Росіяни руйнують структуру своєї армії, щоб створити базу для нападу на Україну

Американський військовий експерт Філіп Карбер радить Україні готуватися до нового масштабного наступу проросійських бойовиків на позиції сил АТО на сході країни вже найближчим часом. Про те, на підставі чого він робить такий прогноз та про свою оцінку рівня готовності Збройних сил України протистояти новим атакам експерт розповів в інтерв'ю кореспонтенту ТСН Наталці Пісні.

- Ви часто буваєте в Україні, яка мета цих поїздок?

— Насправді, я щойно повернувся звідти, це моя 15-та поїздка з березня 2014 року. Я їжджу, бо більше ніхто не їздить, тобто, я не говорю про посадовців, але насправді до України доїжджає дуже обмежена група осіб — американців з військовим досвідом, особливо, якщо йдеться про зону АТО і передову. Тому так, я їжджу і доволі часто, тому що комусь потрібно це робити, зрештою, писати всі ці доповіді і розповідати потім тут — і в Сенаті, і в Конгресі, що відбувається насправді (Філіп Карбер разом із генералом Веслі Кларком — автори кількох доповідей стосовно ситуації на сході України, які вони робили для Сенату та Конгресу США — авт.)

Є ще кілька причин — Україна просить про військову допомогу, і я маю говорити про це і в Конгресі, і в Пентагоні, і в Білому домі. І про те, що саме потрібно, і про те, як використовується те, що у них є. І мені справді потрібно пояснювати, чому потрібно те чи це. Тобто, коли ти там і ти на власній шкірі відчуваєш життя українських військових, у яких немає протитанкової зброї, вони часто потрапляють під масовані артилерійські обстріли і в них все ще немає радарів. Тобто, після кожної поїздки я точно можу написати справжню доповідь. По-друге, у нас є Мінські угоди. І це була дуже важлива річ в той час, коли вона підписувалася, але є проблема з її виконанням, і хтось має говорити про те, чому її треба змінити і поправити. Третє: Сполучені Штати відрядили тренерів, щоб ті навчали українців, і цим займаються мої друзі. 

- Де саме?

— Під Львовом (Яворівський полігон — авт.), у тренувальному центрі. І мої друзі страшенно щасливі, вони кажуть: “Ми і справді спершу хотіли показати і навчити їх тому, що знаємо самі. Але тут дивна річ: ми навчилися більшого у українців, ніж навчили їх. Вони досвідченіші, вони переживали такі обстріли, під які ми в житті не потрапляли. Вони постійно працюють під наглядом безпілотників, ми такого в житті не переживали. І проти них — вся найновіша російська зброя, це електронна війна, з якою в нас немає подібного досвіду”. Насправді, Україні є чому вчити більше, ніж вчитися самій — в розрізі цього військового конфлікту. І саме за цей військовий досвід я дуже вдячний, бо мені є що розповісти людям, коли я повертаюся. І це того варте. 

Насправді, Україні є чому вчити більше, ніж вчитися самій — в розрізі цього військового конфлікту

Філіп Карбер

- І як там, у нас на війні?

— Я дуже вражений тими “малюками” на фронті, тими дітьми. Вони живуть в надзвичайно складних умовах, під постійними артилерійськими і мінними обстрілами, вони просто повторюються по кілька разів на день, ніхто не може передбачити, чи виживе він завтра або навіть сьогодні вночі. І те, що я можу бути поруч із ними — це найбільша честь у моєму житті. І ще я б хотів додати — я зустрічав чимало українських командирів — там, на фронті, і от що я можу сказати: вони круті. Вони відрізняються від нас, не всі однакові, але я дуже вражений ними. Під час останньої своєї поїздки я був зі спецпризначенцями з Лану (Широкий Лан, тренувальний полігон на Миколаївщині — авт.). Це були і морські піхотинці, і інші загони, і я можу сказати: вони — одні з найкращих в світі. 

- А чому Ви так вважаєте?

— Вони вмотивовані, у них був рік навчань в умовах справжньої війни, це коштувало багатьох життів, і вони засвоїли урок і зараз вони — надзвичайні. І те, що найбільше мене захоплює, це те, як вони не просто дають собі раду з тією бідною зброєю, яка в них є, вони б'ються і роблять це надзвичайно добре. 

- Давайте так: яка саме зброя є у тієї бригади, з якою Ви були?

— Це зброя радянських часів, таку вже й не випускають. БТРи їздять на керосині, вони спалахують, як смолоскипи, танки, які перебрали, підрихтували, підлатали — і так кілька разів. Артилеристи, які роблять кілька сотень пострілів щодня, що вже й гармати позношувалися. Але це — все, що в них є. Протитанкової ефективної зброї у них немає, тобто, тієї, що вразить броню російського танка. І в цьому випадку вибір невеликий — доводиться або користатися власною артилерією, або підпускати танки настільки близько, щоб вистрибувати за ними. Я бачив на навчаннях українців, які застрибували на танки, що рухалися. Тобто, вони в повному сенсі слова застрибували на них, щоб пошкодити двигун. І ти дивишся на це і думаєш: “Це божевілля!” Але це все, що вони можуть зробити. 

- Ми з Вами обоє знаємо, який стан справ і з чим українська армія зустрічає добре озброєну російську армію. Як Ви вважаєте: слід чекати в серпні чергового нападу?

— Знаєте, минулого літа, якщо бути зовсім точним, це було 23 липня, на закритій сесії з комітетом Конгресу з питань озброєнь — вона тривала більше 3 годин — ми з генералом Кларком мали доповідь. І я прогнозував російський удар  за місяць. І помилився на один день. 

