Процесс “фирташизации” власти

Погоджуюся відразу з трьома тезами, які дозволяють коротко підсумувати те, що сталося у Відні на процесі Фірташа. 1. Це був прекрасний лакмус для виявлення гнилизни в українському істеблішменті. 2. Нічого принципово нового (принаймні, такого, що не було б відомо досі у вузьких колах) не прозвучало. 3. Репутація Кличка, фігуранта начебто “договорняка” з Фірташем та Порошенком, зруйнована остаточно. Хто-хто, а мер Києва — в числі особливо постраждалих, адже за півроку відбудуться місцеві вибори, на яких Кличко, очевидно, балотуватиметься знову.

Хай там як, але і до бенефісу у Відні (маю на увазі його свідчення у закритому режимі) столичний голова достатньою мірою “засвітив” свої зв’язки і з Фірташем, і з Льовочкіним. У Київраді постреволюційного періоду ці двоє добродіїв були постійно присутні. Присутні, звісно, не безпосередньо, а через своїх людей — дрібних і не зовсім чиновників. Як то кажуть, хто має очі, той побачить. Наприклад, першого заступника голови КМДА Ігоря Ніконова складно не побачити. Це, так би мовити, типовий приклад “фірташізації” київської влади.

Про Ніконова можна розповідати годинами. Але якщо скоротити інформацію по максимуму, то варто пригадати, що він є одним з найбільш відомих київських забудовників, людиною, яка, по даним ЗМІ, до Євромайдану вела спільний бізнес з Дмитром Фірташем, а також — сусідом Сергія Львочкіна по елітному заміському котеджному містечку “Золоті ворота”. До того, як стати власником будівельної компанії “К.А.Н. Девелопмент”, Ніконов співпрацював з газовою імперією Ігоря Бакая, встигнувши протягом цього періоду набути чимало корисних зв’язків — зокрема, з тим таки Фірташем та його партнером Вагіфом Алієвим.

Спільно з Алієвим Ніконов побудував бізнес-центр “Домінант”, а згодом і центр “Arenа Entertainment” (обидва об’єкта викупив Алієв), а для Фірташа Ніконов “виростив” “Арену Сіті”. На цьому співпраця не припинилася: невтомний “прораб” Фірташа розпочав зведення найбільшого свого об’єкту — ТРЦ Respublika. “Республіка” мала бути здана в експлуатацію у 2014-му, проте, зі зрозумілих причин, будівництво заморозили. Втім, тепер, коли Дмитро Фірташ запланував повернення в Україну, присутність замовника, можливо, вдихне у проект нове життя.

Згадавши Ніконова, не можна не згадати і його найближчого партнера — Вадима Столара. Столар у минулому — нардеп від Партії регіонів. А ще — друг Льовочкіна (це вже без строків давності). Разом із власником корпорації “Укрбуд” Максимом Микитасем (як і Столар, Микитась є депутатом Київради), як пише преса, він активно забудовує Микільську Слобідку. А Микитась навіть розпродує квартири у незавершеному будинку — до речі, дозвіл на його зведення Державна архітектурно-будівельна інспекція видала лише в січні 2015-го, хоча на той момент будівництво тривало вже місяців дев’ять.

Ще одним цікавим персонажем є Павло Рябікін. Рябінін, як і Ніконов, є, по-перше, заступником голови КМДА, а, по-друге, давнім знайомим Бакая. І не тільки Бакая. Як юрист Рябікін, по різним даним, мав зв’язки з рядом українських олігархів — від Павла Лазаренка до Костянтина Жеваго. Подейкують, що в часи прем’єрства Юхима Звягільського Рябікін розробляв схеми щодо того, як легалізувати гроші олігархату за кордоном.

Будівництвом, як Ніконов чи Столар, Рябікін не займається. В нього — більш вишукане покликання. Рябікін та його дружина Галіна зареєстровані власниками 20 компаній, деякі з яких також пов’язані з Фірташем. Зам голови КМДА володіє, по відкритим джерелам, зокрема, рестораном “Sanpaolo” і яхт-клубом “Маячок”, на території якого є футбольне поле, де полюбляє ганяти м’яча все той таки Сергій Льовочкін. До речі, минулого року заступники Кличка на додачу до “голих” ставок неодноразово отримували премії, і Рябікін був теж в числі нагороджених — мабуть, за внесок у розвиток вітчизняного спорту та кулінарії.

На увагу, нарешті, заслуговує і такий собі Мурад Магомедов — призначений Кличком керівник “Київтранспарксервісу”. Раніше Магомедов очолював дочірнє підприємство “Київтранспарксервісу” під назвою ДП “Київтранспарксервіс—1”. “Київміськбуд”, котре, у свою чергу, контролював Сергій Льовочкін та екс-голова Державного управління справами Андрій Кравець. Це, до речі, той самий Кравець — “колишній завгосп Януковича” — котрий літав до Відня у групі підтримки Фірташа. Коло, як бачимо, замкнулося.

Те, що столична влада працювала і працює не на киян, а на Фірташа і Льовочкіна, є цілковито очевидним фактом. Яскравий скандал у Відні послужив стимулом для реконструювання зв’язків на кшталт тих, які описав я. Втім, по великому рахунку, навіть це не має великого значення. В країні, де не відбулася деолігархізація, колода карт із зображенням “до болі знайомих облич” буде тасуватися постійно.

Але Кличкові, гадаю, за жодних обставин вже не місце у мерському кріслі. Принаймні за власну нещирість та хитрі підкилимні ігри фірташевський кишеньковий градоначальник має піти у відставку. І якщо не добровільно, то внаслідок виборів — благо, до них вже лишилось небагато.

Михайло ПОЖИВАНОВ