Про що Путін сказав у посланні Федеральним зборам?

 Напередодні річниці широкомасштабного вторгнення в Україну Путін звернувся з посланням до Федеральних зборів.

Багатомісячне очікування цього виступу російськими політиками, бізнесменами, експертами скрашувалося їхніми різноманітними прогнозами про те, як Путін подасть своє бачення майбутнього Росії в умовах війни з Україною та жорсткої конфронтації з Заходом. Приїзд Джо Байдена до Києва за день до оголошення послання лише підігрівав очікування войовничої риторики Кремля. Однак радикал-патріотів розчарували слова, що прозвучали у вівторок і багатьма з них були потрактовані як “стримані” та “порожні”.

У виступі, орієнтованому переважно на російську аудиторію, не оголошувалися чергова хвиля мобілізації, припинення “спеціальної військової операції” або початок “контртерористичної”. У півторагодинному спічі, під час якого зал аплодував Путіну 53 рази (з них чотири рази —стоячи), той повторював свої кліше з історії України, озвучував традиційний список образ на Захід, звалюючи на нього вину за СВО, прославляв єдність російського народу, анонсував соціальні та економічні проєкти.

У своєму перевернутому орвеллівському світі “хазяїн землі російської” маніпулював цифрами і фактами, представляючи Росію жертвою, а Україну та Захід — віроломними агресорами: “Це вони розв'язали війну, а ми використали силу й використовуємо, щоб її зупинити”.

Лише під кінець звернення Путін вийшов за рамки російської аудиторії, піднявши ставку у протистоянні зі США. Спочатку він повідомив про підписання указу про постановку на бойове чергування нових стратегічних комплексів наземного базування. Пізніше під аплодисменти присутніх заявив про призупинення участі Росії в Договорі про стратегічні наступальні озброєння (СНО) і оголосив, що Міноборони та “Росатом” за необхідності мають підготуватися до проведення ядерних випробувань.

Це стало найрезонанснішою частиною виступу Путіна.

У часи Трампа й у Вашингтоні подумували про вихід із Договору про стратегічні наступальні озброєння: тоді очільник Білого дому вважав, що СНО-III вигідніший Росії, ніж США, і назвав його “односторонньою угодою”. Але адміністрація Байдена продовжила його дію. Адже цінність договору СНО полягала не тільки в обмеженні ядерних боєзарядів (нині ці обмеження диктують державі її економічні та технологічні можливості).

Головне — передбачувана американсько-російським документом процедура повідомлення про пересування стратегічних наступальних озброєнь, а також проведення інспекцій. Ці елементи були одними з інструментів контролю над ядерною зброєю, які сприяли зниженню ризиків недовіри. При цьому Росія давно не брала участі ні в консультаціях, ні в інспекціях, а реальне перевищення обмежень СНО з ядерних зарядів можливе тільки після 2025—2026 року.

Читайте також: Путін не знайшов виходу із глухого кута, в якому опинилась Росія — британська розвідка

Пізніше російське МЗС у своєму коментарі роз'яснило, що припинення — процес зворотний, і Москва поки що сумлінно дотримуватиметься взятих на себе зобов'язань щодо кількості СНО і оповіщення США про навчальні пуски балістичних ракет. Ця заява прозвучала на тлі провалу випробування нової міжконтинентальної балістичної ракети “Сармат”, запуск якої, як повідомив канал CNN, Росія здійснила під час візиту президента США Джо Байдена до Києва.

Тому рішення російського президента — хай і серйозна, але все-таки обережна ескалація у відносинах зі США та Заходом, за якою стоїть прагнення Кремля підштовхнути Білий дім сісти за стіл переговорів та укласти на двох нові “ялтинські угоди”.

Але у своєму виступі у Варшаві Байден надіслав Москві чіткий сигнал: не буде жодних компромісів, тільки війна до переможного кінця.

Сподіваючись на зміну влади на Заході та ресурсне домінування РФ, російське керівництво готове й надалі воювати в Україні, яку Путін бачить не державою, а “історичними землями” Росії: його виступ зводився до того, що росіяни мусять готуватися до тривалої війни. Привчаючи російських громадян жити в умовах СВО, в якій винна не Росія, а “західні еліти” і “київський режим”, Путін говорив про пільги та підвищення зарплат для працівників оборонно-промислового комплексу, надання військовим у зоні “спецоперації” відпустки на 14 днів один раз на пів року, створення держфонду для допомоги родинам загиблих і ветеранам “спецоперації”.

Водночас він підсолодив нову гірку реальність для росіян “солодкими” “подарунками”, обіцяючи населенню забезпечити його якимось мінімумом благ.

Заявляючи, що санкції Заходу проти РФ — це лише засіб, а основна його мета — “примусити страждати” російських громадян, розписуючи успіхи економіки в умовах існування обмежувальних заходів, Путін запевняв, що Росія — країна можливостей, і обіцяв росіянам нові соціальні, економічні та інфраструктурні проєкти. Втім, як зазначають російські економісти й політологи, хоча російська економіка в умовах санкцій і показала запас міцності, незрозуміло, звідки уряд Мішустіна візьме стільки грошей на реалізацію озвучених планів.

Проголошуючи антизахідництво та необхідність розвивати свою міцну національну економіку, Путін закликав шукати нових друзів і ринки на Сході, насамперед у Південно-Східній Азії. Спільно з ними Росія працюватиме над створенням нової міжнародної фінансової системи, незалежної від долара та інших “універсальних валют”.

Особливий акцент у посланні Путін зробив на тих, хто виїхав із Росії, включно з великими олігархами, закликавши їх повернутися, щоб не залишатися “другосортними чужинцями”, а “бути зі своєю Батьківщиною, працювати для співвітчизників”. Але чи готові авени, фрідмани та інші мільйонери й мільярдери спокуситися на обіцянки Путіна? А “націонал-зрадники”, яких господар Кремля запевняв, що “не будемо зводити порахунки з тими, хто зробив крок убік, відступився від Батьківщини”? Вірити російському президентові — собі дорожче.

Поки що російські еліти зберігають лояльність до Путіна. Але безперспективність швидкого закінчення війни, зростання ризиків для російської економіки, загроза дестабілізації Росії та її розпаду, звісно ж, викликають у російського президента підозри, що в його оточенні зріють думки про змову.

При цьому у своєму спічі Путін запевняв, що “провідні політичні сили консолідовані і єдині в головному, а головне, основоположне для всіх нас — це безпека і добробут народу, суверенітет і національні інтереси”. А заявляючи, що 2024 року президентські вибори відбудуться “в суворій відповідності до закону, з дотриманням усіх демократичних конституційних процедур”, давав сигнал російському суспільству: незважаючи на затяжну війну, режим так само стабільний і ефективно функціонує.

Для виживання Путіну потрібна перемога. Тому в посланні Федеральним зборам російський президент так і не дав відповіді на запитання про терміни припинення “спеціальної військової операції”. Натомість він запропонував жити у світі, де війна стане нормою на довгі роки.

Володимир КРАВЧЕНКО