Зараз вони координують і добре керують всім так званим корпусом армії і це зовсім не те перегрупування військ, яке зазвичай робиться, коли ти готуєшся до довгого перемир’я і того, що воно працюватиме.

- Іловайськ почався раніше.

— Так. А ще ми з Вами говорили минулої осені і я говорив про удар взимку — і він почався 17 грудня. Тому знаєте, якщо чесно, мені страшно робити прогнози. Це погіршує нашу з Україною карму. 

- Але зараз вже та ситуація, коли про такий розвиток подій говорить багато джерел.

— Маю погодитись: якщо Ви подивитеся на певні знаки, симптоми і показники. По-перше, оцініть те, що кажуть представники так званих сепаратистів, вони всі патякають про те, що слід чекати наступного удару. Наступний момент, на який слід зважати — Москва. Провідні військові експерти і аналітики, з відомими світу іменами, публічно пишуть про порушення Мінських угод і майбутній удар.

І Росія змінює розстановку сил. Коли вони заходили минулого літа, то заходили так званими тактичними групами. Ще більше їх у різному складі зайшло на українську територію впродовж зимової атаки. Тепер вони змінюють структуру підрозділів і бригад, особливо, механізованих. Вони направляють Західний корпус військ, той, що між Донецьком і Маріуполем, найбільше сконцентрований під Волновахою і Північний корпус, між Донецьком і Луганськом, вбік Краматорська. Тобто, це перегрупування військ.

Далі: у них покращилася робота розвідки — та, яка працює на російській техніці та електроніці — вони посилили підрозділи важкою артилерії, тобто, зараз вони координують і добре керують всім так званим корпусом армії і це зовсім не те перегрупування військ, яке зазвичай робиться, коли ти готуєшся до довгого перемир'я і того, що воно працюватиме. Це те перегрупування військ, яке робиться, якщо ти збираєшся завдати великого і масованого удару. 

- А чому серпень?

— Чому серпень — бо на це потрібен час, бо російські загони не настільки добре треновані і організовані, вони тільки краще озброєні. Впродовж останнього часу вони навчали та тренували піхоту. Подивіться — всі, хто заправляє в так званих “військах ДНР”, це росіяни — артилеристи, танкісти, спецпризначенці. Але піхота — це новобранці, це призовники і вони не дуже хочуть воювати. Тому їх укріплюють спецназівцями і десантниками, іноді — відрядженими чеченцями. І з усього цього з'являється певний військовий, армійський феномен, бо в піхоту беруть ще й колишніх в'язнів, яким видають горілку та таблетки, і роблять із них гарматне м'ясо. 

- Ви їх на власні очі бачили?

— Я бачив речові докази, артефакти однієї з атак цих нещасних, їх ще називають “зомбі”. Я бачив тіла після бою. І я багато говорив про це з українцями. Насправді, найбільше “зомбі” сконцентровано в Північному секторі. Я вперше зіткнувся з ними неподалік Дебальцевого. От де було безліч “зомбі”. Це було ще під час зимового нападу. Тоді звільнили тисячі людей з колоній, одна з них — у Луганську, і це була перша спроба, я б сказав — перший “зомбопризов”. Хочеш з в'язниці — підписуєш папірець, тиждень тренуєшся, далі — тебе відправляють у бій. Росіяни — за тобою, а українці — перед тобою. Хиляєш горілки, заїдаєш таблеткою — і вперед до задоволень. Тіла в ряд — ось це справжнє божевілля. Тому, насправді, українська піхота таких і називає “зомбі”. Вони ходити від наркотиків не можуть, не те, що ховатися або захищатися від бронемашин. Але як на мене, це слабкість, а не сила російської армії. Бо “зомбі” ніяк не покращують і не роблять більш відповідальними російських новобранців-піхотинців. А це — 60 відсотків російської армії, оці призовники-новобранці. Інша велика слабкість, яка у них є — це те, звідки вони передислоковують частини. Під Донецьким аеропортом були морпіхи з Мурманська! Вони беруть артилеристів та піхоту з Сахаліну і Далекого Сходу! 

- Звідки Ви знаєте?

— О, у нас ціла мапа стосовно цього намальована, я Вам покажу. Це щось абсолютно неймовірне: 40 тактичних груп із усієї Росії! Вони фактично руйнують всю структуру армії, для того, щоб створити базу для нападу на Україну, і наповнюють її подекуди всіляким людським непотребом. Тобто, хорошу піхоту вони теж кидають на критичні напрямки для участі в важливих атаках, але в більшості беруть участь “зомбі”. Тобто, це неймовірно цікаво за ними спостерігати. Вони зміцнюють військовий корпус фаховими військовими, тими, що керують і координують підрозділи, але самі підрозділи — це “зомбі”. Звісно, це забирає кілька місяців, щоб зробити з новобранців і “зомбі” щось більш-менш організоване, щоб підготувати їх, щоб відпрацювати командну роботу. І це те, що відбувається просто зараз. Тобто, зараз, станом на початок серпня, вони вже готові до бою. І частини вже отримали нову зброю, важку артилерію. Тому зараз — дуже небезпечний час. 

- Звідки чекати удару? Широкине? Маріуполь? 

— Якби я знав — поїхав би туди і взявся за рушницю. Один із ключових моментів будь-якого хорошого військового плану — раптовість атаки там, де ти її не чекаєш. 

Наталка ПІСНЯ