Увага на Київщину: чому інші регіони отримують менше допомоги на відбудову

 Від початку повномасштабного вторгнення РФ Збройним силам України вже вдалося звільнити від окупантів понад 1800 населених пунктів або ж понад 40 тис. кв. км території. 

За даними Національної ради з питань відновлення, повоєнна відбудова деокупованих територій триватиме щонайменше десять років. 

Слоган “відбудувати краще” починає змінюватися на “будувати наперед”, але завдання важке попри підтримку іноземних партнерів. Чому?

Обережно заміновано!

Країна всіяна протитанковими й протипіхотними мінами, мінами-пастками, касетними боєприпасами, снарядами, що не розірвалися. Росіяни мінували все: від мостів і проїзних доріг до лікарень та навчальних закладів. 

Приміром, в Ізюмі протитанкову міну знешкодили у дитячій спальні на п'ятому поверсі багатоповерхівки. 

Під час втечі з Херсона окупанти залишали замінованими дитячі іграшки, а в Снігурівці на Миколаївщині протипіхотна міна була захована в рюкзаку.

За даними Mines Advisory Group, близько 40% території України забруднено мінами — і це гірша ситуація, ніж у Сирії чи Афганістані. 

За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій, з початку війни від мін загинули понад 180 людей, а більше 400 — травмувалися. Серед постраждали як цивільні, так і сапери.

Піротехніки розпочинають розмінування відразу після звільнення територій та станом на сьогодні знешкодили понад 316 тис. небезпечних предметів, серед яких, авіаційні бомби. 

Загалом вже вдалося очистити майже 800 км кв території. Та для повного розмінування України, кажуть в ДСНС, знадобиться 5-10 років. А вартість розмінування одного квадратного метра може коштувати три-чотири долари, підрахували економісти CASE. 

Піротехніки просуваються досить повільно й обережно, адже від результату їхньої роботи залежать життя людей, що повертатимуться до своїх громад. Тому процес розмінування має відбуватися у партнерстві з органами місцевого самоврядування, які краще знають місцевість та пріоритетні зони для розмінування. 

Заміновані території — це затримка відбудови та небезпека для людей, а також жахливі наслідки для екології у вигляді отруєних ґрунтових вод та полів, концентрації важких металів і токсичних речовин у землі, забрудненого повітря. 

“Зелена відбудова”, до якої закликає міжнародна спільнота — це критично важливо для безпеки й рішення людей повертатись додому, але водночас — це довготривало і дуже дорого. 

“Нетимчасове” тимчасове житло

Масштаби руйнувань житла в Україні катастрофічні — більше 149 тис будинків пошкоджено або зруйновано по всій Україні. Київська школа економіки оцінює збитки від руйнувань житла у 54 млрд доларів станом на грудень 2022 року. 

За даними Мінрегіону, наразі понад 2,4 млн українців проживають у пошкодженому, внаслідок агресії росії, житлі. У “Дію” вже надійшло понад 316 тисяч заявок про зруйноване майно. 

Проте держава досі не погодила процедури, за якою відбуватиметься фінансове відшкодування, тому постраждалі практично не можуть отримати компенсації. 

Велика увага міжнародних партнерів прикута до відбудови Київщини, де пошкоджено більше 27 тисяч об’єктів інфраструктури, серед яких понад 4500 житлових будинків. 

До звільненого Ірпеня та Бородянки приїздили іноземні політики та делегації найвищого рівня. Саме з цієї області у січні 2023 року стартував перший масштабний проєкт з відбудови. 

Київська обласна військова адміністрація подала звернення на відновлення об’єктів, а спеціальна комісія зробила вибір — яких саме. Тепер в Ірпені, Бородянці, Гостомелі та селах Бузова і Мила будуть відновлювати 18 багатоквартирних будинків. 

Для цього знадобиться понад 19 млн доларів. Понад 12 млн доларів на цей проєкт вже зібрали через платформу UNITED24. 

Проте не всі міста та області України отримують таку увагу від держави. До менших громад, що подалі від Київщини, таких, наприклад, як Тростянець в Сумській області, не їдуть міжнародні делегації. 

