Важкий сезон. Чому зникає опалення

Всупереч численним апокаліптичним прогнозам, від початку конфлікту з Росією Україна не відчувала проблем з організацією опалювального сезону на загальнодержавному рівні. Після припинення постачання російського газу ЗМІ сусідньої країни навперебій прогнозували “холодомор” і малювали похмурі картини України, що замерзає. Однак, як з’ясувалося, попри численні заяви проросійських політиків, без російського газу цілком можливо прожити. Газпром перестав постачати нам паливо ще 2015-го, і це не завадило країні рік за роком успішно завершувати опалювальний сезон, початок якого більше не викликає тривожних побоювань. Утім, певні локальні проблеми з опаленням усе ж таки виникають. І коли вони накладаються на політику, спалахують гучні скандали, що обговорюються на всеукраїнському рівні.

У низці українських міст опалення ввімкнули з місячним запізненням, коли температура за вікном уже опустилася нижче нуля. Річ тут не в нестачі газу — з ним жодних перебоїв, на щастя, немає. Замерзаючі міста, як герої Толстого, нещасливі кожне по-своєму. Найчастіше холодні батареї — наслідок поганого управління або навмисних корупційних дій, а не браку коштів у споживачів.

Минулого тижня на всю країну прогриміло місто Сміла, що на Черкащині. Там через відсутність тепла почався справжній бунт, а місцева влада оголосила надзвичайний стан. Містяни пригрозили заблокувати дороги на Київ, якщо опалення не ввімкнуть. А 14 листопада делегація мешканців Сміли на чолі з мером міста Олексієм Цибком приїхала до Києва й пікетувала Кабмін, вимагаючи, щоб центральна влада розібралася в ситуації та вирішила проблему.

У мешканців Сміли є всі підстави для невдоволення. Адже за опалення вони платили справно. Проте компанія “Смілаенергоінвест”, яка надавала відповідну послугу, не перераховувала гроші постачальникові газу й накопичила борги в понад 100 млн грн. Гроші загубилися десь дорогою, на рахунках у посередника. Схожа ситуація склалася і в Шепетівці на Хмельниччині, де в Смілаенергоінвесту є сестра-близнюк — Шепетівкаенергоінвест, що належить тому самому власникові. Там люди також справно платили за надану послугу, а постачальник не розраховувався з Нафтогазом. Як наслідок — холодні батареї, акції протесту та прокльони на адресу чиновників.

Ситуація ця не нова і повторюється вже кілька років. Так само Сміла потрапляла в новини рівно рік тому. Минулий опалювальний сезон там теж був зірваний. Тоді мешканці погрожували перекрити траси, місцеві чиновники звинувачували в усьому компанію-постачальника, а центральна влада обіцяла втрутитися, розібратися й покарати винних. У підсумку опалення все ж таки ввімкнули, але ситуація вщухла рівно на рік. І весь цей час ніхто й не думав нічого вирішувати. Не вдалося ані знайти зниклі гроші, ані покарати винних. Про накопичений багатомільйонний борг немов забули і пустили все це на самоплив.

У 2017 році, коли Сміла та Шепетівка так само залишилися без опалення, власника Смілаенергоінвесту та Шепетівкаенергоінвесту Андрія Карпенка звинуватили в привласненні коштів споживачів і заарештували. Але в нього раптово виявився вельми серйозний “дах”. Йому на допомогу поспішив народний депутат Іван Фурсін, який є бізнес-партнером олігархів Сергія Льовочкіна та Дмитра Фірташа. Фурсін узяв Карпенка на поруки й витягнув із СІЗО.

Відтоді минув рік, зниклі гроші споживачів так і не повернули, Карпенка не засудили, опалення знову немає, тож тепер борги Сміли, ймовірно, покриватимуть із бюджету, щоб люди просто не замерзли у своїх квартирах. Схоже на те, що за злодійські схеми команди Фірташа знову заплатять громадяни України.

Здавалося б, історія банальна, але влада всіх рівнів демонструє цілковиту безпорадність і нездатність вирішити проблему. Головне питання в цій історії — де гроші? Але їх якраз ніхто шукати не поспішає. Господар компанії, що привласнила кошти споживачів, спокійно гуляє на свободі. Борг 100 млн грн нікуди не зник і далі висить на місті. По-справжньому вирішити проблему з опаленням у Смілі можна тільки за умови, якщо ці гроші буде знайдено й повернуто. Займатися цим повинні українські правоохоронці. Проте тут прогресу поки що не видно. У влади був цілий рік, щоб запобігти зриву опалювального сезону, скандалам та акціям протесту. Однак цей час згаяли.

