Таємний план для парламенту

Напередодні виборів оточення переконало президента, що більш-менш чесні результати реанімують його стосунки із Європою і Америкою. Фактично, Янукович отримав унікальну можливість — залишивши Тимошенко в тюрмі, перезавантажити відносини з Вашингтоном та Брюсселем.

До 29 жовтня все розвивалося за цим сценарієм — міжнародні спостерігачі назвали вибори кроком назад, брудними і брутальними, але жоден не поставив під сумнів їх легітимність. За інформацією “Української правди”, офіційний Київ навіть почав узгоджувати з офісом президента Єврокомісії Баррозо зміст вітального дзвінка.

Але далі почалися події, які вже протягом десяти днів руйнують надію на потепління. І на сьогодні усі контакти з Брюсселем припинені.

Переконувати Януковича зупинитися в цьому саморуйнуванні взявся президент Польщі Коморовський — останній його союзник у Європі.

Дещо пом'якшує удар по Януковичу суперечлива поведінка опозиції. У понеділок лідери трьох списків-переможців зустрічались із керівниками дипмісій Євросоюзу, Канади та США в Україні.

Як розповідають учасники зустрічі, опозиціонери не були єдиними навіть перед іноземцями. Віталій Кличко заявив, що задля невизнання виборів опозиція готова обнулити списки та скласти мандати. Арсеній Яценюк пояснював, що з юридичної точки зору самоліквідація майже неможлива — і навряд чи може чимось погрожувати владі.

Згодом опозиція зійшлась на тому, що обнуління списків може стати політичним кроком — але тільки якщо буде впевненість у підтримці міжнародною спільнотою невизнання результатів виборів.

Водночас очевидно, що Брюссель та Вашингтон також не зможуть бути жорсткішими у своїх заявах, ніж опозиція в Києві.

Ігри Клюєва та Льовочкіна

Єдине, чого поки що не можуть зрозуміти західні спостерігачі — навколо чого йде боротьба. Дипломатам у Києві важко повірити, що Віктор Янукович та Микола Азаров готові пожертвувати визнанням виборів заради п'яти мандатів у проблемних округах.

Насправді в цих подіях є логіка, але не там, де її шукають іноземці. Поствиборчий спалах протистояння у мажоритарних округах — це не зовсім війна влади з опозицією. Це — змагання в самій владній команді між групами Андрія Клюєва та Сергія Льовочкіна, між “донецькими” і “газовими”, між підходами на майбутнє та розподілом влади вже за декілька місяців.

Зрештою, це — боротьба за право отримати від Януковича карт-бланш на керівництво штабом в 2015 році. А відповідно — доступ до грошей. Дуже великих грошей.

Рано чи пізно, вибори завершаться, і на порядок денний вийдуть кадрові питання. Від того, хто з якими активами опиниться за цим столом, залежить перерозподіл посад у майбутньому складі Кабінеті міністрів, керівних органах Верховної ради та головних державних установах.

Головною задачею Андрія Клюєва як начальника виборчого штабу було формування більшості одноосібно силами Партії регіонів — списочників та мажоритарників. Але, за підсумками виборів, у регіоналів вийшло тільки 187 мандатів.

Задачу-максимум на цих виборах провалено — регіони не змогли повторити трюк побратимів з “Єдиної Росії”. Тож, на фоні втрати двох мільйонів голосів, складно назвати позитивним керівництво штабом Клюєвим і Колесніковим.

Янукович не зможе сформувати більшість, навіть залучивши комуністів з їх необмеженими “хотєлками”. Мати 226 голосів для нього реально, тільки підгрібши усіх мажоритарників-самовисуванців. Частину з них контролює так звана група Фірташа-Льовочкіна, яка також хоче брати участь у розподілі бюджетних потоків та приватизаційному розпродажі.

Проблема Фірташа-Льовочкіна в тому, що лояльні до них мажоритарники часом — самодостатні люди. Тому число тих депутатів, яким глава адміністрації президента може давати пряму команду, не таке і велике.

Дехто зобов'язаний Льовочкіну, бо той відстояв його статус неформального кандидата від влади — але кампанію він проводив за свої гроші та захищав результат своїми силами. Як Рибаков або Жванія.

Дехто з союзників Льовочкіна, як, наприклад, Олег Ляшко, взагалі приховують свої відносини з ним. Тому не будуть відкрито виступати на його боці.

