Повернення радянської зірки

Його вважали політичним небіжчиком, а він озброївся консультаціями американських політтехнологів, опанував українську мову, вчить англійську і палко прагне реваншу. Цей уродженець Єнакієвого мав злиденне дитинство і кримінальну юність, але вірить, що буде президентом два терміни.

Це він фальсифікував вибори. Тепер Віктор Янукович знову прагне до влади — на крайній випадок по-чесному.

Його вважали васалом Владіміра Путіна, фальсифікатором, списаним у непотріб. Помаранчева революція вирвала президентський пост у Віктора Януковича мало не з зубів. Якщо вірити київським легендам, його патрон, тодішній президент Леонід Кучма, міг безкарно дати йому за це ляпаса. Янукович був публічно принижений і відправлений у політичні небіжчики. І ось він знову перед нами.

У неділю він може виграти президентські вибори у двобої з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко. Те, що не вдалося п’ять років тому обманом, може йому дістатися цілком чесним шляхом.

Від часу своєї поразки Янукович має одну мету: реванш. Він досі відчуває себе жертвою Помаранчевої революції і хоче бути реабілітованим як політик. Для цього він багато зробив і повчився у своїх противників: сформований у радянські часи політик заново відкрив себе за допомогою сучасної політики.

Цей злий геній з металургійно-шахтарського регіону на сході з сильними робітничими руками перетворився на державного мужа в костюмі від Brioni. Відколи його консультують американські політтехнологи, він з’являється на публіку з променистою голлівудською усмішкою та відкритими руками — раніше він волів вирішувати питання за зачиненими дверима під солоні огірки до горілки. Замість повчальних монологів з його вуст тепер лунають короткі речення. У принципі російськомовний, він навіть вивчив українську так добре, що його колишній суперник, поки що ще президент Віктор Ющенко висловив йому в приватній розмові повагу. Зараз 59-річний Янукович опановує англійську. “Take a seat, please”*, — каже він своїм іноземним гостям.

Він багато чого навчився, і його демократичні гасла мають вигляд не просто перейнятих. Усе-таки Янукович двічі приймав поразку на парламентських виборах і задовольнявся лідерством в опозиції. Але всередині він залишається авторитарним — як і його нинішня суперниця Юлія Тимошенко. У червні минулого року ці двоє вели переговори про парламентську коаліцію і зійшлися майже у всіх пунктах, зокрема, й щодо обмеження свободи преси. Пакт провалився через те, що Янукович не довіряв Тимошенко. Жінки в Україні не можуть керувати, сказав він недавно. І відкрито відправив Тимошенко з її примхами на кухню.

За це його люблять його виборці. Янукович народився в бідній сім’ї у характерній радянським менталітетом Донецькій області. Своє походження він перетворив на фірмовий знак. Його нова прозахідна оболонка і тихенька відмова від колишньої вимоги зробити російську другою державною мовою виборців не гнітить. Для людей на сході та півдні він лишається одним із них: футбольним фанатом помаранчево-чорних із “Шахтаря” (Донецьк), голубоводом, рибалкою та мисливцем, зірвиголовою за кермом. Вони вітають його як утілення кращого минулого, куди його вже ніщо, мабуть, не поверне. Бо він це зробив. Він майже нагорі.
Надворі холодний січневий день, і навіть у Криму лежить сніг. У Януковича перевиборчий виступ у Сімферополі. Це наче гра на своєму полі без противника, у першому турі він набрав у Криму 61% голосів. У Сімферополі він стоїть у голій залі будівельної фірми, що обтикує чорноморське узбережжя дев’ятиповерховими апартаментними фортецями. Він спілкується з підприємцями й багато обіцяє: однакові пенсії для всіх колишніх офіцерів, збільшення мінімальних зарплат. Україна на межі дефолту, проте ніхто не питає, як Янукович упорається при порожній скарбниці та зобов’язаннях перед Міжнародним валютним фондом. Говорить він повільно, і це справляє доброзичливе враження. Час від часу робить паузи, так ніби йому щось має нашептати суфлер. Головне завдання його кампанії, кажуть у нього в оточенні, в тому, щоб не робити помилок. Коли він знову плутає Косово з Чорногорією, йому швидко гукають: “Косово!” Говорячи, Янукович не п’є ні ковтка зі склянки; він п’є просто з пляшки.

На місцевому телебаченні журналісти поводяться мов придворні підлабузи й пускають приємні картинки: приструнчені люди з Білогірська та Феодосії стоять із блакитними прапорами Януковичевої Партії регіонів. “Феодосія на Вашому боці!”, — кричить один, а жінка в Білогірську оголошує: “Ви наш порятунок!” Кандидат дякує загальними фразами: “навести лад”, “ефективно працювати”, “збудувати сильну державу”. “Помаранчеве” керівництво країни настільки дискредитоване, що все, що каже Янукович, звучить добре.

Янукович виріс у Єнакієвому в Донецькій області, де обрій затуляють терикони й димові труби. Коли йому було два роки, померла мати. Хлопчик жив, як пізніше розповідав, “без пісочниць, без цукрової вати й майже без іграшок” із бабусею. Зрісши за законами вулиці, він демонструє поєднання жорсткості та м’якості. Колись, на посаді прем’єр-міністра, він пригрозив губернаторам, що поламає їм ноги. Літні жіночки, які на мітингах бажають йому здоров’я зі сльозами на очах, його зворушують до глибини душі. Про газові спори в Європі він може говорити в інтерв’ю заготовленими фразами; аж коли згадує дитинство, починає бути самим собою. “Ніщо так не принижує людей, як бідність”, — каже він.

У віці 17 років Янукович був на три роки засуджений за грабіж. Тоді він належав до дрібного кримінального угруповання, що спеціалізувалося на крадіжках хутряних шапок. Відсидів рік і сім місяців. У 1970-му почався другий строк за тілесні ушкодження. Згодом обидва вироки були за невідомих обставин анульовані. Своїми досягненнями він називає докторський ступінь і професорське звання. Правда, часом Янукович пише слово “професор” з двома “Ф”.
Янукович здобув фах інженера-автомеханіка і вже у 26 років керував автобазою. У той самий час розпочав свій шлях до статусу найбагатшої людини в Україні магнат Рінат Ахметов; сьогодні він володіє імперією з залізорудних і сталеварських підприємств, страхових компаній, банків та готелів. У 2002 році Ахметов допоміг Януковичу здобути пост прем’єр-міністра.

Його покоління пережило розвал Радянського Союзу й облаштовувало собі життя поміж соціалістичними лозунгами і диким капіталізмом. Воно бореться не за програму, а за регіональні економічні клани. Партія Януковича не дотримується певної ідеології, а лише прагматизму. Але що це означатиме для України, якщо він переможе?

Той, хто думає, що Янукович вестиме чисто проросійську політику, помиляється. Він імовірно співпрацюватиме з Росією на партнерських засадах, однак разом з тим повільно рухатиметься вбік Європи, наприклад, через угоду про вільну торгівлю — мало не трюк на дроті, така собі спроба вхопити найкраще як зі Сходу, так і з Заходу. Такою може бути його політика прагматизму.

Янукович вірить не лише у свою перемогу, він ще й вірить у себе. “Ми однозначно ще побачимося, — сказав він журналістам після інтерв’ю в Києві. — У нас попереду 10 років”.

Йоганнес ФОСВІНКЕЛЬ

Перевод — Inozmi