За тиждень після успішного удару Ізраїлю по іранському консульству в Дамаску, унаслідок чого загинуло сім високопоставлених офіцерів Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР), включно з генералом Мохаммадом Резою Захеді, Тегеран, здається, досі вирішує, як на це відреагувати. Захеді був одним із топкомандирів підрозділу “Кудс”, елітної одиниці КВІРу, і брав активну участь у зміцненні впливу Ісламської Республіки в усьому Близькому Сході, особливо в Сирії та Лівані.
Поки що Захеді — найважливіший ліквідований представник режиму після ліквідації генерала Касема Солеймані в січні 2020 року в Іраку. Незабаром після ізраїльського удару в Дамаску іранський президент Ебрагім Раїсі взяв участь у вечірній сесії Національної ради безпеки Ірану, проте жодної конкретної дії у відповідь не було узгоджено.
Іран також надіслав листа до Ради Безпеки ООН у зв’язку з нападом Ізраїлю, але, окрім дипломатичних маневрів, проведення урочистих похоронів “мучеників”, як називає ліквідованих квірівців іранський уряд, а також пафосної пропаганди, режим поки що утримується від подальших кроків. Уже 2 квітня іранський міністр закордонних справ Хоссейн Амір-Абдоллахіян викликав швейцарського посла (оскільки немає американського посольства, Швейцарія представляє інтереси Сполучених Штатів в Ірані), чим спровокував спекуляції щодо того, що Іран проводив таємні консультації зі Штатами, як відповісти на ізраїльський удар, не спричинивши спалаху регіональної війни.
Традиційно Тегеран заполонили плакати про “реванш”, написані івритом і перекладені на фарсі й англійську. Консервативні іранські медіа були наповнені войовничими заявами деяких іранських посадовців, а також попередженнями, що Іран “не залишить без відповіді” дії Ізраїлю. Керівництво Ісламської Республіки, особливо верховний лідер Алі Хаменеї, постало перед складною політичною дилемою — завдати обіцяного удару у відповідь і ризикувати повномасштабною війною на Близькому Сході, тим самим, можливо, змусивши Сполучені Штати втрутитись, або проявити “стриманість” і шукати не такі драматичні альтернативи. Другий варіант, імовірно, завдасть чималої шкоди репутації Тегерана в регіоні, особливо в очах іранських проксі в арабських країнах, скажімо в Іраку, Сирії чи Лівані, а також похитне впевненість внутрішніх прихильників режиму. Водночас нерішучість може також стати сигналом для простих іранців, які мають антирежимні настрої, адже вони можуть сприйняти будь-яке вагання як ознаку слабкості.
Тож немає нічого дивного в тому, що медіа в Ірані (варто нагадати, що незалежних медіа в Ірані немає, усі певною мірою контрольовані державою), здається, почали міняти наративи й перемістили фокус на те, що “Іран намагається уникнути ескалації” і “треба проявити терпіння”, щоб уникнути війни, якої хочуть “вороги” Ірану. У кінці минулого тижня (що насправді було початком тижня в Ірані, який починається в суботу) іранський новинний сайт Entekhab (“Вибір”) опублікував статтю, у якій стверджує, що багато країн регіону “хотіло би побачити Іран безпосередньо втягнутим у війну з Ізраїлем, оскільки це призведе до великих руйнувань у країні”. Видання зазначило, що, на їхню думку, Тегеран має чотири альтернативи у вирішенні, як відповісти Ізраїлю.
Відповідно до першого варіанта, Іран, використовуючи свої ракетні та дронові можливості, може безпосередньо атакувати військові або інфраструктурні об’єкти в Ізраїлі. Таким чином, “покаравши” Ізраїль, Іран “продемонструє свою ракетну силу й здатність стримувати агресію на регіональному й міжнародному рівнях”. За другим варіантом, через напад на свою дипломатичну установу Іран може атакувати дипломатичну місію Ізраїлю в одній із країн регіону, у такий спосіб “демонструючи пропорційну відповідь”. Третій варіант передбачає, що Іран, покладаючись на військові можливості та дронові сили своїх регіональних проксі, здійснить “цілеспрямовані напади на військові бази й важливі центри Ізраїлю”, водночас прямо не починаючи війни. І відповідно до останнього, четвертого, варіанта, задля “уникнення регіонального загострення Іран утримається від будь-якої безпосередньої відповіді”, замість цього вдасться до “стратегічної терплячості й почне війну психологічного спустошення Ізраїлю, зберігаючи свої військові сили”.
