Великий “Дом” для президента. Як канал для окупованих територій може стати всеукраїнським

Так у 2015 недавній переможець президентської гонки й тогочасний власник “5 каналу” Петро Порошенко збирався купити близько 25% телеканалу “1+1” у братів Суркісів, а, за словами деяких екснардепів-втікачів, ще й “112 канал”. 

Ні з “плюсами”, ні зі “112” у Порошенка не склалось — замість них він отримав хіба позов від Ігоря Суркіса в Лондоні за зміну рішення про купівлю. Але врешті склалось з “Тонісом”, який з 2017 став “Прямим” і де-юре належав ексрегіоналу Володимиру Макеєнку, а де-факто готував глядачів до виборів 2019, на яких ще мав надію перемогти Петро Олексійович.  

Віктор Янукович, точніше його оточення, на початку фатального 2013, поривалось купити в тодішнього віцепрем’єра Валерія Хорошковського “Інтер”. Але це прагнення не увінчалось успіхом — топканал, разом з усім медіахолдингом Inter media group limited, відійшов Дмитру Фірташу та главі АП Сергію Льовочкіну, які на той момент перебували у складних стосунках з “донецьким” крилом Партії регіонів. 

Втім восени того ж року “гаманець сім’ї Януковича” Сергій Курченко купив “Український медіахолдинг” у Бориса Ложкіна за не менш ніж 340 мільйонів доларів.  

У деяких президентів, як от у Леоніда Кучми, потреби мати свій телеканал у принципі не було — “гнути партійну лінію” допомагали “темники Медведчука” та пул каналів власного зятя Віктора Пінчука. Втім, навіть це у 2004 не допомогло тодішньому протеже Кучми Віктору Януковичу перемогти Віктора Ющенка, а самі журналісти зрештою не витримали, і влаштували свою революцію, відмовившись виконувати вказівки Банкової.  

Володимиру Зеленському телеканал не треба був з іншої причини — йому в принципі не потрібні були журналісти. Принаймні на початку його каденції (хоча й сказати, що Зеленському вдалось виграти без підтримки “1+1” буде складно).

Нині, на третьому році на посаді — коли рейтинги захитались, зокрема й через критику в  телевізорі, — ситуація почала дещо змінюватись.

Оцінивши рівень впливу олігархічних ЗМІ, Зеленський спершу закрив канали Медведчука, а згодом пішов і на більш відчайдушний крок — закон про олігархів, де вплив на медіа є одним з критеріїв для потрапляння в однойменний реєстр. Що в підсумку хоч і почало давати плоди, але врешті залишило майже без медійної підтримки і самого Зеленського (зі знижкою на все той же “1+1”).  

Таку ситуацію, як припускають в “Детектор медіа”, на Банковій спробують виправити через маленькі телеканали. 

Йдеться, у першу чергу, про державний телеканал “Дом”, який нині мовить російською на окуповані території. Але, здається, збирається суттєво розширитись… на всю Україну. Хоча наразі йому це прямо заборонено законом “Про систему іномовлення”. 

Що показує “Дом” і хто це вирішує, наскільки тісним є зв’язок телеканалу з Банковою та яка ймовірність його трансформації в загальнодержавний мовник — з'ясовувала “Українська правда”.

На жаль, у цьому тексті немає позиції телеканалу “Дом”. Керівництво каналу спершу погодилось письмово відповісти на запитання УП, втім, отримавши запитання, назвало їх провокаційними та не знайшло на них часу.  

Імена трьох колишніх працівників “Дому”, з якими говорила УП, змінені на їхнє прохання. 

Слово президента  

Створення телеканалу для окупованих територій було однією з передвиборчих обіцянок Володимира Зеленського у 2019 році. За тиждень до першого туру виборів, в одному з телеефірів, це прозвучало так:  

“Думаю, що нам потрібно розпочати серйозну інформаційну війну — і перемогти в ній (...) Потрібно зробити потужний російськомовний канал, міжнародний, який би мовив на територію Криму, Донецька, Луганська, Європи, США та Ізраїлю”.

Російськомовний канал, який отримав назву “Дом”, запрацював за рік після обіцянки Зеленського — 1 березня 2020. За озвученою концепцією, він мав розповідати про підконтрольну територію України жителям Криму, Донеччини та Луганщини, пробуджувати в них відчуття єдності та розвінчувати міфи російської пропаганди. Тобто допомагати Україні боротися за голови тамтешніх мешканців.  

“Душити добром і шукати спільні цінності, героїв”, як казав один з консультантів каналу Олексій Кирющенко, російський актор, що режисував “Слугу народу”. 

Що вийшло з “Дому” два роки потому? 

Головний редактор видання “Детектор-медіа” Отар Довженко вважає, що замість каналу контрпропаганди, який мав руйнувати наратив російської пропаганди і водночас не полемізувати з нею, “Дом” став просто державним російськомовним телеканалом. 

