“Справа Тимошенко як ключ до дешевшого газу”

За словами віце-прем’єра Росії Ігоря Шувалова, сторонам поки не вдалося знайти спільний підхід щодо подальшої співпраці в газовому питанні.

Російський прем’єр приїхав до України наступного дня після того, як в Україні порушили кримінальну справу проти Юлії Тимошенко, разом з якою Владімір Путін був ініціатором тих газових угод, які, за твердженнями української влади, завдали Україні мільярдних збитків?

Бі-Бі-Сі запитала російського політолога Станіслава Бєлковського, чи є карна справа проти Тимошенко певним застереженням для Путіна, чи, можливо, способом тиску на нього під час переговорів?

— Я думаю, що Україна не лише дає зрозуміти Кремлю, що вона незадоволена газовими угодами, які були підписані Юлією Тимошенко у 2009 році, а й хоче переконати Владіміра Путіна, що вона щось знає про конфіденційні закриті умови. І якщо вже українська влада висунула обвинувачення проти колишнього власного президента Леоніда Кучми, то чому б не розголосити і делікатну інформацію про колишнього президента Росії Владіміра Путіна, якщо це може розглядатися вагомим важелем тиску на російську владу з газових питань. Я вважаю, що ці конфіденційні угоди стосувалися приватних інтересів і Путіна, і Тимошенко, і деяких партнерів Путіна у газовій сфері. І невипадково Путін погодився 2 роки тому прибрати з газового ринку Росукренерго та заарештувати Семена Могилевича, який був і залишається дійсним бенефіціаром компанії Росукренерго. Це все було пов’язано з певною таємною бізнес-схемою, яка не могла не впливати на офіційні умови газової угоди та на офіційні ціни на російський газ для України, які залишаються надто високими.

- Тобто, навіть якщо, можливо, не дуже дипломатична ідея шантажувати до певної міри російського прем’єра в українського керівництва є, то чи насправді Владімір Путін — це та людина, яка може так легко піддаватись на погрози очевидні чи приховані?

— Звичайно, ні. Владімір Путін є міцною людиною, яка буде чинити весь можливий спротив, який він зможе. Але в той сам час Путін не є диктатором, як, наприклад, Каддафі. Він — сучасний європейський бізнесмен, який дуже переймається своєю репутацією в Європі, а в першу чергу, безпекою власних активів у Європі. І він добре розуміє, що будь-які викриття таємних домовленостей з Юлією Тимошенко дворічної давнини принесуть велику шкоду його інтересам, особливо, маючи на увазі, що протягом року після наступних президентських виборів він може залишити посаду прем’єр-міністра і залишитися просто великим бізнесменом в енергетичній галузі. По-друге, тут важливо усвідомити, що Україна зараз лобіює дуже активно проти проекту “Південний потік” у Європі. Звичайно, для Кремля і для Путіна це не є таємницею і це також є формою тиску на Москву у питаннях умов газових угод і, в першу чергу, цінових умов.

- З точки зору політичних інтересів Владіміра Путіна, якщо він має бажання знову балотуватися, скажімо, на посаду президента, чи насправді такі газові угоди, які очевидно є невигідними для України, а відтак, напевно, є вигідними для Росії, бо забезпечують найвищу ціну, вищу, ніж будь-де у Європі, то він якнайкраще досягає результатів, в тому числі, і економічних. Ну, нехай трошки для себе, як ви кажете, але ж і для країни.

— По-перше, так було це 5-6 років тому, але не зараз. Бо зараз для російського народу першочерговою є проблема корупції. І в цьому сенсі економічні успіхи Владіміра Путіна на українському чи будь-якому іншому напрямку вже не мають такої важливості, як раніше, бо переважна більшість російського народу розуміє, що виграє від цього не російська економіка і не російський бюджет, а в першу чергу, вузьке коло корупціонерів навколо Путіна. І сам Путін як фізична особа. Але не як державний діяч. Тому як важіль перемоги на президентських виборах це вже не має такого значення як раніше, коли Путіну вдавалося підтримувати певний рівень ілюзій щодо власних мотивів і до результатів власної економічної політики. Але, по-друге, заяви президента Дмітрія Медвєдєва в інтерв’ю китайським журналістам ще раз підтверджують, що радше за все Дмітрій Медвєдєв піде на наступний термін, і тандем Медвєдєва та Путіна припиняє існування протягом року.

- Повертаючись наостанок знову до газу, віце-прем’єр російського уряду Ігор Шувалов після своїх переговорів з українським колегою Андрієм Клюєвим сказав, що жодного поступу у питанні переговорів щодо ціни для України за російський газ сторони не досягли. Очевидно, Росія не хоче іти на поступки і відмовлятися від дуже вигідної ціни. Чи, на вашу думку, це така принципова і непорушна позиція Росії, чи це просто очевидний крок нормального переговірника, який ніколи на першому ж етапі не погодиться на поступки, але готовий до компромісів, і зрештою Україна і Росія знайдуть взаємовигідну формулу ціни на газ?

— Звичайно, останнє, бо в бізнесі не може бути, на відміну від політики чи гуманітарної сфери, принципових позицій, які не можна здавати. Звичайно, усі розуміють, що є і позиції, які не є найсильнішими. Так, газові контракти, які були підписані Юлією Тимошенко з єдиною метою — прибрати Росукренерго і через це Сергія Льовочкіна і Дмитра Фірташа від газового ринку, а через це послабити економічно Віктора Януковича, звичайно, є вигідними для Росії. Але Росія розуміє, що ціни на газ падають в Європі. Що спотові ціни, на які орієнтується газовий ринок, зараз є нижчими за ціни контрактів Газпрому і переважно контракту з Україною. Росія розуміє, що Україна має певні аргументи проти “Південного потоку” і може отримати підтримку Європи в цих питаннях. Росія розуміє, що Україна може стати учасником проекту “Набукко” тощо. Тобто, будуть перемовини, і я вважаю, що ці перемовини закінчаться так чи інакше зниженням ціни для України.

Фідель ПАВЛЕНКО