і Лідію Ізовітову, яка, очолюючи Національну асоціацію адвокатури України, вважається людиною Медведчука-Портнова.

Найближчим конкурентом Беляневича називають адвоката Ігоря Фоміна, якого пов'язують з головою парламентської фракції “Блок Петра Порошенка” Юрієм Луценком. Тому зараз, за деякими даними, на догоду представникам АП серед делегатів адвокатського з'їзду йдуть торги, щоб він зняв свою кандидатуру.

Відомо, що Ігор Фомін також є забезпеченою людиною. Дохід за 2014 рік лише від дивідендів та процентів склав 4.511.302 гривні. У його користуванні — три автівки, зокрема, “Лексуси” 2009 та 2014 року.

*   *   *

Формування нової Вищої ради юстиції багато в чому є змаганням колишньої влади, яку уособлюють Медведчук, Портнов, Ківалов — і нової влади, яку представляють Порошенко, Філатов, Яценюк, із вкрапленням інших політичних сил і олігархів.

Чимало претендентів мають досвід політичної діяльності або ж балотувалися на парламентських виборах.

“Тому зараз громадськості слід активніше вимагати від суб'єктів формування ВРЮ, щоб ті обирали лише визнаних фахівців у галузі права з бездоганною репутацією, як того вимагає закон, не озираючись на політичні замовлення. Інакше ми знову отримаємо заангажований склад членів ВРЮ, що впливатимуть на добір суддівських кадрів. А це — прямий шлях до залежності суддів від політичного впливу та корупційних зв'язків”, — зазначає експерт Центру політико-правових реформ та Реанімаційного пакету реформ Роман Куйбіда.

Що ж стосується представників юридичних вишів і наукових установ, то серед кандидатів ми не знайшли прізвищ таких одіозних “світил” науки, як, приміром, Сергій Ківалов. Те ж саме стосується й прокурорів.

Але це не означає, що верховоди судової системи часів Януковича й нові керманичі не хочуть отримати місць і за цими квотами.

Леся ШУТКО