Про нових учасників місцевих виборів

Оскільки на сайті Мін'юсту реєстрацію не відображено, складно сказати, скільки років буде щойно зареєстрованій партії. У тому, що більше одного, свідчить намір брати участь у місцевих виборах, висловлений в інтерв'ю одного з керівників партії.

Нових лідерів, які не брали участі зі своїми проектами у попередніх виборах — парламентських або місцевих, — але заявляють про такий намір, кілька. Частина з них вже створила свої партії — Тігіпко, Яценюк, Кличко, Кириленко. Гриценко та Наливайченко розкручують громадські організації, але партій ще не зареєстрували.

Скільки років новим партіям?

Вибіркове цитування таблиці Мін'юсту, до якої внесено зареєстровані партії, пояснює цей досить дивний словесний пасаж.

Як видно, “Сильна Україна” Сергія Тігіпка, про створення якої в Україні почули в період президентської кампанії, — реєстраційно старша за ВО “Батьківщина”, УНП та “Нашу Україну”. Як виявилося, це не нова партія, а перейменована Трудова партія.

А “Фронту змін”, що з'явився на політичних обріях у цей же період, у червні виповнюється ... 3 роки.

Показово, що на офіційному сайті “Фронт змін. Ініціатива Арсенія Яценюка” відсутня історія партії і взагалі інформація про неї. Проте на сайті Мін'юсту зафіксовано, що 23 вересня 2009 назву “Політична партія “Фронт змін” взяла собі партія “Демократичний фронт”; її головою обрано Андрія Іванчука. А 30 листопада 2009 третій (на той час) за рейтингом політик України став на чолі партії.

“Партійне керівництво” у статуті “Фронту змін” прописано нетрадиційно. У партії є голова — цю посаду обіймав найближчий соратник Яценюка, в минулому керівник державного експортера електроенергії “Укрінтеренерго” Андрій Іванчук.

Набір повноважень голови виглядає як у першої особи — він здійснює “поточне керівництво діяльністю партії, без доручень представляє її у всіх зовнішніх відносинах, укладає угоди, розпоряджається майном і коштами партії, робить заяви від імені партії”.

Але насправді він — лише прораб. Бо статут “Фронту змін” передбачає існування аятоли — Лідера партії, який “визначає політичний курс партії, приймає політичні рішення, має право вето на будь-яке рішення керівних органів партії”, — описує співвідношення керівників у новому проекті “Українська правда”.

“Донедавна вона (партія) існувала лише на папері під продаж... Наповнюватися нова політична структура буде за рахунок громадської організації “Фронт змін”, — писала УП.

Відомо, що й про проект В'ячеслава Кириленка “За Україну!” почули вже після його виходу з “Нашої України” (в “НУ” перебував у 2006-08 роках; партію “За Україну!” офіційно очолив у січні 2010), проте його партії вже... 10 років — більше, ніж “Нашій Україні”. Просто до цього “ЗУ!” була партією Соціального захисту, зареєстрованою 4 травня 2000 року під тим же №70.

Подібна ситуація і з “Єдиним центром” Віктора Балоги — його проекту, що виник під час головування в секретаріаті президента Ющенка в період 2006-09, уже... 11 років. Розгадка також елементарна: назву “ЄЦ” у березні 2008 року отримала партія Приватної власності, зареєстрована 24 вересня 1999 року під №58.

“ЄЦ” — ровесник партії “Народна самооборона”, хоча сам проект під Юрія Луценка виник напередодні дочасних парламентських виборів-2007, а партія під такою назвою з'явилася в лютому 2010-го — у результаті перейменування “Вперед, Україно!”.

Хоча з юридичної точки зору з багаторічними історіями цих проектів усе гаразд, однак стверджувати, що вони виникли на базі “партій із традиціями”, дуже складно.

Тим часом в реєстрі Мін'юсту продовжують існувати громадські організації, однойменні до деяких політичних партій.

Громадська організація “Сильна Україна” зареєстрована раніше, ніж у реєстрі політичних партій з'явилася назва “Сильна Україна”. На відміну від партії, ГО прихильна до НАТО, вважаючи його гарантією безпеки України, тому запідозрити їх у співпраці проблематично.

Те, що ГО “Фронт змін” очолює Арсеній Яценюк, не викликає різночитань щодо стосунків цієї організації та однойменної партії.

Дещо інша ситуація з “Громадянською позицією”. Таку назву у лютому 2010-го взяла політична партія “Могутня Україна”. Однойменну громадську організацію очолює Анатолій Гриценко.

Попри те, що перед президентськими виборами-2010 він заявляв про намір створити партію, а на своєму сайті так і називає “Громадянську позицію” — партія, партія під такою назвою зареєстрована, однак її керівник інша людина — Микола Нещадим; людини ж із таким прізвищем серед очільників “ГП” Гриценка немає.

Є Віктор Мусіяка, який очолював “Вперед, Україно!”, що в лютому стала “Народною самообороною”. Зважаючи на заяви лідера ГО “ГП”, він планує якось розв'язати питання: “Вірогідність того, що цей парламент пропрацює увесь свій термін, дуже мала, тому готуємося брати участь і в дочасних виборах”, — заявив Гриценко.

Сайт організації повідомляє, що партія розбудовує свої осередки в регіонах, і готується до участі у виборах, коли б вони не були.

Подібні наміри висловлює і керівництво щойно зареєстрованої партії Кличка: “Безперечно, ми плануємо брати участь у місцевих виборах, перемога на них для нас нині — головна мета”, — відповів на запитання кореспондента, чи зможе взяти участь нова партія у місцевих виборах, якщо вони відбудуться восени, представник УДАРу.

