Труднощі амбіцій. Чому молоді політики не можуть домовитися про єдину партію

Ще від минулої осені в Україні всі з нетерпінням чекали, коли гучно створений “Рух за очищення” Міхеіла Саакашвілі перетвориться на партію. Соціологи прогнозували їй доволі високі результати, але партія ніяк не народжувалася.

Нарешті наприкінці червня було оголошення про створення політичного проекту на базі “Руху за очищення”. Однак замість єдиної команди реформаторів українці побачили одразу дві партії.

“Українська правда” вирішила з’ясувати, чому політики, які стояли на одній сцені антикорупційних форумів Саакашвілі, не можуть домовитися про створення єдиної політичної партії.

“На перший-другий розрахуйсь”

В офісі партії “Демократичний альянс” кипить робота.

Уже 9 липня у Києві відбудеться з’їзд, на якому “ДемАльянс” має перетворитись у зовсім нову партію. Окрім ребрендингу її чекає і відчутне поповнення новими членами.

До нової партії готуються приєднатися депутати із міжфракційної групи “Єврооптимісти”, колишні та чинні заступники міністрів, відомі громадські активісти.

29 червня у Києві уже провели закриту зустріч членів і партнерів цієї майбутньої партії, куди було запрошено більше ста людей.

“Цим заходом ми ставили мету долучити людей до команди. Ми хотіли, щоб вони обрали для себе один із форматів участі. А роботи багато — це і партія, і керівництво, і будівництво регіональної мережі, врешті, просто підтримка різного типу”, — розповів УП лідер “ДемАльянсу” Василь Гацько.

І все було би добре, якби за день до тієї зустрічі, на День Конституції, в Україні не оголосили про створення ще однієї партії із вихідців усе з того ж “Руху за очищення”.

28 червня на Facebook-сторінках одразу кількох активних учасників “Руху” з’явився допис: “Ми об'єднали свою енергію і зусилля та почали процес формування абсолютно нової за своєю суттю і принципами політичної сили, яка приведе Україну до клубу успішних країн”.

На фото у цьому дописі публіці показали одразу всю лідерську команду, яка зараз керує створенням партії: позафракційний нардеп Віктор Чумак, який зі скандалом вийшов із БПП, ще чинна депутатка БПП Наталія Новак, екс-заступники генпрокурора Шокіна Віталій Касько та Давид Сакварелідзе та один із засновників “Центру вільної економіки імені Кахи Бендукідзе” Володимир Федорін.

Оголошення про створення двох політичних проектів стали підсумком кількох місяців переговорів, про які в кулуарах української політики почали говорити ще з осені минулого року.

Тоді прогнозували створення партії “під Саакашвілі”, який безжалісно критикував діяльність уряду Арсенія Яценюка.

Саакашвілі дійсно був одним з головних ініціаторів запуску “Руху за очищення”, який з’явився після першого антикорупційного форуму в Одесі наприкінці минулого року.

“Міхеіл був натхненний появою антикорупційної групи в парламенті і запропонував створити форум в Одесі. Вже там під час публічної дискусії я відкрито запропонував перестати гратись у активістів і почати створювати більш широку платформу”, — пояснював тоді депутат БПП Мустафа Найєм, який вже давно думає про створення нової політичної сили.   

Другий антикорупційний форум пафосно пройшов у грудні минулого року в столичному Міжнародному виставковому центрі.

Перед його проведенням Саакашвілі разом зі своїми давніми соратниками Гізо Углавою і Зурабом Адеішвілі зібрав на розмову у Києві депутатів і громадських активістів в японському ресторані “Сумосан”.

Серед запрошених були депутати від БПП Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук та Єгор Фірсов, у якого тоді ще не забрали мандат. “Самопоміч” представляли депутат Єгор Соболєв та голова фракції “Самопоміч” в Київраді Сергій Гусовський. З числа громадських активістів були Віталій Шабунін та Василь Гацько.

Стало зрозуміло, що Саакашвілі гуртує однодумців.

Джерела “Української правди” в Адміністрації президента тоді критикували активність Саакашвілі. Співрозмовники побоювалися, що екс-президент Грузії почне власну гру в Україні і стане прямим конкурентом Петра Порошенка.

“Він неконтрольований! Саакашвілі політична тварина і своєю риторикою може переключитися з Арсенія на Петра Олексійовича”, — говорив тоді один із політтехнологів партії БПП.

