Вбивча нейтральність: чи змінять Китай та Індія ставлення до війни в Україні

 До останнього часу Індія та Китай уникали критики дій Росії. Та нещодавно щось змінилось. Ще на саміті ШОС, на якому президенту РФ Володимиру Путіну й так було не солодко, прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді дорікнув йому, що “сьогодні — не епоха війни”. А з посиленням російських ракетних обстрілів по українських містах, Пекін та Нью-Делі вже прямо закликали до деескалації. Зокрема очільники МЗС цих країн, яких цитує The New York Times, що ситуація потребує припинення бойових дій.

“Необхідно надавати підтримку всім зусиллям, які сприяють мирному врегулюванню кризи”, — озвучила позицію Китаю прес-секретарка МЗС КНР Мао Нін.

В Пекіні сподіваються на скору деескалацію та радять сторонам “врегулювати розбіжності” під час діалогу та консультацій.

Представник МЗС Індії Аріндам Багчі зазначив, що Нью-Делі запропонує підтримку в зусиллях з припинення бойових дій. 

Крім того, безпосередньо міністр закордонних справ Індії Субраманьям Джайшанкар заявив, що Індія завжди була проти конфлікту в Україні. А в його продовженні не зацікавлені ані учасники, ані міжнародна спільнота.

Такі сигнали від Індії та Китаю були сприйняті у світі позитивно. Наприклад, Держсекретар США Ентоні Блінкен пояснив таку зміну риторики посиленням тиску Китаю та Індії на РФ для припинення війни. А президент України Володимир Зеленський подякував за зауваження Путіну.

Проте чи дійсно Китай та Індія змінили свої позиції? І якщо вони зацікавлені у завершенні війни, то на чию користь?

Коли слова розходяться з ділом

Експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу “Українського інституту майбутнього” Ілля Куса підкреслює, що такі публічні заяви для Індії та Китаю є рідкістю.

“І заява Індії, мовляв, не згодні з війною, і раніше оприлюднене китайцями комюніке після ШОС — потужні сигнали. Зазвичай таке робиться за лаштунками. В перекладі з дипломатичної мови вони означають: “Росія, ми бачимо, що ви не можете виграти війну — треба завершувати. Адже криза у світовій економіці б’є по нас”, — пояснює Куса.

На його думку, за яких умов завершиться війна, для цих країн не так принципово, як сам факт настання перемир'я хоч на півроку, аби привести до ладу ситуацію на світових ринках.

Ймовірно, останні удари показали Індії та Китаю готовність Путіна йти до кінця шляхом ескалації, зауважив Семиволос / скриншот

Також варто зауважити, що після сигналів Москві, Пекін та Делі адресували свої меседжі Вашингтону (адже саме Росію та Захід вважають основними сторонами конфлікту).

Останню думку поділяє директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. Він переконаний, що Китай та Індія підіграють Путіну.

“Слова прем'єра Індії Путіну про “не епоху війни”, які прозвучали в Самарканді, могли бути спрямовані якраз на ії завершення через ескалацію. Мовляв, індусам все одно, що станеться, завершуй! І, можливо, Путін їм це пообіцяв?”, — розмірковує експерт.

Він звертає увагу, що Індія та Китай закликали до деескалації якраз після того, як РФ випустила понад вісімдесят ракет по містах України: “Ймовірно, останні удари показали Індії та Китаю готовність Путіна йти до кінця шляхом ескалації. В їх розумінні, це може призвести до витверезіння Заходу, тобто вдасться змусити його піти на переговори”.

Хоча лише 4 жовтня прем’єр-міністр Індії Моді підтвердив президенту України Володимиру Зеленському підтримку суверенітету України, вже за тиждень його слова почали розходитись з ділом. Мова про те, що Індія, а також Китай, утримались від голосування за резолюцію Генасамблеї ООН з засудженням анексії українських регіонів. Зокрема, документом Росії було висунуто вимогу залишити територію України в її міжнародно визнаних кордонах.

Дехто з українських експертів вважає, що результати голосування доводять відсутність зміни позиції Індії та Китаю щодо війни в Україні. Ба більше, РФ може інтерпретувати їх мовчазну позицію як неофіційну згоду на продовження ескалації. Тож, у зв’язку з цим, голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики Олександр Мережко закликає до радикальних дій: “Договірна база України з КНР має бути переглянута. Треба усвідомити, що це не партнер України, а союзник ворога. Тим самим, загроза нашій національній і міжнародній безпеці”.

