Валютний депозит: мінусова дохідність, як у Швейцарії, а фінансові ризики — як в Україні

Безпека безкоштовною не буває

Швейцарські банки виходять із того, що за безпеку вкладів потрібно платити. Саме тому відсотки за вкладами в цій країні завжди були найнижчими на планеті. Але нині Україна в цьому питанні випереджає Швейцарію.

Так, донедавна відсоток на депозити у швейцарських банках становив від 0,05% до 0,1% річних. Але, оскільки в більшості кредитних установ існують усілякі комісії чи доплати за утримання рахунків, на фініші депозиту ці додаткові нарахування зазвичай перевищували нарахований відсоток. Тобто фактично має місце від’ємна дохідність.

Але 2022 року негативні відсотки добігли свого кінця і, приміром, у березні 2023-го облікова ставка центрального банку Швейцарії сягнула небачених 1,5%. На це банкірів змусила піти боротьба з інфляцією.

Гроші подорожчали, на що негайно зреагували швейцарські банки й запропонували своїм клієнтам трохи дохідніші умови розміщення вкладів. Усього за пів року середній відсоток за вкладами у Швейцарії збільшився до 0,19%, а в деяких банках країни він сягнув 0,65%. Тобто у 5—10 разів зросли відсотки для швейцарських вкладників.

Порятунок від інфляції

В Україні умовно дохідними торік були вклади в гривні: в більшості банків середньострокові та довгострокові вклади можна було розмістити під 8—12%.

При цьому реальна дохідність значно нижча і пояснюється високою інфляцією. Зокрема торік інфляція перевищила 26%. У 2023-му ж інфляційні процеси трохи сповільнилися, тому гривневі вкладники за підсумком року можуть навіть отримати невеликий прибуток.

 

Проте значна частина населення особливо не мудрувала, а скористалася звичним способом боротьби зі знеціненням гривні — конвертувала гривневі надлишки в долари чи євро.

Ба більше, НБУ, прагнучи трохи заспокоїти валютний ринок, фактично стимулював спекулятивні розміщення гривні на тримісячних депозитах із наступною можливістю придбати валюту за офіційним курсом.

 

Не секрет, що багато таких вкладників скористалися можливістю спекулювати за нехитрою схемою: “розмістив—придбав—перепродав—знову розмістив”, багаторазово прокручуючи одні й ті самі 100 тис. грн, а інколи і по кілька таких “порцій” у різних банках.

Валютний “футбол”

Які ж є можливості для населення, що має валютні заощадження? Варіантів три.

Перший варіант — найбільш небезпечний — зберігати кошти “під подушкою”.

Другий — розмістити валютний вклад у банку, але на неприйнятних для багатьох потенційних вкладників умовах. Більшість банків України пропонують 0,01% річних.

Простий приклад: вклад на суму 10 тис. євро принесе вкладникові аж 1 євро річної “винагороди”. Насправді ж ітиметься про збитки в розмірі 49 євро, оскільки за розміщення грошей на банківському рахунку ще й встановлено комісію в розмірі 0,5% вкладу.

Більшість банків з іноземним капіталом встановили такі “відтинаючі” комісії щодо євровалюти в тій чи іншій формі. Приміром, є й пропозиції, що передбачають сплачувати за “утримання” вкладу в євро 25 євро щомісяця, незалежно від розміру вкладу. Так, при розміщенні 1 тис. євро банк “конфіскує” у вкладника впродовж року майже третину вкладу — 300 євро. Кому таке до вподоби?

Щодо долара таких комісій нема, але річна ставка, навіть у банках із вітчизняним капіталом, переважно становить ті ж таки 0,01%.

При цьому, купуючи валютні ОВДП у Мінфіну під майже 4,75% річних, фінансисти отримують прибуток майже у п’ять тисяч разів більший, ніж сплачують вкладникові.

Є й третій варіант для власників твердої валюти.

Система виштовхує валюту за кордон

Ще один спосіб убезпечити валютні заощадження — вивезти їх із України. До цього підштовхують населення відверто непристойні відсоткові ставки щодо долара і мінусові щодо євро. Держава ж в особі НБУ й Мінфіну мала би бути зацікавленою, щоб валюта і не лежала “під подушкою”, і не пливла за кордон. Хоча валюти поки що хоч греблю гати, проте невідомо, як воно складеться надалі.

 

Приміром, у тій-таки Польщі поки що без особливих проблем можна розмістити вклад не лише у злотому, а й у євро. Звісно, річні відсотки за таким депозитом будуть схожі на українські. Але головне ж не відсотки, а комісії, що також є, проте їх розмір не відверто “відтинаючий”. Крім того, там немає обмежень на зняття вкладеної суми після закінчення терміну депозиту або достроково. Тоді як в Україні дозволено знімати еквівалент 100 тис. грн на день.

Flight capital

В умовах, коли і долари, і євро в українських банках — небажані гості, зростають ризики концентрації валюти поза межами банківської системи, а також втечі валютних заощаджень в інші юрисдикції. І НБУ мав би піклуватися про те, щоб умови розміщення валютних вкладів громадян та юридичних осіб були коли й не пристойними, то бодай не принизливими.

Не секрет, що фінансова стабільність і помітна ревальвація курсу гривні в умовах гігантського дефіциту держбюджету пояснюються тим, що поточного року обсяг зовнішньої допомоги перевищує торішній показник на понад 10 млрд дол. Але ж наразі ніхто не може сказати, яким буде обсяг фінансового “лендлізу” в наступні роки.

Тим більше що повернути капітали — значно важче, ніж просто стримати їх відплив. Адже вони можуть із часом трансформуватися в нерухомість, бізнес та інші активи вже на території інших юрисдикцій.

Вадим БАШТА, адвокат Львівської колегії адвокатів. Журналіст київських ЗМІ

Сергій СЛЕДЗЬ, редактор відділу мікроекономіки та бізнесу ZN.UA, кандидат економічних наук