“Він ставить на перше місце позицію влади — хоча і не замовчує всі інші, — і транслює аудиторії позитивну картину політичного та соціального становища в Україні. Так би мовити, примиряє мешканців окупованих територій з українською дійсністю. 

В принципі, так само примиряти з дійсністю він може й українських виборців”, — розповідає Довженко.

Що показує “Дом”?

Щоденна програма телеканалу наповнена переважно художніми фільмами та серіалами. Їх розбивають 10-20-хвилинні випуски новин, кілька коротких блогів і великих проектів. 

Серед великих проектів — вечірня програма “Украина на самом деле”, лінійка коротких інтерв’ю “Официальный разговор”, пояснювальні програми “Имею право” та “Специальный репортаж”, інтерв’ю з представниками ОП “Взгляд с Банковой” тощо. 

В останній, найвідомішій програмі “Дому”, Юлію Мендель, після звільнення з ОП у квітні цього року, замінили прессекретар президента Сергій Нікіфоров та речник України в ТКГ Олексій Арестович.

 

Ідеальною оцінкою роботи “Дому” була б аналітика з окупованих територій — але таких даних через відсутність доступу до самої території немає, а отже й вирахувати реальний рейтинг не видається можливим. 

Намагаючись хоча б точково дізнатись рівень упізнаваності каналу за лінією розмежування, УП звернулась до колишнього журналіста з Луганська Сергія Сакадинського — у 2014-2015 він провів п’ять місяців у полоні бойовиків. 

Восьмеро його сусідів в окупованому Луганську, старші 50 років, ні разу не чули про канал “Дом”. Серед трьох знайомих 35-40 років тільки одна людина бачила новини про канал, але його не дивилась. На запитання, що дивляться у Луганську, Сакадинський відповів: “Россию 1”.

Сам він про “Дом” чув, але, каже, що куди він мовить — “велика загадка”.

“Ні в цифрі, ні в аналогу його нема. Ну і, зрозуміло, люди, які інтернетом не користуються, про нього взагалі не знають. Можливо, його можна спіймати десь ближче до Станиці Луганської, але точно не відомо”, — додав Сакадинський. 

Карта покриття “Дому” показує, що зона впевненого прийому сигналу ледь доходить до до Луганська. У Криму вона охоплює крайню північ півострова. 

Щоб приймати сигнал “Дому” жителям, наприклад Донецька, треба фізично розвернути свою антену в бік підконтрольної Україні території, пояснює УП Олександр Глущенко член громадської ради при Нацраді з питань телебачення і радіомовлення. Якість сигналу також залежить від обладнання та природних перешкод.

На підконтрольній Україні території чи не головною претензією до “Дому” залишається його російськомовність. Попри заявлену концепцію, канал так і не почав мовити українською. Кілька тижнів тому це стало причиною, через яку тревел-блогер Орест Зуб відмовився від кастингу на роль ведучого в шоу “Украина с первого взгляда”.

До ситуації із Зубом “Дом” втрапив у ще кілька неоднозначних історій: видалив сюжет про українських правих після звинувачень у підіграванні “кремлівським наративам”, показав карту Росії з Кримом і випустив в ефір кілька радянських фільмів з відвертою радянською пропагандою. 

“Те ж саме є цілодобово на каналі “Звезда”, — обурюється власник кримськотатарського телеканалу ATR Ленур Іслямов. — Так, на “Домі” є 5 хвилин про Крим і ще 5 про Донбас, але не це не варте тих грошей, що їм дають! В ATR щорічно є 50 мільйонів субсидії, у цьому році дали лише половину. І тут я бачу дискримінацію прав корінних народів”.

Де “Домом” наразі точно задоволені — так це в Офісі президента. За такий короткий термін, як каже УП радник голови ОП Михайло Подоляк, “канал цитується, матеріали обговорюються”.

То скільки грошей дають “Дому”?

Телеканал “Дом” має спільний бюджет з каналом іномовлення UATV, на базі якого він і був створений. Цьогоріч їм виділили 298 мільйонів гривень — це в 6 разів менше, ніж Суспільному (втім тут варто враховувати, що Суспільне — це понад 20 телеканалів, радіо, ансамблі й тд.). 

Скільки вони отримають у 2022 точно невідомо, ймовірно, до 360 мільйонів гривень — це гранична сума бюджетної програми, під яку підпадає фінансування іномовлення. 

Двоє нардепів, Андрій Пузійчук з “Батьківщини” і покійний Антон Поляков, пропонували докинути на цю програму ще 500 мільйонів гривень — але поправки не дожили навіть до першого читання бюджету.

 

Політика партії

“Перший рік “Дом” робився силами UATV. Керівництво не розуміло, як працюють новини, бо до цього працювало в продакшинах”, — розповідає УП експрацівниця каналу Олена.  