Складна логістика, гірша інфраструктура. За словами міського голови Тростянця Юрія Бови, громада власними силами розчищає та відновлює місто за допомогою невеликих фондів та організацій. 

Тростянцеві вже вдалося відновити понад 50% зруйнованих об'єктів. Допомога держави, каже міський голова, наразі склала близько 15%. Зокрема, кошти пішли на ремонт покрівель лікарні та поліклініки, ямковий ремонт дороги та будматеріали для місцевих. 

Про дороговартісне повноцінне відновлення багатоквартирних будинків, як це будуть робити на Київщині, в Тростянці мріють. 

Швидкість та ефективність відбудови громад, міст та регіонів залежатиме від багатьох чинників, зокрема від налагодження контактів з донорами, наявності компетентної команди та формування інвестиційних проєктів. 

Та поки житло відновлюється, люди мусять десь перебувати. В Україні активно встановлюють тимчасові модульні будинки для тих, хто втратив дім або був вимушений переїхати. 

Наприклад, у Львові збудували вже четверте адаптоване до холодів модульне містечко на 1400 місць, де наразі мешкає 750 вимушених переселенців. Але повністю це проблему не вирішує, бо за даними міста у Львові залишається близько 150 000 переміщених осіб. 

У Броварах, Макарові та Василькові на Київщині є 10 локацій із таким помешканням. А в Чернігові встановили сім дерев'яних двоповерхових багатоквартирних будинків для містян на 112 квартир.

З одного боку, тимчасове житло рятує постраждалих у цю хвилину, але з іншого — ці поселення сприяють ізоляції. Окрім цього, у “модулях” відсутні комфортні умови для довготривалого проживання людей. 

Тому важливими є програми інтеграції та соціалізації, особливо для найменш захищених людей, які не мають змоги працювати або ж отримують невелику зарплату. 

Потрібно сфокусувати увагу на тому, що буде на місцях тимчасового житла. Держава розглядає кілька варіантів забезпечення переселенців житлом, серед яких зведення квартир “з нуля” в областях, де відсутні активні бойові. 

Коли ж люди зможуть повернутись до своїх міст, то ці нові помешкання залишаться на балансі держави, і їх видаватимуть тим, хто стоїть у черзі. 

У Хмельницькому планують побудувати новий мікрорайон із соціальним житлом для переселенців. У черзі на соціальне житло в цьому місті наразі перебуває 241 переміщена родина. 

Мер міста Олександр Симчишин каже, що фінансуватиме будівництво Європейський Союз. За попередньою домовленістю, партнери готові профінансувати усі роботи. Будівництво планують розпочати у травні-червні 2023 року. 

А от у Полтаві під житло для переселенців відвели 4,5 га землі. Навесні 2023 року планують розпочати будівництво. За словами голови обласної військової адміністрації Дмитра Луніна, кошти з держбюджету надаватимуть військовій адміністрації, яка й буде замовником будівництва та власником помешкань.

При плануванні проєктів тимчасового житла дуже важливо враховувати наступне, якщо ми прагнемо “відбудувати краще”: 

• житло має бути розташоване в логістичній доступності до решти міста, що також є вимогою Європейського Союзу,

• житло має уникати ізоляції переселенців та/чи ветеранів,

• житло має бути інтегроване з іншими районами міста.  

Люди як чинник відбудови

За даними Агентства ООН у справах біженців, наразі понад 6,5 млн українців є внутрішньо переміщеними особами, а за межі країни виїхало понад 8 млн осіб. 

Ймовірно, чим довше українці будуть вимушені залишитися за кордоном, тим важче буде їх повернути до України.

Попри розмови про кращу якість деяких послуг в Україні та сум за ресторанами чи кав’ярнями вдома, українці все ж отримують “користувацький досвід” у вигляді медичних, освітніх, банківських, державних послуг в інших країнах. 

Найкраще та найзручніше з того досвіду потрібно інтегрувати у план відбудови України. Наприклад, у недалекій Варшаві безбар’єрність міста, озеленення, електричний громадський транспорт, що заряджається на спеціально оснащених зупинках, контрастує з українською столицею та маршрутками в аварійному стані. 

