Шахтарські протести: життя в очікуванні бунту

Користувачі Facebook розділилися на два табори — тих, хто по-снобистському морщив ніс від виду робочих мас та тих, хто сміявся над киянами.

Мовляв, дивіться, це і є справжня Україна, а ви там в столиці зовсім вже відірвані від реалій. Шахтарі своєю чергою робили все, щоб зміцнити існуючі стереотипні уявлення столичних снобів про провінційних роботяг. Стукали касками, вимагали грошей, п'яніли від столичних красот та міцних напоїв, придбаних у найближчих кіосках. Одним словом, поєднували приємне з корисним.

За обговоренням візуальних сторін робітничого протесту спочатку зовсім загубилися інші — закулісні. Але незабаром заговорили і про них. Шахтарський протест від самого початку виглядав досить дивно. По-перше, на акції були присутні кілька тисяч гірників “Павлоградвугілля”, яким на даний момент керує компанія ДТЕК донецького олігарха Ріната Ахметова. У цих шахтарів не було заборгованостей із зарплатні, та якби вони й були, вимагати їх було б необхідно не у парламентаріїв та міністрів, у свого працедавця. По-друге, гірники державних шахт також не мали причин для такого радикального невдоволення. Існуючі борги із зарплатні уряд поступово погашає. Причому указ про виділення траншу в розмірі 400 млн гривень на зарплати гірникам президент підписав ще 14 квітня, тобто прямо напередодні акції протесту в Києві. Новина про це виходила на сайті НПГУ.

Здавалося б, який сенс протестувати, якщо влада і так виконує всі вимоги робітників, а у шахтарів ахметівських шахт взагалі все прекрасно? Відповідь досить швидко знайшлася в політичній площині. Джерела в шахтарських профспілках розповіли, що протест був повністю оплачений та зрежисований політиками з “Опозиційного блоку”, і головною метою його був тиск на міністра Демчишина з вимогою його відставки. Таким чином Рінат Ахметов хоче повернути у міністерство своїх людей, яких витіснили звідти в останні півроку, а також вибити у держави більш вигідну ціну на своє вугілля.

Трохи пізніше народний депутат Мустафа Найєм опублікував так званий план “Фортеця”, який раніше потрапив до нього в руки.

“У мене є підстави стверджувати, що події останніх днів у Києві, а саме — страйк шахтарів, з'їзд шахтарських профспілок, вимоги про відставку міністра енергетики та атаки на уряд і президента нібито з боку галузі — це частина єдиного плану щодо захисту інтересів компаній Ріната Ахметова на енергоринку. А якщо казати точніше, спроби бізнесмена призупинити будь-які дії з реформування ринку електроенергії та збереження статус-кво монополіста ”- написав у своєму блозі Мустафа Найєм.

У документах, які опублікував нардеп, вказується, що для досягнення своїх інтересів олігарх Ахметов планує підтримувати високий градус критики реформ та міжнародних контрактів на поставку вугілля, укладених урядом, посилити критику Порошенко в західних ЗМІ, нагнітати страх і неприязнь до міністра Демчишина в шахтарському середовищі, а також організувати серію “соціальних бунтів” — зрежисованих акцій протесту, що нібито свідчать про жалюгідний стан справ у галузі.

Особливо звертає на себе увагу останній пункт цього плану.

Народ в Україні, на відміну від більшості сусідніх пострадянських країн, дійсно є суб'єктом політичних відносин і представляє з себе грізну силу, яка не раз доводила, що безпосередньо може впливати на події в державі. Тому для будь-якого політика дуже важливо мати хоча б видимість підтримки народних мас.

Очевидно, що в оточенні Ахметова всерйоз налаштовані розхитувати ситуацію в країні за допомогою популістських гасел та закликів, і використовувати незадоволені маси робітників для тиску на владу. Грошей для цього в олігарха точно жаліти не будуть. На виході, судячи з усього, розраховують отримати якусь подобу Майдану (або антимайдану?), спрямованого проти уряду і президента.

Але наскільки реальний цей план?