Переговори про створення нового політичного проекту тривали приблизно шість місяців. В ході цих перемовин виділилися чотири основні групи, які і визначають формат майбутніх коаліцій:

група “ДемАльянсу” на чолі з Гацьком;

так звана група Чумака, куди наразі зараховують депутата Наталію Новак, Віталія Каська і старих “ударівців”;

група грузинів, куди входять люди з оточення Саакашвілі на чолі з Давідом Сакварелідзе. Одну з провідних ролей у цій групі відіграє дружній до глави АП Бориса Ложкіна Володимир Федорін;

група депутатів Сергія Лещенка, Мустафи Найєма та Світлани Заліщук, яких жартома називають “трьома мушкетерами”.

Як не дивно, та сам Саакашвілі був не найактивнішим переговірником щодо створення партії, передавши ці повноваження своїй “групі грузинів”.

За словами учасників переговорів, що були опитані “Українською правдою”, до останнього часу мова йшла про єдиний проект, який на наступних парламентських виборах мав зайти у Верховну Раду і стати основою для нової коаліції.

У такого політичного проекту дійсно непогані перспективи. Згідно з квітневими соціологічними опитуваннями групи “Рейтинг”, партію Саакашвілі готові були підтримати близько 10% українців.

Однак переговори про єдину партію зайшли в глухий кут, і для цього було одразу кілька принципових причин.

Майже єдині

“Як казав свого часу Ленін, перш ніж об'єднатися, нам слід добре розмежуватися”, — пояснив УП причину виникнення одразу двох партій Володимир Федорін.

“Після того, як ми отримали новий уряд, нового генпрокурора, почалася дискусія, що буде далі з “Рухом за очищення”. Зараз ми маємо викристалізовані дві команди. І та, й інша вважають, що потрібно переходити до чогось більш відповідального ніж громадянська платформа чи щось подібне”, — додав він.

Загалом обидві команди мають доволі схожі пріорітети: боротьба з корупцією, справжні реформи, необхідність оновлення політичного класу тощо. Однак, разом із цим, явною стала і різниця у їхніх підходах до досягнення цих цілей.

Перш за все дві команди розійшлись у питанні, як створювати свою партію.

“Одна команда хоче створювати нову партію “з нуля”, а ми виступаємо за те, щоб об'єднатися на основі партії з історією, якою бачимо “ДемАльянс”, — розповів УП Сергій Лещенко.

Проте головна розбіжність двох команд стосується того, хто має очолювати і керувати створюваною партією.

“У нас не буде вождівської партії. Колективне лідерство зніме на перехідному етапі багато запитань. Пізніше, я не виключаю, що все може бути переглянуто”, — пояснює свою позицію лідер “ДемАльянсу” Василь Гацько.

Його сила виступає проти того, щоб новій партії одразу нав'язали список лідерів, які і визначатимуть обличчя майбутньої сили.

“Восени ми хочемо нормально сформувати керівний орган на основі праймеріз. Натомість Віктор Чумак беззаперечно хотів бути в керівному органі”, — зауважує один зі співрозмовників.

У групі Чумака-Саакашвілі обурюються, що в українських умовах такий підхід просто не працює.

“У них всіх разом з Найємом, Гацьком, Нефьодовим немає розуміння, як будувати партію. Вони не хочуть лідерів, а хочуть розмити керівний борд до якоїсь великої команди. Це не працює в політиці. Так партії не робляться. Воно не взлетить”, — обурюється один із лідерів групи “Чумака-грузинів”.

При цьому співрозмовник вважає, що і сам Гацько не зовсім щирий, коли виступає проти виразних лідерів:

“Сам Гацько хоче у будь-яких конфігураціях зберегти лідерство. А при тому місцеві осередки можуть і не підтримати його рішень. Якщо ми тут підпишемо угоду про якесь об'єднання, то на місцях можуть просто на це не погодитись”.

Окремо у розмові про лідерство стоїть проблема Міхеіла Саакашвілі.

Команда, яка гуртується навколо “ДемАльянсу”, не хоче опинитись у ситуації, коли одеський губернатор просто підімне під себе спільну роботу і зробить із партії свій проект.

“Саакашвілі не завжди дотримується слова. Там є проблеми з нечистими фінансовими питаннями і кадрами. Тому нас не так цікавлять грузини, як Касько та Чумак”, — пояснює один зі співрозмовників у цій групі.

