Про розмову з Ахметовим

Згадується моє прізвище, йдеться про мою зустріч з Ринатом Ахметовим у березні 2006 року. Про обговорення з Ахметовим питань зовнішньої політики, НАТО, формату коаліції, збереження за мною посади міністра оборони...

Перше — в березні 2006 року з Ахметовим я не зустрічався. На той період з Ахметовим я не був знайомий взагалі, лише з преси. Він може це підтвердити. Якщо захоче.

Друге — питань зовнішньої політики, співпраці з НАТО, якою буде коаліція після виборів, а тим більше, залишуся чи не залишуся міністром оборони, з Ахметовим я не обговорював ніколи. Він також може це підтвердити.

Третє — з Ахметовим я вперше зустрівся і справді мав розмову в листопаді 2006 року, тобто через вісім місяців після тієї начебто депеші посольства США. Зустріч відбулася за моєю ініціативою у Києві. Розмова була короткою.

Я запитав Ахметова: Ви, як людина, яка має мільярдні статки і розуміє ціну грошей, вірите, що Гриценко — корупціонер, який украв 6,4 млрд. державних коштів?

— Абсолютна дурниця, не вірю. Вважаю вас порядною людиною, — відповів він.

— Чи знаєте Ви, що Уряд Януковича, якого Ви разом з Партією Регіонів привели до влади, звинувачує мене в таких масштабних зловживаннях?

— Чув про це. Але бачу в тому не тиск на Вас особисто, а скоріше проблеми відносин і протистояння між прем'єром Януковичем і Президентом Ющенком.

— Чи відомо Вам, що на фоні того протистояння, чи тиску на міністра оборони Уряд Януковича протягом чотирьох місяців блокує прийняття рішень, вкрай необхідних для розвитку армії? Чи знаєте, що на засіданнях Кабміну Гриценко — один проти всіх, по півтори-дві години змушений доводити свою правоту і домагатися вирішення невідкладних для армії питань?

— Ні, я не слідкую за засіданнями Кабміну і не дуже цікавлюся, що і як там обговорюється.

— Ви — впливова людина в оточенні Януковича, доклали великих зусиль, щоб він став прем'єром. Тоді, будь ласка, поясніть Януковичу, що армія — це не іграшка, а важливий державний інститут. Що Кабмін, за Конституцією, має забезпечувати армію матеріальними і фінансовими ресурсами. Що армія не повинна страждати від того, склалися чи не склалися відносини між Януковичем і Ющенком.

— Я Вас почув. Уникаю давати поради прем'єру, як він має приймати рішення. Але подумаю, як можна виправити цю конфліктну ситуацію, — сказав Ахметов на завершення розмови.

Це все. Розмову я, звичайно, не записував, але по суті виклав її точно. І Ахметов це може також може підтвердити.

Четверте — з листопада 2006 року до теперішнього часу зустрічей з Ринатом Ахметовим у мене не було. Жодної.

П'яте — мені напевно не відомо, чи мав після того Ахметов розмови з Януковичем, Ющенком чи кимось іншим. Тим не менше, вже після тієї розмови Верховна Рада викликала мене “на килим”, де з трибуни довелося звітувати і відбивати жорсткі напади і безпідставні звинувачення з боку фракції ПР у багатомільярдних зловживаннях, розвалі армії і т.ін.

Вистояв. Відбився. А 10 грудня 2006-го прем'єр Янукович (уперше!) запросив міністра оборони до свого кабінету. Розмова теж була короткою:

— Ми завершили усі перевірки і у нас немає підстав звинувачувати Гриценка у корупції чи зловживаннях. Будемо працювати, — сказав Янукович.

— Будемо працювати. Сумно тільки, що втрачено цілих чотири місяці, — відповів я. Це вся розмова.

Шосте — для допитливих зазначу, що за два роки і десять місяців мого перебування на посаді міністра оборони жодного разу Ахметов не виявляв інтересу до майна Міноборони і жодного разу з будь-яким іншим проханням до мене не звертався. Ні тоді, ні до теперішнього дня.

І останнє — той, хто особисто знав посла США в Україні пана Хербста, стовідсотково поставить під сумнів текст оприлюдненого матеріалу. Сухий, мовчазний, раціональний Хербст ніколи не писав би своєму вашингтонському керівництву телеграм, використовуючи подібні смачні фрази з яскравими епітетами: “олігарх, фінансовий покровитель ПР”, “хрещений батько донецького клану”...

І ще — Хербста я знав як людину, яка не писала би неправди.

А хто і з якою метою її поширив — то вже інше питання, відповіді на яке в мене немає.

Анатолій ГРИЦЕНКО, український політик, міністр оборони (2005—2007), голова Комітету ВР України з питань національної безпеки і оборони (від 2007), лідер партії “Громадянська позиція”. Полковник запасу.