Протистояння політичних динозаврів — 2024: Чи зможе Байден перемогти Трампа?

Як завжди, наприкінці грудня мешканці Сполучених Штатів занурюються в теплу атмосферу різдвяних і новорічних свят. Утім, цього разу навіть святкова метушня не здатна притупити, бодай тимчасово, гостроту політичного протистояння, яке охопило американське суспільство напередодні президентських виборів 2024 року.

За час свого відносно короткого існування США декілька разів переживали періоди крайньої соціальної напруги, але навіть на їхньому тлі наступні вибори мають шанси увійти в аннали історії.

Певні факти можна віднести до категорії цікавої статистики. Наприклад, Дональд Трамп є четвертим колишнім президентом США, який повторно — після перерви — намагається балотуватися на цю посаду й у разі обрання стане лише другим президентом, якому вдалося повернутися до Білого дому (1892 року це зробив Гровер Клівленд).

Набагато суттєвішими є інші обставини сучасних президентських перегонів. Імовірно, наступного року світ побачить дуель лідерів, які перебувають у фінальній фазі принаймні своєї політичної кар’єри. Джо Байден — найстаріший за всю історію США президент країни. Наближається до свого 80-річчя й Дональд Трамп. Очікуване протистояння політичних динозаврів вочевидь дисонує зі зрослим впливом на різні аспекти життя країни американців, які народилися починаючи з 1981 року (так звані Millennials та Generation Z). Очікується, що саме молодь справить помітний, а може, й вирішальний вплив на результати виборів (зокрема на тих, хто належить до Generation Z, уже припадає 20% американського електорату). Якщо 2020 року ця категорія виборців становила важливу частину коаліції, що забезпечила перемогу кандидата від демократів, то нині симпатії молоді розподіляються майже нарівно між Байденом і Трампом (47 і 48% відповідно, згідно з листопадовим опитуванням CNN). Колишній президент присвятив проблемам молоді спеціальну статтю й пообіцяв “зробити Америку знову великою для молодих людей”.

Мабуть, передчасно робити прогнози щодо того, чи вдасться Трампу “причарувати” більшість молодих виборців, які все ж тяжіють до Демократичної партії. Втім, можна констатувати, що політик, президентська каденція якого була позначена некомпетентністю та непередбачуваністю й закінчилася штурмом будівлі Конгресу США натовпом його фанатів, може знову стати кандидатом у президенти від Республіканської партії та серйозно претендує на виграш у президентських перегонах. Авторитетний журнал The Economist розмістив на своїх шпальтах статтю з промовистим заголовком “Шанси Дональда Трампа на перемогу на виборах виглядають жахливо реальними”.

Упевненій ході колишнього президента до нової республіканської номінації не завадили навіть його проблеми з правосуддям: проти нього висунуто 91 кримінальне звинувачення в межах чотирьох судових процесів, включно зі звинуваченнями, пов’язаними зі спробами скасувати результати президентських виборів 2020 року.

Хоч як парадоксально, але висунення кожного нового звинувачення проти Трампа додає рішучості його фанатичним прихильникам серед партійної “бази” та конвертується у збільшення надходжень до каси його виборчої кампанії. Іноді здається, що він має талант демагогічного гіпнозу: активісти Республіканської партії вважають колишнього президента жертвою вашингтонських інституцій і захисником суто американських цінностей. 20% американців вірять, що вибори 2020 року сфальсифікували демократи.

Трампу вдалося посилити контроль над Республіканською партією, витіснивши представників її традиційного істеблішменту на партійний маргінес. Показово, що під час недавньої спікеріади всі кандидати на посаду спікера Палати представників Конгресу намагалися заручитися його підтримкою. Саме “благословення” Трампа розчистило шлях до спікерського крісла Майкові Джонсону. Також усі кандидати на посаду президента від Республіканської партії за винятком Кріса Крісті утримуються від прямої критики колишнього президента, щоби не накликати гнів партійних активістів.

Отже, перед першими республіканськими праймеріз у штаті Айова, які мають відбутися 15 січня 2024 року, Дональд Трамп виглядає незаперечним фаворитом у боротьбі за номінацію Республіканської партії. Станом на 17 грудня його перевага над Роном ДеСантісом становила 51%, над Ніккі Гейлі — 52%. Серед республіканців Айови він обігнав найближчих конкурентів на 30 і 35% відповідно.

Подальший перебіг кампанії у республіканців залежатиме від результатів праймеріз в Айові та Нью-Гемпширі, де відрив Трампа від Гейлі становить 25%. За оцінкою переважної більшості експертів, перемога Трампа в цих штатах зробить інших претендентів неконкурентоспроможними. Єдине, що може вплинути на республіканський загал (як морально, так і з огляду на можливість програшу на загальнонаціональних виборах) — це засудження Трампа за одним із кримінальних обвинувачень. Водночас жоден із запланованих судових процесів не закінчиться раніше так званого супервівторка, коли республіканські праймеріз відбудуться у 15 штатах і кандидатуру претендента буде практично визначено. Конституція США не містить заборони виставляти свою кандидатуру до виборних органів влади навіть для кримінальних злочинців, які відбувають покарання у в’язниці.