“Міхеіл має переваги в лідерському плані і авторитеті. Він просто не може бути рядовим членом партії. Вони вимагали гарантовану квоту, і чітку гарантію лідерства Саакашвілі. Були і вимоги від Чумака, що він беззаперечно має бути серед керівних партійців. А ми хочемо, щоб у нас була внутрішня конкуренція, соціальні ліфти, щоб партія будувалася не на іменах, а на цінностях”, — додає інший співрозмовник з групи “ДемАльянсу”.

Кілька співрозмовників-нардепів у ції групі на умовах анонімності говорять, що не довіряють оточенню Саакашвілі у прозорості фінансування. При цьому співрозмовники відмовилися назвати будь-які прізвища.  

Сергій Лещенко підкреслює, що команди розділилися в тому числі і через питання грошей.

“Ми хочемо, щоб гроші були максимально прозорими. Але, на жаль, з іншого боку ми такої готовності не побачили. Вони кажуть, що не готові відмовлятись від грошей, які хай і зароблені законно, але походять від доволі сумнівних людей”, — заявив він.

Натомість у протилежному таборі переконують, що реальний вплив Саакашвілі на створення партії дуже обмежений, принаймні зараз.

“Саакашвілі нормально зараз сидить в Одесі. Він приїжджає до Києва максимум раз на тиждень. А всі рішення приймаються командою тут на місці. Та і як йому впливати, він навіть у список не зможе увійти. Максимум — він буде почесним головою”, — переконує співрозмовник УП в таборі “Чумака-грузинів”.

Найточніше суть конфлікту сформулював Федорін у своєму дописі на Facebook. На його думку, групи посварилися через “питання лідерства, яке впирається у питання внутріпартійної демократії. Наприклад, чи можуть існувати у партії групи, які мають право вето?”.

Схоже, саме це питання і стало одним із головних у розколі серед молодих демократів. І спільної відповіді на нього поки немає.

По два табори

У партію, яку створюють на базі “ДемАльянсу”, готові увійти нардепи з фракції БПП Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук та позафракційний нардеп Вікторія Пташник.

Приєднатися планують заступник міністра економічного розвитку Максим Нефьодов, заступник міністра оборони Юрій Гусєв, колишній заступник міністра екології Світлана Коломієць, екс-заступник міністра освіти Олег Деревянко і деякі представники громадської платформи “Нової країни” на чолі з Валерієм Пекарем.

На закритій зустрічі, яку група провела 29 червня, були оголошені перші домовленості щодо створення нового проекту.

Суть домовленостей зводиться до того, що політична сила будується на базі “ДемАльянсу”, буде абсолютно підзвітною, правоцентристською і не матиме єдиного лідера.

Після з’їзду 9 липня партія планує провести ще кілька з’їздів. На них оберуть керівні органи на правах виборності з членів команди, після чого почнеться розбудова партії на місцях.

“Наша мета створити справжню партію. Не задекларовану, не на іменах, як це відбувається в українській політиці, а партію, як інституцію, яка пропонує цінності і вирішення проблем”, — говорить Світлана Заліщук.

Члени майбутньої політичної сили ставлять перед собою завдання пройти в парламент і створити нову демократичну коаліцію.

“Взагалі амбіції великі, але я думаю, що поки що мова йде про прохід в Раду і створення фракції. Це якщо підемо двома колонами. Якщо однією партією — то можливості будуть значно вищі”, — підкреслює Сергій Лещенко.

Він також додає, що на осінь усі організаційні питання в їхній партії мають бути уже вирішені.

Щодо фінансування, то члени цієї групи декларують принцип фандрайзингу — тобто прозорого збору пожертв без участі великого бізнесу та олігархів.

Так само планують збирати кошти на кампанію в групі Чумака-Саакашвілі.

“Під що дають гроші? Під довіру. Наприклад, приходять бізнесмени і кажуть: “Вікторе Васильовичу, ми вам віримо і дамо гроші на партію”. Я кажу, що мені гроші не потрібні, ось рахунок, ось встановлена законом межа, але зберіть пул людей, які готові заплатити. Ми не хочемо зробити із когось нового олігарха, а хочемо змінити правила для всіх”, — пояснив УП свою позицію Віктор Чумак.

“Приходили і великі бізнесмени, не олігархи, але великі бізнесмени з аграрного сектору, з IT. Вони готові платити, але хочуть бачити команду, якій віритимуть, яка зможе щось міняти”, — додав нардеп.

До партії, яку створюють група Чумака і Саакашвілі, наразі готові приєднатися президент громадської платформи “Нова країна” Володимир Козленко, екс-нардеп “УДАРу” Олександр Мочков. Працює над її створенням і колишній голова Нацагентства з питань держслужби Денис Бродський.

