Розкол команди Януковича: “Донецькі” проти групи “РосУкрЕнерго”

По різні боки опинилися дві найпотужніші групи: так звані “Донецькі”, уособленням яких є Рінат Ахметов, Борис Колесніков, Андрій Клюєв, і так звана група “РосУкрЕнерго”, представлена Дмитром Фірташем, Сергієм Льовочкіним і Валерієм Хорошковським.

Після приходу Януковича до влади боротьба між цими групами розгорнулася одразу на кількох майданчиках — за політичний вплив, за розбудову бізнесу, та за самого Януковича.

Якби подібні конфлікти спливли на поверхню в часи Віктора Ющенка, країна давно би вже стала свідком корупційного скандалу №2 — з викривальними прес-конференціями у прямому ефірі, звільненнями чиновників та закликом до акцій непокори.

Однак поки бере гору природа Партії регіонів — тримати сміття в собі, а не виносити з хати. Чи надовго їх вистачить?

Політика

Головний трофей, за який зараз змагаються групи — це спадок Миколи Азарова. І група Ахметова, і група Фірташа прагнули би якнайшвидше всадити в це крісло свого ставленика.

Глобально претендентів на прем'єрське крісло від “Донецьких” двоє: Андрій Клюєв і Борис Колесніков. Однак схоже, цей табір дійшов консенсусу, що в разі виникнення вакансії головним кандидатом буде Клюєв. Він більше готовий для технічної роботи — на відміну від Колеснікова, який тяжіє до вироблення ідеології та любить публічні виступи.

Клюєв сьогодні — це начальник виборчого штабу регіоналів на місцевих виборах. Відповідно, результат Партії регіонів — це оцінка його ефективності.

Тобто провал на виборах значно знижує шанси Клюєва стати наступником Азарова — і, відповідно, підсилює позиції в боротьбі за крісло прем'єра у ставленика групи “РосУкрЕнерго”, наприклад, Юрія Бойка.

Нещодавній указ про заборону використання зображення Януковича в передвиборчій агітації — це не лише спроба вивести президента з-під чорного піару. Це також удар під дих Клюєву. Фактично його позбавлено головного атрибуту всієї рекламної кампанії.

Підготовлено цей указ адміністрацією президента, тобто за прямої участі Льовочкіна. На публіку все пояснюється благородною метою чесних виборів. Реально — це “палка” в колеса адміністративного велосипеду Клюєва.

Однак збити Клюєва — це половина задачі Льовочкіна. Тому що окрім нього, є ще другий претендент на посаду прем'єра — Борис Колесніков.

Сьогодні відбувається трансформація Колеснікова в головного трибуна Партії регіонів. Зокрема, він став коментатором не лише популярної теми Євро-2012, але і Податкового кодексу та всього блоку економічних реформ.

Виходить, що поки група “РосУкрЕнерго” в особі Льовочкіна та Хорошковського розгрібає звинувачення у цензурі, переслідуванні істориків та закордонних експертів, Колесніков на цьому фоні “весь у білому” здобув собі нішу для постійного позитивного піару. Тобто нарощує власний рейтинг. І коли постане питання: “А хто замість Азарова?”, то Колесніков матиме найменший багаж негативу за плечима.

Зрозуміло, що такий варіант не влаштовує умовну групу “РосУкрЕнерго”.

Нещодавно громадськість була свідком цієї внутрішньої боротьби, яка роз'їдає владу. Сталося це під час Національних зборів Партії регіонів, присвяченим місцевим виборам, які відбулися в Києві.

Оскільки захід освятив своєю присутністю Янукович, то останнє слово у виробленні сценарію мало управління протоколу адміністрації президента.

За попереднім задумом, протягом заходу мали виступити Янукович, Азаров і Колесніков. Віце-прем'єр мав представити програму реформ та допрацьований проект Податкового кодексу.

