“Там русский дух, там Русью пахнет”. Як Росія намагається захопити світ рублями і гарматами

Наразі дослідники “русского мира” в Україні більше нагадують патологоанатомів — не сказати, щоб це була робота мрії, але хтось має і цим займатися.

Навесні 2022-го Український інститут почав препарувати діяльність головних провідників того світу в сфері культурної дипломатії — фондів імені О. Горчакова і ”Русский мир”, а також федерального агентства Росспівробітництво.

— Це була дивна робота, — розповідає Юлія Масієнко, керуючий партнер дослідницької агенції MZ Hub, яка долучилася до препарування фонду “Русский мир”. — Жах того, що відбувалося навколо, римувався з тим, в чому доводилось копирсатися.

Приміром, читаю новини про обстріли Чернігівщини або Сумщини, а потім відкриваю їхню статтю, написану десять років тому, де написано: “Чернігівщина і Сумщина є найбільшими ворогами російської мови в Україні”. І розумію, що ці області вже тоді були на їхньому радарі. Те, що колись могло здаватися маячнею, в березні 2022-го вони зробили реальністю. 

Ці речі треба знати. Пірнувши в глибину, зрозумівши, які дискурси продукує цей монстр, які інструменти використовує і як політично підтримується, розумієш, як працює ця машина.

Одна з властивостей “русского мира” — наче кровожерливий Кронос з давньогрецької міфології, він вбиває не лише непоступливих чужинців, а й власних дітей. Іноді буквально. Новина про підрив доньки одного з ідеологів “неоєвразійства” Олександра Дугіна саме про це.

Юлія Масієнко та завідувачка інформаційно-аналітичного відділу Українського інституту Надія Коваль розповіли “Українській правді” про матрьошку, “царя-колбаску” і “пузырь-удалец”, балалайку і ведмедя як маркери “русского мира”, онуків радянської партноменклатури, які втілюють ідеологію сучасної Росії, і відсутність візії майбутнього.

Матрьошка як модель “русского мира”

Надія Коваль: Ідеологи “русского мира” самі мучаться з визначенням, що ж воно таке. Базувати його лише на російськомовності — замало. А як же ж бути з тими, хто втратили російську мову? Приміром, з нащадками емігрантів першої хвилі з Росії, які давно асимілювалися мовно, але зберігають сентиментальні зв'язки з Росією і потенціал суспільного впливу. 

І вони починають шукати інші підґрунтя. В перші роки після заснування фонду “Русский мир” його засновники і прихильники посідали всім кагалом і почали думати, як же цей “мир” концептуалізувати. Вони зібрали купу круглих столів і зрештою додумались до того, що “русский мир” — це набір архаїчних цінностей з ухилом у православ'я, общинність, страстотерпіє, сакральність влади, пріоритет духовних цінностей над матеріальними.

При цьому показово, що всі ці цінності вони перелічують, але не розкривають — що ж то за “страстотерпіє” і як воно має виражатися в сучасних умовах.

Власне, одна з проблем “русского мира” — він не пропонує візії майбутнього. Його адепти не можуть пояснити, як виглядатиме “прекрасний світ майбутнього”, куди вони кличуть.

Юлія Масієнко: Якщо порівнювати “русский мир” з матрьошкою, це зроблена сокирою матрьошка, складові якої геть не співпадають. Є перетинки окремих ознак — російська мова, любов до Достоєвського, побєдобєсіє, але, хоч ти лусни, в якусь цілісність ці ознаки не складаються.

“Русский мир” — це набір речей, кожна з яких може бути дотична до іншої, але усі разом вони не мають жодного сенсу, окрім того, щоб зайняти якомога більшу площу.

Всебічно описати це явище намагалися в Інституті антропології РАН. Основне визначення, з яким вони працюють, полягає в тому, що “русский мир” не знає політичних, етнічних кордонів і є транскордонною культурно-мовною спільнотою”.

Всередині цього дивного конструкта — експансивний імпульс захоплювати світи й простори. Все інше — інструменти реалізації базового імпульсу: мова, балет, музика, література, космос, хокей, а ще гроші, нафта, газ.

Надія Коваль: Для мене “русский мир” — це не матрьошка, а, вибачайте за складний термін, ретроградний трансценденталізм. Мається на увазі нестримне бажання вийти за власні межі й відхопити щось “своє” в інших, послуговуючись безнадійно застарілими критеріями.