“Опозиційний блок” поки що мало схожий на виразника народних інтересів. Більш того, радикалізація українського суспільства серйозно обвалила рейтинг “регіоналів”, які завжди позиціонували себе, як помірковану проросійську силу. Войовничі українофоби-пасіонарії готові із задоволенням громити адміністративні будівлі під істеричні крики умовного Павла Губарева, але мітингувати за інтереси недорікуватих чиновників, багаторазово замішаних в корупційних скандалах, без фінансової стимуляції охочих знайдеться небагато. Але проблема в тому, що акції протесту, зібрані за гроші, ніколи не можуть конкурувати за напруженням зі справжніми, стихійними акціями протесту. В цьому жителі України могли переконатися на власні очи ще під час подій 2013-2014 років у Києві, коли проти самоорганізовного і ідеологічно “підкованого” Майдану намагалися виставити безвольний, продажний Антимайдан, що складався переважно з асоціальних елементів та підневільних бюджетників.

Події минулого тижня в Києві, коли кілька тисяч чоловіків зображували народне невдоволення, розмахуючи при цьому дивною символікою, сенсу якої самі не могли пояснити, в черговий раз підтвердили цю закономірність. Поки що у “Опозиційного блоку” виходить лише груба імітація соціального бунту, від якої тхне халтурою за версту. І це не дивно, адже Ахметов, Бойко і Ко сьогодні втратили популярність навіть в Донбасі. Критика в їхній бік досить часто звучить не тільки від чинного уряду, а й від “народних героїв” з ЛНР і ДНР, які тепер часто лають українських олігархів. Електорат Януковича явно незадоволений угодовської позицією його вчорашніх соратників, як незадоволений і самим Януковичем, що боягузливо втік до Ростова. Ніяких підстав вірити тим, хто одного разу вже “злив антимайдан” у виборців Південного Сходу звичайно немає. І вже тим більше немає мотивації влаштовувати бунти заради інтересів олігархічних кланів.

Зрозуміло, підневільних шахтарів ще можна посадити в автобус і привезти під будівлю Міненерго на мітинг, але змусити їх щиро ризикувати, порушувати закон, жити в наметах і вступати в сутички з міліцією, як це робили опоненти режиму Януковича, точно не вийде. А робити це за відносно невеликі гроші робітники Ахметова навряд чи погодяться. Тож відтворити Майдан “Опозиційному блоку” у столиці навряд чи вдасться.

Втім, це зовсім не означає, що план “Фортеця”, розроблений в кулуарах ДПЕКу, абсолютно нешкідливий і не несе для України ніякої небезпеки. По-перше, такий масштабний перформанс може завдати державі іміджевої шкоди. По-друге, підтримання градусу негативу також ні до чого доброго не приведе, а лише накопичить у суспільстві злобу, відчай та недовіру. Ну а по-третє, фундамент, закладений Ахметовим можуть з успіхом використовувати інші деструктивні антиукраїнські сили. Як ми пам'ятаємо, так вже сталося в Донбасі минулої весни, коли розігріті “регіоналами” обивателі потрапили в руки радикальних російських провокаторів.

Олігархи з “Опозиційного блоку” затіяли небезпечну гру, яка може закінчитися дуже погано і призвести до заворушень, вуличним зіткнень та подальшої ескалації військового конфлікту на Сході. У чиїх інтересах ведеться така гра — зайвий раз пояснювати не треба. Схоже, залишки команди Януковича готові на будь-які ризики і жертви, щоб зберегти владу. На превеликий жаль великі капіталісти Південного Сходу так і не стали справжньою українською елітою, і як і раніше представляють із себе реакційну, ворожу до України силу, з якою всім громадянам, зацікавленим у збереженні і цілості української держави, мимоволі доведеться боротися.

Тож вибір в українців залишаєтся невеликий. Акції протесту, що свідомо влаштовуються заради руйнації на користь приватних інтересів окремого володаря крупного бізнесу, підтримувати не можна. І коли вже припече висловити своє незадоволення діями уряду чи президента, то й робити це слід окремо від діячів “Оппозиційного блоку”.

Денис КАЗАНСЬКИЙ