Університетська освіта: уніфікація чи відповідність стандартам?

Мріючи сьогодні про відновлення України після Перемоги, мріємо про університети з найвищою якістю освіти. Натомість Міністерство освіти і науки України (МОН) пропонує нам отаке! 8 серпня 2023 року МОН винесло на громадське обговорення проєкт постанови КМУ “Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти”. 

Прокоментую спочатку за змістом, потім за формою.

Зміст

Анонімні автори реформи подають новий перелік як структурне та кількісне наближення до переліку галузей Міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО) й черговий крок до переходу на єдині статистичні стандарти та системи класифікації для гармонізації і забезпечення порівнянності державної статистики з міжнародними стандартними системами класифікації ООН. На мою думку, якщо вже реформувати, то задля збереження чи досягнення високої якості освіти, до чого обговорюваний документ не має жодного стосунку. А так виходить, що всі університети мають переглянути купу методичної документації, аби чиновнику МОН було легше складати одну з таблиць звітності. З іншого боку, добре, що МОН не зазначило, що реформу пропонують на прохання університетів саме для підвищення якості освітніх послуг.

Новий перелік позиціонують як покликаний встановити відповідність між українськими спеціальностями й деталізованими галузями Міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО).

По-перше, МСКО є основою для збирання, компіляції й аналізу міжнаціональних порівняльних статистичних даних про освіту. Тому для виконання поставленого МОН завдання зовсім не потрібно змінювати перелік спеціальностей — достатньо лише встановити відповідність між наявними спеціальностями та переліком МСКО. Тим більше, що навіть у запропонованому новому переліку така відповідність не є взаємно однозначною — одній позиції з переліку МСКО відповідають по кілька запропонованих спеціальностей або навпаки.

По-друге, світова практика полягає в тому, що з часом перелік спеціальностей не звужується, як пропонує МОН, а навпаки — розширюється. І такі зміни відбуваються відповідно до потреб університетів, а не як указівка згори.

По-третє, в запропонованому до обговорення проєкті йдеться, зокрема, про чергове об’єднання спеціальностей усередині галузей. Наведу далі конкретний приклад. На фізико-технічному факультеті (ФТФ) Харківського національного університету імені В.Каразіна свого часу була спеціальність “медична фізика”. Її на початку двотисячних років було введено до переліку саме відповідно до МСКО, де ця спеціальність є й зараз. Згодом її було вилучено з переліку попри те, що в Україні як бракувало, так і бракує фахівців із медичної фізики не те що для розробки вітчизняних засобів діагностики та лікування, а навіть для обслуговування новітньої апаратури закордонного виробництва в лікувальних закладах України. 

Саме для проєктування й експлуатації такої техніки в світі готують медичних фізиків. Йдеться, якщо коротко, про такі засоби діагностики та лікування: електрокардіографія, електроміографія, електроенцефалографія, променева терапія, брахітерапія, позитрон-емісійна томографія, однофотонна емісійна томографія, електрофізіотерапія, рентгенографія, ядерна магніторезонансна томографія, ультразвукова інтроскопія, лазерні скальпелі… 

ФТФ готував фахівців для цієї галузі охорони здоров’я в межах спеціальності “медична фізика” і тепер продовжує — вже в межах спеціальності “прикладна фізика та наноматеріали”. Не треба бути спеціалістом, аби зрозуміти, що в цьому випадку йдеться про міждисциплінарну підготовку. Такі фахівці мають знати й фізичні основи функціонування складної медичної техніки, й специфічний об’єкт дослідження — людський організм. Проте “прикладна фізика та наноматеріали”, куди попередня реформа втиснула “медичну фізику”, — це і ядерна фізика, й фізика прискорювачів заряджених частинок, і радіаційне матеріалознавство, й фізика плазми та керованого термоядерного синтезу, й космічна радіофізика, й лазерна та квантова електроніка, й волоконна оптика, й наноматеріали, й фізика альтернативної енергетики... Але викладачі університетів, обізнані з методичним забезпеченням освітнього процесу, знають, що цей процес має відповідати державному стандарту. А обсяг вибіркових дисциплін (тих, які відрізняють ядерну фізику від радіаційного матеріалознавства) регламентує Закон про вищу освіту. В ньому прописано, що обсяг вибіркових освітніх компонентів має становити лише 25—50%. Такий обсяг не здатний повноцінно забезпечити різницю в підготовці фахівців у різних галузях прикладної фізики.

У запропонованому МОН проєкті про фізику згадано на другому, останньому рівні: перший — “Природничі науки, математика та статистика”; другий — “Фізика”, тобто медичної фізики не згадують зовсім. А в МСКО бачимо наявність третього рівня: перший — 053 Physical sciences, другий — 0533 Physics, і третій рівень містить сім програм/спеціалізацій, зокрема медичну фізику (Medical physics). Я про це клопочуся не тому, що це мій профіль — у моєму дипломі записано “теоретична ядерна фізика”. Я пишу про “медичну фізику” як приклад, що є важливим для України, але підтверджує думку про те, що запропоновані зміни не відповідають заявленій меті.

