Що нам робити із надрукованою гривнею

Рецепт у влади простий — якомога більше фінансування з-за кордону. Це жахливо і звучить як вирок для нашої економіки. На щастя, попри наполегливе бажання вдягнути Україну у лахи жебрака, це неправда. У нас є потенціал місцевого капіталу для відновлення, і ми маємо його використати, аби хоч якось компенсувати негативний вплив надрукованих грошей на економіку. Що стало б нам у пригоді? Для початку не завадило б збільшити оборотність грошей в економіці.

Наразі уряд розв’язує проблему дефіциту грошей виключно їхнім друком та отриманням із позабюджетних джерел. Якщо не знайти альтернатив, зрештою це призведе до гіперінфляції та колапсу. Отут нам і не завадило би суттєве збільшення оборотоздатності тих коштів, що вже надруковані. Це складне завдання, що виходить за рамки шаблонного мислення чиновників. Нині над його вирішенням, схоже, замислюються лише в НБУ, для решти з економічного блоку це взагалі не пріоритет, бо насправді поки що жоден із пунктів так званого плану відновлення не фокусується на інтенсифікації оборотності грошових коштів, на так званих грошових агрегатах.

Що це таке? Коли ви зранку купуєте круасан, пекар замовляє продукти для його приготування і виплачує зарплату, постачальник за ці ж кошти купує бензин, трейдер — замовляє це паливо у свого контрагента, а той, наприклад, сплачує банку відсоток, банк у свою чергу також запускає в оборот ці ж кошти. А навколо цього є ще решта інших трансакцій. У результаті вартість вашого круасана мультиплікується, запускаючи велику кількість інших економічних ланцюгів. За таких умов навіть надруковані гроші можуть не нашкодити (або нашкодити не з такою силою) економіці.

От чому Україна просто зобов’язана зробити ривок у напрямі структурних реформ, які забезпечують просунуті принципи та уклади роботи ринків, колаборацій цих ринків, створення нових.

І ось лише один приклад того, як можна поєднати два непрацюючі ринки і запустити із максимальною користю.

Гейміфікація ринку капіталів, тобто використання ігрових практик у неігровому контексті, відбулася давно. Його віртуальний прообраз — ринок віртуальних активів — уже від початку ґрунтується на гейміфікації. Однак страждає на значну волатильність, тобто цінові коливання.

З іншого боку, ринок нерухомості, навпаки, має незначну волатильність та історично в Україні завжди демонструє зростання. Цей тренд є об’єктивним. Після криз він відновлюється через стрімкі коливання навколо, причому особливо швидкими темпами, що перевершують нормальне зростання цін.

Рішення для економіки полягає в тому, щоб поєднати ці два потенційні ресурси із профітом для економіки.

Коли сьогодні йдеться про велику волатильність віртуальних, чи то пак нематеріальних, активів, ми маємо звернути увагу на два фактори: віртуальні активи без забезпечення, наприклад, криптовалюти, та забезпечені віртуальні активи, наприклад, прив’язані до цінних паперів чи майна. Проблеми ринку віртуальних активів як самодостатнього феномену, що розвивається, неминучі. Проте йому немає альтернатив. Проблема лише у розумінні та роботі із суттю цього ринку. За рахунок зменшення частки незабезпеченості та зменшення волатильності інструментів.

Ринок нерухомості додасть віртуальним активам довіри до інструментів своєю матеріальною основою. Ринок віртуальних активів додасть ринку нерухомості ліквідності та може пов’язати з іншими фінансовими ринками.

Криза на ринку нерухомості, втім, так само, як і криза на ринку віртуальних активів, може і повинна бути розв’язана за рахунок його реальної трансформації з ринку для спекулянтів на ринок для приватних інвесторів і девелоперів. До війни (зараз — ніхто) саме спекулянти забирали весь ґешефт, ухиляючись, по суті, від справедливого оподаткування. Страждав кінцевий споживач, дрібний інвестор був позбавлений можливості інвестування, а девелопери були залежні від еластичного попиту.

Так, динаміка зміни індексу цін на первинному ринкові житла в Україні наростаючим підсумком становила з грудня 2015 року по грудень 2021 року 149,7%. При цьому торік вартість житла на цьому ж первинному ринку зросла майже на 10% (за даними Держстату) порівняно з 2020 роком. Отже, незважаючи на це, ми побачимо, що зростання відбувається завжди, бо це тренд. При цьому протягом значного часу за цей період зростання відбувалося нижче тренду (це приблизно 8,1%), інколи взагалі падало, але вартість усе одно зростала.

Сьогодні немає жодної статистики щодо цієї динаміки, бо ринок завмер. Водночас ринок, побудований за старими правилами, вже не існуватиме надалі. Старі інструменти інвестування (деривативи, відверто кажучи, ними були більше за формою, купівля великих обсягів напряму у забудовника товстосумами-спекулянтами не працює через зміни в оподаткуванні тощо) не діють. Нових немає. Тим більше немає інструментів, які могли б залучити до інвестування не тільки кінцевого споживача, а й дрібного інвестора. І, так, не тільки з України. Якщо припустити, що на цьому ринку одне робоче місце корелює до семи робочих місць в інших галузях, то мусимо робити висновок про те, що економіка зупинилася в шаленому обсязі. Розблокування цього процесу не тільки дасть можливість задіяти галузь, але й значно збільшить оборотність на новому ринкові. Як саме збільшаться при цьому грошові агрегати, мусимо рахувати, але це буде зростання — не запозичення, не друк коштів.

Ідея чудова, але чому уряд цього не робить? Тим паче що вже прийнятий цілий Закон “Про віртуальні активи”. Здавалося б, у чому проблема — бери та працюй. Токенізація економіки відбувається в світі шаленими темпами. Ще раз зауважимо — токенізація, наприклад, шляхом введення в обіг NFT, що є забезпеченими активами, розкішний інструмент: неможливо підробити, складно не виконати зобов’язань.

Та ні. Закон ухвалено, але чинності він не набув. А якщо і вступить у силу, то це буде закон, який, швидше, заборонятиме, ніж дозволятиме. А якщо і дозволить, то регулювати все уповноважений орган — Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), що роками та людьми довів свою шкоду економіці та здатність провалити все, що цій комісії було доручено.

Ніхто не проти прозорих правил. Але правил, не заборон.

НКЦПФР — це одіозний і створений у неконституційний спосіб орган. Монстр, який витрачає гроші з кишень платників податків на байдикування, створення видимості роботи (бо фактично йому нічого регулювати, адже “трубопровід капіталів” так і не запрацював). Його голова також призначений усупереч Конституції указом президента. Тільки не кажіть, що не знали! Президент не винен, він же діяв на підставі закону, але так вийшло, що закон суперечить Конституції. Звідки довіра до такого органу? Особливо якщо він не лише в теорії, а й на практиці демонструє тотальну некомпетентність у просуванні реформ, а чим займається сьогодні — це взагалі таємниця, вкрита мороком.

Нацкомісія — мабуть, єдиний держорган, який повністю заборонив доступ до публічної інформації та, здається, взагалі припинив будь-яку роботу, окрім відряджень свого керівника до країн ЄС (шок і треш). У Великій Британії під час Другої світової фондовий ринок закривався лише на кілька днів. В Україні, вочевидь, до перемоги. Добре, немає регулятора, то, може, інші ініціативні знайдуться? Ми ж прагнемо відновлення, чи ні?

Коли верстався так званий план відновлення, я пропонував організувати в ньому групу з ринку капіталів. Не створили. Причину процитуємо: “Немає інформації на ваш запит”. Власне, ця неоковирна відповідь і демонструє всю безглуздість інституцій, які відповідають за економіку в Україні.

Та раптом в уряду все ж знайдуться час і натхнення, бо маємо пропозиції, що потрібно робити, аби використати внутрішні резерви та принаймні спробувати пом’якшити нищівний вплив емісії.

1. Скласти та забезпечити алгоритм набрання чинності Законом України “Про віртуальні активи”.

2. Здійснити термінові кроки для забезпечення роботи ринків капіталу: привести у відповідність до Конституції повноваження регулятора ринків.

Пропозиція: НКЦПФР потрібно повністю ліквідувати, повноваження з регулювання на ринках капіталу та віртуальних активів передати Нацбанку, де повинні бути створені відповідні департаменти. До речі, маємо приклад із Нацкомфінпослуг. І знову ж, до речі, у Німеччині, інших країнах один регулятор здійснює регулювання значно більшого обсягу фінансових ринків, і це працює. Україна, що, більш специфічна, аби ускладнювати?

3. Забезпечити у новому якісному форматі інтенсифікацію ринку віртуальних активів за участі Мінцифри.

4. Призначити в уряді особу, відповідальну за проєкт цього реформування.

Чому це важливо? Бо наразі уряд разом із НКЦПФР фактично позбавили людей будь-яких засобів і механізмів інвестування, загалом множинності джерел доходів. При цьому здається, що вони не розуміють, що питання не в обмеженні якихось там окремих споживачів, бо, зрештою, такі обмеження впливають на економіку і на глобальному рівні. Навіть маючи кошти тут у країні, ми не можемо їх ефективно використовувати, самообмежуючи власну економіку. 

Олександр КОШОВИЙ, правник, економіст, аналітик, експерт в сфері функціонування ринків капіталу