Його виступ з трансляцією в ефірі УТ-1 анонсувався навіть на партійних банерах в інтернеті. Заради цього Колесніков, який перебував на економічному форумі в польській Криниці, не залишився на українську панель та спеціально повернувся до Києва на день раніше.

Колесніков ретельно готувався до промови. За п'ять хвилин до приїзду Януковича віце-прем'єр підійшов до журналістів та оголосив, що відповіді на свої запитання вони зараз почують в його виступі.

Тобто до останнього моменту Колесніков не знав, що його... викреслили зі сценарію. Слово для промови, заради якої Колесніков завчасно приїхав з Криниці, йому так і не дали.

Натомість виступити на зібранні випала честь Михайлу Добкіну. Він — новий фаворит групи Льовочкіна, якого вирішено більш активно просувати в маси. Не останню роль грає і те, що Добкін представляє харківську, а не “донецьку” групу.

Це — лише один епізод, який характеризує атмосферу недовіри та ревнощів у стосунках між “Донецькими” і “групою РосУкрЕнерго”.

Подібних прикладів безліч.

У вересні Янукович відвідав з державним візитом Китай. За словами джерел, адміністрація президента до останнього не включала у склад делегації першого віце-прем'єра Клюєва. При тому, що він очолює міжурядову комісію Україна-Китай.

Перед цим Льовочкін не ввів до складу Ради національної безпеки Нестора Шуфрича, також близького до Клюєва, а згодом взагалі домігся його відставки з посади міністра.

Наступним у черзі на звільнення був ще один соратник Клюєва — віце-прем'єр Володимир Сівкович, але від втрати посади його врятувало закінчення парламентської сесії.

Зате нещодавно стало відомо про спроби відслідковувати телефонні з'єднання Сівковича. За даними “Дзеркала тижня”, організувати оперативні заходи намагалася СБУ, очолювана Хорошковським — ще одним учасником групи “РосУкрЕнерго”.

У свою чергу, Клюєв всіляко блокував ініціативу Каськіва щодо передачі йому в підпорядкування Держагентства з інвестицій та розвитку. На цій посаді вже працював делегований Клюєвим Олександр Таран. Каськів озброївся підтримкою Льовочкіна. Суперечки тривали понад місяць. Зрештою, щоб втілити ідею Каськіва, Кабміну за проханням Льовочкіна довелося створювати паралельну структуру — Держагентство з управління національними проектами.

Інша історія — інтрига навколо права бути висунутим на мера Одеси від Партії регіонів.

Група Клюєва мала на цю посаду готового кандидата — Нестора Шуфрича. Але на Банковій були інші плани. І щоб унеможливити балотування від Партії регіонів колишнього міністра надзвичайних ситуацій, від ПР на цю посаду був делегований Олексій Костусєв. Хоча його харизма незрівняна з “полум'яним Нестором”.

Таким чином Шуфрич був поставлений перед вибором — або вийти з Партії регіонів та іти від іншої сили, або забути про свій рейтинг. У підсумку він обрав останнє — і зараз продовжує бути ніде.

Ще одна історія протистояння — навколо посади секретаря Ради національної безпеки. Це крісло й далі обіймає Раїса Богатирьова, яка делегована групою Ахметова. Але навіть неозброєним оком видно, наскільки її понижено в статусі.

Богатирьова, яка регулярно супроводжувала Ющенка в його закордонних відрядженнях та на різноманітних виїзних заходах по Україні, зараз ніде не з'являється разом з Януковичем.

Фактично її роль зведено до механічної імплементації через РНБОУ рішень, розроблених без її участі адміністрацією президента.

Льовочкіна цей статус-кво навіть влаштовує: він хоч і отримав Богатирьову в спадок від Ахметова, але вона не стала для нього конкурентом.

Бо іншим претендентом на місце секретаря Ради нацбезпеки вважався Едуард Прутнік, який міг би влаштувати під боком у Льовочкіна епіцентр з генерації альтернативних ідей — з перспективою, що все це переросло б в повторення конфліктних стосунків Зінченко-Порошенко.