До речі, в Євросоюзі готуються до пуску ІТЕРа — Міжнародного термоядерного експериментального реактора. У багатьох провідних університетах Європи готують магістрів за спеціальністю “ядерний синтез”. І це ніяк не суперечить МСКО, бо вона передбачає спеціалізації 0530 Physical sciences not further defined та 0539 Physical sciences not elsewhere classified, тобто інші розділи фізики, які можуть бути потрібні тій чи іншій країні. 

Про форму

Передусім хочу зазначити, що такий важливий крок варто було спочатку ґрунтовно обговорити.

Так, МОН начебто не зробило цього мовчки — проєкт виставлено на громадське обговорення. Але я особисто не щодня заходжу на сайт МОН, аби переглянути, що там винесено на громадське обговорення. Проєкт документа такого рівня слід було б заздалегідь обговорити щонайменше в комісіях Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України. Цього не було організовано. 

Невдало обрано й час для обговорення змін. Добре відомо, що влітку викладачі університетів у відпустках, а керівництво факультетів заклопотане організацією нового набору. Тому для багатьох моїх колег питання про те, як вони ставляться до запропонованих змін, було цілковитою несподіванкою. 

Хибним я вважаю й прийнятий у міністерстві підхід, коли не зазначають, хто ж є автором документу. Адже зрозуміло, що не всі співробітники Міністерства освіти і науки України цим займалися. До того ж цікаво, чи Академія педагогічних наук готувала чи погоджувала цей проєкт? Хоча особисто не я надто високо ціную АПН, незалучення її до запропонованої реформи свідчить про відсутність системного наукового підходу з боку МОН до стратегічних питань розвитку освіти і науки в Україні.

Загалом навколишній світ урізноманітнюється. А запропонований МОН крок тяжіє до протилежної тенденції — уніфікації. Набуття компетентностей і досягнення програмних результатів навчання, передбачених стандартом вищої освіти і, як наслідок, усіма освітніми програмами, мають забезпечувати лише обов’язкові освітні компоненти. Отже, всі освітні програми перестають бути окремими й оригінальними — МОН пропонує перетворити їх на ОДНУ освітню програму.

Не можу втриматися, аби не згадати ще одне важливе питання. На громадське обговорення винесено проєкт переліку. Але жодним чином ніде не обґрунтовано необхідності змін, не пояснено, чому об’єднано саме ці спеціальності. Наприклад, чому атомну енергетику пропонують об’єднати з тепловою, гідро- та відновлюваною. Звісно, після парогенератора виробництво електроенергії на атомній та гідроелектростанції є однаковим, але ж у ядерному реакторі та в гідротурбіні відбуваються геть різні процеси! Хтось вирішив, що потрібні реформи, що перелік має бути змінено. Громадськості пропонують лише долучитися до того, як оптимізувати запропонований перелік. Це так, ніби один член родини вирішив звести новий будинок і не поцікавився в інших, чи найважливіший цей крок натепер, натомість спитав лише, в який колір пофарбувати паркан.

Який зиск матиме держава від запропонованої “реформи”, незрозуміло. А от які втрати — видно навіть неозброєним оком.

Буде витрачено час і зусилля на створення нових державних стандартів вищої освіти за тими спеціальностями, що зазнають реформування. Перероблено всі освітні програми в межах спеціальностей в усіх університетах. Змінено всі робочі програми всіх дисциплін на всіх кафедрах. Йдеться не лише про марно витрачений папір, а передусім про згаяний час висококваліфікованих викладачів.

Хоч як це буде визначено в постанові уряду щодо цього питання, перехідний період вимагатиме додаткових зусиль від студентів і університетських служб, аби впорядкувати, чому студенти вступали на одну спеціальність, а диплом отримають за іншою.

Чимало потужних закладів вищої освіти України наразі опинилися на територіях, прилеглих до зони бойових дій, мають частково зруйновану інфраструктуру та проблеми з кадровим забезпеченням. Попри те завдяки колосальним зусиллям, патріотизму й завзятості професорсько-викладацького складу триває підготовка фахівців для майбутнього України. 

Запропоноване МОН усунення “прикладної фізики” неминуче призведе до відволікання зусиль науково-педагогічних працівників від освітнього процесу та науково-технічних розробок оборонного призначення на даремне перероблення методичних матеріалів, а також до скорочення випуску фахівців із відповідних наукоємних технологій.

І наостанок. Колись, наприкінці існування Радянського Союзу, вкотре було проголошено демократизацію. Зокрема проводили всенародні обговорення Конституції... А потім з’ясувалося, що то був примітивний трюк соціальної психології — випускання пари. Мовляв, обговорюйте-обговорюйте, — ті зауваження однаково ніхто не читав, крім, можливо, КДБ. 

Ігор ГІРКА, доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент НАНУ, директор навчально-наукового інституту “Фізико-технічний факультет” Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна