Шлюзи аграрних європротестів відкриті: на черзі цукор, птиця, ягоди...

Новий продуктовий скандал у Європі не за горами. Аграрна спільнота України знову завмерла в напруженому очікуванні. Хоча Брюссель висловлює цілковиту підтримку та запевняє, що продукти харчування made in Ukraine не псують загальної картини, невдоволення динамічними поставками харчів і сільськогосподарської сировини з берегів Дніпра наростає. Друга-третя хвилі продовольчого цунамі на підході. Ймовірний час — друга половина січня — початок весни.

Тривожні дзвіночки

Відчуття чергового зіткнення продуктових інтересів України та окремих країн Європи за величезний ринок ЄС просто бринить у повітрі. Тим більше що Європейська рада вирішила розпочати переговори про вступ України та Молдови до Євросоюзу.

Більшість останніх подій вельми прозоро натякають, що новий скандал “за їжу” не за горами.

Згадуємо. 15 вересня 2023-го Єврокомісія знімає заборону на поставки продукції АПК з України, однак кілька держав рішення Брюсселя проігнорували та знову закрили кордони. Питання вільного доступу продовольства до ринків ЄС зависло в повітрі. Навіть попри той факт, що Україна запровадила нові правила експорту (верифікацію, ліцензування) на поставки пшениці ячменю, вівса, кукурудзи, сої, ріпаку, соняшнику, олії та шроту (постанова Кабміну №1132).

Нещодавно Україна та Болгарія нарешті домовилися про режим ліцензування експорту соняшнику, ріпаку, кукурудзи та пшениці. Причому питання лібералізації поставок соняшнику потужно проштовхували болгарські переробники. Водночас сусіди таки дотиснули та розширили перелік товарів, що ліцензуються: сухе молоко, заморожена малина, мед.

Словаччина просто пролонгувала заборону на агропродукцію з України. До “списку зерна” додали мед, цукор, ячмінь і борошно.

Тримає двері зачиненими також Угорщина.

Додаємо сюди поганий настрій європейських цукровиків, чиє життя останні два сезони не таке солодке, як їм хотілося б. Після зняття 15 вересня заборони на вивезення цукру вітчизняні експортери активізувалися. За перші три місяці сезону 2023/2024 маємо 184 тис. тонн продажів на зовнішні ринки. Саме стільки продали на експорт загалом за календарний 2022 рік — 181 тис. тонн.

За даними асоціації “Укрцукор”, найбільші поставки — в Польщу, Болгарію, Угорщину. Європейські виробники цукрових буряків підрахували, що обсяг поставок українського цукру до ЄС може сягнути 800 тис. тонн за результатами сезону, тоді як до 2022-го працювала квота — лише 20 тис. тонн/рік.

Занепокоєні виробники птиці у Франції та Польщі, що переживають навалу українських курей. На одному з останніх засідань Copa-Cogeca (одного з найбільших об’єднань фермерів ЄС), враховуючи стрімке зростання поставок з України, учасники запропонували запровадити поріг імпорту, що призведе до автоматичного запуску захисних заходів для будь-якого сільськогосподарського товару, щойно обсяги поставок з України в окремо взятий період перевищать середній квартальний показник за 2022 рік. Як вихід пропонується автоматичний транзит виключно за межі ЄС.

Поза конкуренцією

Хай не стрімко, але експорт таки зростає. Поставки м’яса птиці на зовнішні ринки за 11 місяців 2023 року, за інформацією Державної митної служби України, становлять 389 тис. тонн на 734 млн дол. проти 373 тис. тонн на 787,5 млн дол. за 11 місяців 2022-го. Питома вага ЄС у загальному аграрному експорті становить близько 60%, за результатами 2022 року.

В Європі завжди користувався попитом український мед, якого за 11 місяців продали на зовнішні ринки 49,5 тис. тонн на 110 млн дол. проти 43,85 тис. тонн на 125,8 млн дол. за відповідний період 2022-го. (Для порівняння: квота на мед на 2021 рік у рамках зони вільної торгівлі з ЄС — 6 тис. тонн.) Мед, згідно з даними ДМС, активно купували Німеччина, Польща, Франція.

Експорт яєць у січні—листопаді 2023-го сягнув 54 тис. тонн, у тому числі яйця в шкарлупі — 46 тис. Перший покупець — Сінгапур, але за ним Польща, Нідерланди, Данія, Італія. За 11 місяців 2022 року експорт яєць оцінювався в 28 тис. тонн.

