Україна провалює іспит на демократію

Новий закон про місцеві вибори став ще одним виявом недемократичності нової української влади. Захід повинен заявити вголос про її авторитарні нахили, адже стабільна Україна в інтересах кожного.

Новий закон про вибори, який захищає правлячу еліту, є недемократичним і вкотре викликає сумніви щодо готовності України до членства в ЄС.

Україна втрачає право називатися демократичною державою та ставить під питання будь-які сподівання, які вона має на членство в ЄС найближчим часом. Навіть перед початком кампанії до місцевих виборів, які відбудуться 31 жовтня, вже припускають, що їх результати зманіпулюють. Причиною цих побоювань є нещодавно прийнятий закон, який не дозволяє брати у виборах участь партіям, що були створені менше ніж рік тому, та окремим особам.

27 липня президент Віктор Янукович підписав закон, який заборонив висування кандидатів, що не належать до партії, яка була зареєстрована, навіть на місцевому рівні, менш ніж за рік до виборів. У новому законі мало логічного, окрім як того, що він зачиняє двері перед новосформованими партіями та особливо політичними силами успішних політиків Сергія Тигіпка та Арсенія Яценюка, які фінішували відповідно на третьому та четвертому місцях на президентських виборах у січні цього року.

Новий закон також забороняє виставляти кандидатів (як це було дотепер) політичним блокам — парасольковим організаціям споріднених партій. Змагатися у виборах партії тепер можуть тільки самостійно. Це послаблює опозицію, яка до цього брала участь у виборах блоками, але мало впливає на президентську Партію регіонів, яка має свій оплот на переважно російськомовних півдні та сході країни.

Закон також не дає змоги брати участь у виборах незалежним кандидатам. Кандидатів на посади мерів міст можуть висувати тільки місцеві організації політичних партій, а отже, ця норма заперечує право висунення безпартійних громадян. Як виявилося, закон розроблений таким чином, щоб підтримати правлячу еліту, коли кандидатів висувають можновладці, а не народ.

Усе це аж ніяк не зміцнює юну українську демократію. З часу фальсифікованих президентських виборів 2004 року та наступної Помаранчевої революції, політичну еліту України характеризувала внутрішня боротьба між президентом, урядом та парламентом. У лютому цього року Янукович — кандидат, який зазнав поразки на президентських виборах 2004 року — ефектно повернувся до влади, ненабагато випередивши тодішню прем’єрку Юлію Тимошенко. Невдовзі його союзники скинули уряд Тимошенко і тепер насолоджуються фактично монопольною владою, контролюючи парламент, Кабінет Міністрів та президентську посаду.

Нові зміни у виборчому законодавстві не додають легітимності адміністрації Януковича. З часу приходу до влади її вже звинувачували у недемократичних діях. Серед них попрання Конституції з метою формування уряду, проштовхування через парламент бюджету в обхід процесуальних процедур, а також обмеження фундаментальних прав, як-от права на збори та свободи ЗМІ.

Причиною до занепокоєння є також очевидна зневага до Конституції України. Її президент продемонстрував, підписавши закон про подовження на 25 років оренди російським Чорноморським флотом військово-морської бази у Севастополі, що порушує Конституцію, яка забороняє розташування будь-яких іноземних баз на українській території.

Щоб бути справедливими, треба відзначити, що Янукович спромігся досягти певної стабільності, узгодити вливання $15,5 млрд. від МВФ та почати роботу щодо надання прав та статусу 300 тисячам кримських татар, яких депортували у радянські часи.

Та якщо Україна все ще має наміри вступити до ЄС, вона повинна продемонструвати, що гідна цього. Потенційним трампліном до членства в Євросоюзі буде завершення роботи над угодою про асоціацію з ЄС, яка включає угоду про зону вільної торгівлі та можливість безвізового режиму з блоком 27 країн. Але новий виборчий закон можна описати лише як образу європейських норм демократії. Він являє собою різновид втручання у виборчі процеси та є несумісним з європейськими прагненнями країни.

Міжнародне співтовариство має заявити про це вголос. У Заходу вже є досить причин, щоб потурбуватися. В Україні живе 46 млн. осіб, ця держава контролює постачання газу до мільйонів європейських домогосподарств. Вона залишається одним із найбільших експортерів зерна у світі — провідний експортер ячменю та шостий найбільший експортер пшениці — у часи кризи на світовому ринку. Стабільна, демократична Україна є в інтересах кожного.

Віктор ТКАЧУК

Перевод — InoZMI