Реальна перевірка репутації покупців ЗМІ розпочнеться, коли запрацює реєстр олігархів — Загребельська

 Що передбачено законом про деолігархізацію

В антиолігархічному законі зазначено, що уповноважений орган здійснює перевірку ділової репутації потенційного покупця ЗМІ в порядку, визначеному Нацкомісією. Але здійснюється перевірка не всіх покупців ЗМІ, а виключно тих засобів масової інформації, які належать особам, які внесені до реєстру олігархів. Тож законом Міністерство юстиції буде перевіряти не всіх покупців ЗМІ, а виключно тих, які купуватимуть ЗМІ вже у тих осіб, які внесені до реєстру.

Сьогодні поки що жоден олігарх до реєстру не внесений. Відповідно перевірку жодного покупця жодного ЗМІ Міністерство юстиції проводити не буде. Коли до реєстру внесуть кілька прізвищ, Міністерство юстиції буде перевіряти ділову репутацію тільки по тих договорах купівлі-продажу, де особа з реєстру олігархів продаватиме ЗМІ якійсь іншій особі.

Порядок перевірки ділової репутації був ухвалений ще в лютому цього року. І тоді вже було визначено, що цим уповноваженим органом буде Міністерство юстиції. Але в силу якихось причин в положення при Міністерстві юстиції ці повноваження внесли лише в вересні. Тобто насправді те, рішення, яке було ухвалене зараз, є виключно формальним. Тобто це узгодження різних документів. Насправді поки це буде абсолютно недіючою нормою, доки ми не побачимо перше прізвище в реєстрі та доки ця особа, яка з'явиться в реєстрі, не виявить бажання своє ЗМІ продати.

Яка мета цієї перевірки

Це зроблено для того, щоб олігархи, продавши своє ЗМІ, не зробили це суто формально — для того, щоб виключити (себе — ред.) саме з реєстру олігархів, а насправді продажу не відбудеться. Хоча, на жаль, ця перевірка не усуває головний ризик, для чого вона і була зроблена.

Що означатиме фіктивний продаж свого ЗМІ олігархом

Це може бути абсолютно формальна річ. Цей порядок не передбачає перевірки реальності цієї угоди. Тобто чи не є ця угода фіктивною. Відповідно особа, яка буде внесена до цього реєстру, може суто формально вдати, що вона продала це медіа якійсь особі, яка певним чином наближена до неї, але юридичних зв’язків, які лежать на поверхні, немає. І тим самим втратити статус олігарха. І ця особа, яка начебто у нього придбає це ЗМІ, може пройти цю перевірку. Тому такий формальний продаж також можливий.

Як Мін'юст перевірятиме ділову репутацію

Ділова репутація з точки зору законодавця і Мін’юсту — це виключно формальні речі. Мін’юст перевірить, чи не накладені на вас санкції, чи немає у вас незнятої чи непогашеної судимості, чи не було випадків, коли ви системно не платили аліменти або не сплачували податки, чи не порушували ви системно банківське та податкове законодавство, чи не було щодо вас якихось заходів у зв'язку з тим, що ви є терористом або взаємодієте з терористичною організацією, а також Мін’юст перевірить звіт оціночної компанії або аудитора, який ви маєте подати на підтвердження того, що цей засіб масової інформації коштує стільки, скільки зазначено в проєкті угоди, і за скільки ви його купуєте.

Чи буде перевірятися походження коштів, за які купується ЗМІ

Це не передбачено. Для цього потрібно провести ґрунтовну реформу всіх процесів в Україні, аби це щонайменше можна було перевірити. Враховуючи те, що сьогодні ми дивимося закон про олігархів як на можливість закрити формально чергову дірку там, де передбачили, що цей закон буде працювати та олігархів не стане лише завдяки цьому закону, то ми й ми бачимо таку суто формальну нормативку, аби відзвітуватися перед виборцями.

Цей закон багатьма українцями був сприйнятий як перемога. І це було настільки масово і публічно, що навіть наші міжнародні партнери були вимушені стриматися від критики цього закону, тому інакше вона могла бути сприйнята як їхня незгода з тим, що Україна буде боротися з олігархами. Тому коли пан Порошенко переписує канал на колектив своїх журналістів або пан Ахметов відмовляється від ліцензії, це сприймається як результат дії цього закону і велика перемога.

Тож нам подали цей закон про олігархів як чарівну таблетку, що можна не робити антикор, антитраст та правосуддя, а просто ухвалити цей закон та зробити реєстр, і все зміниться. Але, на жаль, нічого не зміниться. 

Що потрібно зробити, щоб насправді обмежити вплив олігархів

По-перше, потрібно посилити Антимонопольний комітет. Має бути реформа Антимонопольного комітету, яка, з одного боку, має забезпечити незалежність цього органу від політиків, наскільки це можливо. Зокрема це процедура призначення та звільнення, а також особи, які повинні туди потрапляти. Коли в Україні прізвище голови Антимонопольного комітету буде не менш відомим, ніж прізвища Генерального прокурора або голови НАБУ, і суспільство не менш цікавитиметься цим прізвищем, тоді ми почнемо рухатися в цьому напрямку.

Також Антимонопольному комітету потрібно посилити його повноваження, тому що сьогодні це фактично орган, який є абсолютно безпорадним. У нього є низка всього написаного в законі, але механізми реалізації цього дійсно є дуже обмежені. І навіть людині, яка буде щиро хотіти щось зробити, це зробити буде складно.

Крім того, має бути максимальне залучення суспільства до роботи Антимонопольного комітету. У Сполучених Штатах Америки якщо Антимонопольний комітет оштрафує якогось монополіста, тисячі американців вишукуються в чергу до суду, щоб отримати з цього монополіста відшкодування в потрібному розмірі. В Україні такого немає. Коли оштрафували компанію “ДТЕК”, ми не побачимо українців під судами, які з Ахметова будуть стягувати переплачені гроші. Цей механізм задекларовано в законі, але він не працює. У нас передбачена подвійна шкода, але зараз “Слуги народу” хочуть скасувати подвійну шкоду і замінити її на одинарну.

Щодо антикору, то не може бути ситуація, коли антикорупційний прокурор призначається півтора року. Ми входимо в конкурс на голову НАБУ, який буде довгим, і я підозрюю, що буде така сама півторарічна чи дворічна епопея. Як тільки ми сформуємо антикорупційні органи і там не буде суб'єктів, які підконтрольні владі, то сегмент антикору ми можемо вважати сформованим.

Щодо правосуддя, то має бути судова реформа, яка зараз відбувається. На жаль, ми знову спостерігаємо, що у Вищу раду правосуддя — головний орган, який має бути провідником цієї реформи, — потрапляє одна особа з бездоганною репутацією, яка себе нормально зарекомендувала, а інша — підконтрольна Офісу президента. Якщо ж у Вищій раді правосуддя будуть сидіти люди, підконтрольні Офісу президента, а зараз такий ризик дуже великий, то ми можемо забути про те, що ми можемо зробити деолігархізацію за прикладом західних країн.