Можливо саме позитивний досвід за кордоном сприятиме активнішій залученості мешканців до процесів у рідних містах. Треба лише додати ефективні механізми участі.  

Поки російські окупанти “облаштовують” Маріуполь, українська влада міста створила для земляків мережу центрів Я-Маріуполь для підтримки переселенців. Адже місто — це люди, яких потрібно гуртувати у спільноту, розкидану по Україні та світу. Нині вже відкрито 17 таких центрів. 

Ба більше, відбудову міста обговорюють з маріупольцями, що тимчасово перебувають за кордоном, зокрема у Варшаві. І поки місто захоплене окупантами, маріупольці працюють над культурною деокупацієїю. 

Радник маріупольського міського голови, Петро Андрющенко каже, що Маріуполь залишається лише в людях і треба знайти рішення, як його вберегти. Згодом архітектурні рішення допоможуть символізувати невиліковну травму, де за словами Малгожати Восінської, антрополога геноциду, мають бути місця для скорботи. 

Українці, які змогли працевлаштуватись за кордоном, будуть зважувати переваги і порівнювати їх з пропозиціями на українському ринку праці. Згідно з даними Статистичного управління Нідерландів, 46% із 65 тисяч біженців віком від 15 до 65 років — знайшла оплачувану роботу. 

А в Німеччині, показує опитування Інституту досліджень народонаселення, хоче залишитися кожний четвертий з одного мільйона українських біженців. Всі ці люди матимуть нові очікування щодо ринкових зарплат, прозорої сплати податків, ефективного використання цих податків у вигляді держпослуг тощо.

Водночас, дехто вже починає повертатись до своїх домівок. Попри часті атаки та страшні руйнування у Харкові, до міста повернулося багато людей, і населення вже перевалило за мільйон. 

Наскільки успішними будуть міста у повернені своїх мешканців та залучення нових талантів залежатиме і від того, чи зможуть вони запропонувати соціальну перспективу, каже Юрій Филюк, засновник інноваційного центру Промприлад в Івано-Франківську. 

У партнерстві з міською адміністрацією Івано-Франківська у “Промприладі” запустили програму Save Business Now для всебічної підтримки українських підприємців. 

Адже до Івано-Франківщини з початку повномасштабного вторгнення перемістилося понад 100 підприємств та команд, рятуючись від війни. На “Промприлад” переїхала команда Телебачення Торонто, частина команд IT-компаній MacPaw, Epam, AltexSoft з Харкова, офіс бізнес-омбудсмена, маркетингова агенція Aimbulance, команда стартапу Fuel Finance, бренд одягу ANOESES. 

Усі вони влітку 2022 року вже повернулися до своїх міст, зокрема до Києва та Харкова. Вочевидь, влада міст теж зацікавлена, аби успішні бізнеси залишалися чи відновлювали свою роботу. 

Перепідготовка тих, хто втратив роботу — наступне важливе завдання. У Дніпрі коштом ООН провели безкоштовне навчання та працевлаштування переселенців за п’ятьма професіями: електрогазозварник, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, оператор поштового зв’язку, контролер-касир, перукар. 

А освітній портал Прометеус за підтримки USAID та WNISEF надав 700 стипендій для навчання українців ІТ. Фонд WNISEF виділив стипендії лише для жінок, більше половини з яких втратили роботу через російську агресію.

Відбудова країни — надзвичайно масштабний проєкт, успіх якого напряму залежить від тісної взаємодії влади, громад, бізнесу та міжнародних партнерів. Найважливіше завдання — усвідомити, що ми не відбудовуємо старе, а прагнемо збудувати на десятиліття вперед. 

І для цього нам потрібно не лише виграти війну, а й “не програти перемогу”, як каже український фінансист та заступник виконавчого директора від України в Міжнародному валютному фонді Владислав Рашкован. 

Ірина ОЗИМОК, засновниця Міжнародного саміту мерів, керівник Програми місцевого економічного розвитку WNISEF