Керівництва на “Домі” не бракувало — консультанти, керівники, креативні продюсери. 

На найвищому щаблі стояв згаданий вище режисер “Слуги народу” Олексій Кирющенко — також відомий як режисер російського серіалу “Моя прекрасна няня”. На каналі його називали неофіційним керівником або ж ідеологом, технічно — він відбирав усі зовнішні проекти, які йшли в ефір.

“Оскільки Кирющенко — громадянин Росії, то він не міг (офіційно — УП) керувати каналом. По суті він опікувався неновинним контентом. У нього були такі погляди… не проросійські, але совкові”, — пригадує ще один колишній працівник “Дому”, Ігор.

Офіційно каналом, як і всім ДП “Державна платформа іномовлення”, керувала і керує Юлія Островська, яка раніше працювала директоркою з виробництва у студії “Квартал-95”. Перший рік, на позиції креативного редактора, з нею працював Максим Кречетов, що перед запуском “Дому” якраз пішов з директорату інформполітики в ОП, але ще лишається в Раді з питань свободи слова при президенті.  

Кречетов розробляв та запускав проекти — за його словами, таких було аж 13, зокрема блог “А как там дома?”, програми “Официальный разговор”, “Код безопасности”, який вела заступниця міністра інформполітики в часи Порошенка Тетяна Попова, та інші. 

На останній сходинці, між керівництвом і журналістами, випусковими редакторами, знаходилась Ксенія Герасименко — вона відповідала за новини. І робила це особливо завзято. 

Саме Герасименко, за словами двох колишніх працівників каналу, передавала вказівки з написання новин від ОП, сварила працівників за те, що вони “перемогу подали не як перемогу”, а потім зачищала ці повідомлення в месенджерах.

Вказівки також надходили від Кречетова. Він підтверджує, що за час роботи на каналі був частим гостем Банкової, але, запевняє — їздив лише за тим, щоб “дізнатися державну позицію з тих чи інших питань”. Адже її й має транслювати “Дом”.

“Для чого нам порушувати журналістські стандарти? Я би подібним жодного дня не займався. Характер був у мене жахливий, але навіть у найважчих ситуаціях я ніде не підкорявся і тим більше не був джерелом цензури, навіть на ТРК “Україна” у найчорніші дні Революції Гідності”, — каже Кречетов УП.

Про відсутність цензури на “Домі” УП також заявила Тетяна Попова, яка вела програми “На самом деле мир” і “Код безопасности”. 

Щодо вказівок, про які говорять працівники: частина з них були письмовими та чіткими, як от анонсований Потураєвим “словник” термінів для новин і програм. Так фронт треба було називати лише “линия соприкосновения”, а бойовиків — “незаконные вооруженные формирования”. Не можна було використовувати слова: “війна”, “конфлікт”, “ворог”.

Частина вказівок були усними або “і так зрозумілими з позиції Ксенії”, тобто керівниці новин. Працівники мали постійно згадувати в новинах Зеленського, ОП, президентські програми “Велике будівництво”, кредити “5-7-9%” та добре відгукуватись про тогочасного очільника Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексія Резнікова.

“Кожен раз це був твір на тему “як гарно похвалити президентські програми”, і кожен раз було складно вгадати, як саме це треба зробити”, — розповідає УП Олена.

“Хтось відкриває трубу — “Дом” їде, хтось відкриває зупинку, як в Росії — “Дом” їде. Зробили метр догори по “Великому будівництву”, ми вже дістаємо ці відео з архівів, розказуємо, як по всій країні все розвивається. Фактично, це канал — прес-служба Офісу президента”, — ділиться з УП ще один експрацівник каналу, Михайло.

“І в жодному випадку ми не згадували Петра Порошенка, — додає він. — Це була якась ідея фікс, що він дуже погана людина”.

Періодом незначного послаблення вимог щодо “кількості Зеленського” в новинах працівники “Дому” називають призначення Олексія Мацуки на посаду шеф-редактора телеканалу — до цього він опікувався напрямком Сходу. На початку листопада цього року він пішов з каналу.

“Від Мацуки наказу “менше показуйте Зеленського” не було. Єдине, коли ми не хотіли давати 8 хвилин монологу Зеленського, ми просили: “Можна 2?”. І він казав, що так”, — пригадує Олена. 

Великі плани

Офіційно, ні від “Дому”, ні від Банкової ще не було заяв про розширення мовлення телеканалу. Єдиною людиною, яка опосередковано підтвердила УП цей факт, став Михайло Подоляк.

Відповідаючи на запитання, чи належить це рішення Банковій, Подоляк відповів, що ні: “Це елемент продуманої стратегії розширення впливів на аудиторію переселенців з боку менеджменту телеканалу…”.