В МЗС України дотримуються іншої стратегії.

“Україна продовжить працювати на дипломатичному рівні з усіма країнами, які утрималися під час голосування, аби змінити їхню позицію на підтримку українських ініціатив”, — розповів УНІАН речник МЗС України Олег Ніколенко.

Власні інтереси

Щоправда, в таку перспективу мало хто вірить.

На думку в.о. директора Інституту Сходознавства імені А.Кримського НАН України Віктора Кіктенка, Китай та Індія й надалі діятимуть, переслідуючи власні цілі.

“Для Пекіна та Нью-Делі важливе завершення війни в Україні, але не кажу, на чию користь. Вони роблять те, що їм вигідно. Не шукатимуть користі України і не ставатимуть на наш бік. Тому що є потужні індійсько-російські та китайсько-російські відносини. І це не промосковська, а суто пропекінська позиція”, — розповів він УНІАН.

Проте існує загроза, що однією зі складових цієї позиції стане допомога Росії у війні проти України.

“КНР хоче перемоги над США в стратегічній конкуренції, в чому РФ була б йому корисна. Перетворення України на “другу Білорусь” означало б поразку Заходу та посилення наративу, що США не можуть захистити союзників, а отже — Тайвань. Перемога Росії над Україною була б найкращим сценарієм для Китаю”, — вважає експерт з дослідження Азійсько-Тихоокеанського регіону Центра дослідження армії, конверсії та роззброєння Юрій Пойта.

Якщо РФ програватиме на полі бою, ймовірно, Китай може надати обмежену допомогу, говорить інший експерт / REUTERS

Втім, за його словами, Китай не готовий піти проти антиросійських санкцій та передати РФ високотехнологічну зброю. Тобто, хоча снаряди з китайським маркуванням вже знаходять на покинутих позиціях росіян (але офіційних доказів, чи цю зброю передав Китай, немає), китайські безпілотники, високоточні засоби ураження чи засоби закритого зв’язку у росіян не з’являтимуться.

“Але якщо РФ програватиме на полі бою, ймовірно, Китай може надати обмежену допомогу: боєприпаси, уніформу, амуніцію та розвідувальною інформацією, адже в КНР багато супутників”, — говорить Пойта.

Індія, навпаки, залежить від Росії, відколи стала одним з найбільших покупців російської зброї. Але чи можуть росіяни її “позичити”, коли їм не вистачатиме ракет?

“Ймовірність [військової] допомоги Індії — мінімальна. Проте 70% того, що літає, їздить та плаває в індійських збройних силах — російського виробництва. А якщо ви купили Т-72, то РФ ще 30 років здійснює техобслуговування”, — додає Пойта.

Як діяти Україні

Насправді розірвання дипломатичних стосунків з Китаєм чи Індією не принесе ніякої користі Україні. Ба більше, поки ці країни відкрито не стали на бік Кремля, вони можуть бути корисними Україні.

“Як би вони не підігрували росіянам, поки що не можуть відкрито стати на бік Москви. Завжди залишається ця опція, яка може бути відіграна нами в позитивному плані. Вона маленька, але є. Україна має комунікувати, особливо з Індією”, — вважає Ігор Семиволос.

Наприклад, Нью-Делі може дослухатись до позиції дружнього Києву Лондона. Цьому можуть сприяти успіхи української армії на полі бою. Тобто, чим більше світ буде бачити нездатність росіян перемогти у війні, тим більше буде змінюватись позиція “нейтральних” країн.

“З початком контрнаступу ЗСУ Росія в очах Китаю стала не здатною відстояти глобальний інтерес силою. На РФ почали дивитись реалістично. Вони розуміють, що росіяни в будь-якому разі будуть послаблені. Тому Індія та Китай вже корегують зовнішню політику”, — говорить Ілія Куса.

“Ми побачили відхід від “проросійського нейтралітету”, — погоджується експерт Інституту Сходознавства Віктор Кіктенко. — Останні заяви Індії та Китаю, вказують на зміни в думках політичного керівництва цих країн. Зокрема щодо неприпустимості поведінки Росії”.

Втім, зробити висновки після останнього голосування в ГА ООН Україні варто. Принаймні, оцінити ефективність роботи своїх посольств в тих чи інших країнах та більше не витрачати й без того обмежені ресурси дарма.

Анастасія СВІТЛЕВСЬКА