Українці, які беруть участь у постійних зустрічах-переговорах-засіданнях з ЄС, кажуть, що Copa Copega звернулася до Єврокомісії з ініціативою негайного відновлення — з 1 січня 2024 року — всіх квот і мит на поставки продовольства з України. Фермери ЄС вважають, що постачання українського продовольства на територію Євросоюзу руйнує ринок. Тобто Європа впевнена, що не зможе конкурувати з індустріальним агробізнесом України.

Масла у вогонь підливають постійні порівняння сільського господарства України з його агрохолдингами та фермерського укладу більшості західних країн.

Якщо відверто, то напрошується єдиний знаменник — конкуренція за ринки і кінцевого споживача. Фермери в ЄС сприймають вороже всі поставки чужого продовольства.

Додамо ще один беззаперечний аргумент — гроші. Емоційні розмови про можливі мільярди субсидій для сільського господарства України теж не стабілізують ситуації.

Про гроші

Субсидії на село в ЄС справді великі. Останні кілька років трохи більше 30% від загальної суми бюджету використовується на підтримку фермерів різних країн. (Бюджет ЄС на 2023 рік — 186,6 млрд евро.)

Наразі практично кожна країна Європи прораховує наслідки можливого швидкого вступу України до спільноти. Німецькі аналітики оцінюють наслідки повноправного членства України в ЄС у суму від 130 до 190 млрд євро залежно від того, які припущення зроблено щодо площі орних земель і населення України. Можливі субсидії для АПК оцінюються від 70 до 90 млрд євро.

Ми ще навіть за стіл не сіли, а вже стільки клопотів. Надто вже європейський пиріг усім смакує. Інші “тістечка” теж приваблюють. Одразу після початку перемовин про вступ до ЄС аграрний сектор може розраховувати на фінансування навіть у рамках підготовки вступу.

Один із таких інструментів —IPARD, тобто передвступна допомога для розвитку сільської місцевості. ЄС готовий допомогти сформувати правила, стандарти, політику, практику для діяльності в єдиній системі спільноти.

Кажуть, що рідне аграрне відомство вже працює в цьому напрямі.

Пожежі можливих конфліктів

Наразі складно оцінювати, жалкує Європа чи ні про те, що торік відкрила шлюзи українському продовольству після того, як протягом багатьох місяців ретельно прописувала алгоритми захисту власного ринку. Україна отримала безперешкодний доступ на ринок ЄС, не будучи при цьому його членом.

Ми шансом скористалися. 2021 року ЄС купив українського продовольства на 7 млрд евро. За результатами 2022-го, ми зросли до 13,2 млрд євро, або до 8% усього європейського імпорту.

Головними торговельними партнерами в агросегменті виступають Румунія, Польща, Іспанія, Нідерланди, Італія, Німеччина, Угорщина. Сукупний оборот України з цими державами становить 78%.

ЄС за дев’ять місяців 2023 року закупив у України продовольства на 8750 млн євро, що на 891 млн євро (11%) більше, ніж за весь 2022-й (переважно через зростання поставок зерна в першій половині року).

Непоганий результат, і його треба втримати, бо більшість вітчизняних аграріїв і переробників зацікавлені в сусідах як ніколи. Великий стабільний ринок місткістю пів мільярда людей.

Понад те, ЄС і надалі тримає двері відчиненими як мінімум до червня 2024 року. Скандали є, конфлікти будуть, однак караван чи, точніше, хури йдуть. Хоча й розмови про те, що час зупинити режим ліберальної торгівлі, теж гучнішають. Отже, треба засукувати рукави та жвавіше братися до роботи. Що й робить вітчизняний бізнес.

Окреме завдання для чиновників — гасити пожежі можливих конфліктів ще до того, як вони розпочнуться, і домовитися про ліберальний режим торгівлі ще на рік.

Бо вже лунають заяви про те, що навіть за умови вступу України до ЄС доступ для українських товарів, особливо аграрного-продуктового напряму, треба закрити на 20 років. Ініціатори — поляки. Вони наводять свою історію приєднання до ЄС. І констатують, що були змушені виконати жорсткі умови. 

Лариса ГУК, експерт у галузі сільського господарства інформаційно-аналітичного центру “АГРО ПЕРСПЕКТИВА”