Так до менеджменту “Дому” постає питання, як саме канал збирається мовити всередині країни — в обхід закону “Про систему іномовлення” чи після його зміни? І друге відкрите запитання — чи буде в такому випадку російськомовний телеканал “Дом” дотримуватися мовних квот?

Окрім слів Подоляка, на користь потенційного розширення мовлення “Дому” свідчать ще кілька речей.

Перше — це риторика самого президента. У серпні Зеленський вперше сказав, що канал “Дом” “не тільки для тих, хто там, а й для всіх переселенців, що перебувають сьогодні тут”, маючи на увазі підконтрольну уряду територію. 

А вже за кілька тижнів для маленького каналу з невимірюваною аудиторією з’явилось місце серед 13 українських журналістів, що супроводжували Зеленського у США. Паралельно ОП відмовив у акредитації “Прямому” та hromadske.

На запитання, що особливого мав зняти “Дом”, Подоляк відповідає УП, що тут немає жодної конспірології. Мовляв, серед центральних тем візиту був мир на Донбасі, тому “Дом” і взяли у Штати.

Друге — це наміри “Дому” увійти в майбутній державний мультиплекс МХ-7, що має покрити цифровим наземним телебаченням близько 90% території України. За словами Островської, це “ще один кошик, у який вони можуть покласти своє яйце”.

Третє — нашуміла рекламна кампанія каналу по всій Україні. У серпні борди та сітілайти з “Домом” з’явились там, де канал у принципі не має права мовити — у Києві, Харкові, Одесі, Львові тощо.  

Як з’ясували “Детектор-медіа” та Dozorro, кампанія обійшлась “Дому” в 30 мільйонів гривень — 19 мільйонів на зовнішню рекламу, 6 на інтернет-рекламу та 5 на рекламу на радіо та в ТРЦ. Усі закупівлі пройшли без тендерів — за славнозвісною переговорною процедурою до Дня Незалежності. 

На запитання, навіщо “Дому” реклама по всій Україні, там відповіли, що їхньою аудиторією також є переселенці — а вони живуть по всій території країни.

Отож, публічний меседж щодо потенційного розширення мовлення “Дому” наразі зводиться до потреби говорити з переселенцями. Їх в Україні близько 1,5 мільйона.

 

Водночас колишні працівники каналу припускають — розширення пов’язане з тим, що на канал “витрачають чималі гроші, а на окуповані території він по факту не транслюється”. 

Не під запис керівник одного з українських телеканалів каже УП, що “це все під вибори Зеленському”. Водночас як один з колишніх топ-працівників “Дому” навпаки не вірить, що “хтось може продати Зеленському або Тимошенку ідею, що з “Дому” можна зробити щось, що буде мовити на всю Україну”.

Втім, можливо, Зеленському треба не один телеканал на всю Україну. А кілька.

Голова ГО “Детектор-медіа”, оглядачка медіаринку Галина Петренко називає масштабування “Дому” лише одним з елементів “Великого медіабудівництва” Зеленського. Пояснюючи: кілька подій за останній час наштовхують на думку, що Банкова вибудовує для себе мережу лояльних телерадіокомпаній.  

Зокрема, наприкінці жовтня волинська телекомпанія “Аверс”, пов’язана з ситуативним союзником “слуг” Ігорем Палицею, виграла 15 з 43 цифрових ліцензій серед місцевих мовників. 

А на початку листопада Нацрада без конкурсу змінила ліцензію, концепцію та власника телеканалу М2 — фактично, створивши новий інформаційний канал “Аргумент ТВ”. Найпоширеніше пояснення в кулуарах медіаринку, як пише Петренко — люди з оточення президента створюють під нього телеканал.

У коментарі УП вона називає такі кроки Банкової спробою забезпечити себе лояльним медіаресурсом — у той момент, коли попередня фаза стосунків Володимира Зеленського з іншими телеканалами підійшла до кінця.

“Зараз ми бачимо, що телеканали Ріната Ахметова почали атакувати владу, навіть говорити про дострокові вибори. У Зеленського немає впевненості, що він може опиратися на медіаресурси інших олігархів. Тобто головна причина — знайти собі точку впливу на виборців, які отримують інформацію з телевізора”, — додає вона.

***

Публічна риторика президента та його команди, рекламна кампанія “Дому” по всій Україні та прогнози медійних оглядачів схиляють до думки, що згодом канал, який мав пропагувати український контекст та дії влади лише на окупованих територіях та в світі, може пропагувати їх на території всієї держави.  

Все з тими ж вказівками щодо того, як подавати новини, скільки разів у них згадувати президента і якого з колишніх президентів не згадувати взагалі.

Іронія долі полягає в тому, що якщо раптом “велике медіабудівництво” не допоможе чинній команді переобратись на другий термін, то на місці “колишнього” вже буде зовсім інший президент.

Ольга КИРИЛЕНКО