Шапіто на задвірках. Петербурзький форум-2023 став вітриною AliExpress та російського абсурду

В очікуванні північнокореїзації

За день до початку форуму на порталі Re-Russia вийшла стаття Наталії Зубаревич, присвячена процесам, що стартували в Росії після початку СВО.

Хоча економічного краху, який пророкували на Заході, розпочавши після 24.02.22 спеціальну санкційну операцію, не сталося, російська економіка змінилася структурно, повертаючись до надмілітаризації СРСР. Бронетехніка витісняє цивільний автопром, сотні кілометрів окопів — житлове будівництво, а життя від зарплати до зарплати із пропиванням надлишків, якщо вони трапилися, без спроб інвестувати їх у майбутнє, чи велику покупку, стало нормою, оскільки можливості для інвестицій скоротилися. Останнє, втім, і раніше було характерним майже для всієї Росії. Але зараз у СРСР повертається і верхня третина населення кількох міст-мільйонників, російський середній клас, що не відбувся. Не стільки, втім, відразу в СРСР, скільки для початку в Третій Рейх, де після 1937-38 років теж ніякого краху не відчувалося і навіть було зростання зарплат. І тільки потім військова промисловість потроху поглинула все, залишивши для мирного життя одні недоїдки.

У Третьому Рейху все йшло за тією ж схемою, що описана у Зубаревича: зарплати зросли, але купити на них через розширення ВПК незабаром стало нічого. Потім ціни рвонули вгору та з'явилися картки. Щоправда, порівняти Росію з Третім Рейхом Зубаревич не ризикнула, обмежившись посиланням на “пізній СРСР із руйнівною гонкою озброєнь”, із застереженням, що “у ринковій економіці (а в Росії вона залишається ринковою) повна аналогія неможлива”. Але ринкова економіка, якщо навіть вона є на старті тоталітарної влади та тотальної мілітаризації, надалі не є мешканцем. Її витісняє боротьба адміністративних ресурсів конкуруючих фірм, і економіка Третього Рейху, ближче до кінця, страждала на всі радянські хвороби. У Росії ще простіше: ринкової економіки там ніколи не було, а мафіозна конкуренція, у міру зрощення ОЗУ з державою, перероджується в адміністративну, що тяжіє до єдиної вертикалі. Наступним кроком стане конфіскація ще не відібраних приватних підприємств на користь близьких до влади угруповань, здійснена під виглядом націоналізації, а потім передача їх одному, що перемогло всіх, угрупованню. Приматизація населення під виглядом патріотичного згуртування довершить справу. І те, й інше в Росії йде легше і швидше, ніж у Третьому Рейху, оскільки більшість її населення залишилася глибоко радянською.

У фіналі ми побачимо КНДР — адже Кім Ір Сен нічого не вигадав, а лише зміцнив вертикаль влади престолонаслідуванням. КНДР — це пізньосталінське суспільство, розвинене до логічного фіналу та законсервоване у такому вигляді. Цей шлях повторює і Путін, і, єдине, що може перешкодити перетворенню РФ на велику КНДР — його смерть, що настала раніше розв'язання проблеми з престолонаслідуванням.

Але ПМЕФ у Пхеньяні неможливий через малу ресурсність КНДР — до неї просто не цікавиться. А ресурси Росії, які вона зараз розпродає з великими знижками, приваблюють багато охочих. На зміну тим, хто не хоче мати справу зі країною, що збожеволіла, завжди знайдуться ті, хто піде на це. Не з Європи, то з Африки. Ось, власне, і вся суть ПМЕФ-2023.

Хто приїхав до Путіна?

Незадовго до початку ПМЕФ з'ясувалося, що багато хто зіноземців, зазначених у програмі, не планували їхати та не отримували запрошень. Організатори вперше не запросили та іноземних журналістів.

По-справжньому впливових постатей на форумі не було. Фігури другого-третього ряду, на кшталт міністрів і президентів різного роду shithole states, за визначенням Дональда Трампа, були у невеликій кількості.

Найзначнішим гостем із Європи був глава МЗС Угорщини Петер Сійярто. Китай обмежився послом у Москві та лідером Союзу китайських підприємців у Росії. Із 12 перелічених у програмі індійських бізнесменів приїхали двоє. Найбільший інтерес виявили ОАЕ, які стали почесним гостем ПМЕФ, але й там делегацію очолював лише один із емірів, Сауд аль-Касімі. З ним прилетіли міністри економіки та культури. Спочатку не планувався і аль-Касімі, але в останній момент араби вирішили трохи підняти рівень делегації.

Очікуваних інвестпроектів араби до Росії не привезли, пообіцявши стати хабом для російських товарів та туристів. Проте Росія інвестувала в ОАЕ вже $10 млрд. Цю цифру назвав президент Федерації торгово-промислових палат ОАЕ Абдулла аль-Мазруї, який закликав Росію активніше вкладатися в еміратську економіку.