На шанси Дональда Трампа поки що не справило помітного впливу і рішення Верховного суду штату Колорадо, яке усунуло його від участі в республіканських праймеріз в штаті через “очевидні та переконливі докази про його причетність до заколоту” під час нападу правих радикалів на Капітолій. Воно не стосується федеральних виборів і поширюється тільки на Колорадо: аналогічні спроби в деяких інших штатах успіху не мали. Ситуація може змінитися в разі підтримки цього рішення Верховним судом США у відповідь на очікуване його оскарження юридичною командою Трампа. Втім, позитивний для Верховного суду Колорадо вердикт найвищої судової інстанції США для більшості експертів виглядає маловірогідним.

Якщо в республіканців у беззаперечного лідера перегонів є дієздатні конкуренти, то Демократична партія давно зробила ставку на чинного президента, вважаючи, що він має найкращі шанси вийти переможцем із двобою з Трампом. Кандидатури письменниці та “духовного гуру” Маріанни Вільямсон і конгресмена-центриста Діна Філліпса мають суто формальний характер.

Утім, останнім часом слушність такого безальтернативного вибору піддається сумніву навіть із боку прихильників Демократичної партії. Головною причиною є сумніви щодо фізичного стану чинного президента, що виникли після його численних обмовок, проблем із пам’яттю та падінь під час офіційних церемоній. Лише половина демократів вважає, що Джо Байден має достатньо енергії та когнітивної гостроти для виконання обов’язків президента США порівняно з 93% республіканців, які позитивно оцінюють аналогічні здібності Дональда Трампа. На загальноамериканському рівні ці показники становлять, відповідно, 25 і 53%.

До цього додається стабільно низький рівень популярності Байдена: за останніми соціологічними замірами — 39%. Менший рівень суспільної підтримки за рік до виборів мав тільки Джиммі Картер, який поступився Рональду Рейгану. Майже три чверті американців вважають, що справи в країні йдуть кепсько. Байден втрачає підтримку тих категорій населення, голоси яких привели його до влади 2020 року: крім молодих виборців — незалежних, іспаномовних і “кольорових” (49% чоловіків із цієї групи підтримують Трампа).

Незважаючи на ухвалені за ініціативи адміністрації Байдена важливі закони, спрямовані на модернізацію економіки й інфраструктури США, розвиток передових технологій, високу зайнятість і поступове зниження інфляції, переважна більшість американців упевнена, що за Трампа мала вищу купівельну спроможність і рівень життя (із січня 2021 року їхні реальні заробітки зменшилися на 1,4%). Вони більше довіряють Трампу в питаннях управління економікою, яка залишається для виборців абсолютним пріоритетом, регулювання імміграції та безпеки.

Помітне зміцнення електоральних позицій Дональда Трампа, яке ще місяць тому сприймалось як політична сенсація, в грудні набуло ознак сталої тенденції: у першій половині місяця відставання Байдена від Трампа коливалося в межах 4—8%.

Звісно, висновки, зроблені на підставі соціологічних опитувань, досить часто не справджувалися — повністю або частково. Хай там як, до виборів президента США залишилося чимало часу — достатньо для того, щоби команда чинного президента виконала роботу над помилками та внесла необхідні корективи в свою діяльність, включно з підвищенням ефективності публічних меседжів. Не виключено, що на користь Байдена зіграють заяви Трампа про наміри “викорінити” політичних конкурентів або “паразитів”, за його словами, інформація про підготовку переслідувань тих політиків і високопосадовців, які не виявили лояльності до нього під час його першої президентської каденції і в наступний період — усе те, що дало підставу деяким опонентам Трампа говорити про авторитарну загрозу інституціям американської демократії та майбутнє “президенство помсти” в разі його перемоги на виборах 2024 року. З іншого боку, свідомо провокаційні заяви Трампа розраховані на виборчу мобілізацію його фанатів, тих 12 мільйонів американців, які вважають виправданим застосування сили для повернення Трампа до Білого дому.

Наступний рік буде для США роком високої турбулентності та численних ризиків. Для України вкрай важливо пройти його з найменшими втратами, з огляду на вирішальне значення американської допомоги для нашої боротьби проти російської агресії. На прикладі контраверсії навколо затвердження пакету стратегічної допомоги, запропонованого адміністрацією Байдена, ми вже змогли переконатись у тому, наскільки небезпечно Україні потрапляти в жорна американської міжпартійної боротьби й наскільки обмеженими є наші можливості вплинути на цей процес. Для нас залишається актуальною проблема розроблення засобів ефективної стратегічної комунікації з різними сегментами американського суспільства. Щоби ця комунікація досягала необхідної мети, вона має бути реалістичною, системною та фаховою, на відміну від звичного для нас і малопродуктивного виїзду “пожежних команд”. 

Олег ШАМШУР, Надзвичайний та Повноважний Посол, заступник міністра закордонних справ України (2004—2005), посол України у США (2006—2010), посол України у Франції (2014—2020)