Вони впевнені, що за межами Росії існує міфічний “русский мир”, який треба відвойовувати. 

“Русский мир” — це наратив, спрямований на відновлення імперського домінування. Це концепція, породжена державою в стані занепаду, яка марить своєю колишньою величчю.

Архаїчність — наймасштабніша проблема адептів “русского мира”. Зверніть увагу, навіть коли вони говорять про космос, то згадують не новітні технології чи прориви, а Гагаріна, історію шістдесятирічної давнини.

І навіть культурні явища переважно просуваються не сучасні, а як мінімум сторічної давнини, переважно це буде “класика” російської літератури чи музики. А сучасне брендується як російське такими собі “балалаєчними” маркерами. Приміром, вони приїжджають до Австралії з фестивалем сучасного російського кіно і буквально виводять на сцену ведмедя з балалайкою і жінок в кокошниках, саме так позначаючи “російськість”.

Абетка “русского мира”

Б — багатонаціональність із російською домінантою 

Співробітники управління МВС у Центральному районі Санкт-Петербурга затримали двох підозрюваних у нападі на темношкірого чоловіка. Свідок нападу розповів, що чоловіки кричали: “Ти американець! Такі, як ти, вбивають наших солдатів”. Темношкірий чоловік, за словами свідка, у відповідь кричав, що він “з Африки”.

В — відкритість

З 24 лютого до 9 серпня 2022 року в Росії заблокували близько 138 тисяч сайтів і сторінок, повідомив генеральний прокурор РФ Ігор Краснов. За словами Краснова, після початку “спецоперації” в Україні відомство посилило контроль за “поширенням в інтернеті закликів до екстремізму та тероризму, масових заворушень та фейкових новин”.

Д − домінування духовного над матеріальним

“Я магнитики набрал. Мы, когда в доме поселились, они, е*ать, такие путешественники: они были в Китае, в Италии, в Париже. До*уя, короче, где были. Они им не нужны, не понадобились, по ходу, вот я их себе взял”, − розповідає російський мародер своєму брату.

Він додає, що російські військові крадуть в Україні все, що бачать: “Пацаны чё только не пи*дят: пилы, всякую ху*ню, “тырчики”, болгарки — всё домой”.

Сам окупант шкодує, що забив сумку косметичними кремами, але усе “добро” згоріло разом із 10 кавомашинами, які російський військовий планував переправити додому і продати.

(За матеріалами перехоплення СБУ розмови російського окупанта, 4 червня 2022-го)

Жертовність

29-річний житель Красногорська Павло Протасов звернувся до поліції зі скаргою на самого себе. Він зізнався, що за допомогою балончиків із фарбою синього та жовтого кольорів написав на стіні будинку на Волоколамському шосе гасло “Нет *****”.

За словами Протасова, під час створення графіті він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Коли чоловік протверезів, він усвідомив, що накоїв, і вирішив повідомити про свій злочин у поліцію.

Протасов попросив притягнути його до відповідальності за дискредитацію збройних сил РФ.

П − поліконфесійність із домінантою православ'я

“Уралвагонзавод” відвантажив Міноборони Росії партію танків Т-90М “Прорив” з іконами.

“На фінальному етапі підготовки до машин вклали малюнки та листи дітей танкобудівників, а також православні ікони на знак поваги та підтримки військовослужбовців”, — повідомляє пресслужба заводу. 

Настоятель храму Димитрія Донського, протоієрей Іоанн Брагін провів обряд освячення танків.

“Русский мир” як стаття експорту

Надія Коваль: Реваншистська політика Путіна на міжнародній арені почалася з його твердження 2005 року, що “розвал Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою століття”. Але це не кінець цитати. Чому саме це така катастрофа? Тому що “десятки мільйонів наших співгромадян і співвітчизників опинилися за межами Російської Федерації”. До цього додається їхня фрустрація тим, що вивчення і використання російської мови стрімко скорочується по всьому світу. І звідси висновок — треба щось робити.

Частково вони намагалися щось робити за допомогою інструментів “м'якої сили”, культурної дипломатії. Не вдалося, тож зараз вони взялися за бомби й ракети.

Але потрібно розуміти, що все це різні інструменти однієї системи — її пряник і батіг.