Дещо суперечливою щодо партієтворення є позиція лідера громадської ініціативи “Оновлення країни” Валентина Наливайченка. З одного боку, серед найближчих цілей він називає “участь у місцевих виборах”: “Наша мета — допомогти людям з місць зайти у місцеві ради”.

З іншого боку, він заперечує намір створити партію: “Ми ще одну партію не створюємо, тому що 178 партій дійсно забагато. Нам, як і переважній більшості громадян України, не подобаються партії, оскільки це фан-клуби, бізнес-клуби політиків, вождів, так званих лідерів... Вузькопартійні проекти нецікаві нам ні за ідеологією, ні за своєю формою”.

“Це надпартійний, не вождистський проект... Україна потребує не нових партій, а нової політики”, — стверджує екс-глава СБУ, не відкриваючи при цьому таємниці, як громадська організація планує взяти участь у місцевих виборах.

Коротка інструкція, як стати “партією з історією”

Мода на “штучне зістарення” новоутворених партій існує досить давно — подивитися хоч би на “Віче” та згадані вище проекти. Причина зрозуміла: вік розкрученої під вибори партії має відповідати вимогам виборчого законодавства (365 днів від дати реєстрації). Адже тільки тоді проект, в який вкладено ресурс, матиме змогу взяти участь у перегонах — або власним списком, або у складі блоку.

Зареєстровані на сьогодні 179 політичних партій, суттєва частина яких мають найчудернацькіші імена — досить просторе поле для купівлі-продажу “під зміну назви”.

Схему, як вписатися в рамки закону, озвучив в передвиборчому інтерв'ю Анатолій Гриценко: “Підсумком цієї виборчої кампанії стане формування партії. Серед наших активістів є керівники цілого ряду партій, які мають історії в 10 і більше років. Думаю, не проблема зібрати з'їзд, затвердити нову назву, внести зміни до статуту та програми та брати участь у будь-яких виборах”.

А ось приклад того, як створюються блоки — для ілюстрації без коментарів зацитуємо повідомлення “Інтерфаксу”: “Партии “Сильная Украина” и “Информационная Украина” создали избирательный блок Сергея Тигипко “Сильная Украина”. 20 февраля прошел съезд партии “Информационная Украина”, а 21 — “Сильной Украины”, на которых было поддержано решение о создании избирательного блока.

На межпартийном съезде этих двух партий было принято два решения. О выходе “Сильной Украины”, которая являлась правопреемницей “Трудовой партии Украины”, из Блока Литвина, и о создании блока политических партий “Сильная Украина” и “Информационная Украина” под названием “Сильная Украина”.

Как известно, в ноябре 2009 года Тигипко был избран лидером Трудовой партии Украины, после чего она была переименована в “Сильную Украину”. После создания “Сильной Украины” Тигипко неоднократно заявлял о намерении создать свой блок для участия в последующих местных и парламентских выборах”.

Список учасників — за 45 днів до виборів

Партії — суб'єкти виборчого процесу. Від того, що вони собою являють, залежить якість обраної влади. На всіх рівнях.

Своєрідним дзеркалом партійного будівництва в Україні є підходи соціологів. Восени 2008 року вони заміряли рейтинг “блоку Яценюка” — коли цього блоку, як відомо, не існувало. Блоку не було, а рейтинг був.

Тобто — заміряли потенціал лідера, під який можна створити блок. Або партію. Цим визнали, що вирішальну роль для виборця грає прізвище лідера — байдуже, є під ним структура чи немає, і кого цей лідер веде в своєму списку. Актуальність рівняння “рейтинг партії/блоку = рейтингу лідера” підтверджує досвід “Нашої України”, рейтинг якої напряму залежав від рейтингу Віктора Ющенка, під якого вона і створювалася.

Але чи згадує виборець про те, скільки за списками БЮТ пройшло до Верховної Ради депутатів, які у 2007 та 2010 роках стали перебіжчиками? Чи будуть вони “дешифрувати” списки чергового лідерського проекту, з'ясовуючи, чи не потрапили туди бува люди, яких у владу пускати не варто? Чи, швидше, оберуть, як на своєрідному “конкурсі краси”, свого “найкращого кандидата”, за список якого, без якихось там аналізів, і проголосують?

Саме такий прогнозований підхід виборця і спонукає політичних акторів діяти за схемою: “розкрутка лідера під вибори — термінове створення під його рейтинг партії/блоку — негайний похід на вибори, поки рейтинг тримається”. Українське законодавство, фактично, дозволяє реалізовувати такий план з точністю до 45-ти днів.

Партію “під вибори” утворити можна, враховуючи, що список зареєстрованих місцевих організацій партій має бути опублікований місцевими органами юстиції не пізніш як за 95 днів до виборів. А от повідомити про утворення виборчого блоку до ЦВК та ТВО можна й за 45 днів.

Таким чином, склад учасників наступних місцевих виборчих перегонів уже вимальовується — це нинішні парламентські партії та блоки, традиційні учасники перегонів — партії, що мають розгалужені регіональні структури, а також нові лідерські проекти.

Проте остаточний перелік буде відомий за півтора місяці до виборів. Адже місцеві вибори спонукають також до створення блоків під місцевих лідерів, часу розкрутити яких ще досить — незалежно від того, відбудуться вибори восени цього чи навесні наступного року.

Ірина ЛУКОМСЬКА