Рахунок за бездіяльність: скільки коштувала Україні багаторічна непродумана економічна політика

 Днями за завданням президента було презентовано “Економічний аудит країни” та “Вектори економічного розвитку”.

Ці документи мають стати основою в розробці “Національної економічної стратегії-2030”.

Координатором з розробки стратегії визначено Центр економічного відновлення, експертні обговорення та валідація ідей відбуваються саме тут.

Чим презентований аудит відрізняється від інших?

Державна аудиторська служба та Рахункова палата аналізують зокрема результати впровадження державної політики в різних сферах. Але для того, щоб робити висновки про майже 30-річний період управління економікою, потрібно бачити ширшу картину з конкретними відповідями на питання.

Серед них — скільки недоотримала економіка через відсутність реформ та неефективне управління, скільки кожен українець втратив через відсутність таких реформ за 30 років, а також які кроки та в яких галузях необхідно реалізувати, аби повною мірою розкрити економічний потенціал.

Стартові позиції

Україна отримала значні стартові можливості та ресурси після розпаду СРСР і здобуття незалежності.

На початку 1990-х років в Україні був сформований комплексний промисловий сектор з великими добувними та металургійними підприємствами, розвиненим машинобудівним, хімічним виробництвом, комплексом галузей з виготовлення широкого асортименту продовольчих і непродовольчих споживчих товарів.

Транспортна та енергетична інфраструктура повністю відповідала потребам високорозвиненого на той час промислового сектору. Україна перебувала в подібних умовах з країнами Східної та Центральної Європи, багато з яких також почали переходити до ринкової економіки.

Польща, Литва та Чехія пройшли постсоціалістичну трансформацію, швидко та відносно успішно провели ключові реформи, зокрема цінову та торговельну лібералізацію, ефективну приватизацію, податкові реформи та реформи ринку праці, створили систему верховенства права та антикорупційні інституції.

Зростання економічного розриву між Україною та Польщею, дохід на душу населення за ПКС, дол

Порівняно з цими країнами, в Україні реформи відбувалися або із значним запізненням, або не починалися взагалі. За роки незалежності Україна не змогла забезпечити беззаперечне верховенство права, провести повноцінну дерегуляцію, створити сприятливі умови для інвестицій та ведення бізнесу.

Кожна зміна влади призводила до зміни пріоритетів, гальмування попередніх реформ і спроб почати нові, які не доводила до кінця наступна влада.

Зрештою, ця непослідовність та нехтування правилами створення позитивного бізнес-клімату призвели до виродження промислового та енергетичного комплексу, зносу інфраструктури, низького рівня продуктивності праці та загальної неефективності більшої частини економічних і політичних інститутів.

Як наслідок, реальний ВВП в Україні нижчий, ніж 30 років тому, а через таку непослідовну державну політику країна не змогла повністю використати свій потенціал — природний, географічний, людський і технологічний.

Дохід на душу населення за паритетом купівельної спроможності в Україні майже в чотири рази менший порівняно, наприклад, з польським.

Нереалізований потенціал

Далі виділив декілька тез з аудиту, які плануємо взяти в роботу для обговорення в рамках підготовки “Національної економічної стратегії-2030”.

* Україна володіє 28% світового чорнозему, який займає понад 40% української території. Однак існування мораторію на продаж землі призвело до того, що земля зазвичай не працює як актив і застава, у неї мало інвестують.

Це стримує розвиток садівництва, іригації, вирощування високомаржинальних культур, що могли б додати 8,5 млрд дол на рік до українського ВВП.

* Україна розробляє лише 36% розвіданих родовищ корисних копалин, тоді як є європейським лідером за запасами відносно рідкісних і затребуваних металів (літію, титану). Нарощення видобування корисних копалин дозволило б знизити залежність від імпорту на 10 млрд дол протягом десяти років.

Потенціал надр України

* Україна не повністю використовує лісові площі, які становлять 16-19% від площі країни. Україна експортує переважно продукцію первинної обробки, тоді як високу додану вартість створює меблева промисловість. Не збільшуючи обсяги рубок, маємо створювати більше продуктів з високою доданою вартістю.

Лісистість та використання лісів в Україні

* Україна використовує лише 25% аквакультурного та 62% гідроенергетичного потенціалу водойм, а через занепад системи зрошення і погане водозабезпечення двох третин території країни аграрний потенціал використовується менш ніж на третину.

Потенціал використання водних ресурсів під аквакультуру

* Частка основних доріг, що потребують капітального ремонту, зросла більш ніж утричі за 2011-2016 роки. Однак основні дороги протяжністю 23 572 км становлять лише 14% від сукупної протяжності доріг. У зношеному стані перебувають 90% доріг загального користування.

