Уряд два роки йде шляхом недореформ

2 червня 2010 року президентом Янукович затвердив Програму економічних реформ на 2010—2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”. Указом глави держави було утворено Комітет економічних реформ, метою якого є “опрацювання з урахуванням нинішньої соціально-економічної ситуації в Україні та на основі кращого світового досвіду напрямів і механізмів здійснення економічних реформ відповідно до Програми економічних реформ”.

На початку поточного року представник президента у Верховній Раді Юрій Мірошниченко заявив, що “якщо оцінювати кількість позитивних змін, які були передбачені планом Комітету економічних реформ на 2011 рік, то 80% запланованого на цей рік виконано”, а решта “з поважних причин” — ні. Він не наважився назвати діяльність, яку провадить цей комітет, реформами, оскільки саме внесення до планів цього органу пересічних складових поточної державної політики дає можливість малювати такий необхідний високий відсоток виконання поставлених завдань.

Захищаючи сильних

Нинішня влада не перша, яка декларувала готовність вивести економіку з тіні та створити сприятливі умови для розвитку бізнесу в Україні, а відтак вирішити і пов’язані з цим проблеми: наповнення бюджетів усіх рівнів, створення нових робочих місць, подолання бідності серед працюючих тощо. Тож особливе місце було відведено реформам податкової системи та дерегуляції економіки.

Результатом податкової реформи стало спрощення процедури створення підприємства, певне зменшення податкового навантаження на великий та середній бізнес. Зокрема, вже сьогодні скорочено кількість податків і зборів — загальнодержавних на 11, місцевих — на 9, до 2014-го ставка ПДВ має знизитися до 17%, а ставка податку на прибуток — до 16%. Щоправда, у процесі податкової реформи якось зовсім забули про передвиборчі зобов’язання чинного президента перед малим бізнесом, зокрема, про п’ятирічні податкові канікули.

Загалом “конкурентам” із малого бізнесу, на привілейоване становище яких публічно жалілися представники великого бізнесу в уряді під час обговорення проекту Податкового кодексу, не позаздриш — зусиллями уряду та правлячої коаліції було проведене суттєве звуження спрощеної системи оподаткування, яка, до речі, тривалий час стимулювала самозайнятість населення, а відтак в певному сенсі сприяла подоланню проблеми безробіття. За даними ДПА України, станом на 1 липня 2011 року кількість спрощенців скоротилася на 127 тис. осіб.

Водночас податкова реформа виявилася безсилою перед системними проблемами української економіки — її тінізацією та негативним інвестиційним кліматом, спричиненим процвітанням корупції, неефективністю судової системи та службовими зловживаннями чиновників, зокрема, й на користь тих представників великого бізнесу, протегуванню якого вони часто завдячують своїм призначенням.

Одним із індикаторів успіху податкової реформи, згідно з Програмою економічних реформ, має стати підвищення позиції України в міжнародному рейтингу простоти ведення бізнесу за показником “сплата податків” не менш ніж на 30 позицій до кінця 2014 року. Проте за рейтингом Doing Business за показником “сплата податків” Україна залишається на 181-му місці зі 183 можливих. Не вирішено проблеми свавілля податкових органів стосовно бізнесу — починаючи від роз’яснень, які дають органи ДПА, і завершуючи проведенням перевірок.

Іншим індикатором успішної податкової реформи мало стати зниження частки тіньової економіки (до 2014 року на 30% порівняно з рівнем 2010-го), проте в останній доповіді спеціалістів Національного інституту стратегічних досліджень немає згадок про зрушення у сфері детінізації економіки після ухвалення Податкового кодексу. Зокремаця реформа не вирішила проблеми “конвертованої” заробітної плати, у тіні, за оцінками експертів, залишається близько 120 млрд грн зарплат.

Сумнівні наслідки мала й дерегуляція бізнесу. Зміст цієї реформи цілком стандартний — скорочення органів, які мають контрольні, дозвільні, ліцензійні функції щодо підприємницької діяльності, скорочення процедур за часом, їхнє спрощення, вдосконалення митних процедур. Але, за словами Миколи Азарова, досі 88 органів мають контролюючі повноваження, 37 органів видають документи дозвільного характеру, 34 анулюють ліцензії, 21 має право припиняти або призупиняти господарську діяльність.

Про спрощення процедур на митниці надходили сигнали на початку 2011 року (тоді доводилося чути від окремих бізнесменів схвальні відгуки про реформи на митниці), проте вже з липня цього ж року, напевно, у зв’язку з потребою збільшувати дохідну частину бюджету імпортери фіксували різке погіршення ситуації з оформленням митних документів.За оцінкою Європейської бізнес-асоціації, у ІІ півріччі 2011-го митники застосовували застарілий і повільний метод митної оцінки за фізичним оглядом товарів (а не за контрактною вартістю) майже вдвічі частіше, ніж на початку року.

Бюджет для людей, своїх людей

Одним із основних напрямів у процесі реалізації економічних реформ було визначено стабілізацію Державного бюджету. На першому її етапі (до кінця 2010 року) було заплановано ухвалення Закону про держзакупівлі, “що визначить конкурентні процедури держзакупівель та унеможливить корупційну практику в цій сфері”. Закон ухвалили, а от Із конкурентною процедурою Й унеможливленням корупційної практики не вийшло.