Округ	Переможець	Висування
6	Льовочкіна Юлія Володимирівна	Партія регіонів
9	Нечаєв Олександр Ігоревич	Партія регіонів
14	Жеребнюк Віктор Миколайович	самовисування
24	Безбах Яків Якович	самовисування
66	Журавський Віталій Станіславович	Партія регіонів
90	Чудновський Віталій Олегович	самовисування
92	Кацуба Сергій Володимирович	Партія регіонів
107	Дунаєв Сергій Володимирович	Партія регіонів
112	Іоффе Юлій Якович	Партія регіонів
138	Фурсін Іван Геннадійович	Партія регіонів
140	Жванія Давид Важаєвич	самовисування
146	Шаповалов Юрій Анатолійович	самовисування
171	Горіна Ірина Анатоліївна	Партія регіонів
175	Кацуба Володимир Михайлович	Партія регіонів
191	Бондар Віктор Васильович	самовисування
192	Герега Олександр Володимирович	самовисування
193	Мельниченко Володимир Володимирович	самовисування
203	Федоряк Геннадій Дмитрович	Партія регіонів
204	Семенюк Артем Олексійович	Партія регіонів
207	Рибаков Ігор Олександрович	самовисування
208	Ляшко Олег Валерійович	Радикальна Партія
209	Куровський Іван Іванович	самовисування
210	Рудьковський Микола Миколайович	самовисування

Новий регламент — подарунок від Партії регіонів

Задача влади — унеможливити створення неконтрольованих депутатських групи з числа мажоритарників-самовисуванців.

Подібне парламент проходив у 2002-2006 роках: “Народовладдя”, “Народний вибір”, “Європейський вибір”. Сьогодні мало хто пам'ятає назви цих екзотичних об'єднань, коли депутати збиралися по 14 осіб та створювали фракції, кожна з яких починала викручувати руки уряду — та вимагати преференції для бізнесу та субвенції для округів.

Набагато простіше мажоритарників заганяти у більшість “тушками”. Ціна переходу значно нижча, а особливо принциповим завжди може зателефонувати прокурор, аби зробити декілька цінних порад.

Тому Партія регіонів завчасно застрахувалася від таких рецидивів. Цього тижня регіонали ухвалили зміни до регламенту Верховної Ради, які істотно утискають права мажоритарників, підштовхуючи їх до співробітництва з партіями, що увійшли до складу нового складу парламенту.

Згідно з новим регламентом, аби повноцінно користуватися своїми правами, депутати мають входити до фракції або депутатської групи. Незалежні самовисуванці також можуть об'єднуватися у депутатську групу. Тільки от чисельність такої групи “незалежних” має складати, за новим регламентом, “не менше, ніж чисельність найменшої фракції, що сформована протягом першої сесії”. На сьогодні це 32 депутати — саме стільки складатиме нова фракція комуністів Симоненка.

І це — головна пересторога Партії регіонів, закладена в регламент для нового парламенту. Зібрати 32-ох незалежних самовисуванці у групу буде надзвичайно складно. В попередній мажоритарно-пропорційній Раді мінімальна чисельність групи складала вдвічі менше — тільки 14 депутатів.

Депутати, які залишаться поза межами фракцій та груп, опиняються в становищі маргіналів. Вони не зможуть очолювати парламентські комітети. В них майже не буде шансів стати членами привілейованих комітетів на кшталт бюджетного або паливно-енергетичного.

Позафракційні члени Ради не впливатимуть і на порядок денний роботи парламенту, адже не матимуть свого представника на погоджувальній раді. Вони навіть у більшості випадків не матимуть гарантованого права виступу.

Таким нехитрим способом регіонали намагаються “стимулювати” новообраних самовисуванців вступати до їх фракції.

У гру вступає Петро Порошенко

Водночас існує інший бік цього процесу. До нового парламенту увійшло декілька груп впливу, які зараз нараховують по три-п'ять депутатів. Очевидно, їх амбіції полягають у формуванні окремої фракції або депутатської групи з числа мажоритарників. Тому не виключено, що з початком роботи нового парламенту ці “кабальні” норми регламенту спробують скасувати.

Об’єднавчі процеси серед мажоритарників очолюватимуть найбільш авторитетні самовисуванці. Першим в переговори вступив Петро Порошенко.