* Більшість активів залізниці критично зношені: у деяких випадках зношеними є майже 100% інфраструктури.

* Близько 64% енергоблоків ТЕС — на межі граничного ресурсу та фізичного зносу. Рівень зносу електричних мереж обленерго становить 60-70%, українці сидять без світла через аварії найдовше серед усіх європейців.

* Експорт України на 54% складається з товарів з низькою доданою вартістю. У 2019 році 61% експорту становили продукти рослинництва (з продуктами переробки), чорні метали та вироби з них. Серед них переважають неперероблені продукти: 62% — у рослинництві та 89% — у чорних металах.

За даними International Trade Center, нереалізований потенціал товарного експорту України у 2019 році становив 24 млрд дол.

Найбільшим неосвоєним ринком для України є Китай. Експорт до цієї держави можна наростити на 1,9 млрд дол. Основною перешкодою для нарощування експорту в Китай є дискримінаційні умови до багатьох українських груп товарів, які мають середню чи високу додану вартість.

Також до країн з найбільш нереалізованим експортним потенціалом України належать Німеччина, Туреччина, Італія, Польща, Індія та Єгипет.

Оцінка торговельного потенціалу України до обраних країн-партнерів, млн дол

Україна використовує 25-30% транзитного потенціалу: аеропорти поступаються аеропортам Катару і Туреччини в якості транзитних хабів між Азією та Європою, а транспортна мережа не інтегрована у регіональні транспортні проєкти (Пан'європейська транспортна мережа та Новий шовковий шлях).

* В Україні відсутнє привабливе середовище для іноземних інвесторів, що дозволило б виграти боротьбу за капітал на міжнародному ринку.

У 2019 році Україна залучила 5,8 млрд дол прямих іноземних інвестицій — майже втричі менше, ніж Польща. Низький рівень життя населення в Україні став причиною появи ключового інвестора для України — трудових мігрантів.

Потенціал по секторах

Якщо зробити декомпозицію економіки на сектори, то тут теж можна виділити декілька тенденцій.

* Відсоток зайнятих у промисловості знизився суттєвіше, ніж в інших країнах, де спостерігалося незначне зменшення і навіть зростання (Туреччина). Загальний рівень доданої вартості у промисловості зріс лише на 4%. Литві, Чехії і Туреччині вдалося збільшити цей показник на 185%, 91% та 248% відповідно.

* В аграрному секторі, на перший погляд, простежуються позитивні тенденції, однак тваринництво в Україні суттєво деградувало: на відміну від Польщі, Туреччини та Білорусі, індекс виробництва знизився на 26%.

Попри зростання рослинництва, Україна помітно поступається продуктивністю в секторі. Продуктивність праці утричі нижча, ніж у Білорусі, Литві і Туреччині.

* У сфері послуг, попри зростання частки зайнятих, додана вартість майже не зросла на відміну від інших досліджуваних країн. Точніше, зростання становило лише 1 284 дол на працівника. Для порівняння: додана вартість на працівника зросла на 12 565 дол у Чехії, 15 339 дол у Польщі, 15 823 дол у Литві. Відрив критичний навіть з урахуванням потенційно високого ступеня тіні в секторі.

Зазначені фактори стали причиною того, що за роки незалежності рівень розвитку економіки в цілому не змінився, хоча інші країни динамічно зростали.

Джерело для економічного зростання

Через обмежені стимули для економічного зростання рівень розвитку людського потенціалу та рівень якості життя людей — на дуже низькому рівні.

Незважаючи на високий розвиток освітньої екосистеми та чи не найвищий рівень грамотності у світі, загальний рівень людського розвитку в Україні має критично низький показник у регіоні.

Причинами цього є низька якість умов життя, а також низький рівень розвитку превентивної медицини, гарантування захисту від надзвичайних ситуацій та соціальної згуртованості населення. Безумовним джерелом для економічного зростання в майбутньому є саме людський потенціал і технології.

Саме такі пріоритети закладені у визначених векторах економічного розвитку, що стануть основою “Національної економічної стратегії-2030”. Адже якість життя кожного українця є головною метою розробки цих документів.

Саме розвиток орієнтованих на людину політик на національному та локальному рівнях дозволить забезпечити необхідне для добробуту українця середовище та створить умови для виявлення і розвитку його потенціалу.

Створення сприятливих умов для життя і праці в Україні дозволить суттєво зменшити рівень трудової еміграції громадян і розкрити потенціал людського капіталу в розмірі 270 млрд дол протягом десяти років, у тому числі завдяки зростанню продуктивності праці.

Кирило КРИВОЛАП, директор Центру економічного відновлення, радник прем'єр-міністра