Юлія Масієнко: “Русский мир” — це першочергово товар на експорт, концепція, яка дозволяє обґрунтовувати зовнішню експансію.

На початку 2000-х вони порахували, що за межами Росії знаходиться стільки ж носіїв російської мови, скільки мешкає в Росії. І це одразу дало “помноження” Росії на два.

Те, що з роками зменшується кількість таких людей, вони відчувають великою загрозою. Ця “друга Росія” постійно скорочується, і така арифметика означає втрату впливу на великих територіях. Ще в 2010 році “обличчя” фонду “Русский мир” В'ячеслав Ніконов бив на сполох: “Російська мова — єдина серед великих мов, яка не просто втрачала позиції у світі протягом останніх 20 років, а втрачала стрімко”.

Ще відвертішим був виконавчий директор фонду Володимир Кочин у 2015 році, коли коментував план фінансування міністерством освіти та науки РФ просування російської мови за кордоном на 3,75 мільярда рублів. “Якби ми засвоїли такі кошти, у нас повсюди вже був би російський прапор”, — казав він.

Надія Коваль: Способи просування “русского мира” бувають різні. Одні наративи використовуються для держав, де є російські етнічні чи російськомовні меншини. Перш за все, йдеться про країни, які вони називають “ядром” цього світу, окрім Росії — Україну та Білорусь. Тут найбільший фокус робиться власне на мовній і культурній спорідненості.

Зовсім інші наративи використовуються для країн Африки, Азії, Латинської Америки, які практично нічого спільного не мають з російською культурою. Тут вони вмикають іншу платівку. 

“Русский мир” туди йде через ностальгічні дискурси з часів Радянського Союзу, Холодної війни, коли СРСР підтримував ці країни зброєю і грошима в боротьбі зі світовим капіталізмом. І зараз вони фреймують російську політику і культуру як антиамериканську, антизахідну, антиколоніальну. Звучить по-радянськи вінтажно, але така тактика реально працює. В країнах, які погано знайомі з російською культурою, це фактично єдиний дискурс, який заходить.

Абетка “русского мира”

С — сакральність влади

60% респондентів підтримали б рішення Володимира Путіна розпочати “новий наступ на Київ”, — випливає з опитування соціологічної служби Russian Field. Майже стільки ж — 65% — схвалили б і рішення Путіна зупинити війну і підписати мирну угоду.

Смирення

Петербурзький забудовник RBI попросив не використовувати в рекламі житлового комплексу його назву — “МирЪ”. “У поточній ситуації слово набуло додаткових значень, яких ми не закладали”, — пояснив забудовник.

Споглядальність

В центрі “Сколково” винайшли “інноваційний мікрокомп'ютер “Ріпка”. Новинка має власну операційну систему з пакетом необхідних програм.

Користувачі впізнали у “Ріпці” його китайського брата-близнюка. “Копія китайської плати. Типове переклеювання шильдиків. Там немає взагалі нічого свого”, — зазначив у розмові з “The Insider” інженер, розробник мікросхем в аерокосмічній галузі.

Страстотєрпіє

“Мене часто запитують, чому мої пости в Телеграмі такі різкі. Відповідаю: я їх ненавиджу. Вони потвори і виродки. Вони хочуть смерті нам, Росії. І поки я живий, я робитиму все, щоб вони зникли”, — зазначив Дмитро Медведєв у своєму Телеграм-каналі.

Т — толерантність

37-річний мешканець селища Горкі-10 Одинцовського міського округу Московської області написав скаргу до поліції на свою дружину. Приводом стали ідейні розбіжності через “спецоперацію” в Україні. Він заявив, що дружина демонструє антиросійські настрої і налаштовує їхню дитину проти російської влади. Триває розслідування.

Ф — фаталізм

Таганрозький міський суд засудив до чотирьох років колонії суворого режиму місцевого жителя Жору Хачунца у справі про крадіжку обладнання з вантажного відсіку літака “судного дня” Іл-80. Цей літак призначений для евакуації керівництва Росії за повномасштабної ядерної війни. Свою провину засуджений не визнав.

“Царь-колбаска” і “пузырь-удалец” як дзеркало “русского мира”

Надія Коваль: Фонд “Русский мир” цілковито підпорядкований вертикалі президентської адміністрації РФ. Але таке підкреслене злиття політичних і культурних функцій демонструє не лише цей фонд. Приміром, голова Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін керує “Російським історичним товариством”, яке переймається змістом викладання історії, а міністр оборони Сергій Шойгу очолює Російське географічне товариство.