Заклик буде почутий: ОАЕ — одна з країн із наднизьким податком на прибуток, і вивезення російського капіталу переорієнтоване туди. Зростає і тубільна торгівля скляними намистами: російсько-еміратський товарообіг за останні 5 років зріс у 6 разів, досягнувши минулого року $9 млрд. ОАЕ входить до десятки найбільших експортних ринків РФ, скуповуючи нафтопродукти, дорогоцінне каміння та чорні метали — і продаючи в Росію енерго, промислову хімію та готові продукти. Слідом за Стамбулом Дубай став тихою гаванню для російського бізнесу. Офіси в ньому планують відкрити “Роснефть”, “Газпром нафту” і швейцарські трейдери Suek, Solaris Commodities і Litasco, які торгують російською сировиною.

Але хоча голова Департаменту з економічних і комерційних питань посольства ОАЕ Ахмед аль-Кетбі заявив, що компанії з його країни продовжать працювати в Росії, незважаючи на санкції, така рішучість має межі. Їх визначає торгівля товарами подвійного призначення. Якщо межі перевищені, в країну приїжджають гості зі США, і проводять переговори, повертаючи ситуацію у рамки дозволеного. Тож торгівля сировиною із санкційним дисконтом — так; і вивезення капіталу — так, а технології — ні. І, хоча президент ОАЕ Мухаммед аль-Нахайян до Петербурга таки прилетів, і засвітився на ПМЕФ, зустрівшись з Путіним, його візит мав непублічний характер. Небажання контактувати з особою, яка перебуває у розшуку за ордером МКС, останнім часом стало загальним.

Багато цирку та трохи економіки

ПМЕФ був не схожий на звичний економічний форум, оскільки орієнтувався насамперед на росіян. Його головною метою була демонстрація “досягнень народного господарства”: того, як Росія справляється без західних партнерів. Але досягнень немає, і їх замінили на номери, запозичені з репертуару провінційного цирку — усім, крім, хіба що, ведмедів, які їздять на мотоциклах. Можливо, мотоцикли не завелися — чи ведмеді не брали участь у цьому балагані. Все інше там було.

Був Кіркоров у костюмі паперового літачка, заміняючи російський авіапром. Був Штучний Інтелект Жириновський, синього кольору, схожий на вовкулака, і нестерпно тупий. Була суперечка двох клоунів через БПЛА російської збірки “Патріот К30Т”, який виявився дроном EVO II Pro V3, купленим на AliExpress за 172 тис. руб. Коли один із журналістів запитав, чим російський дрон відрізняється від китайського, це вилилося в кумедний крик, погрози на його адресу, і мало не перейшло в бійку — але все ж таки не перейшло, до явного розчарування глядачів. Проте під скандал вдалося зам'яти питання про те, за якою ціною продається “Патріот” у Росії. Адже, наприклад, коптер “Сибірячок-1” коштує Міннападу в 2,5 млн руб., хоч і зібраний з набору, який на AliExpress продають за 400 тис. грн.

Був робот-пасічник на стенді Башкортостану, який виявився аніматором у костюмі робота. Був стенд Білгородської області, вартістю в 11 млн рублів, у той час як на допомогу тим, хто втратив житло, через обстріли (і не лише українські) в обласний бюджет заклали лише на 6,4 млн. Була дискусійна панель “Чому європейці для життя і роботи обирають Росію”, в якій взяли участь представники Сирії, КНДР, Бурунді та Еритреї. “Росія — острів порятунку, ковчег” для мігрантів, — заявила на ній Світлана Анохіна, координатор центру переселення іммігрантів з країн НАТО. — Їм дуже страшно жити за кордоном”.

Була також панель про рекордний оптимізм росіян, на якій помічник президента Максим Орєшкін розповів, що половина релокантів вже повернулася назад, але друга ще недостатньо оптимістична, і з нею треба працювати. На щастя, ця половина вже “зіткнулася з проявами русофобії та задумалася про повернення на батьківщину”, — заявив голова глави “Росспівробітництва” Євген Примаков.

Було планів величезне. Тіна Канделакі і гендиректор російської компанії “Централ Партнершип” Вадим Верещагін пообіцяли за півтора роки замінити Голлівуд, який пішов з Росії, перетворивши Якутію (чомусь саме її) на фабрику російських фільмів. Помічник президента Володимир Мединський заприсягся обілити образ Івана Грозного у підручниках історії, які випустять до 2024 року. Ця серія підручників, починаючи з 5 класу, розповість школярам про історію держав, що існували на території сучасної Російської Федерації одночасно з Давнім Єгиптом, Грецією та Римом.