“У Мочкова хороший організаційний хист і хороші зв’язки з іншими “ударівцями”. Тому ми почали підтягувати й “ударівські” осередки по областях. Потім ми зійшлися з Козленком з “Нової Країни”. Ситуація така — половина “Нової країни” в іншій групі, а президент — тут”, — розводячи руками пояснює Чумак, який поки що керує створенням партії.

Найближчим часом до цієї компанії може приєднатися і керівниця одеської митниці Юлія Марушевська.

Співрозмовники у цій групі розповідають, що Саакашвілі буде почесним лідером партії, якого використовуватимуть для підтримки бренду.

Сам губернатор Одещини наразі намагається триматись дещо віддалено, адже, за новим законом про державну службу, Саакашвілі не може займатись партійною роботою, поки очолює ОДА.

Влітку представники цієї сили планують їздити по регіонах на зустрічі з людьми, як це було під час туру “Руху за очищення”.

За словами співрозмовників, до осені основна ставка зроблена на розбудову місцевих осередків. Цю роботу зараз покладено на Чумака.

Особистість Володимира Федоріна викликає питання у деяких його “одногрупників”. Його вважають доволі близьким до голови Адміністрації президента Бориса Ложкіна — вони разом створювали колись український Forbes, а нещодавно ще випустили спільно книгу “Четверта Республіка”.

Деякі лідери майбутньої партії навіть застерігали Федоріна від спілкування з главою АП. Не схвалюють його і в протилежному таборі.

“Федорін є одним з ідеологів партії Саакашвілі і автором книжки для Ложкіна, з яким постійно їздить, піариться. Чумак і Касько звертають на це увагу, а от Саакашвілі і грузини про це мовчать. Це дуже підозріло”, — заявив УП Лещенко.

Однак сам Федорін переконує, що жодних зобов’язань перед Ложкіним не має.

“Мій життєвий принцип, який стосується і співпраці з Борисом Ложкіним — це співпраця без зобов'язань. Коли Борис запропонував мені написати книгу, я дуже ретельно вивчав питання, чи це не стане якоюсь перепоною для мене. Я вважаю, що це мене не зв'язує. У нас суто ділова співпраця”, — переконував УП Федорін.

Як і в групі “ДемАльянсу”, амбіції групи Чумака-грузинів зводяться до проходження в парламент. Однак тут хочуть не просто зайти в Раду, а стати там головною силою.

“Потрібно отримувати більш ніж 20% голосів на виборах. А краще — 30%. Нам треба стати формуючою силою”, — окреслив амбіції групи Федорін.

В обох майбутніх партій схожі і погляди на можливих союзників, серед яких головним вважають “Самопоміч”.

Що стосується співпраці між собою, то представники як групи “ДемАльянсу”, так і групи Чумака-Саакашвілі заявляють, що можливості для їхнього об’єднання не вичерпані. Тож наразі цілком можливі варіанти як об’єднання, так і самостійного походу двох сил на майбутніх виборах.

“Якщо ми обидвома командами пройдемо в парламент, то я не бачу проблем об'єднатись в коаліцію. У нас же не такі страшні розбіжності”, — вважає Лещенко.

Але завадити цьому плану, об’єднатись уже в парламенті, може банальна соціологія.

Голова фонду “Демініціативи” Ірина Бекешкіна критично оцінює шанси розділеної команди.

“Вони грають на одному електоральному полі, але крім них на цьому полі грають і інші партії. На всеукраїнському рівні, можливо, вони не дуже відомі, але подекуди на місцевих виборах вони набирали по 10% — це “Сила людей”, “Народний контроль”, “Громадська позиція”. На цьому ж полі грає і “Самопоміч”. Чим більше партій — тим менше шансів вони мають пройти в парламент”, — пояснює Бекешкіна.

За її словами, електоральне поле для нової сили складає в Україні максимум 10-20% виборців.

Розуміють це і в обох штабах, тому спроби об’єднатися будуть робитися і надалі.

Поки що обидві групи продовжують публічно демонструвати, що попри різницю у тактиці, в стратегічному баченні вони партнери. Але навряд чи їм вдасться витримати цю лінію, без реального об’єднання.

“Хоча у Києві вони будуть називати одне одного партнерами, але на місцях вони просто вимушені будуть боротися між собою”, — підводить невтішний, але очевидний підсумок нинішньої ситуації Ірина Бекешкіна.

Роман РОМАНЮК, Роман КРАВЕЦЬ