Якщо подивитися на людей, які намагаються визначати ідеологію “русского мира”, картина дуже показова. Очевидна тяглість до радянської номенклатури, яка нікуди не зникла. Ротації еліт немає і не передбачається.

Приміром, в Росспівробітництві заправляє онук члена КПРС, колишнього керівника Служби зовнішньої розвідки і уряду Росії Примакова — Євген Примаков.

Юлія Масієнко: Уособленням фонду “Русский мир” є онук сталінського наркома іноземних справ Молотова — В'ячеслав Ніконов. Здається, йому хочеться бути “гідним” дідуся за масштабом діяльності. Це можна побачити в усіх його публічних виступах. “Победа будет за нами, враг будет разбит” — рефрен, який він весь час повторює, говорячи про війну Росії та України.

Колишній керівник європейських програм цього ж фонду — онук радянського міністра закордонних справ, директор Інституту Європи РАН Олексій Громико. До речі, саме Громико — автор однієї зі статей, де намагається хоч якось структуровано описати, що таке “русский мир”. Серед інших цінностей там йдеться про “мультикультурність з російською домінантою” і “мультиконфесійність з православною домінантою”. Що це за “чебурашки” і як це може бути, ніхто не знає.

Надія Коваль: Своїми грантами вони, по-перше, підтримують усе, що пов'язано з просуванням російської мови.

Другий напрямок — проєкти з підтримки та популяризації російської культури. Наприклад, видання “Антології малої прози Срібного віку російської літератури” китайською, фестиваль “Чайковський — душа Росії” в Мексиці, фестиваль російського кіно “Російське відродження” в Австралії.

Наповнення власних або підтриманих Фондом заходів концентрується довкола часто повторюваних елементів російської культури, як-то фігур Пушкіна, Достоєвського чи Чайковського, російських народних костюмів, мілітаристської тематики часів Другої світової війни чи просто імперської пропаганди про “єдність” або “дружбу”, покликаної закріпити панування Росії у регіонах, які вона вважає частиною “русского мира” або сферами власного впливу.

Юлія Масієнко: Все, що стосується сучасності, має дивні форми. Квінтесенція грантових заявок — проєкт Тік-ток-каналу “Царь-колбаска”. Щоправда, ця “ковбаска” не отримала фінансування, мабуть, виявилося занадто навіть для фонду “Русский мир”.

Натомість інший показовий проєкт вони профінансували: круглий стіл про інформаційну політику в Луганську, на який запросили “відомих медіаекспертів і науковців з ЛРН, ДНР, Росії та Ірану”. Не менш вражаючий підтриманий ними проєкт — дитячий спектакль “Пузырь-удалец” про тварин в російських лісах.

Це було б кумедно, але лише до того моменту, як ти усвідомлюєш, що “цар-ковбаска” і “пузырь-удалец” прийшли до тебе і намагаються назавжди лишитися з тобою.

“Русский мир” як втеча від сучасності

Юлія Масієнко: Коли вивчаєш матеріали фондів на кшталт “Русского мира”, враження, що це страшна історія про те, як тебе намагаються затягнути у минуле.

“Русский мир” дає відповіді людям, які бояться зовнішнього світу. Світ складний, я його боюся, я його не розумію, тому все потрібно максимально спростити. Це захисний механізм, який не дає переваги у виживанні і не адаптує до складнощів.

Зрештою це спосіб не ставати дорослими й уникати дорослих відповідей на складні питання. Жахливі речі, які ми зараз спостерігаємо, це саме інфантильна реакція росіян на складний дорослий світ. Вони не можуть знайти відповідь на речі, які не розуміють. Тому, вважають вони, все, що не розумієш, краще знищити, вбити, розтрощити, ніж мати з ним справу. 

Зараз нам страшно, але це ситуативний страх, тому що ми не знаємо, що буде з нами за годину, завтра, післязавтра. Але це жодним чином не скасовує розуміння того, що у “русского мира” немає майбутнього. Історія не знає зворотного напрямку руху. 

Навіть якщо на якийсь час вдасться її хід загальмувати, це не є сталою конструкцією, тому що це неможливо довго підтримувати.