Сім негативних наслідків мораторію на продаж землі

В 90- х роках минулого століття сім мільйонів українців отримали у власність землю сільськогосподарського призначення. Це була земля колгоспів та радгоспів, яку пропорційно, в залежності від розміру земельного банку колективного господарства, розподілили між усіма працівниками.

В 2001 році в Україні було введено мораторій на продаж цієї землі. З того часу власники паїв втратили можливість розпоряджатися майном, яке належить їм за законом.

Уявіть, що держава ввела заборону на продаж квартир в панельках та хрущівках, які мешканці міст отримали у власність в результаті розвалу Союзу?

17 років тому мораторій на продаж землі назвали тимчасовим явищем і його, нібито, ввели, щоб захистити самих власників паїв від ділків, які могли б за безцінь скупити землю.

З того часу популярні маргінальні політики-популісти досі використовують цей аргумент для продовження дії мораторію.

При цьому реальними одержувачами вигоди від дії мораторію є агрохолдинги, яким вигідно в умовах відсутності ринку орендувати землю за заниженими ставками і чиновники, які торгують державною землею.

Водночас всі міжнародні партнери України та кредитори неодноразово рекомендували, а деякі навіть наполягають, відкрити ринок землі. Це не тільки викреслить Україні зі списку країни, де землю продавати заборонено (Північна Корея, Білорусь та Венесуела), але і приведе іноземні інвестиції та дасть можливість використовувати землю, як заставне майно для кредитування фермерів.

БізнесЦензор зібрав сім негативних наслідків, які мораторій уже приніс власникам землі та державі.

Мораторію на продаж ріллі — порушення конституційних прав людини

Це найбільший негативний наслідок. Захист прав на приватну власність, як і право нею розпоряджатися, повинно буди священним для розвиненої держави. В Україні все навпаки — держава наділила своїх громадян приватною власністю (землею) і заборонила нею розпоряджатися на власний розсуд.

Чи можна довіряти державі, яка не ставить в пріоритет права власних громадян?

Як наслідок, за час дії мораторію уже приблизно 1,5 млн земельних паїв перейшли у спадок, в результаті смерті попередніх власників.

Тобто 1,5 млн громадян України не змогли скористатися правом вільно користуватися землею. Наприклад продати, а гроші направити на лікування, покращення життєвих умов, або пустити на подорож.

Мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення — джерело корупції

Хоч мораторій і існує на законодавчому рівні, насправді в Україні діє маса схем за якими можна стати власником землі. Ними користуються як звичайні фермери так і аграрні підприємства. Тобто ринок землі в Україні давно існує, але він знаходиться в тіні.

Проти його легалізації виступають політики та чиновники, які заробляють на цьому. Їх підтримують крупні агрохолдинги, яких влаштовує існуюча модель — оренда паїв за заниженими ставками та відсутність конкуренції.

Найбільш популярні схеми збагачення на земельному мораторію ми описували в попередньому матеріалі.

Через відсутність ринку землі власники земельних паїв недоотримують гроші

Без мораторію селяни могли би отримувати за оренду в 5 разів більше, ніж зараз. Так проект Міжнародного банку реконструкції та розвитку “Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні” підрахував, що чистий дохід від одного гектара землі в Україні становить — $200-250.

Водночас власники землі отримують з цих доходів, у вигляді ренти, всього $50. Згідно прогнозу Світового банку, після відкриття ринку її вартість виросте втричі. Відповідно зростуть і ставки оренди завдяки появі конкуренції зі сторони аграріїв.

Мораторій погіршує якість землі

Оскільки орендатор не має права (і чіткої перспективи) стати власником орендованої землі та позбавлений гарантій збереження інвестицій, то він не зацікавлений в збереженні родючості ґрунтів.

Чи робили б ви капітальний ремонт в орендованій квартирі?