Був дійсно приголомшливий номер ”Три дурня та Lada Aura”, коли машина, презентована як нова технологія російського автопрому, вартістю 2 млн. рублів, не завелася. Три клоуни, включаючи главу “АвтоВАЗу” Максима Соколов, сорок хвилин металися, намагаючись її реанімувати. Принагідно прозвучала реприза про те, що вона ідентична китайській FAW Bestune T77, але при цьому не є її копією. Що логічно: ідентична, але не заводиться це і є не повна копія.

Російський “філософ” Дугін на панелі, присвяченій плануванню до 2040 року, закликав до “деурбанізації у футуродеревні космічного спрямування у вигляді дирижаблів та БПЛА”. Російські співаки нав'язливо пропонували глядачам гроші за знищення західної техніки. На стенді Сибірського федерального округу два хитавиці в тільниках і беретах десантників рвали на видиху грілки, пальцями — тенісні м'ячі та гнули арматуру під пісню SHAMAN “Я русский”. У перервах глядачів пригощали мелітопольською черешнею, вкраденою в Україні.

Глядачі, здебільшого, з місцевих, спокійно спостерігали, як модератори в муках народжували смисли, переймаючись усвідомленням неможливості впхнути в рамки логіки те невпихуемое, що творилося навколо них. Іноземці тулилися в тіні: ніхто з них не хотів їхати, власники бізнесів норовили перепоручити це директорам, ті — своїм заступникам, а ті, хто не зумів відвертатися, прикидалися мертвими.

… Дивно прозвучить напевно, те, що я зараз говоритиму… (с)

Нарешті, настав вихід Путіна, який спочатку заговорив про успіхи, потім почав дорікати чиновникам у недбальстві, і, нарешті, перейшов до дослідження єврейського коріння Зеленського, оголосивши перед тим хвилину мовчання на згадку про Сільвіо Берлусконі. Президент Алжиру, який не зміг уникнути ролі почесного співучасника, вже до середини путінського виступу виглядав охуздивованим.

Говорячи про успіхи, Путін брехав, але навряд чи робив це навмисно. Тендітно пов'язаний з реальністю тільки папкою “Вхідні”, він давно став заручником власних референтів, які годують його відфільтрованою інформацією. Путін оцінив зростання російського ВВП у 2023-му “під два відсотки” проти 0,7% за оцінкою МВФ, і похвалився, що у 2022 році через рису бідності вийшли 1,7 млн росіян, не знаючи, що головним виходом стала підвищена смертність, а Росстат оперує лише цифрами доходів, не враховуючи зростання видатків. Брехнею були і твердження про низьку інфляцію (вона за три роки перевищила 25%) і “випереджальну індексацію пенсій”, що відстає від інфляції приблизно на 0,5%. Охи-зітхання Путіна про свавілля контролюючих органів, що повторюються рік у рік без змін, демонстрували трухлявість російської “вертикалі”. Крадіжка в Росії процвітає навіть на будівництві путінських палаців і притулків, але верхівка ФСБ не повідомляє Путіну про факти причетності до нього його найближчого оточення, щоб не засмучувати, а також зберегти в цілості власні голови і погони.

Хвилина мовчання на згадку про Берлусконі

Вичерпавши і цю тему, і піднявши залу на згадку про покійного “друга Сільвіо”, Путін перейшов до України. З посиланням на “друзів євреїв” (напевно братів Ротенбергів) він повідомив арабським гостям, що Зеленський — не єврей. а ганьба єврейського народу, але кара його спіткає, оскільки ВКС РФ знищили вже п'ять комплексів Patriot (з двох поставлених в Україну).

Приголомшений Теббун побажав Путіну “успіхів у здійсненні його грандіозної програми”. Уявіть: ви їхали поговорити про інвестиції, але натомість стали учасником обговорення єврейської неавтентичності президента України та злочинів українських націоналістів. А ВДВ у цей час рве в коридорі грілки.

Фантасмагоричні підсумки

Організатори розраховували на міжнародні угоди і нагадували, що в Азії та Африці живе 70% населення Землі. Так воно так, але активність цього населення часто специфічна. Щось у дусі пропозиції від Рафаеля Суперджона Кочабамбо, директора Національного Банку Бамбезі, готового вкласти $100 млн у туристичний кластер у Криму та відстебнути вам 10% прибутків, якщо ви авансом перерахуєте $10 тис. на його рахунок, у Домінікана Конфіденс Банк. Хоча чому б і не перерахувати? Зрештою, реальність — лише галюцинація, спричинена нестачею алкоголю у крові.

На жаль, угоди на ПМЕФ було укладено лише між російськими підприємствами. З іноземцями йшли обговорення, зрідка підписувалися протоколи про наміри, і не більше. Але, хоча афроазійський прорив не відбувся, ПМЕФ зробив певний внесок у формування альтернативної реальності — якщо що, це цитата. Росія помалу повертається в аграрно-сировинний стан, а навколишній світ, включаючи Азію, Африку та Латинську Америку, усвідомлює, що саме така Росія зручна та безпечна для нього.