Але якщо з пошуком вкрадених грошей не склалося, то в питаннях піару українські політики можуть дати фору кому завгодно. Юлія Тимошенко у властивому їй стилі заявила, що влада влаштувала в Смілі “терор холодом”, і пообіцяла приїхати до міста. Петро Порошенко, своєю чергою, зіграв “міцного господарника”, наказавши “зірвати пломби” й відновити поставки газу під його відповідальність. Проблема тільки в тому, що блакитне паливо не береться нізвідки. Воно не безплатне. І пломби ставлять теж не просто так. Якщо кожен завтра стане зривати їх, почнеться вакханалія і газ зникне зовсім. Щоб справді допомогти Смілі, треба покарати шахраїв, змусити їх повернути вкрадені гроші й погасити борг. А поки що все йде до того, що питання буде просто відкладено на рік.

Проблеми з опаленням виникали і в Кривому Розі. Там їх браком грошей теж пояснити не можна. Великий промисловий центр у Дніпропетровській області аж ніяк не бідне місто. Однак держпідприємство “Криворізька теплоцентраль”, що постачає туди тепло, накопичило понад 375 млн грн боргу. У результаті компанія “Криворіжгаз”, що постачала газ на “Криворізьку теплоцентраль”, припинила подачу палива. Кілька днів тривали суперечки, обурені містяни палили покришки в будівлі Криворіжгазу, і тепло в батареях усе ж таки з’явилося. Щоправда, проблему з боргами тут також поки що не вирішили й “зірвали пломби” вольовим рішенням.

Холодно й у квартирах Сєверодонецька, який сьогодні за фактом є адміністративним центром Луганської області. Там у критичній ситуації опинилася Сєверодонецька ТЕЦ, яка фактично є банкрутом. Розпорядник майна згаданої ТЕЦ Ігор Мучінський переконаний, що ситуація створена штучно. За його словами, на електростанцію ще недавно готові були зайти китайські інвестори, які хотіли провести реконструкцію підприємства. Але в цьому випадку вона могла б скласти конкуренцію електростанції, яка належить Рінатові Ахметову.

“У серпні 2017-го Сєверодонецьк відвідала китайська делегація. Вони приїжджали на ТЕЦ і з місцевою адміністрацією підписували протокол про наміри інвестувати в об’єкт близько $260 млн. Ці гроші мали піти на реконструкцію, встановлення нових твердопаливних котлів, які можна було б завантажувати вугіллям із шахти Мельникова в сусідньому Лисичанську. Відстань від ТЕЦ до шахти близько 9 км. Виходила б велика економія на логістиці. Крім того, це дало б змогу забезпечити роботою вугільну промисловість регіону. Однак проект не було реалізовано. По-перше, через нерозторопність місцевої та центральної влади, яка не брала жодної участі в програмах і роздавала тільки гучні обіцянки. У результаті китайці не отримали підтвердження від профільного міністерства й тема так і заглухла. А по-друге, тому що поруч Луганська ТЕС, яка належить ДТЕК. І я думаю, що там нагорі вирішили, що вона має бути максимально завантажена. При цьому працює на газі, а не на вугіллі, тому собівартість енергії дорожча. Фактично палимо асигнаціями”, — розповів Мучінський.

Схоже, така ситуація в Сєверодонецьку теж виникла через певні олігархічні махінації, а зовсім не через брак газу чи небажання населення платити за нього.

Тактика влади, яка змушена реагувати на гучні скарги та акції протесту, нагадує просто гарячкове затикання дірок. У жодному з випадків поки що не вдалося знайти гроші й погасити борги. Не покарано й організаторів корупційних схем. А це означає, що черговий вибух невдоволення просто не деякий час відкладається.

Як тут не згадати горезвісну алчевську аварію, яка сталася 12 років тому, у 2006-му, і через яку місто в найсильніші морози лишилося без опалення, а замерзлі труби полопалися. Вона стала символом тяжкого становища в українському комунальному господарстві. На жаль, відтоді становище не надто змінилося. І сьогодні в зоні ризику перебуває кілька міст, де алчевська біда може повторитися.

У ситуації, що склалася, надія в мешканців проблемних міст тільки на себе. Як показує практика, влада починає реагувати лише після погроз та протестів. Але для того, щоб ці акції дали результати, важливо не просто вимагати “зірвати пломби й дати тепло”, як це відбувається нині, а розібратися в тонкощах кожного кейса й конкретніше сформулювати вимоги до чиновників. Не тільки відкрутити вентиль, а з’ясувати причину, з якої утворилися борги, й усунути корупційні схеми.

Денис КАЗАНСЬКИЙ