Аналогічно поводяться і орендатори. Не маючи гарантій довгострокової експлуатації землі, вони наймаються якомога швидше витиснути з чорноземів максимальний прибуток. Щоб переконатися в цьому варто проїхатися автомобілем Україною. Ми побачимо безкраї посіви кукурудзи та соняшнику. Культури, які виснажують ґрунти.

При цьому, орендарі не зацікавленні вносити необхідну кількість добрив, щоб підтримувати належну родючість ґрунтів, та проводити сівозміну (соняшник на одному полі можна садити через 6-7 років, а не через 3).

Недбале ставлення до землі призводить до її деградації. За даними IMF Group Ukraine, за час дії мораторію вміст гумусу в середньому по Україні зменшився з 3,36% до 3,14%. Землі з 2,4% гумусу вже не вважаються чорноземами.

Мораторій негативно впливає на стабільність гривні

Оскільки в Україні аграрії не мають права придбати землю, то вони зацікавлені в швидкому поверненні своїх інвестицій.

Тобто вони (холдинг, агропідприємство, фермер) інвестують в виробництво культур, які дають швидкий оборот кладеного капіталу — пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник та соя. Найбільші доходи агросектору — від експорту зернових та соняшникової олії.

Це експортна сировина з мінімальною доданою вартістю. Ціни на неї залежать від котирувань на міжнародних біржах з прив'язкою до нафти.

А оскільки аграрна сировина для України — лідируюча позиція по експорту, з якої ми отримуємо найбільше валютної виручки, то відповідно ціни на ці культури напряму впливають на стабільність курсу гривні.

Високі ціни — валюти в країні стає більше і курс укріплюється. Низькі — гривня девальвує, населення втрачає купівельну спроможність, а в країні починається криза.

Мораторій не дає розвиватись середнім та малим фермерам

Дія мораторію позбавляє фермерів доступу до інвестицій. Оскільки земля не може бути предметом застави, то банки не кредитують малі і середні підприємства.

Доступ до інвестицій мають лише великі агрохолдинги, які орендуючи сотні тисяч гектарів ріллі, отримують кредитні ресурси від іноземних інвесторів.

Відсутність конкуренції з боку фермерів поступово створює монополії, якими керують декілька агрохолдингів.

По-друге, розуміння, що з орендою вони лише тимчасово користуються землею, не дає фермерам будувати довгострокові плани та змушує їх сіяти однорічні низкьомаржинальні культури.

Через це вони недотримують доходи. Так, в 2012 році, прибутковість багаторічних культур становила $1770, а однорічних — всього $770 на 1 гектар. Тобто через те, що малий фермер не ризикує інвестувати у багаторічні культури, він щороку втрачає приблизно $1000 прибутку з гектару.

Крім того, через роздробленість землі між багатьма власниками, фермер несе великі витрати на адміністрування договорів оренди. Оскільки середній розмір паю в Україні — 3,6 гектара, фермеру доводиться укладати договори з великою кількістю власників. Щоб орендувати 200 гектарів, фермеру потрібно укласти мінімум 56 договорів оренди з власниками.

Мораторій — вбиває села

Відсутність конкуренції на землю змушує селян-власників здавати свою землю в оренду агрохолдингам за заниженими в 5 разів цінами.

Наразі власник землі з одного гектару отримує в середньому $50, а міг би отимувати — $250. Тобто з одного паю власник щорічно втрачає в рік $700. За ці гроші він міг би створити невеличкий бізнес, модернізувати своє житло, провести каналізацію, направити на лікування, чи навчання дітей.

За оцінками Світового банку, загальні втрати власників паїв за 2017 рік через низьку вартість оренди становили 86,5 млрд гривень.

Крім того, агрохолдинги, орендуючи землю місцевого населення, не зацікавленні у розбудові регіону, створенні нової інфраструктури (окрім елеваторів) та збільшенні робочих місць.

Водночас в умовах ринку землі, місцеві фермери, маючи можливість купувати землю, будуть зацікавленні в робочих місцях та розвитку свого населеного пункту.

Юрій ВІННІЧУК