За інформацією джерел “Української правди”, власник “Рошену” вже зустрівся з низкою депутатів-мажоритарників про об’єднання в окрему групу в майбутньому парламенті.

Поки складно зрозуміти статус цього об'єднання групи — чи домагатиметься Порошенко створення окремого суб'єкта парламенту, чи це буде “міжфракційна” неформальна група, яка кристалізується у фракцію в разі розпаду “Батьківщини”.

Ідеологом нового об'єднання виступає Ігор Гринів, який не обрався до парламенту через низьке прохідне місце в списку об'єднаної опозиції.

Загалом ці вибори закінчилися для Порошенка не з таким результатом, як він сподівався. Батько знявся з перегонів через здоров'я, а Павло Жебрівський та Оксана Білозір програли вибори на округах у Житомирській області. На сьогодні ядро групи нараховує чотири особи — сам Петро Порошенко, а також три мажоритарники — Олександр Домбровський, Григорій Заболотний і Владислав Атрошенко.

Плюс Юрій Стець, але йому, обраному за списком “Батьківщини”, буде надзвичайно складно пояснити вихід з фракції.

Водночас Порошенко прагне залучити до своєї групи мажоритарників від “Батьківщини”, яких він “словом і ділом” підтримував у ході виборів.

Так, за інформацією “Української правди”, переговори про входження в неформальну групу Порошенка ведуть з Олександром Бригинцем, Володимиром Ар'євим, Віталієм Яремою та Володимиром Бондаренком. Крім того, Порошенко схиляє на свій бік банкіра-мільярдера Сергія Буряка.

У разі проведення довиборів до парламенту спробує стати депутатом й близький до Порошенка Юрій Кармазін, який має високий рейтинг пізнаваності в Києві.

Крім того, в новому парламенті буде щонайменше дві мікро-групи: “Єдиний центр” (три депутати: Віктор Балога, Василь Петьовка та Павло Балога) та Група “Континіум” (три депутати: Ігор Єремеєв, Степан Івахів, Сергій Мартиняк). За певних умов вони також могли би зіграти в свою гру — або підтримати Порошенка.

Чотирьох мажоритарників матиме в своєму розпорядженні Володимир Литвин, з яким у Порошенка завжди були тісні стосунки. Це сам Литвин плюс Сергій Гриневецький, Валерій Мошенський і Сергій Лабазюк.

Теоретично, Порошенко може консолідувати навколо себе до 20 мажоритарників, які здатні підтримати його або неформально, або об'єднавшись у групу — в разі зменшення регламентних вимог.

На сьогоднішній день задача-максимум для Петра Порошенка — спробувати обратися спікером парламенту. Крім того, в його планах — вибори до Київради та мера Києва. Адже значна частина підтриманих ним людей обралася до Верховної Ради та має вплив на свої округи в столиці.

Далека мета нового проекту, про яку поки що говорять тільки пошепки — це висунення Петра Порошенка в президента.

Сам міністр економіки станом на момент публікації не прокоментував “Українській правді” переговори, які він проводить щодо створення своєї групи.

Керівництво Партії регіонів очевидно розуміє, які ризики для них становить самостійна гра Порошенка. Так, він може забезпечити частину голосів “незалежних мажоритарників”, але навряд чи він стане зручним спікером для влади.

На відміну від Володимира Литвина, нинішній міністр економіки не піде на репутаційні ризики, реалізуючи прийняття необхідних законопроектів “через коліно”.

Єдине, що Петро Порошенко може “продати” Партії регіонів — це підтримка опозиції. Компромісна фігура голови Верховної Ради може стати врятувати Банкову в стосунках із Заходом, де у Порошенка висока репутація. Це виглядало би як дружній крок по відношенню до Європи після провалу в проведенні демократичних парламентських виборів.

Крім того, обрання Порошенка спікером вигідно Партії регіонів тим, що посада стане для нього трампліном напередодні президентських виборів 2015 року. Банкова теоретично може зіграти в цю комбінацію, аби посилити конкуренцію у опозиційному таборі та розпорошити голоси.

Але піти на ці кроки може тільки влада, здатна до багатоходових інтриг та ризику. Однак, як показує досвід та останні події в п'яти мажоритарних округах, концепція лобової атаки та бейсбольної біти дається Януковичу набагато легше.

Мустафа НАЙЄМ, Сергій ЛЕЩЕНКО