Тиждень уже неодноразово писав про грубі порушення в системі державних закупівель, що спричинило безпрецедентну корупцію у цій сфері. У 2011 році загальна сума фактичних видатків за укладеними угодами для закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти сягнула 135,885 млрд грн, з них за процедурою закупівлі в одного учасника — 53,196 млрд грн. Як бачимо, майже 40% витрат по закупівлях за бюджетні кошти відбувається на неконкурентній основі.Однак і конкурси, які проводилися, особливою конкурентністю зазвичай також не відзначалися. Так і не було проведено передбаченої Програмою економічних реформ оптимізації кількості державних цільових і бюджетних програм.

От уже ці зайві витрати…

Цілий блок президентських реформ пов’язаний із реформуванням соціального сектору — пенсійна реформа, реформа надання соціальних послуг, реформа системи освіти і реформа охорона здоров’я. Їхнє включення до пакета економічних реформ мало свою логіку, оскільки основна частина видатків на соціальну сферу забезпечується з Державного та місцевих бюджетів. Про втілення цих заходів говорити зарано, за винятком хіба що пенсійної реформи. Згідно з Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” передбачене поступове збільшення пенсійного віку для жінок (60 років), встановлення компенсацій для осіб, яким збільшується пенсійний вік. Крім того, в процесі пенсійної реформи підвищено пенсійний вік для державних службовців.

Суттєво “просунулася” хіба реформа системи соціальної підтримки. Щоправда, реформою наразі її важко назвати, оскільки визнати реформою повне припинення фінансування певної сфери не можна. Згідно з Програмою реформ до кінця 2012 року передбачено “перехід до принципу адресності для всіх видів соціальної підтримки”. Підхід правильний, проте досі реального механізму такого переходу суспільство не побачило, а натомість отримало два рішення Конституційного Суду, якими надано можливість уряду самому визначати, наскільки і які соціальні виплати мають фінансуватися.

Регіони без партії

Фінансова основа самоврядування мала зазнати системних змін. По-перше, податкова реформа повністю змінила податкову базу місцевого самоврядування, по-друге, програма економічних реформ передбачає зміну системи міжбюджетних відносин. Зокрема, передбачено збільшення власних доходів місцевих бюджетів за рахунок реформування місцевих податків і зборів, запровадження податку на майно (ці функції, власне, виконав Податковий кодекс), зарахування до місцевого бюджету розвитку частини податку на прибуток підприємств і єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва. Серед “благих намірів” реформи міжбюджетних відносин також можна виокремити і вироблення критеріїв для надання інвестиційних субвенцій і планомірне підвищення тарифів за посуги ЖКГ до економічно обґрунтованого рівня.

На жаль, вони залишилися лише намірами, крім того, намагаючись реформувати місцеві бюджети, влада лише їх розбалансувала.Не стали компенсатором для місцевих бюджетів і надходження від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Раніше планувалося, що запровадження податку на нерухоме майно і зарахування його до ІІ кошика доходів (тобто до тих, що не враховуються при визначенні міжбюджетного трансферту) зможе реально посилити фінансову основу місцевого самоврядування, орієнтовно даючи щорічний ефект в 2—3 млрд грн. Але податок на нерухоме майно був прийнятий у такій редакції, щоб “багаті не плакали”, та й народні депутати вже встигли відтягнути набрання чинності норми Податкового кодексу про впровадження цього податку на півроку (з 1 липня 2012 року). Як результат орієнтовна сума доходів за податком на нерухоме майно на півроку всього-на-всього сягнула 80—90 млн грн. Та й боротьба уряду з платниками єдиного податку рикошетом вдарила по місцевих бюджетах — Асоціація міст України вже прогнозує скорочення доходів до місцевих бюджетів у 2012 році на 0,6 млрд грн за єдиним податком “у зв’язку зі зменшенням майже втричі кількості малих підприємців”.

Секрет успіху — особистий інтерес

Щоправда, серед запланованих реформ є такі, які впроваджують, випереджаючи терміни. Там, де йдеться про особистий інтерес, команда Януковича демонструє високу ефективність. Зокрема, це стосується реформ у сфері приватизації та управління державною власністю, згідно з якою до кінця 2012 року передбачено “приватизацію підприємств стратегічних галузей економіки на основі галузевих програм розвитку”.

Вже в березні 2011-го на безальтернативній основі (за встановленими дискримінаційними умовами) було продано 92,79% акцій Укртелекому за 10,575 млрд грн (хоча раніше планувалося, що пакет може бути проданий за 25 млрд грн). Формально покупцем виявилась ТОВ “ЄСУ” — дочірня компанія австрійського концерну ЕPIC, а неформально називають різні прізвища з оточення президента Януковича. Так само з випередженням графіка і так само на безальтернативній основі був проданий пакет акцій Західенерго: підконтрольна Рінату Ахметову ДТЕК Holdings Ltd придбала 45,103% держпакета акцій Західенерго за 1 млрд 932 млн 100 тис. грн. Обидві компанії були продані фактично за стартовою ціною.

Ще одна реформа, пов’язана з можливістю масового перерозподілу ресурсів, — це земельна. До кінця цього року Програма реформ передбачає “створити прозорий ринок земель сільськогосподарського призначення на основі єдиної системи земельного кадастру”. Однак виведення її на фінішну пряму постійно відкладається через нездатність влади забезпечити скоординовану роботу різних державних органів (наприклад, уже ухвалений закон “Про державний земельний кадастр”, але постійно зриваються терміни створення самого кадастру). Водночас зростання інтересу наближених до влади фінансово-промислових груп, включно із представниками Сім'ї, до агарного бізнесу, який уже вилився у створення ними холдингів із банком землі у сотні тисяч гектарів, дає підстави очікувати на пришвидшення введення ринку землі. Тим більше, що попит на продукції сектору найближчим часом у світі досить динамічно зростатиме.

Андрій СКУМІН