Бізнес

Окрім політики, останнім часом група “Донецьких” і група “РосУкрЕнерго” одночасно поклали око на одні й ті ж самі бізнес-об'єкти на ринку нерухомості Києва. Наприклад, на столичний ЦУМ.

У липні державний пакет ВАТ “Київський центральний універмаг” придбала компанія “Київ-ділер”, яка діяла в інтересах Вагіфа Алієва — партнера Дмитра Фірташа в девелоперських проектах.

Заплатили вони 90 мільйонів гривень, насправді не придбали нічого, окрім квитка на війну. Оскільки всі активи ЦУМу разом з приміщенням і землею під ним були виведені в підприємство ТОВ “Торговий дім Київський ЦУМ”, яке контролював керівник універмагу Валерій Мазур. На самому ЦУМі залишилися ледь не самі ескалатори — і більше нічого.

Відповідно, в планах групи Алієва-Фірташа було влаштувати тяганину з поверненням у ЦУМ всіх його активів.

Однак нещодавно з'ясувалося, що пакет акцій в ТОВ “Торговий дім Київський ЦУМ”, де зараз зосереджено всі активи універмагу, придбав... Ахметов. Поки — 37%. Але найближчим часом він має довести свою частку до 100%.

Таким чином, Алієв має домовлятися не з Валерієм Мазуром, а з самим Ахметовим, щоб повернути приміщення та землю під універмагом.

Друга історія конфлікту — це будівництво житлового будинку на місці колишнього дитячого садочку біля Аскольдової могили в Києві. Це — одне з найкозирніших місць у столиці. Поряд розташований скандально відомий будинок Грушевського 9-а, де побудовані найдорожчі квартири Києва.

Декілька років тому депутат Василь Горбаль запланував звести там 18-поверховий житловий комплекс на 48 тисяч квадратних метрів. Партнером Горбаля став Вагіф Алієв, що, як вже повідомлялося, веде будівельний бізнес Фірташа.

Горбаль мав внести у спільний бізнес майданчик, а Алієв (тобто Фірташ) — гроші. Розподіл часток — 50% на 50%.

Однак виявилося, що Горбаль заклав цю землю під заставу по одному з кредитів у тоді ще власному Укргазбанку. Алієв цього не знав — а коли дізнався, то дуже обурився. І переписав на себе частку Горбаля. За це Горбаль вивів на свою третю структуру земельну ділянку.

Почалася грандіозна сварка, яка продовжилася уже після перемоги Януковича. На боці Алієва і Фірташа вписався Хорошковський. Паралельно адміністрація президента вивела Горбаля з гри, відправивши його у “заслання” губернатором до Львівської області.

Відчуваючи, що його бізнес забирають з-під носа, у Горбаля не знайшли нічого кращого, ніж шукати підтримки в конкурентів групи “РосУкрЕнерго”. Він звернувся по допомогу до Вадима Новинського — молодшого бізнес-партнера Ахметова.

Очікується, що Новинський також стане партнером в частці Горбаля, яка у нього залишилася в Укргазбанку. Після рекапіталізації Укргазбанку в 2009 році він став державним, а Горбаль з компаньйонами зберіг 12%. Коли Янукович став президентом, Горбаль розраховував сформувати лояльну до себе наглядову раду та поступово повернути собі контроль на власним дітищем. Але в підсумку до наглядової ради не потрапив жоден представник Горбаля! А на його претензії товариші по партії порадили Горбалю мовчати, натякаючи, що за оборудки часів фінансової кризи можна нарватися і на кримінальну справу.

Так Горбаль відчув, що став ягням на заклання, якого мали розтягнути сильніші та більш високо працевлаштовані соратники.