Entekhab підсумував, що, “судячи із заяв деяких посадових осіб і різних національних медіа”, близьких до найвищих державних інституцій, здається, що четверта опція найбільш імовірна, оскільки “Тегеран уже вбачає себе переможцем подій у регіоні й розглядає приєднання до гри Тель-Авіва як пряму відповідь”.
Схожі наративи й заклики “зберігати спокій” почали поширювати й інші іранські видання, а також проурядові політичні експерти всередині Ірану. Скажімо, одне з найбільших державних новинних агентств Ірану Khabar Online зазначило, що “екстремісти й далі наполягають на нашій негайній відповіді”, й опублікувало коментар Хешматоллаха Фалахатпіше, колишнього члена Комітету національної безпеки та закордонної політики іранського меджлісу. Він наголосив, що відповідальність за ескалацію несуть Ізраїль і Росія. “Ізраїль хоче втягнути нас у нескінченну війну”, — зазначив він, додавши, що “Нетаньяху цим хоче вирішити катастрофічну ситуацію з народною підтримкою в себе в країні”. Що цікаво, Фалахатпіше водночас заявив, що “Росія теж зацікавлена в перенесенні війни на іранську територію”, а Іран тепер “стоїть самотній проти ворогів”. Він також наголосив, що, “здається, Росія та Ізраїль намагаються розширити свої війни на Іран, щоб відвернути увагу світової громадськості від війни в Україні та Газі”, а далі в розмові з Khabar Online зауважив, що “продовження війни на Близькому Сході відповідає інтересам Росії”. Крім того, зазначив, що Іран “побачив, що росіяни не виконують своїх зобов’язань щодо постачання Су-35 та оборонної співпраці в Сирії”.
Фалахатпіше вже не раз виступав з антиросійськими заявами й критикував уряд за постачання дронів Росії, і тому цікаво, що його коментар оприлюднило одне з великих новинних агентств. До слова, на початку лютого 2024 року він заявляв, що Росія — це “зрадники, які шукають союзника у війні проти України”, і застеріг, що Росія прагне “відкрити другий фронт війни в Ірані”.
Зі схожими застереженнями виступив і політичний аналітик Рахман Ґахреманпур для видання Rouydad24 (“Події-24”). Він теж підкреслив, що Іран залишився “сам на сам з усіма гравцями в регіоні”, і назвав авіаудар Ізраїлю в Дамаску “продуманою провокацією”, спрямованою на “втягнення Тегерана в ширшу війну”. І додав, що “в регіоні є інші країни, які б хотіли побачити, як Іран втягується в тенета війни, яка знищить військову потужність і послабить Іран”, імовірно, маючи на увазі арабські країни в регіоні.
Водночас уже декілька п’ятничних імамів, які традиційно є рупорами консерваторів в Ірані, а їхні заяви — зазвичай узгоджені, напівофіційні повідомлення, надані їм центральним офісом верховного лідера Алі Хаменеї, закликали іранський уряд діяти обережно й уникати “поспішних рішень” у питанні відповіді Ізраїлю. Хасан Амелі, представник верховного лідера Алі Хаменеї в місті Ардебіль, підкреслив потребу “зберігати спокій”, заявивши: “Ми не ухвалимо рішення про помсту Ізраїлю на основі емоційних поривів”, і наголосив на важливості комплексної стратегії у визначенні відповідного шляху дій. Лотфоллах Дезхакам, представник Алі Хаменеї в провінції Фарс, висловив схожі погляди, стверджуючи, що “Ізраїль припустився помилки, про яку він тепер дуже шкодує”. Мохаммад Мехді Хосейні Хамедані, представник Хаменеї в провінції Альборз, також закликав дотримуватися “стратегічної терплячості” й не піддаватися “на провокації ворогів”.
Така нерішучість Ісламської Республіки, імовірно, свідчить, що, попри позірний оптимізм “переможної ходи регіоном”, іранський режим перебуває в складній ситуації. В Ірані й далі наростає внутрішня напруженість, а суспільство переважно дуже негативно налаштоване як до чинного уряду, так і до режиму загалом. На додаток будь-яка серйозна ескалація, а також імовірний прямий конфлікт з Ізраїлем стануть тяжким ударом для без того крихкої, ослабленої іранської економіки. Водночас нещодавні напади сунітських бойовиків групи “Джейш аль-Адль” в іранській провінції Сістан і Балуджистан, унаслідок яких атаковано бази КВІРу в містах Чабахар і Раск, не додають упевненості, що КВІР зуміє втримати ситуацію в разі повномасштабної війни.
