Тест на виживання

Продаж молока для селян, як і саме вирощування корів, стає все менш прибутковою справою. Хоч у холодні місяці мінімальні ціни за літр і перевищують найкращі європейські показники, ні втримати високі закупівельні ціни в інші сезони, ні отримати хорошу річну виручку селянам не вдається. То переробники ціни занизять, то зимовий дефіцит приводить на ринок білоруське молоко. Виходом для селян могли б стати кооперативи. Однак із яким би ентузіазмом селяни не взялись за їхнє створення — без підтримки держбюджету розвинути кооперативний рух у масштабах країни не вдасться, вважають експерти.

Одна молочна змова вбиває сотні корів

Зазвичай дешеве “сільське” молоко стає на гривню—дві дорожчим у переробників. Тож реально заробити на весняному збільшенні надоїв селяни зможуть лише за допомогою працівників Антимонопольного комітету. Щоправда, справедливості доведеться чекати три—чотири місяці. Так, рішення про антиконкурентні дії у квітні—червні 2009 року низки провідних підприємств Волині в АМКУ оголосили лише на початку місяця. Щоправда, покарання було досить суттєвим.

На 69 тисяч гривень Антимонопольний комітет оштрафував молочні підприємства — факт змови підтвердило розслідування комітету. Винними в “антиконкурентних узгоджених діях” визнали три найбільші підприємства області: ВАТ “Ковельмолоко”, ЗАТ “Ратнівський молокозавод” і ВАТ “Рожищенський сирзавод”. Комітет примусив кожен із молокозаводів закуповувати молоко за різними цінами — з урахуванням власного економічного обґрунтування. Представникам підприємств—порушників нічого не залишалось, як визнати провину й пообіцяти сплату штрафу в повному обсязі.

Зважаючи на “майже добровільне” каяття компаній, антимонопольники навіть дещо поступилися сумою штрафу. “Визначаючи розмір санкцій, комітет зважив на гостру ситуацію на ринку молока й пішов на зменшення розміру штрафу. Діяльність цих найбільших молокопереробників регіону взято під постійний контроль. У випадку, якщо вони знову спробують змовитися, буде вжито жорсткіших заходів”, — заявили представники АМКУ.

Шкода тільки, що запізніла справедливість не поверне сільське поголів’я корів. Адже за невигідної закупівельної ціни на літр молока селяни втрачають інтерес до вирощування худоби й у кращому випадку — відвозять тварину на бійню.

Тепер попри кризу майже кожен третій одноосібник відмовився від утримання худоби. Кажуть, не лише низькі ціни спонукають сільських мешканців це робити. Йде ще процес природного старіння села, а сільська молодь нині не хоче утримувати корів — справа для них занадто копітка.

Як наслідок, за останні п’ять років на Волині у селянських хлівах молочне поголів’я зменшилося майже на 30 тисяч — сьогодні на приватних обій­стях волинян мукає лише 129,8 тисячі корів. У сільськогосподарських корівниках їх іще менше — близько 29,5 тисячі. Господарі охочіше утримують домашню птицю, аніж велику рогату худобу — ціна стабільніша, то й продавати більш вигідно.

Молочні прибутки з’їдає сезонність

Сільських прибутків від ВРХ не більшає навіть при зростанні закупівельних цін на молоко. Так, із минулої осені регіональні ціни зросли на 40—50 відсотків, досягши 3,5—4 гривні за літр. У перерахунку на європейські гроші — це 32—36 євроцентів. Експерти ринку зазначають, що не кожен європейський молочник має змогу продати літр молока за такі великі гроші. Настільки високу “платню” мають лише фермери “преміум—класу”.

Однак українські селяни не поспішають святкувати таку “перемогу”. Адже європейські фермери мають стабільну ціну впродовж року. Тоді як їхні вітчизняні колеги із “євростандартом” розпрощаються уже за три—чотири тижні. Як тільки достатньо потепліє і зійде перша трава — обсяги надоїв зростуть, буде надлишок молока на ринку й ціни поступово сповзуть до традиційно літніх 1,2—1,4 гривні.

Зараз же через сезонність спостерігається певний дефіцит молока. Щоб підстрахуватись у подібні міжсезоння, переробні підприємства намагатимуться запастися сухим молоком. А через брак сировини українські молокозаводи звертаються по допомогу до сусідів. Наприклад, протягом місяця почастішали поставки сухого молока на волинські підприємства з Білорусі.

Побільшало й випадків фальсифікації щодо жирності. Якщо на прилавку побачите молоко з жирністю не 2,5, а 2,55 відсотка — не радійте завчасно, що можете купити ліпший продукт. Вигадливі ділки зрозуміли, що ціну на молоко жирністю 2,5 відсотка треба декларувати — відповідно до урядової постанови щодо регулювання цін. Тоді як продукт із жирністю в 2,55 відсотка — не треба. Рецепт простий: додав трохи більше рослинних жирів — і про регульовані ціни можна забути.

Корпоративну монополію поборе лише кооперативна

Під приводом нестачі сировини ринок молочних підприємств України починає укрупнюватись. Нещодавно свої активи вирішили об’єднати дві найбільші компанії Західного регіону України. Такий простий крок, за оцінками аналітиків, дозволить їм мінімально підвищувати ціну на продукцію і таким чином зберегти свою частку ринку. Спільними зусиллями вони планують заповнити 35 відсотків західноукраїнського ринку.

Водночас у цьому об’єднанні експерти побачили й зворотний бік медалі. Конкуренція, можливо, й зменшиться, але переробники можуть встановити єдину ціну, що не на руку селянським чи колективним господарствам.

Уникнути такого “корпоративного” тиску одноосібникам допоможе лише... власна кооперація. Проте до цього наші селяни, на жаль, поки не доросли. “Рано чи пізно ми до цього прийдемо. Але шлях цей треба пройти еволюційно. Тобто селяни самі мають до цього прийти й усвідомити необхідність такого об’єднання”, — вважає начальник управління АПК у Волинській області Анатолій Аршуліка.

А для більш вдалого втілення експерт радить запозичити сусідський досвід, наприклад Польщі, де кооперативи успішно діють не лише в галузі виробництва, а й у переробці. “У Польщі, скажімо, дуже розвинута конкуренція і в молочній, і в м’ясній галузях. Ми були на одному з м’ясопереробних підприємств, членами якого є дев’ять тисяч господарів (!)”, — ділиться побаченим чиновник.

Експерти запевняють, що в Україні є базова основа для створення кооперативів — Державна програма розвитку кооперації. Єдиний недолік — нею передбачено об’єднання одноосібників та фермерів. “Якщо буде її фінансування в запланованих обсягах, а це — 6 мільярдів гривень за п’ять років, то можна чекати змін”, — зазначив Анатолій Аршуліка. Проте із досі неприйнятим кошторисом та його прогнозованим дефіцитом не в один мільйон доларів розвиток кооперації залишається на сьогодні лише “рожевою мрією” як чиновників, так і аграріїв.

Ніна РОМАНЮК