Окрім бізнесових суперечок за ЦУМ і будмайданчик біля Аскольдової могили, “Донецька” група і група “РосУкрЕнерго” змагаються за призначення своїх людей на різноманітні грошові потоки.

Наприклад, Клюєв намагався, але так і не зміг поставити свою людину на казенне підприємство “Запорізький титано-магнієвий комбінат”. Його очолив менеджер Фірташа Володимир Сивак.

Державну компанію “Укрспецекспорт”, яка займається торгівлею зброєю, очолив персональний друг Бориса Колеснікова Дмитро Саламатін. Льовочкін не зміг переламати ситуацію. У підсумку Саламатін замінив на цій посаді Сергія Бондарчука, який є товаришем Льовочкіна, кумом його сестри Юлії Новикової та братом дружини Юрія Ладного — заступника Льовочкіна в адміністрації президента.

Ще одна історія перехрестя бізнес-інтересів — навколо харківського “Турбоатома”, який намагається отримати Костянтин Григоришин, що товаришує з Льовочкіним та його бізнес-партнером Іваном Фурсіним.

Григоришин як міноритарний акціонер “Турбоатома” намагався усунути нинішнього керівника заводу Віктора Субботіна. Але того врятував Клюєв, який спеціально відправив до Харкова заступника міністра внутрішніх справ (!), що наказав повернутися до Києва співробітникам Фонду держмайна, які приїхали на збори акціонерів.

Інший приклад протистояння “Донецьких” і групи “РосУкрЕнерго” — просто показовий. Це голосування Ріната Ахметова за створення слідчої комісії для розслідування “фактів корупційної діяльності компанії “РосУкрЕнерго”.

Крім Ахметова, за створення комісії на чолі з соратником Тимошенко Романом Зваричем натиснули кнопки ще лише декілька регіоналів. Це — своєрідна “чорна мітка” власника “Шахтаря” своєму супернику за статус найвпливовішого олігарха.

Янукович

Глобальна мета обох конкуруючих груп — це бути політичною опорою для Віктора Януковича.

Очевидний шлях, який існує для групи “РосУкрЕнерго” — це зробити все, аби Янукович перестав асоціюватися лише з Партією регіонів.

Ідея Льовочкіна — створити з Януковича другого Кучму, повторивши його навіть у дрібницях. Не лише забираючи собі повноваження, але і наслідуючи модель позиціонування Януковича як “батька нації”, що перебував би над сутичкою та не був прив'язаний до якоїсь конкретної сили. Щоб невдачі Партії регіонів не били бумерангом по самому Януковичу.

Прихований сенс полягає в тому, що тільки відрив від Партії регіонів дозволить мінімізувати вплив на Януковича “Донецьких” загалом і Ахметова зокрема, що відповідає інтересам групи “РосУкрЕнерго”.

Ідея “Донецьких” — навпаки, якнайміцніше прив'язати Януковича до себе. Бути єдиним агентом у реалізації верховної волі. Це — єдиний спосіб зробити Януковича залежним, що буде запорукою подальшого політичного процвітання “Донецьких”.

Фактично зараз роль Льовочкіна схожа на роль Віктора Балоги при Ющенку. Балога, не зумівши взяти під контроль “Нашу Україну”, почав знищення партії заради створення нової партії влади “Єдиний центр”.

Вірогідна кінцева мета Льовочкіна — не зумівши опанувати Партією регіонів, створити, використовуючи наявний ресурс, паралельно ще одну “партію влади”, на яку спирався би Янукович.

Очевидно, що саме ця структура має запропонувати прем'єр-міністра замість Миколи Азарова. І якщо це буде не Льовочкін, то, можливо... Сергій Тігіпко. Головне, що це має бути реальна альтернатива прем'єру від “Донецьких”.

Саму Україну має лише втішати така взаємна ненависть всередині Партії регіонів. Можливо, саме це зупинить остаточне знищення демократії в державі.

Сергій ЛЕЩЕНКО